Переклав і приміткував Василь Білоцерківський

Діалоги на дві частини

Частина перша

ЕНДІ
Ендрю Мейкпіс Ледд Третій вдячно приймає запрошення пана і пані Ґілберт Ченнін Ґарднер узяти участь у вечірці з нагоди народин їхньої дочки Мелісси, яка відбудеться 19 квітня 1937 року о третій годині тридцять хвилин по опівдні...
МЕЛІССА
Любий Енді! Дякую за подарунок до моїх народин. Маю багато книжок про Країну Оз, а от власне «Загубленої принцеси з Країни Оз» не мала. Чому ти подарував мені саме її? З повагою, Мелісса.
ЕНДІ
Відповідаю на твого листа, в якому ти запитала про книжку. Коли ти прийшла до нас у другому класі в супроводі своєї чванькуватої няньки, то мала вигляд загубленої принцеси.
МЕЛІССА
Не вірю тому, що ти написав. Гадаю, то моя мати порадила твоїй матері дістати цю книжку. Картинки подобаються мені більше за слова. Припинімо писати листи.
* * *
ЕНДІ
Я витягуватиму хвостик літери «Л» довшим, аніж літери «Д».
МЕЛІССА
Я заокруглюватиму всі свої «а» й «о».
ЕНДІ
Я старатимуся робити хвостики «р» довшими. Прочитай і передай далі.
МЕЛІССА
Ти такий смішний.
* * *
ЕНДІ
Будеш моєю валентиною [1]?
МЕЛІССА
Це ти надіслав мені валентинку зі словами «Будеш моєю валентиною?»
ЕНДІ
Так, я.
МЕЛІССА
Тоді буду. Тільки якщо не муситиму цілуватися з тобою.
ЕНДІ
Можна, коли потеплішає, я прийду поплавати у вашому басейні?
МЕЛІССА
Не можна. Маю нову няню міс Готорн, яка вважає, що я можу заразитися від тебе поліомієлітом.
ЕНДІ
Підеш зі мною по молоко і печиво на перерві?
МЕЛІССА
Піду, якщо ти знову не проситимеш мене вийти за тебе заміж.
Обоє
Я не писатиму на уроці записок, не писатиму на уроці записок, не писатиму...
* * *
ЕНДІ
Веселого Різдва і щасливого Нового року! З любов’ю, Енді Ледд.
МЕЛІССА
Я намалювала цю листівку сама. Це не Санта-Клаус. Це кенгуру, який перестрибує через склянку з помаранчевим соком. Тобі подобається? Мені подобаєшся ТИ. Мелісса.
ЕНДІ
Моя мама каже, що я повинен висловлювати вибачення на письмі. Хочу вибачитися за те, що проник до дівчачої роздягальні саме в ту мить, коли ви надівали купальники. Перекажи, будь ласка, міс Готорн, що я прошу вибачення в неї також.
МЕЛІССА
На цьому малюнку я зобразила тебе і мене без купальних костюмів. Здогадайся, де ти. І не показуй цього НІКОМУ. Кохаю тебе.
ЕНДІ
Це портрет міс Готорн без купальника.
МЕЛІССА
Як на мене, ти не дуже добре малюєш, так?
* * *
ЕНДІ
Дякую за віслючка з причепленою колючкою, якого ти намалювала мені. У лікарні я отримав багато подарунків і тепер мушу подякувати всім письмово. Це нестерпно. Мені видалили мигдалини, і горло болить безперестанку. Загодовують морозивом, а температури виміряти не вміють.
* * *
МЕЛІССА
Веселого Різдва і щасливого Нового року! Не розумію, чому тебе перевели до іншої школи?
ЕНДІ
Веселого Різдва! Вони вважають, що я повинен навчатися тільки з хлопчиками.
* * *
МЕЛІССА
Ти взяв з мене слово надіслати тобі листівку. Ось вона.
ЕНДІ
Взагалі-то на звороті листівок пишуть що-небудь від себе особисто. Ось кілька питань, які можуть допомогти тобі в цьому: Чи подобається тобі озеро Саранак? Чи файно гостювати в бабусі? Чи правда, що твої батьки розлучаються? Чи можеш ти на озері запливати за глибину чи міс Готорн дозволяє тобі плескатися тільки на обмеженій мілині? Чи є там мої ровесники? Маю на увазі хлопчиків. Будь ласка, дай відповідь на всі ці питання.
МЕЛІССА
Ні. Ні. Так. Так. Ні.
* * *
ЕНДІ
Люба Меліссо, пам’ятаєш мене? Це Енді Ледд. Мене відправили до табору для хлопчиків. Зараз маємо тиху годину – час для листів, але я вже написав своїм і тепер от пишу тобі. Ми тут маємо справжнього індіанця на прізвисько Залізний Крук, він виводить нас гуляти на природу і навчає назв рослин – щодня шість нових назв. Усе було б добре, якби він не забув попередити нас, що існує отруйний плющ... Я став першим у запливі на спині й заробив дві з половиною золоті зірки. Якщо до Дня Батьків отримаю понад п’ятдесят золотих зірок, то здобуду Приз Лідера – мій тато так очікує цього. У гуртку майструю кільце для серветок, за яке розраховую отримати чотири зірки, – потім подарую його мамі або тобі. Уранці, роздаючи пошту, всіх гучно гукають по іменах; уявляєш, як буде гарно: підходжу й отримую листа від дівчинки...
МЕЛІССА
Рятуйте! Ай! Ой! Я не вмію писати ЛИСТІВ! Витрачаю ГОДИНИ, аби вивести два слова: «любий Енді». Батькові пишу тому, що сильно сумую за ним, але писати ХЛОПЦЕВІ! Та цур йому пек! Замість листа надсилаю тобі малюнок нашого кота. Скажи, він має кумедне рильце? Не зовсім вийшло в мене, але я старалася і перемальовувала тричі. Ці лінії врізнобіч навколо хвоста намалювала зумисне тому, що інколи хвіст живе цілковито самостійним життям. Люблю цього хвоста. У мені теж є така частина, яка почувається, наче оцей хвіст. Так, є й погані новини. Моя мама знову вийшла заміж – за чоловіка на ім’я Гупер МакФейл. РЯТУЙТЕ! ЗАБЕРІТЬ МЕНЕ ЗВІДСИ!
ЕНДІ
Кіт мені сподобався. Це той самий, якого ти кинула в басейн, коли ми гралися в тебе вдома у третьому класі?
МЕЛІССА
Ні, це зовсім інший.
* * *
ЕНДІ
Ця ніяка листівка – привітання з Геловіном, нею нікого не налякати, але насправді я пишу щодо танцювальної школи. Мої батьки хочуть, аби цього року я пішов туди, хоча не розумію, навіщо мені це потрібно. Зовсім не второпаю, чому вони спершу посилають нас до школи з роздільним навчанням, без дівчаток, а тоді, навпаки, наполягають, аби ми були разом. Ти теж вибираєшся до школи танців? Оскільки ти ненавидиш писати, дай відповідь просту: так або ні.
МЕЛІССА
Так.
* * *
ЕНДІ
Шановна місіс МакФейл! Хочу вибачитися за свою поведінку на задньому сидінні вашої автівки вчора ввечері, на зворотній дорозі з танцювальної школи? Ми з Чарлі просто клеїли дурня, і так вийшло, що втратили контроль над ситуацією. Дуже шкодую, що ви мусили звернути на узбіччя і що ми порвали сукню Меліссі. Батько вважає, що ви повинні надіслати мені рахунок, і я сплачу вам зі своїх кишенькових грошей.
МЕЛІССА
Любий Енді! Мама привезла мені твого листа сюди, до Лейк-Плейсіда. Їй він видався потішним. А мені – просто дурним. Можу закластися, що тебе його змусив написати твій батько. Ми обоє знаємо, що вовтузню в автівці затіяв Чарлі. А сам він, слава Богу, так і не вибачився. Ось чому він мені подобається. Щодо тебе, Енді, то, мені здається, ти не повинен завжди чинити так, як того ХОЧУТЬ твої тато і мама. Навіть у танцювальній школі ти завжди робиш тільки так, ЯК ТРЕБА. І подеколи стаєш жертвою своїх батьків. Ось чому того разу я обрала Чарлі танцювати зі мною румбу. Він, принаймні, бодай вряди-годи вештається без діла. Надсилаю тобі свій малюнок – ведмедик у танці й на ланцюгу. Це ти, Енді. Подеколи. Присягаюся.
ЕНДІ
Знаю, що можу видатись диваком, але насправді я люблю писати. Мені подобається писати твори англійською, подобається писати листи, писати тобі. Я написав того листа твоїй матері тільки тому, що знав: ти прочитаєш його, – для мене то було однаково, що поговорити з тобою, коли тебе немає поруч. І коли ти не можеш мене ПЕРЕБИТИ. (Натяки, натяки.) Мій тато вважає, що всі повинні писати листи, і якомога частіше. Це мистецтво при смерті. Він каже, що листи – спосіб показати себе в найбільш вигідному світлі. Я теж так думаю.
МЕЛІССА
Виникає враження, що це говориш не ти, а твій тато. Але я не маю наміру сперечатися з тобою ПОШТОЮ, і, що не кажи, кататися на лижах просто чудово.
ЕНДІ
Одужуй швидше. Мені шкода, що ти зламала ногу.
МЕЛІССА
Мама каже, що я зумисне її зламала, бо я взагалі людина, котра вчиняє саморуйнування, – і вирушила на Білолицю гору, не спитавши дозволу. А я знаю одне – ліпше б я зламала руку, а не ногу, тоді б мала привід не писати ЛИСТІВ. Надсилаю тобі свій малюнок лікарняного судна. Я – СЕРЙОЗНО! Чи не правда, він має чарівну форму?
* * *
ЕНДІ
Ендрю М. Ледд Третій вдячно приймає запрошення пані Р. Ферґасен Браун узяти участь в обіді, який буде дано на честь її онуки Мелісси Ґарднер перед початком дитячого доброчинного балу.
МЕЛІССА
Я вирішила написати тобі, позаяк боюся, що коли зателефоную, то почну кричати на тебе у слухавку. Я просто ШАЛЕНА – так мене ти розізлив, Енді. Невже тобі не відомо: якщо тебе запрошують на обід, після чого оголошено танці, ти просто зобов’язаний подарувати організаторці цього обіду бодай ДВА танці! І я маю на увазі не лише свою бабусю, – хоча її також. Ось чому люди ДАЮТЬ обіди, – було з ким ПОТАНЦЮВАТИ. Ти танцював з Джинні Вотерс, а зі мною ані разу. Вважаю, що це просто непристойно, от і все. То й забирайся під три чорти, Енді. Як ти взагалі думаєш чогось досягти в житті, коли не вмієш поводитися з жінками? До дідька тебе, Енді, а в неділю я тобі ще додам.
ЕНДІ
Я не танцював з тобою тому, що потягнув пах. Якщо ти не знаєш, щó це є, зазирни якось у довідник. Хотів тобі сказати це особисто, але посоромився. Я потягнув його, коли минулого тижня грав у хокей. З Джинні Вотерс я танцював тільки тому, що вона робить малесенькі кроки під час танцю, а ти завжди змушуєш мене виписувати такі кола, що з нами легко могла статися велика неприємність. Я намагався розв’язати цю проблему і спеціально репетирував удома з мамою, але біль був просто нестерпний. Ось чому я не танцював з тобою. Зараз мені роблять прогрівання, і, можливо, я зможу танцювати наступного тижня, на юнацькій асамблеї.
МЕЛІССА
Не вірю всій цій бредні щодо хокею. Гадаю, то Джинні Вотерс потягнула тобі пах. Ну, з’явися лишень, – і обіцяю потягнути тобі інший!
ЕНДІ
Гм? Очевидячки, ти гадки не маєш щó є пах.
МЕЛІССА
Очевидячки, ти гадки не маєш, щó є жарт.
* * *
МЕЛІССА
Веселого Різдва і щасливого Нового року! Знаєш що? Маю намір відвідати психоаналітика. Моя мати каже, що це принесе мені користь. Тільки нікому не говори. Нехай це буде великий секрет.
ЕНДІ
Веселого Різдва і щасливого Нового року! Маю до тебе питання, – і, будь ласка, дай мені відповідь поштою, бо інколи моя мати слухає наші телефонні розмови, – а як не вона, то мій молодший брат. Ось питання від мене: ти говориш зі своїм психоаналітиком про секс?
МЕЛІССА
Я говорю про секс постійно. Це страшенно дорого, але, як мені здається, варте того.
ЕНДІ
Якби я відвідував психоаналітика, то говорив би з ним про тебе. Серйозно. Я так би й робив. Дуже часто думаю про тебе.
МЕЛІССА
Інколи мені здається: я подобаюся тобі тільки тому, що багатша за тебе. Інколи мені справді так здається. Гадаю, тобі подобаються басейн і ліфт у будинку моєї бабусі, і наш лакей Сімпсон – особливо коли він у своїй лівреї входить з імбирним елем та печивом на срібній таці. Думаю, уся ця дурня подобається тобі так само сильно, як і я...
ЕНДІ
Єдине, що я знаю, – це (як любить повторювати моя мати), – ти була б мені доброю партією. Вона вважає, що якби я одружився з тобою, то був би забезпечений на все життя. Але я гадаю, що це всього лише фізичний потяг. Ось чому минулого разу мені так сподобалося їздити в ліфті твоєї бабусі. Хочеш-но спробувати ще раз?
* * *
МЕЛІССА
ДОПОМОЖІТЬ! ЗАБЕРІТЬ МЕНЕ ЗВІДСИ! Мене відправили в жіночий монастир! Це повний кінець СВІТУ! Ми повинні носити ці дурнуваті однакові блузки, навчатися тримати ПОСТАВУ в спортзалі та гучно вимовляти ВГОЛОС по-французькому: «Aide-moi, mon chevаlier!» [2] О Боже, як мені тут остогидло! Дівчата постійно верещать і кричать, а по вечері тільки й чути, як вони блюють у туалеті. Нам дозволяють усього раз на тиждень виходити в місто, і то за УМОВИ, що ми знайдемо собі супроводжувача, а танці з хлопчиками влаштовують усього дві на рік, і ЯКЩО тебе піймають, що ти п’єш, навіть ПИВО – бум-бом – відразу посадять на найближчий потяг і відправлять додому, що є ще ГІРШЕ! Можеш приїхати якось до мене в неділю по обіді? Нам дозволено запрошувати хлопчиків на чай від четвертої до шостої. Щоправда, пиття чаю проходить під невтомними поглядами отих шкап, які сидять тутечки колом і пильно стежать, але, якщо буде добра погода, зможемо прогулятися туди-сюди по дорозі, поки не надійде час вечірніх молитов. Мене поселили в кімнату з однією товстою, збалуваною сукою-кубинкою, яка має дев’ять пар взуття і тільки й робить, що валяється на ліжку та слухає «Фініанську веселку». «Як справи в Ґлокка-Моррі?» Та кого хвилює, як ТАМ справи? Тут зате все кепсько. Стіни моєї келії нудотно-зелені, і на них нічого не дозволяють вішати, окрім шкільних штандартів-прапорів та світлин своєї дурнуватої родини. Якої родини? Що ж бо, я мушу сидіти й зирити на фотокартку Гупера Макфейла? Енді, приїжджай, врятуй мене. чи бодай НАПИШИ! Єдина змога почути хлопчачий голос – хоч би на папері.
ЕНДІ
Щойно отримав твого листа. Мене теж відправили. Усе було вирішено в останню хвилину. Твоя мати сказала моїй, що мені це принесе користь. Вона назвала мене невідшліфованим алмазом. Напишу тобі одразу, тільки-но трохи прийду до тями.
МЕЛІССА
Любий Алмазе! Тебе теж? Що ж бо, здаюся! Навіщо тоді вони так уперто штовхали нас одне до одного, – аби потім розвести врізнобіч? Мені здається, нас виховує купка якихось пердунів-тупаків. Тепер ми МУСИТИМЕМО писати листи, що я ненавиджу. Тільки не давай їм шліфувати себе, Енді. Мені подобаються невідшліфовані грані. Подеколи мені здається, що ти повинен бути дещо грубішим. З любов’ю, я.
ЕНДІ
Вибач, що так довго не відповідав, просто зовсім не було часу. Окрім того, маю багато обов’язків. Раз на тиждень мушу писати батькам, а раз на місяць – трьом зі своїх чотирьох бабусь і дідусів, кожному окремо, та ще нашому кухареві Мінні, який надіслав мені коробку з помадками. На додачу до всього нам багато задають домашнього завдання, а ще раз на тиждень ми повинні писати твори – з англійської та з історії. Коли я від’їжджав, бабуся подарувала мені новий Паркер 51 і папір із моїм іменем, і тим не менше писати мушу так багато. Минулого тижня я був настільки заклопотаний, що не написав батькам, і батько зателефонував по міжміській лінії до школи, аби дізнатися, в чому річ. Мене викликали на килим до ректора, я мусив виправдовуватися, що не був хворий або що там ще, а що просто працював, і врешті мені довелося написати батькам цілі три сторінки – за цей тиждень і за той, що пропустив. Ось чому я досі не писав. (Ух!) У школі справи йдуть нормально, як мені здається. З англійської нині закінчуємо «Втрачений рай» Мілтона. З історії вивчаємо причини й наслідки Тридцятирічної війни. Я вважаю, що війна розпочалася з вини католиків. На латинських заняттях перекладаємо промови Цицерона, адресовані Катиліні. «Докіль, о Катиліно, випробовуватимеш наше терпіння?» Коли я повернуся додому, хочу випробувати це на моєму молодшому браті. На французьких уроках ми повинні сидіти й слухати п. Тетчера, який читає нам уголос уривки з «Андромахи» Жана Расіна. Напевне, то великий шедевр, але цей урок іде відразу після тренування з футболу, отож мусимо щодуху намагатися не заснути. На Законі Божому ми порівнюємо і зіставляємо всі чотири Євангелії. Важко повірити, що всі вони говорять про того самого хлопця. На математиці перевіряємо множник із двома невідомими. Подеколи задаю умову, що Х – це я, а Y – це ти; о, ти б була вельми здивована, щó з цього виходить...
Маю цілком пристойні оцінки. Щотижня перед аудиторією вивішують наші оцінки, і минулого тижня мій середній бал був 91,7. Непогано, так? Я отримав листа від свого дідуся: він пише, аби я не надумав вчитися ліпше за всіх у класі, бо тільки євреї завжди перші. Я відповів йому, що я зовсім не є в числі перших, а якби й був, тут євреїв немає. З нами навчається кілька католиків, але насправді вони не дуже розумні. Я взагалі сумніваюся, що можна бути розумним і католиком одночасно.
Мене обрали до студентської ради, і тепер я намагаюся втілити в життя три речі: перше – аби спортивні заняття проводилися надворі, а не у приміщенні. І було б ліпше грати з «Іксайтером», аніж із самим собою. Друге: гадаю, ми повинні мати більш як один танцювальний вечір на рік. Думаю, нікому час від часу не зашкодить жіноче товариство – навіть хлопчикам молодшого віку. І третє: ми повинні відвідувати церкву тільки раз на тиждень – по неділях. Само собою, важливо молитись, аби бути кращим хлопцем і всяке таке, але якщо це робити цілісінький день, то це може набриднути. А якщо це набридне тобі, то уяви, як ти можеш набриднути Богу.
Я стою лівим захисником у третій команді й цієї зими, звичайно, гратиму в хокей, а навесні спробую зайнятися веслуванням, оскільки мені завжди був осоружний баскетбол.
Нам задали вивчити напам’ять останні п’ять рядків «Втраченого раю». Зачекай... Продовжую за певний час... Вивчив. Це було не так-то складно; можливо, тому, що ці слова нагадують мені про тебе і мене, засланих далеко від домівки. Я запишу їх для тебе:
Живих сльозинок кілька, що їх вони зронили, невдовзі й осушили;
І перед ними цілий світ лежав, де мали вони змогу
Знайти собі притулок, і Провидіння їх вело:
Обіруч вони йшли повільно й обережно,
І через Рай лежав самотній їхній шлях...»
Ось-бо. Я написав це, не підглядаючи в книжку, і виявилося, що все правильно, без помилок, – щойно перевірив, слово за словом. Непогано, га? Справді, звучить приголомшливо, надто коли декламувати це під душем і в цю мить нікого немає поруч, і ніхто не влаштовує звалище... З любов’ю, Енді.
МЕЛІССА
Дякую за твого листа, який видався мені трішки затягнутим. Здогадуюся, що у твоєму житті відбувається багато цікавого, Енді, але не все, про що ти пишеш, так-то мені цікаво. Хочу більше знати про твої ПОЧУТТЯ. Наприклад, ось МОЇ почуття. Це місце СМЕРДИТЬ, але я не хочу повертатися додому, бо там Гуперт Макфейл, який теж смердить, і я ще не чула про жодну школу-інтернат, яка б НЕ смерділа, а це означає, що ЖИТТЯ в принципі смердить. Ось такі маю почуття цього тижня. Напиши якнайшвидше. З любов’ю, я.
ЕНДІ
Одне почуття, яке майже ніколи не полишає мене, – це те, що я сумую за своїм псом Порґі. Пам’ятаєш його? Нашого чорного кокер-спанієля, який вчинив калюжу у вітальні, коли ти погладила його – ну, коли ти зайшла до нас додому після ковзанки. Я сумую за ним постійно. Декотрі наші вчителі тут мають собак, і коли я гладжу їх, то ще більше сумую за своїм Порґі. Він часто сниться мені. На англійському уроці ми писали твір на тему: «Чи він пам’ятатиме?» У ньому я написав про Порґі, і отримав за нього 96 балів. У творі я написав, що пам’ятаю його, але чи пам’ятає він мене? На моєму столі біля світлини батьків стоїть його фото. До речі, можеш надіслати мені свою знимку теж?
МЕЛІССА
Надсилаю тобі свою світлину, тут я на автовокзалі в Гартфорді. Я вже була зібралася втекти звідси, але потім передумала. Більше до Різдвяних канікул, поки не зніму рівнят із зубів, ти нічого від мене не отримаєш. Не дивися на моє волосся. Скоро матиму іншу зачіску. До речі, з тобою там навчається хлопчик, його звуть Спенсер Вілліс, ти його знаєш? У нас тут є дівчинка, Енні Еббот, познайомилася з ним в Едґартауні минулого літа і каже, що в ньому щось є. Ти міг би спитати його, що він думає про неї?
ЕНДІ
Спенсер Вілліс каже, що Енні Еббот потенційна німфоманка. Вибач, але це правда.
МЕЛІССА
Енні просила переказати Спенсеру що він повний баран. Скажи йому: вона б написала йому про це сама, але боїться, що обблює всю сторінку.
ЕНДІ
Ви роз’їжджаєтеся по домівках на День Подяки? Ми – ні, тому що війна.
МЕЛІССА
Ми – так, а я – ні. Мене покарали за те, що палила позаду малювальної студії – усього лише викурила одну вбогу «честерфілдину». Тепер усе – муситиму сидіти тут і їсти несвіжого індика в товаристві кубинців і каліфорнійців. І годі. Я повинна була зустрітися з матір’ю в Нью-Йорку, але тепер, напевно, не вийде, бо вона їде до Ріно розлучатися з Гупером Макфейлом. Ой леле! Він був нікчема і падлюка, і як хочеш знати – чіплявся до мене в ліжку.
* * *
ЕНДІ
Радий був тебе бачити на зимових канікулах, і особливо тому, що ти зняла рівнята. І мені справді сподобалося цілуватись і обійматися з тобою, коли ми були у Вотсона, а навкруги стояв такий шум і гам. Ти будеш моєю дівчиною?
МЕЛІССА
Я не вірю в усі ці залицяння. Це суперечить моїм переконанням. Мене просто нудило від самого вигляду цих прищавих парочок, які зібралися в підвалі Вотсона та, загасивши світло і повиснувши одне на одному, розхитувалися під оту тупацьку музику. Якщо це називається – бути чиєюсь дівчиною або чиїмось хлопцем, то до дідька її. Мама вважає, що чим більше я матиму хлопчиків, тим ліпше – треба зустрічатися, придивлятися, вибирати, перш ніж одуматися і вийти за когось заміж. Тільки так є шанс не накоїти багато помилок. Щоправда, їй це не зарадило, – та, може, в мене вийде?
ЕНДІ
Але можемо ми бодай раз піти в кіно на весняних канікулах?
МЕЛІССА
Я, направду, не знаю, Енді. Люблю наші зустрічі, але не дуже-то хочу більше приїжджати додому. Не знаю, чи повинна я ділитися цим, але моя мати часто напивається і ломиться до мене в кімнату та говорить без угаву не знати про що, – це якесь незв’язне бурчання. Єдиний приємний спогад – переддень Різдва у вас удома. Ото було весело! Як ми співали, стоячи колом біля піаніно, як розвішували подарунки в панчохах, як грали в шашки з твоїм братом, як допомагали твоїй матері робити підливу. Це все так мені подобалося... Можливо, ви не настільки багаті, як ми, але ваша родина краща за нашу. Отож на весняні канікули я поїду до бабусі в Палм-Біч. Га-га! Принаймні – засмагну.
P.S. Надсилаю тобі портрет вашого пса Порґі, якого я намалювала, як запам’ятала. Ніс не вийшов, а от очі, гадаю, добрі, га?
ЕНДІ
Зараз я в четвертій команді веслярів – веду перед. А вчора веслував другим номером у третьому човні. Завтра, можливо, буду другим номером у другому човні або четвертим у п’ятому. Хтозна? Стараєшся щосили, мозолі натираєш на дупі, а поруч іде катер, з якого спостерігають за тобою, і наступного дня просто вивішують список, у якому буде вказано, хто в якому човні веслуватиме. Тобі ніколи не говорять, щó ти робиш хибно – надто сильно веслуєш, або горбишся, або ще щось. Просто вивішують останні результати – і все. Бувають дні, коли мені здається, що я дуже добре все роблю, а мене переводять на дві команди нижче. А інколи я працюю на пів сили, а мене раптом рухають НАГОРУ. Ні сіло ні впало. Я пішов до п. Кларка, керівника веслувальної секції, й сказав: «Слухайте, пане Кларк. Щось у цій системі хибує. Людей постійно перемішують то вгору, то долу, а вони не знають – чому. Найцікавіше, що це ніяк не пов’язано ані з тим, як ти працюєш – добре чи погано, ані з твоїми фізичними даними, – сильний ти чи слабкий, – ані з твоєю координацією. Маю враження, що все відбувається навмання, сер». І знаєш, що він мені відповів? «Це життя, Енді». Розвернувся і пішов. Можливо, це – життя, але так не повинно бути. Адже можна легко вигадати якісь осмислені правила, аби здібні рухалися вгору, а ті, хто гірші, переміщувалися донизу, аби люди РОЗУМІЛИ, що відбувається. Ні, серйозно. Я міркую про те, аби піти вчитися на юридичний факультет.
МЕЛІССА
Твій останні лист був цілковито присвячений веслуванню. У вашому місці є хлопець, Стів Скаллі, ти знаєш його? Я познайомилася з ним тут, у Флориді, то він казав, що він із вашої школи й що він у першій команді з веслування. Сказав, що в їхньому човні він веслує швидше за всіх. Це правда? Мені здається, що він набрехав.
ЕНДІ
Стів Скаллі все вигадав. Та він взагалі веслувати не вміє. А якби і вмів, як можна, перебуваючи в одному човні, веслувати швидше за інших? Він би лише все зіпсував. До речі, він сказав, що ви з ним дійшли до другого рівня. Це правда?
МЕЛІССА
Стів Скаллі – брехливий сучий син, можеш переказати йому це від мене.
* * *
ЕНДІ
Ти будеш десь поблизу цього літа? Гадаю, влітку я підроблятиму в гольф-клубі, підноситиму ключки й м’ячі, отож до табору, слава Богу, більше не поїду.
МЕЛІССА
Я збираюся поїхати до батька в Каліфорнію. Ми не бачилися з ним чотири роки. Він ізнову одружився, і тепер я маю двох зведених сестричок. Переживаю відчуття, що отримую нову родину. Я так на це сподіваюся, так сподіваюся...
ЕНДІ
Тобі подобається Каліфорнія?
* * *
Напиши про Каліфорнію, як там твоя друга родина?
* * *
Ти одержала мої листи? Я цікавився у твоєї матері, чи правильно записав твою адресу. Як воно вийшло, що за все літо ти ані разу не написала мені?
* * *
Знову школа. Сподіваюся, у тебе все гаразд. Ти одержала мої листи, які я надсилав до Каліфорнії, чи зла мачуха конфіскувала їх?
МЕЛІССА
Не хочу говорити про Каліфорнію. Взагалі. Певний час мені дійсно здавалося, що маю дві родини, але тепер я знаю, що насправді не мала жодної. Який ти щасливець, Енді. Навіть сам цього не уявляєш. Напевне, мені теж поталанить. Але в чомусь іншому. Я розмовляла з місіс Водсворт, яка приїжджає до нас із Гартфорда викладати художню майстерність. Вона каже, що я маю справжній талант і до малювання, і до живопису, і хоче, окрім цього, навчити мене працювати з керамікою. Вона пообіцяла, що якось після занять візьме мене до себе у студію, у Гартфорд, і там ми малюватимемо з натури її коханця, на якому з одягу буде лише символічна смужечка. Не смійся. Вона вважає, що мистецтво і секс – речі одного ґатунку.
* * *
ЕНДІ
Люба Меліссо! Маю до тебе чотири питання, то, будь ласка, зосередься. Питання перше: чи приїдеш ти на танцювальний вечір посеред зими? Питання друге: якщо так, то чи не могла б ти сісти на нічний потяг, у п’ятницю об одинадцятій двадцять дві? Третє: чи повинна дружина нашого ректора написати листа твоїй директорці й повідомити, де ти зупинишся? І четверте: чи повинна вона написати також твоїй мамі?
МЕЛІССА
На всі питання відповідаю «так», – окрім того, що стосується моєї матері, позаяк їй однаково.
* * *
ЕНДІ
Мушу написати тобі це невідкладно. Я справді з біса злий на тебе. Запрошую тебе на танцювальний вечір – перший і останній, який дозволили відвідати нашому класові. Зустрічаю тебе біля потяга і купую тобі ванільно-молочний коктейль, і везу тебе до школи на таксі. Наступного дня під час хокейного матчу забиваю на твою честь два голи, купую тобі жасминовий корсаж за вісім доларів, особисто дбаю, аби до списку тих, з ким ти танцюватимеш, потрапили найфайніші хлопці нашої школи, – і що ж бо відбувається? Під час віденського вальсу ти втекла з Бобом Бартрамом і тискалася з ним у роздягальні, – я чув це від своїх хлопців! А потім Боб сам виказав це вчора за сніданком. Він мовив, що цілував тебе французьким поцілунком і мацав тебе за ОБИДВІ груди. Я хотів його лупонути, але мене втримав містер Інбоді. Я страшенно засмучений, Меліссо. Ти зрадила все, що було таке близьке і дороге мені. Особливо по тому, як ти так неохоче дозволила мені поцілувати тебе, побажавши «на добраніч», – коли ми розходилися від ректора, де пили какао. І ти чудово розумієш, про що я кажу! Тому не чекай більше від мене ані листів, ані телефонних дзвінків під час весняних канікул. З повагою.
МЕЛІССА
Вибач, вибач, вибач МЕНІ! Я НЕНАВИДЖУ того Боба Бартрама. Я відчувала відразу до нього, навіть коли цілувалася з ним. Знаю, ти не повіриш мені, але це правда. Так буває: тебе тягне до людини, якої терпіти не можеш. Можливо, у ТЕБЕ так не буває, а в мене буває. І нехай, я цілувалася з ним, але він ніколи не торкався моїх грудей, і якщо він каже, що це так, його треба просто повісити за яйця. Перекажи йому це від мене за сніданком! Хай там як, Енді, мене занесло, – так, я дурна сучка, вибач мені. Я почувалася настільки винною через усе це, що навіть не змогла поцілувати тебе після какао...
І, окрім того, Енді... зараз, наберу якнайбільше повітря... Е-е. А-а. Гм. Не знаю, як і сказати. Розумієш, з тобою ЦЕ по-іншому. Ти мені – як друг. Як брат. Адже я ніколи не мала брата і не так-то багато друзів, тому ти для мене і те і те, Енді. Це дійсно так. Мама каже, що чоловікові ніколи не можна говорити такого, але я однаково говорю, бо це – правда. Можливо, якби я не знала тебе так добре, якби ми не росли вкупі й не писали всіх цих клятих ЛИСТІВ, я б могла цілуватися з тобою так, як цілувалася з Бобом Бартрамом.
Тільки, БУДЬ ЛАСКА, побачмося на наступних весняних канікулах. Будь ласка. Я так розраховую на тебе, Енді. Ти мені ПОТРІБЕН. Інколи мені здається, що я зовсім би збожеволіла, якби не мала такої опори, як ти. Я справді часом так думаю. З великою любов’ю.
* * *
Щасливого Великодня! Знаю, що тільки старі діви надсилають листівки на Великдень, але тим не менше, ось тобі моя, намальована моїми власними гарячими ручками. Я домалювала сльози цьому банальному зайчикові ліворуч, бо він дуже сильно сумує за тобою, – та, можливо, зробила все ще банальнішим.
* * *
Привіт із Палм-Біч! Вирішила навідати свою бабусю. Нудьга-нудьга. Я гарно граю в короткі нарди й у джин-раммі [3]. Чула, що ти водив Ґретхен Лашель на «Quo vadis?» [4], що ви сиділи в ложі й ти однією рукою обіймав її, а другою тримав цигарку! Як пікантно!
* * *
Знову в школі, але тепер вже, певно, ненадовго. Мене настигли, коли ми з Бабл Гарріман цмулили джин у ліску. Сьогодні ж увечері муситиму пакувати речі й завтра забиратися звідси. Мама з притаманною їй енергією вже використала всі свої зв’язки на Східному узбережжі, шукає мені іншу школу. Місіс Водсворт, моя вчителька живопису, вважає, що я повинна кинути все і поїхати до Італії вивчати мистецтво. А ти що думаєш? Енді, будь ласочка напиши мені. БУДЬ ЛАСОЧКА. Мені так потрібна твоя відповідь, – чи всі твої думки опанувала Ґретхен Лашель?
* * *
ЕНДІ
Відповідаю на твоє питання щодо Італії. Мені здається, ти ще занадто юна, аби їхати туди. Мама розповідала, що вона якось мала сусідку по гуртожитку, яка на літо поїхала до Італії, то італійці постійно витісняли її. І вона остаточно зосередилася на випивоні. Тому, гадаю, ти мусиш перейти до іншої школи, скінчити її, вступити до коледжу, і вже по тому як по-справжньому СТАНЕШ ДОРОСЛОЮ, могла б поїхати до Італії. Ось моя порада, – тільки не знаю, чого вона варта, ймовірно, небагато, – коли брати до уваги, які складаються між нами стосунки.
* * *
МЕЛІССА
Ну от я в Академії Емми Віллард для молодих лезбіянок. Рятуйте! Визвольте мене звідси! «Чим більше змін, тим більше того самого лайна» [5]. У червні ти відразу приїдеш додому? Питаю, бо я приїду. Хочу побачитися з тобою. Чи ти й далі закоханий у Ґретхен Лашель?
ЕНДІ
До твого відома, з Ґретхен Лашель я більше не зустрічаюся. Якось я привів її до нас додому після вечірки в Пеннізів, і мій тато застав нас на дивані. Він мені сказав, що йому байдуже, з якими дівчатами я гуляю, допоки не приводжу їх у дім, де є мама. Попри те, що мама на той час вже спала. Усе-таки я гадаю, що Ґретхен може соромити людей старшого покоління.
МЕЛІССА
У такому разі, сподіваюся побачити тебе в червні.
ЕНДІ
У червні приїхати додому не можу. Вибач. Мушу їхати радником до шкільного табору для бідних дітей з міських нетрів. Нині я заступник старости у своєму класі й протягом усього липня муситиму становити приклад соціальної відповідальності.
МЕЛІССА
Я не хочу постійно писати листи. Правда, не хочу. Хочу зустрітися з тобою.
ЕНДІ
Тобі просто бракує впевненості: адже ти непогано пишеш. Подеколи твій стиль навіть вельми жвавий.
МЕЛІССА
Ну, будь ласка, припини писати про те, як писати, приїжджай додому, поїдемо на спортивний майданчик до Кембеллів, а тоді поїдеш до свого дурнуватого табору! БУДЬ ЛАСКА! Я поводжуся краще, коли ти поруч. ОСОБИСТО! БУДЬ ЛАСКА!
* * *
ЕНДІ
Привіт із Нью-Гемпшира. На цій листівці містечко, біля якого ми мешкаємо і куди потайки бігаємо по пиво. Зараз приводимо до ладу місце і виводимо човни з доків, цвяхуємо і смолимо байдарки, бо хлопчаки приїжджають вже завтра. Усе, мушу йти. Скоро напишу.
МЕЛІССА
Сумую за тобою. Так жаль, що тебе не було на спортивному святі в Кембеллів... Ну, чому ти не приїхав?
ЕНДІ
Люба Меліссо! До нас у табір на другу зміну з дому приїхав Сенді Маккарті й усе розповів мені про спортивне свято в Кембеллів. Про те, що на тобі був роздільний купальник і що ти ширяла навколо басейну, несподівано штовхаючи дівчат у спину, – звісно, жартома – і спихаючи хлопців у воду. Тобі що, справді подобаються ці дурнуваті розваги? Сенді сказав, що ти розлютила решту дівчат. Ти що, не хочеш, аби тебе поважали інші жінки? А ще Сенді розповів, що ти дозволила Бакі Зелерові запхати тенісну кульку тобі в западинку між грудьми. Ти що, німфоманка, чи як? Невже тобі не подобається просто сидіти й розмовляти? Сенді каже, що ти стала ще тією штучкою. Тобі подобається, що маєш таку репутацію? Дідько! А я ж бо думав, що між тобою та Ґретхен Лашель є різниця. Напевне, я помилявся. Невже тебе нічого на цьому світі на турбує, окрім як тинятися без діла? Невже ти не маєш жодних зобов’язань, невже не хочеш, наприклад, допомагати бідним? Інколи мені здається: твоя проблема ось чому – ти настільки багата, що не знаєш, чим зайнятися і тому починаєш дурня клеїти з людьми. Вибач, що мушу говорити тобі все це, але те, що розповів мені Сенді, викликало в мені легку відразу, правда.
* * *
Я написав тобі листа з Нью-Гемпшира. Ти отримала його?
* * *
Ти на місці чи поїхала до бабусі, чи що?
* * *
Ти що, образилася? Можу закластися, що ти сердишся на мене.
* * *
Вибач. Я страшенно перепрошую. Інколи поводжуся, наче остання сволота, ти згідна?
* * *
Тоді йди до біса!
МЕЛІССА
Отакої! Поважний, крутий Енді вживає слова з трьох літер, як-от «біс».
ЕНДІ
Та мав я тебе!
МЕЛІССА
І не мрій!
ЕНДІ
Еге, певне, комусь іншому потрафило.
МЕЛІССА
Не варто вірити всьому, що пишуть у газетах.
* * *
Шановний Ендрю Мейкпіс Ледд Третій! Я просто хочу, аби ти знав: ти мене дуже сильно образив. Просто хочу, аби ти знав це. А тепер даймо на певний час одне одному СПОКІЙ. Гаразд? Гадаю, це буде правильно.
* * *
ЕНДІ
Люба Меліссо! Мама написала мені, що померла твоя бабуся. Будь ласка, прийми мої глибокі співчуття.
МЕЛІССА
Дякую за кілька рядків, які ти написав про мою бабусю. Я дуже любила її, хоча подеколи вона бувала нудною.
ЕНДІ
Віншую тебе зі вступом до Браєркліфа. Чув я, що це чудово.
МЕЛІССА
Дякую за твою записку про Браєркліф. Це зовсім не чудово, і ти це знаєш. Насправді це ще та дірка. Зате близько до Нью-Йорка, і я можу їздити туди електричкою тричі на тиждень та брати уроки малювання в Інституті. А за два роки, якщо дотерплю до кінця, мама обіцяла відправити мене у Флоренцію. Сподіваюся, тобі подобається Єйл.
ЕНДІ
Подумай, можливо, ти зможеш приїхати на гру Єйл – Дармут у неділю, 28 жовтня?
МЕЛІССА
Приїду.
ЕНДІ
Хай йому всячина! Меліссо, вибач будь ласка, але мушу скасувати нашу зустріч. Річ у тім, що мої батьки вирішили навідати мене саме в ці вихідні й, наскільки я зрозумів, вони приїдуть першими. Моя мама абсолютно не проти, аби ти теж приїхала, але тато вважає, що відволікатимеш мене.
МЕЛІССА
Ти й твої батьки. Дай знати, коли вирішиш подорослішати.
ЕНДІ
А як щодо гри з Гарвардом – 16 листопада?
МЕЛІССА
Ти збираєшся подорослішати до того часу?
ЕНДІ
Дай мені шанс. Можливо, я здивую тебе.
МЕЛІССА
Добре. Спробуймо. Хочу повідомити тобі, що тепер я ще багатша, ніж раніше: дякую моїй бідній бабуні. Маю намір підкотити до центральної брами Келхун-коледжу на своєму новому червоному крайслері з відкритою горою й, сидячи в ньому голяка, тиснути на клаксон, попиваючи шампанське й обдаровуючи усмішками першокурсників.
ЕНДІ
Мій план такий. Близько опівдня ми обідаємо в Келхуні. Тоді їдемо на гру. Після гри у Фенс-клубі відбудеться «Морський бриз», а наступного дня у Святому Антонії буде щось на подобу коктейлю (сніданок – обід, на якому подаватимуть напій зі збитих яєць із цукром, ромом або вином). Хочу забронювати тобі номер у «Тафті» або «Данкені»: найімовірніше, у «Тафті», позаяк «Данкен» – доволі вбоге місце.
МЕЛІССА
Нехай це буде «Данкен». Я чула, що в «Тафті» завжди повно предків, які нескінченно юрмляться в холі, стежачи, хто піднімається в ліфті. Не можу ДОЧЕКАТИСЯ 16-го числа.
ЕНДІ
Забронював «Данкен». Хубба-хубба. Святкова рубба!
* * *
МЕЛІССА
Любий Енді! У цьому листі, напевне, я мусила б подякувати тобі за минулий вікенд, але чогось мені не хочеться, і гадаю, ти знаєш чому. З любов’ю, Мелісса.
ЕНДІ
Люба Меліссо. Не перестаю думати про минулий вікенд. Не можу викинути цього з голови. Було не дуже чудово, так? Маю на увазі не лише «Данкен», але і взагалі все. У тебе і мене якось не ладналося, не вважаєш так? Мене постійно не полишало відчуття, ніби ти визираєш через моє плече, немовби намагаєшся знайти когось іншого; те саме було і зі мною. Маю враження, що ми обоє очікували чогось іншого, не того, що було.
Щодо готелю «Данкен», то не знаю. Можливо, я прийняв забагато «Морських бризів». А можливо – ти. Але, гадаю, в тому готельному номері було надто велика кількість людей. Окрім нас. Мені здавалося, що там присутня моя мати, яка безнастанно піддрочувала нас, і мій батько, який хитав головою, і ТВОЯ мама, що розтяглася на лежаку, п’яна в дупель. А ще там були міс Готорн і твоя БАБУСЯ, – вони сиділи збоку і спостерігали за нами, наче два шуліки. Хай там як, я довів свою неспроможність. І визнаю це. Прошу вибачення. У понеділок я ходив до студентської поліклініки й говорив на цю тему з лікарем; він сказав, що такі речі трапляються часто-густо. Особливо, коли на тебе зусібіч тиснуть. Жінки не мають приводу надто хвилюватися через це, а от чоловіки – навпаки. У кожному разі, з Ґретхен Лашель мені такого не траплялося. Якщо хочеш, можеш написати їй і спитати.
МЕЛІССА
Гадаю, ти знаєш у чому річ? У цих листах. У цих бісових листах. У цьому вся річ – така моя скромна думка. Я знаю тебе більше за твоїми ЛИСТАМИ, а не таким, яким ти є насправді. Можливо, тому я зазирала тобі через плече. Я шукала людину, яка всі ці роки була в цих листах. Або того, кого в них НЕ було. Сама не знаю. Знаю одне: коли я бачу тебе, ти не зовсім той, Енді. Точніше, ти зовсім не той. Я не кажу, що при особистій зустрічі ти здаєшся дивним. Зовсім не хочу цього сказати. Просто, мені здається, ми все зіпсували цим листуванням. Це погана звичка. Через неї ми стали видаватися людьми, якими не є насправді. Тому, напевне, уся річ була в тім, що тієї ночі в готелі «Данкен» БРАКУВАЛО двох людей, а саме – справжніх тебе і мене.
ЕНДІ
Неважливо, у чому там річ, але ця велика неприємність сталася з нами, з тобою і зі мною. Це я зрозумів. І що ми тепер з усім цим робитимемо? Може, просто зосередимося на чомусь – наприклад, разом танцювати? Тоді ми б могли й далі триматися одне за одного, і рухатися разом, і тоненько, тишком-нишком, заводити одне одного; тоді ми не муситимемо безнастанно виправдовувати сподівання, – якщо ти розумієш, що я маю на увазі. Подумай над цим; можливо, недарма передусім нас відправили до танцювальної школи. Можливо, для цього взагалі вигадано танці...
МЕЛІССА
Принаймні на певний час мусимо припинити писання ЛИСТІВ. Тепер ти можеш телефонувати мені. Ось номер нашого гуртожитку: ВІЛСОН 1-2486.
ЕНДІ
Ненавиджу розмовляти з тобою телефоном. Ваш апарат міститься в холі, а наш – просто біля студентської їдальні. Люд постійно шастає туди-сюди й кидає всілякі репліки. Телефонувати – це зовсім не те, що писати листи.
МЕЛІССА
Я подзвонила в телефонну компанію, і мені встановили телефон у моїй кімнаті. З окремим номером: РОДЖЕРС 2-2403. Це, звичайно, коштувало грошей, а зате ми можемо тепер РОЗМОВЛЯТИ!
* * *
ЕНДІ
Пишу тобі тому, що твій телефон завжди зайнятий. Чи, буває, що й наш. А я не можу дозволити собі особистого апарата. Може, знову почнемо писати листи?
МЕЛІССА
Жодних листів! Будь ласка! Ну, замов собі цей телефон! Грошви я тобі позичу. Ну, подумай. Ти можеш чути людину й одразу відповідати їй, чути чийсь живий голос і знати, що там хтось у ТІЛІ, а не на ПАПЕРІ, заради Бога! Ну, постав собі телефон! Будь ласка!
* * *
ЕНДІ
Я вирішив написати тобі тому, що коли телефонував, ти могла просто повісити слухавку, якщо не хотіла продовжувати розмову. З листами такого ніколи не зробиш: цієї розмови не можна припинити.
МЕЛІССА
Зате листи можна порвати. Докладаю клаптики. Надішли їй Анджелі Еткінсон до Сара-Лоренс.
ЕНДІ
У чому річ, чорт забирай?
МЕЛІССА
Я чула, що ти маєш нині бурхливе листування – два довжелезні листи на тиждень – з Анджелою Еткінсон, ось у чому річ.
ЕНДІ
Добре. Хай буде, як буде. Так, я листуюся з Анджелою Еткінсон із тієї простої причини, що не можу припинити писання листів, зокрема дівчатам. Я й раніше казав тобі, що в певному сенсі найкраще усвідомлюю те, що відбувається довкола мене, коли залажу в якийсь куток і переношу думки на аркуш паперу. Беру ручку – і все навкруги мене починає набувати форми. Я люблю писати. Любою писати своїм батькам, бо тоді стаю ідеальним сином. Люблю писати твори з англійської, бо коли пишу їх, то на якийсь час стаю взірцевим учнем. Люблю писати листи в газету, записки своїм друзям, листівки на Різдво, – та все, що завгодно, де доводиться оперувати словами. Люблю писати тобі. Тобі – більше, аніж будь-кому. І так було завжди. Коли я пишу тобі, то почуваюся справжнім закоханим. Цей лист, який пишу своєю власною рукою, своєю власною ручкою, своєю власною (тільки мені притаманною) манерою, – він іде від мене і більше не від кого, – і ним я дарую себе тобі. Його написано рукою, а не надруковано на машинці, хоча я вмію друкувати. Його написано не через копірку, хоча я міг би користуватися копіювальним папером. І це не телефонний дзвоник, який помирає, тільки-но кладемо слухавку. Ні, це я, я зі своєю звичкою писати, зі своєю манерою письма, – такий, яким хочу здаватися тобі, даруючи тобі себе через відстані, не залишаючи й не приховуючи нічого, даруючи тобі всього себе без решти; а ти можеш порвати мене на клаптики й викинути, або зберігати й читати мене – сьогодні, завтра, – коли тільки схочеш, допоки жива...
МЕЛІССА
Я вражена, Енді!.. З любов’ю, Мелісса.
ЕНДІ
Так, я справді написав у своєму останньому листі те, що думаю. Я міркував про це. Я думав про всі ці дурниці, які ми коїли, коли були молодшими. Ми мали розсіяних, байдужих батьків, мамок-няньок, котрі нас ляскали, дурні правила, застарілу систему навчання, марні ритуали, повний розгардіяш у тому, що стосувалося нашого сексуального виховання... Боже правий! Коли зараз я думаю про все це, воно здається неймовірним, наче якась вигадка, – це однаково, що знову поринути у книжки про чарівну Країну Оз, наше дорослішання... Але дорослі дали нам пропуск у Країну Оз. Вони змушували нас писати. Вона не вимагали, аби ми писали ну дуже добре. І теми, які вони давали для письма, теж не завжди були важливими. Але нас примушували сідати і впорядковувати свої думки, і переносити їх на папір, роблячи їх настільки ясними для іншої людини, наскільки ми могли. Дякую за це Богу. Це врятувало нас. Чи, принаймні, мене. тому я мушу продовжувати писання листів. Якщо не зможу писати їх тобі, писатиму комусь іншому. Не думаю, що зможу колись узагалі покинути це заняття... А тепер хочу спитати тебе, чи можу я приїхати до тебе в наступні вихідні, чи, ще ліпше, ти втечеш із того глухого Шина-Шина і приїдеш сюди, до мене? Я окреслив для себе цю проблему і, чорт забирай, пишучи зараз, бачу вихід із неї. Я знову забронюю номер у готелі «Данкен» і обіцяю, що цього разу відкладу вбік ручку, – і ми файно проведемо час.
МЕЛІССА
Любий Енді! Знаєш ти що? Я встигла дочитати твого листа лише до середини, коли зателефонував Джек Даффілд з Амгерста і запросив мене на вікенд. Я погодилася, і тільки потім дійшла до того місця у твоєму листі, де ти запрошуєш мене провести вікенд із тобою. Вибач, милий, але, подібно, врешті перемога на боці телефону.
ЕНДІ
Люба Меліссо! Чомусь мені не здається, що це кінець. Це б могло стати кінцем, але насправді так мені не здається... Принаймні, сподіваюся, це не кінець. З любов‘ю, Енді.

Кінець першої частини
(Автор радить у цьому місці зробити невелику перерву.)


Друга частина

МЕЛІССА
Гей! ... Йо-хо! Тільки поглянь, де я зараз! Флоренція! Я хотіла сказати – Фіренце! ОБОЖНЮЮ це місто!
ЕНДІ
Що ти робиш у Флоренції?
МЕЛІССА
Що я тут роблю? Крім усього іншого, малюю.
ЕНДІ
Бажаю успіхів у малюванні. І будь обачнішою щодо всього іншого.
* * *
ЕНДІ
Веселого Різдва!
МЕЛІССА
Buon Natale! [6]
ЕНДІ
Вітаю з народинами! Мати написала, що ти отримала приз за майстерність у Перуджі. Вона вважає, що це дуже почесно. Прийми мої віншування...
МЕЛІССА
Поздоровляю з (пропущено)... що б то не було...
ЕНДІ
Прийми віншування з Різдвом із Країни Оз...
МЕЛІССА
Felice Navidad [7] з Коста-дель-Соль...
ЕНДІ
Посилаю віншування з народинами з Бібліотеки Стерлінґа...
МЕЛІССА
Я чула, що ти скінчив навчання summa cum laude [8] і з усіма можливими нагородами. Звучить огидно...
ЕНДІ
Енкорз Евей! Ось де я зараз. Маю вигляд Генрі Фонди в «Містері Робертсі». А пишу тобі під час вахти, яку несу на містку велетенського авіаносця, що розтинає хвилі Середземного моря, слідами Одіссея, лорда Нельсона і Річарда Геллібертона. Ти будеш щаслива дізнатися, що наші гармати заряджені, літаки приведено у стан бойової готовності, а радар постійно прозирає небо. Усе влаштовано просто і робиться виключно з однією метою – оборонити тебе від комуністичної загрози. Наступного разу, коли ми зустрінемося, хочу, аби ти віддала мені честь як справжньому військовому.
МЕЛІССА
А я навіть не знала, що ти служиш на флоті. Отакої, тепер ти знову в колі хлопчаків.
ЕНДІ
У січні прийдемо до Ла-Спеції. Ми б могли зустрітися?
МЕЛІССА
Вибач. У січні я буду в Церматті.
ЕНДІ
Корабель перебуватиме в Середземному морі цілу весну. У березні, числа 3-го, 4-го або 5-го зайдемо до Неаполя. Як щодо того, аби постояти на пірсі й помахати нам хустинкою?
МЕЛІССА
Як кажуть французи: «Je suis desolée» [9]. У березні я зустрічаюся з матір’ю в Парижі. Чом би вам не пропливти Сеною?
ЕНДІ
Різдвяні привітання з Маніли. Мене перевели до Адміральського штабу...
МЕЛІССА
Новорічні привітання з Еспена...
ЕНДІ
Що ти робиш в Еспені?
МЕЛІССА
Неухильно спускаюся схилами.
ЕНДІ
Привіт із Гонконґа...
МЕЛІССА
Прощавай, Сан-Франциско...
ЕНДІ
Коніхіва. Охайо Ґозаїмас. Берегова служба в Японії...
МЕЛІССА
Гей, ти! Ходять чутки, що тебе там підчепила на гачок маленька барменка-японка. Скажи, що це не так...
* * *
Мама написала мені, що ти живеш із якоюсь японською гейшею і що твоя родина дуже засмучена з цього приводу. Це ПРАВДА?
* * *
Ти отримав мого листа? Ти так далеко, а адреса вашого морського відомства така дивна, що я не певна, чи доходять до тебе мої листи. Чула, що маєш поважний роман із чарівною японською леді. Ти не міг би написати мені про неї?
ЕНДІ
Веселого Різдва і щасливого Нового року! Я подумав, що ти повинна оцінити цю листівку. Це репродукція картини художника дев’ятнадцятого сторіччя Хірошіґе. Зветься «Зустріч двох закоханих на мосту під дощем». З любов’ю, Енді.
МЕЛІССА
Гей ти, хитруне! Ти стаєш тонким поціновувачем живопису у свої похилі літа? Щось цим намагаєшся мені СКАЗАТИ? Коли так, скажи БІЛЬШЕ!
* * *
Я говорила зі своїм психоаналітиком про твій великий роман у Японії. Про те, що несподівано я зазнала жахливого почуття ревнощів. І він відповів мені, що більшість американських чоловіків повинні відчути потяг до темношкірої жінки, перш ніж вони зможуть пов’язати своє життя з чудовими богинями-білявками, яких кохають по-справжньому. Як приклади він навів Джеймса-Фенімора Купера, Фолкнера, фільми Джона Форда – тощо, тощо. Це ПРАВДА? Напиши мені, що ти думаєш із цього приводу. Помираю з нетерпіння отримати відповідь од тебе.
* * *
Ти одержав мого останнього листа? Сподіваюся, він видався тобі не дуже зухвалим. Насправді тут зі мною теж трапилося одне захоплення романтичного характеру. Його звуть Дарвін, він працює на Волл-стріт і цілковито вірить у природний відбір. Я б була щаслива, якби ти написав мені.
* * *
Твоя мати розповіла моїй, що ти вирішив одружитися зі своєю японською подругою і привезти її додому. Тільки не це! Задихаюся, ридаю, зітхаю. Скажи, що це не так...
* * *
Я вирішила вийти заміж за Дарвіна. Він не знає ще про це... але скоро дізнається. Не хочеш, бодай як найгірше, побажати мені щастя?
* * *
Молодший капітан Ендрю М. Ледд Третій вельми шкодує, що не може прийняти ласкавого запрошення...
МЕЛІССА
Любий Енді! Дякую тобі за дивовижну японську вазу. Коли ти прийдеш до нас, я поставлю в неї квіти. ЯКЩО ти прийдеш до нас. І ЯКЩО ти принесеш квіти. А може, ти просто привезеш свою японську бойову подругу, і всі разом сядемо в коло і говоритимемо про «Расемона». Знаю, тобі сподобається Дарвін. Коли він сміється, то стає схожим на Піноккіо в момент перетворення у віслюка. Ми мешкаємо в будиночку-вагончику у Нью-Канаані неподалік залізничної станції, і я маю студію, яка цілковито в моєму розпорядженні.
P.S. БУДЬ ЛАСКА, напиши мені про свою любовну історію! Мама сказала, що твої батьки про це навіть не хочуть говорити.
ЕНДІ
Люба Меліссо! Пишу тобі, аби сказати таке: за винятком тебе, – і це ДІЙСНО так, – за винятком тебе, це, певне, найзначніше з того, що траплялося зі мною будь-коли. І я не обмовився, коли сказав «було». Бо все скінчене, усе відійшло, повертаюся додому, і більше, аніж я сказав зараз, не скажу ніколи.
* * *
МЕЛІССА
Містер і місіс Дарвін Г. Кобб офіційно повідомляють про народження їхньої дочки Франчески...
ЕНДІ
Прийми мої віншування з народженням маленької.
МЕЛІССА
Ще й юридичний факультет Гарварда! Будеш сам весь такий поважний і бундючний?
ЕНДІ
Як ти знаєш, я завжди любив писати листи. І мені спало на думку, що я міг би спробувати писання законів, котрі, врешті, є ті ж таки листи, що їх цивілізований світ пише сам собі.
МЕЛІССА
Так, ти ОДНОЗНАЧНО стаєш поважним і бундючним. Приїжджай якось посидіти, випити з нами. Ми мешкаємо просто на дорозі до Нью-Йорка. А рано чи пізно всі приїжджають у Нью-Йорк.
ЕНДІ
Читав у «Нью-Йорк Таймс» нотатку про твою виставку в Стемфорді. Виникає враження, що ти спричиняєш серію сейсмічних поштовхів угору і долу по Меррітт-Парквей...
МЕЛІССА
Будь ласка, не жартуй з приводу моєї роботи. Між іншим, про неї були й інші відгуки, а не тільки ті, що написали в тій бісовій БІБЛІЇ «Нью-Йорк Таймс». Надсилаю тобі те, що думають ІНШІ критики. Зверни увагу, вони вважають, що я ЗУХИНЯ! І це справді так! Або могла б бути зухинею. Мені б лише ЗІБРАТИСЯ...
ЕНДІ
Вибач, вибач, вибач. Я знаю, що ти зухиня. І завжди це знав.
МЕЛІССА
Чула, що ти зробив Правовий Огляд, – чого б це не означало... Слід думати, ти переглянув закони. Якби ж ти ще переглянув Шлюбний кодекс...
ЕНДІ
Дуже стисло. Ти що, маєш проблеми?
МЕЛІССА
Не зрозуміла твоєї останньої записки. У нас усе гаразд. Усе добре. В усіх.
ЕНДІ
Поздоровляю з малюком номер два...
МЕЛІССА
Номер два – ліпше й не вигадати для характеристики саме цього немовляти...
ЕНДІ
Привіт із Вашинґтона. Працюю тут у Верховному Суді на посаді секретаря, що насправді не зовсім так романтично, як звучить...
МЕЛІССА
Любий Енді! Я була дуже засмучена, довідавшись про смерть твого батька. Знаю, який величезний вплив він мав на тебе, як сильно ти любив його. Також знаю, що він незлюбив МЕНЕ. Упевнена: він вважав, що я не дуже-то хороша для тебе, і напевне, так воно й було. І все-таки він був хорошою, порядною людиною. Коли ти приводив мене до себе додому, – давно-давно, там, у Країні Оз, – я завжди усвідомлювала, хто – він, а хто – я. Хотіла б я мати такого батька. Будь ласка, прийми мої найглибші співчуття. З любов’ю. Мелісса.
ЕНДІ
Люба Меліссо! Дякую тобі за твого листа про мого батька. Я справді любив його. Він був легінь хоч куди, найкращий у своєму поколінні. Навіть зараз, коли його немає, я ніби чую його настанови про мій обов’язок перед моєю родиною, країною і самим собою, – для це рівносильне наказові. Він завжди вчив, що ті, кому від народження дано привілеї, несуть особливу відповідальність, – ось чому я повернувся з Японії сам, ось чому обрав юриспруденцію та, ймовірно, займуся політикою, – своєчасно і ретельно. Дякую, що написала мені. З любов‘ю. Енді.
* * *
МЕЛІССА
Веселого Різдва! Надсилаю тобі миттєву світлину, яку зробила моя мама; на ній я зі своїми дівчатками. Скажи, маю домашній вигляд? Не дивися на мою зачіску! До речі, напевне ти зауважиш, що на світлині відсутній... знаєш, хто саме.
ЕНДІ
Дякую за листівку до Різдва. Маєш неприємності?
МЕЛІССА
Привіт із Ріно. Я б могла заїхати до Вашинґтона, коли повертатимуся на Східне узбережжя?
ЕНДІ
Повідом, коли приїдеш. Познайомишся з Джейн.
МЕЛІССА
Джейн?
ЕНДІ
Я зустрічаюся з чудовою дівчиною на ім’я Джейн.
* * *
МЕЛІССА
Мелісса Ґарднер Кобб шкодує, що не може прийняти ласкавого запрошення...
ЕНДІ
Люба Меліссо! І я мусив додати кілька слів до листа, який написала Джейн, з подякою за твій подарунок, надісланий нам до весілля. (Вгадай, хто так ревниво зазирає мені через плече, бажаючи переконатися, що це не любовне послання.) Передусім, дякую тобі за подарунок, байдуже який...
А, таця! Я тільки-но довідався, що то була таця. Розписана РУКАМИ. Можу закластися, що ти сама її розписала. Хай там як, дякую. Сподіваюся, у тебе все йде добре, – так само, як і в нас. Восени ми переїжджаємо до Нью-Йорка. Я отримав місце в одній вельми впливовій юридичній фірмі. Гадаю, о першій порі муситиму попітніти, але це добра практика. Окрім того, це мій рідний штат, і він може стати добрим стартовим майданчиком для політичної кар’єри. Ми ОБОЄ хочемо, аби ти, щойно облаштуєшся, якось приїхала до нас на обід. Тільки не кажи, що ніколи не будеш у Нью-Йорку. Як одного разу, давно-давно, дехто написав мені: рано чи пізно всі приїжджають до Нью-Йорка.
* * *
Прийми віншування з Різдвом від усіх нас. Де ти зараз?
* * *
Поздоровляю з народинами. Відчуваєш? Навіть одружений чоловік ніколи не забуває цієї дати.
* * *
Якнайшвидше одужуй. Мама написала, що ти мала деякі труднощі. Сподіваюся – нічого серйозного, і ти вже почуваєшся добре.
* * *
Не пам’ятаю, що достеменно означає букет із дванадцяти пурпурових троянд, але ось вони, – і сподіваюся, вони скажуть: «Не журися!»
* * *
Гей! Недавно надіслав тобі квіти! Ти одержала їх? З тобою все гаразд?
* * *
МЕЛІССА
Любий Енді! Зі мною все гаразд. Так, я одержала твої квіти. Так, у мене все добре. Ні, насправді в мене все погано, і мені стверджують, що час припинити бавитися і говорити, що в мене все гаразд. Я мешкаю в розкішному кублі на околиці Бостона, засихаю під корінь за сто п’ятдесят доларів денно. Одна з моїх проблем у тому, що я трохи підсіла на підбадьорливий сік «кікапу» [10], – звичка, яку, кажуть, я підхопила на тих давніх вечірках у нашому містечку. Друга проблема – я кочуся долу. Інших теж тягну за собою, як вважає моя мамуся, – і гадаю, її правда. Хай там як, дійсність така, що мій колишній оформив опікунство над дівчатками, а я сиджу в цій дірці, ховаюся від людей, ковтаю транквілізатори, замовляю себе до півсмерті на одиночних і групових сеансах у психіатра і перетворююся, певне, на найбільшу зануду в Бостоні...
ЕНДІ
Тобі не спадало на гадку знову зайнятися живописом? Це може тобі допомогти.
* * *
Ти одержала мою записку, в якій я радив тобі знову зайнятися мистецтвом? У тебе ж бо добре виходило, і ти це знаєш. Мусиш продовжувати...
МЕЛІССА
ЗВИЧАЙНО, я одержала твого листа, і ВЖЕ повернулася до своєї справи, і це ДОПОМАГАЄ. Правда. Дякую тобі. Я скеровую свою пристрасть у певне річище, при цьому також розширюю своє бачення. Сподіваюся, в тебе все добре і – зачекай хвилинку, зараз пошукаю у своїй чорній книжечці... – Еге! Джейн! Гммм. Взагалі, сподіваюся, що в тебе й у Джейн усе добре.
ЕНДІ
Веселого Різдва від Енді й Джейн Ледд. І від Енді Четвертого! Вгадай, як звуть нашого пса?
МЕЛІССА
Порґі.
ЕНДІ
Вгадала.
* * *
МЕЛІССА
Веселого Різдва з Сан-Антоніо. Досліджую Південний Захід. З вікна моєї спальні можу озирати найбільш приголомшливі форми. І не менш приголомшлива форма спить зараз у моєму ліжку.
ЕНДІ
Святкові привітання від родини Леддів. (Мама написала мені, що ти знову збираєшся заміж.)
МЕЛІССА
Збиралася. Вийшла. Але нині знову сама.
ЕНДІ
Доннер, Роудз і МакАллістер офіційно повідомляють про прийняття на фірму пана Ендрю М. Ледда Третього...
МЕЛІССА
Любий Енді! Тепер, коли ти став таким крутим адвокатом, чи не міг би ти допомогти мені повернути моїх дітей? Дарвін вельми неохоче дозволяє мені бачитися з ними, а коли дозволяє, вони поводяться так, нібито я маю проказу. Я була не дуже доброю матір’ю, але могла б виправитись, якби мала юридичні права...
ЕНДІ
Ліпше не лізь в усе це... Наш минулий зв’язок... конфлікт інтересів...
МЕЛІССА
Привіт із Єгипту. У цій колисці цивілізації намагаюся розпочати все спочатку.
* * *
ЕНДІ
Різдвяні привітання від Леддів: Енді, Джейн, Дрю, Ніколаса і Теда. І, звичайно, від Порґі.
МЕЛІССА
Думаю собі про те, аби перебратися до Лос-Анджелеса. Ти знаєш когось у Лос-Анджелесі? Взагалі хтось когось знає в Лос-Анджелесі?
* * *
ЕНДІ
Найсердечніші вітання всім від усіх Леддів. Тепер ми маємо нову адресу.
МЕЛІССА
Веселого Різдва! Гей, ти? Що відбувається? Щойно я вирішила переїхати до Нью-Йорка, ти втік у передмістя.
ЕНДІ
Вважаю, що загалом життя в передмісті безпечніше.
МЕЛІССА
Боягуз.
* * *
Мама написала мені, що ти переміг на якихось виборах, важливих для республіканців. Я страшенно розчарована. Річ у тім, що я люблю всіх політиків, але вважаю, що демократи в ліжку найкращі...
ЕНДІ
Я ліберальний республіканець із сильним ухилом у бік захисту прав жінок. Це береться до уваги?
МЕЛІССА
Це залежить від твоєї позиції.
* * *
МЕЛІССА
Живопис і графіка Мелісси Ґарднер. Галерея Гейстінґс. Бродвей, 422. Від 18 березня до 30 квітня. Прийом із нагоди відкриття виставки 20 березня від 18 до 20 год. Зверни увагу, що я знову взяла своє ДІВОЧЕ прізвище. Ой же ж потішно.
ЕНДІ
Отримав повідомлення про твою нову виставку. Успіхів.
P. S. Хотів би мати одну з твоїх картин. Ми б могли повісити її в нашій вітальні, що трохи б оживило стіни.
МЕЛІССА
Приїжджай на виставку і вибери.
ЕНДІ
Так і не зміг вибратися поглянути твої роботи. Вибач. Завантажений справами.
МЕЛІССА
Слимак.
ЕНДІ
Твоя правда.
МЕЛІССА
Мені, взагалі-то, однаково. На думку критиків, нині я на «етапі анархії». Кажуть, балансую на краю прірви. Тобі ліпше триматися осторонь. Інакше, коли падатиму, можу потягти тебе за собою.
* * *
ЕНДІ
Любі друзі! Джейн каже, що час спробувати свої сили у щорічному різдвяному посланні; тож ось воно. Дозвольте розпочати з найголовнішого і приділити кілька слів нашому квотербекові [11], тобто самій Джейн, яка ненастанно дивує всіх нас. І це полягає не лише в тому, що вона далі залишається відмінною матір’ю трьох наших синів, але і в тому, що вона ще примудряється їздити до міста і працювати неповний робочий день у крамниці сувенірів у музеї мистецтв Метрополітен. Більше того, вона підходить до захисту диплома магістра з менеджменту в царині мистецтв. Тому всі ми бажаємо Джейн якнайбільше сил та енергії.
Також ми пишаємося трьома нашими хлопчиками. Минулої осені молодший, Дрю, був капітаном футбольної команди «Іксайтер» і сподівається продовжити навчання у Єйлі. Ніколас, наш порушник спокою, є комп’ютерним генієм у своїй школі та вже одержав кілька заманливих пропозицій від місцевих електронних фірм попрацювати в них улітку. Ми чудово розуміємо, що набагато легше влаштувати наших нащадків у Гарвард, аніж знайти їм путню роботу на літо, тому дуже пишаємося тим, як далеко просунувся наш Нік. Тед, наша наймолодша, але не менш кохана дитина, грає на кларнеті у шкільному ансамблі. Ми з Джейн заледве можемо заспівати без фальшу лише «Ти – моє сонячне світло», і коли чуємо, як він виводить ніжні звуки на своєму інструменті, дивимося одне на одного, мучачись «жорстокими підозрами».
Недавно ми купили в моїх брата і сестри літній заміський будинок, і тепер вельми сподіваємося проводити там якнайбільше часу: копирсатися в землі, розслаблятися і, як кажуть хлопці, «провадити рослинний спосіб життя». Ми з Джейн стали заповзятими тенісистами й запрошуємо всіх охочих поборотися з нами на корті. Якщо хтось із наших друзів опиниться цього літа в наших краях, то чекаємо на їхні дзвінки й будемо раді бачити їх у себе в гостях, – причому не відмовимося од вишуканих подарунків для оздоблення будинку.
Мені дуже подобається моя служба в законодавчому органі штату. Ми підготували й написали кілька законопроєктів, – декотрі з них було ухвалено, а декотрі відхилено. Усе своє життя я мріяв щось зробити на державній службі й надзвичайно щасливий, що нарешті можу втілити свою мрію. А тим моїм друзям, хто наполегливо радив мені домагатися вищої посади, хочу сказати, що клопотів і тут не бракує.
Джейн і хлопчики приєднуються до моїх привітань із прийдешніми святами.
МЕЛІССА
Любий Енді! Якщо колись я ще отримаю від тебе такого слинявого різдвяного листа, розмноженого на ксероксі, то обов’язково скористаюся запрошенням приїхати на обід, і коли всядетеся до столу та почнете поглинати страшенно корисну їжу й обговорювати страшенно важливі речі й вітати одне одного з усіма вашими досягненнями, – отоді я вилізу на стілець і виставлю свій голий задок на огляд усій вашій клятій родині!
ЕНДІ
Твоя правда. Лист був дійсно самовдоволеним і дурним, і я прошу за нього пробачення. Зазвичай ці листи пише Джейн, – у неї виходить ліпше. А я завжди почуваюся комфортніше, коли пишу конкретній людині, наприклад тобі. Гадаю, усе написане щодо моєї родини, по суті, означає лише те, що поки ми вміємо триматися на щаблі в цьому складному світі. Ми з Джейн мали свої проблеми, але все ніби заспокоїлося, і наші хлопці нині теж усі гаразд. Здається, Нікі зліз із голки, а Тед лікується від заїкання. Порґі-молодший, мій старий кокер-спанієль, помер, і я так сильно тужу за ним, що не можу завести іншого пса. Якщо О’Гара піде у відставку, можливо, наступної осені я балотуватимуся до Сенату. Що ти при це думаєш? Вельми хотів би знати твоє судження. Якщо вирішиш відповісти на цього листа, будь ласка, відправ його мені в офіс, а не додому. Джейн має невелику схильність усе драматизувати, особливо по тому, як вона знайшла твого останнього листа.
МЕЛІССА
Ще й Сенат! Мені б належало знати. Ой, Енді, подумай! Ти знову опинишся в колі хлопчиків. Та, зрештою, рушай, коли тобі так хочеться. Становитимеш образ добропорядності й чесності на нашій Богом забутій землі. Чи в наші дні тільки мене всі забули?
* * *
ЕНДІ
Вельмишановний Ендрю М. Ледд Третій бажає висловити глибоку вдячність за Ваш щедрий внесок у його виборчу кампанію до Сенату...
Ти надіслала занадто БАГАТО, Меліссо. Не треба було цього робити.
* * *
МЕЛІССА
Привіт із Сілвер-Гіла. Невеликий відхід назад – знову удар по алкоголю. Кажуть, це в моїх генах. Бог його знає – мати має ту саму проблему, і батько ту саму. Хай там як, я намагаюся подолати цю залежність. Дарвін поводиться як остання сволота щодо дівчат. Завдяки йому я ще рідше бачуся з ними, тому хочу, аби ти, потрапивши до Вашинґтона, написав особливий закон, за яким мстивих колишніх чоловіків довіку посилатимуть до чорта в пекло. Амінь.
* * *
ЕНДІ
Віншування зі святами від сенатора та пані Ендрю М. Ледда і родини.
МЕЛІССА
От же бо віншування то віншування! І це все, що ти можеш мені сказати по сорока літах? Попереджаю тебе, Енді: коли продовжуватимеш у цьому ж дусі, присягаюся – приїду і підпалю весь Сенат!
ЕНДІ.
Вибач. Цю листівку відправили мої підлеглі. Веселого Різдва, давня друзяко! Як ти? Де ти тепер?
МЕЛІССА
Мешкаю в Нью-Йорку, для різноманітності – сама; але найбільше питання в тому, ХТО я тепер? З цим складніше. Постійно думаю про той дивний світ, у якому ми виросли. Як сталося, що він породив нас обох? Тебе – вірного, чесного слугу народу, і мене – пропиту, цинічну, хтиву стару хвойду. Найкраще і найгірше – це ми.
ЕНДІ
Не будь така сувора до себе. Повернися в мистецтво.
МЕЛІССА
Пробую.
* * *
ЕНДІ
Веселого Різдва і щасливого Нового року! З величезною любов’ю.
МЕЛІССА
З величезною ЛЮБОВ’Ю? З ВЕЛИЧЕЗНОЮ любов’ю? Боже, Енді, як сексуально! Пам’ятаєш, як багато це означало в наші шкільні роки, у старі добрі часи? Якщо в листі було просто «з любов’ю», ти був холодно усунутий, «з усією любов’ю» засвідчувало повноту життя, але «з величезною любов’ю» завжди означало, що поворот подій може бути найнесподіванішим. Пам’ятаєш?
* * *
ЕНДІ
Побажання веселого Різдва і любові од усіх нас.
МЕЛІССА
Бачила тебе у програмі «Шістдесят хвилин». Ти мав неймовірний вигляд. Це була піднесена, жвава й енергійна розмова в Сенаті на тему «нашої відповідальності» щодо Латинської Америки. Але не забувай стежити за кулею.
ЕНДІ
Дякую за листівку. Яка то куля?
МЕЛІССА
Куля означає, що не все вирішують гроші. Вони допомагають, але не настільки, як вважають люди. Візьми її в того, хто знає. Ось що є куля.
ЕНДІ
Веселого Різдва, з любов’ю. Чим ти нині зайнята?
МЕЛІССА
Намагаюся працювати з глиною. Пам’ятаєш ту глину, з якою ми працювали на уроках мистецтва в місіс Міклер у четвертому класі? Таку сіру? Ми ще називали її пластиліном. Отож нині я пробую працювати з нею. Ліплю кішок, собак... Навіть змайструвала кенгуру, який перестрибує через склянку помаранчевого соку. Пам’ятаєш? Я намагаюся воскресити деякі старі, забуті відчуття, що їх переживала на батьківщині. Потребую піднести настрій, викликати будь-які емоції, – інакше я мертва. Приїжджай і допоможи мені знайти це. Маю студію в Сого, і ми б могли... м-м, е-е, а-а... ну, бодай пообідати, побалакати про старі часи, могли б, га, сенаторе Ледд?
P. S. Ти чував, що моя мати знову вийшла заміж? І це-бо – маючи вісімдесят два роки! Та ще за рідного БРАТА мого батька! Тому нині ти знову повинен її звати місіс Ґарднер, як у наші старі добрі часи. Схоже, колесо робить повний оберт. Натяки, натяки...
ЕНДІ
Невелике послання, яке пишу дорогою на летовище. Коли писатимеш мені, обов’язково роби на конверті позначку «для пані Велпоул», – це моя секретарка. Я вже розпорядився, аби твої листи вона передавала мені особисто. Інакше знатиме весь офіс. Поспішаю...
МЕЛІССА
28 січня відкривається моя виставка, яка триватиме аж до 25 лютого. Може, приїдеш? Я дуже б хотіла, аби ти поглянув, чим займаюся. Можливо, це воскресить пам’ять про минулі дні...
ЕНДІ
Нічого не вийде. Майже увесь лютий перебуватиму з офіційним візитом на Філіппінах, потім на тиждень навесні хочу поїхати до Стоува покататися з хлопчаками на лижах. Бажаю успіху.
* * *
Як минула твоя виставка?
* * *
Від тебе жодних новин. Розкажи мені про виставку.
* * *
Чекаю на звістки від тебе. Напиши, будь ласка.
* * *
МЕЛІССА
Виставка зазнала невдачі. Публіка не сприйняла її, критики осудили, мені вона осоружна. Це все ностальгійне лайно. Не можна знову повернутися до батьківської домівки – можеш узяти це як цитату. Тепер я вирішила зайнятися фотографуванням. Реалізм! Ось на що я зазіхнула. Нинішній час. Дивися сучасному світові просто в обличчя, не кліпаючи...
О Енді, невже я не можу тебе побачити? Ти – усе, що в мене лишилося...
ЕНДІ
Наступного вівторка, 19-го, буду в Нью-Йорку. На обіді маю виголосити промову щодо збору коштів. Потім міг би заїхати до тебе.
МЕЛІССА
Цілий вечір буду на місці.
* * *
ЕНДІ
Пурпурові троянди. Цього разу, здається, я знаю, щó вони означають.
МЕЛІССА
Усе, що я знаю, – це те, що після минулої ночі знову хочу побачити тебе.
* * *
Жодної змоги для ще якихось збирачів коштів з’явитися тут у найближчому майбутньому?
* * *
Місіс Волпоул, ви на місці? Ви доправляєте пошту?
ЕНДІ
Вибач, що так довго не відповідав. Перебував у північній частині штату, зміцнюючи свої політичні позиції, а тоді на три дні полетів до Цюриха на конференцію з питань економіки. Решту тижня провів з Джейн, зміцнюючи свої позиції ТАКОЖ ТАМ... Люба, переконливо прошу тебе не телефонувати до офісу. Усі дзвінки прослуховують, а їх переважну частину піддають ретельній перевірці старанні інтерни з коледжу, які з задоволенням поспішать назад до Кембриджа чи Нью-Гейвена, аби повідомити своїм однокурсникам-політологам, що сенатор у гречку стрибає. Телефонування попросту не є безпечні. Зрештою, кохана, листи перемагають телефон! І здогадайся, чим зараз пишу? Старим «паркером», який мені подарувала бабуся, коли я від’їжджав до школи. Виявив його у глибині шухляди свого письмового столу вкупі зі значком «Скролл і Кі» та моїми лейтенантськими погонами, які залишилися в мене від часів служби на флоті, – а ще знайшов там запальничку «зіппо», яку ти одного разу подарувала мені дискотеці. Спершу я ніяк не міг розписати перо. Мусив почистити його, а потім облазити цілий Вашинґтон, шукаючи крамниці, де ще продають чорнило у пляшечках. У кожному разі, так файно знову тримати цю штукенцію в руках. І так файно знову писати тобі. Звичайного листа. Стараючись виводити літери «д» і «т» так, як навчала нас міс Емерсон багато-багато років тому. Знаю, ти ніколи не любила писати листи, але тепер МУСИШ! Га-га!
Щодо справ: наступної середи я буду проїздом у Нью-Йорку й обов’язково зателефоную тобі з летовища, якщо вихоплю час заїхати.
МЕЛІССА
Коханий, я така БУЛА РАДА бачити тебе. Приїжджай знову...
ЕНДІ
...заїду протягом тижня, від наступного...
МЕЛІССА
...чи ДУМАВ ти колись, що нам буде так добре в ліжку?
ЕНДІ
...Два статечні американці англосаксонського походження накинулися на це, як на розпродажу в Брукс-Бразерзі...
МЕЛІССА
...Мені здається, що остання ніч умістила п’ятдесят років...
ЕНДІ
...Прагнімо до ста...
МЕЛІССА
...Боже мій, приїжджай якнайшвидше знову, або коли-небудь...
ЕНДІ
...Вже будую плани...

(Листи починають частково перекривати одне одного.)

МЕЛІССА
...Мушу поїхати до Сан-Франциско побачити дівчаток. Ми б не могли зустрітися десь дорогою?
ЕНДІ
...Не бачу жодної змоги зустрітися з тобою відкрито...
МЕЛІССА
...будь-який заміський готель, якийсь чарівний старий мотель...
ЕНДІ
...Не уявляю, як...
МЕЛІССА
...бачити тебе довше за кілька годин...
ЕНДІ
...ціна, яку мусимо платити...
МЕЛІССА
...я настільки захоплена, що не можу думати ні про що інше, окрім того, як би ми...
ЕНДІ
...не певний, що можу отак, докорінно змінити все своє життя...
МЕЛІССА
...але ж інші політики розлучалися... Рокфеллер, Рейґан...
ЕНДІ
...Джейн... діти, мої виборці, зокрема...
МЕЛІССА
...ти став центром мого життя. Якщо ти підеш, мені здається, я не зможу...
ЕНДІ
...у зв’язку з прийдешніми виборами, не уявляю, як би ми...
* * *
МЕЛІССА
Любий Енді! Мені телефонував репортер із «Дейлі Ньюз». Що маю робити?
ЕНДІ
Нічого.
МЕЛІССА
Гадаю, тобі вже відомо, але тут у «Ньюзвіку» з’явилася доволі гостра нотатка про нас. А ще моя мати слухала якесь ток-шоу по радіо, то там прямо і відкрито назвали наші імена. Що я повинна робити? Від’їхати? Що?
ЕНДІ
Нічого.
МЕЛІССА
Знаєш, вони телефонували Дарвінові. Вони вистежили його. І той сучий син сказав їм, що це вже триває роки.
ЕНДІ
Хотів би, аби це було так.
МЕЛІССА
Тепер вони налягають на мій телефон. Що маю казати?
ЕНДІ
Кажи, що ми старі добрі друзі.
МЕЛІССА
Друзі – мені подобається, добрі – теж, а що старі – тут починаються мої проблеми.
ЕНДІ
У такому разі, не кажи нічого. Просто вішай слухавку. Це повинно минути.
МЕЛІССА
Чи побачу тебе знову?
ЕНДІ
Поки ліпше не треба.
МЕЛІССА
Маю на увазі – після виборів...
ЕНДІ
Ліпше зачекати якийсь час.
МЕЛІССА
Я страшенно тужу за тобою...
ЕНДІ
Краще перечекати.
МЕЛІССА
Ти ПОТРІБЕН мені, Енді. У ці дні ти для мене – як символ надії. Я не певна, що зможу без тебе...

(Листи починають переплутуватися.)

ЕНДІ
Нині необхідна витримка. Потерпи трохи...
МЕЛІССА
...куди ти пропав? Я прочекала три години, сподіваючись, що ти бодай зателефонуєш...
ЕНДІ
...будь ласка, не дзвони. Того дня місіс Волпул була хвора, і...
МЕЛІССА
...я не бачила тебе вже понад місяць...
ЕНДІ
...наближаються вибори...
МЕЛІССА
...напевне, ти міг би вихопити час, аби...
ЕНДІ
...якщо я хочу, аби мене переобрали...
МЕЛІССА
...ти потрібен мені. Мені необхідно бути з тобою. Не знаю, чи зможу...
ЕНДІ
...вибори... вибори... вибори...
* * *
МЕЛІССА
Енді, вже шість тижнів від тебе немає жодних новин.
* * *
Ти щось хочеш мені сказати, Енді?
* * *
Річ у цьому, Енді?
* * *
Мої привітання з нагоди великої перемоги на виборах. З любов’ю. Мелісса.
ЕНДІ
Ми б могли зустрітися в тебе наступної неділі ввечері?
МЕЛІССА
Ну слава Богу...
ЕНДІ
Я хотів сказати, що нам потрібно поговорити, Меліссо...
МЕЛІССА
Брр! Розмови. Боюся розмов. Справді, боюся...
* * *
ЕНДІ
Люба Меліссо! З тобою все гаразд? Минулої неділі була тяжка сцена, але я знаю, що моя правда. Ми мусимо обрати цей шлях, бо інші ведуть у нікуди. Знаю, що здаюся тобі самовдоволеним дурнем, але я усвідомлюю свою відповідальність перед Джейн у хлопчиками, а тепер – коли вибори позаду – ще й перед своїми виборцями, котрі мали достатньо віри в мене, аби віддати свої голоси за мою кандидатуру, попри ту бредню, яку писали газети. Так чи так, це б не могло довго тривати, кохана. Ми занадто старі. Кожен із нас тягне на своїх плечах надто важкий тягар пережитого. Якби ми навіть одружилися, то витримали б разом не більш як тиждень. Але ми далі можемо писати листи, моя рідна. Ми завжди можемо це робити. Листи – далі наша сила і наш порятунок. Місіс Волпоул далі з нами, і ніщо не заважає нам продовжувати спілкуватися таким чудовим, звичним чином. Кохана, я чекатиму на твої листи. Я завжди чекав на них. І сподіваюся, що ти чекатимеш на мої...
* * *
Ти на місці? Я продовжую робити позначку на конвертах «будь ласка, перешліть адресатові», але хтозна...
* * *
Тоді я використав допомогу телефону, але єдине чого домігся, – це твій клятий автовідповідач... Прошу тебе. Мені потрібно знати про тебе...
* * *
Сенатор Ендрю М. Ледд Третій з дружиною та їхня родина надсилають вам теплі привітання зі святами й бажають усього найкращого в Новому році!
МЕЛІССА
Енді Ледде, це ТИ? Маючи п’ятдесят п’ять – поважний і висушений, у костюмі, пошитому на замовлення, у добрій спортивній формі. Ховаєшся за чарівною дружиною, яка стоїть зі зведеними п’ятами, скромно склавши руки перед об’єктивом? А це твій новий ПЕС, Енді? Бачу, що ти доріс до золотого ретривера. А це твої сини й спадкоємці? І – їй-Богу – невже це твій онук вигідно влаштувався на чиїхось руках? Боже мій, Енді, ви маєте вигляд Святої Родини. Радісних свят і щасливого прийдешнього року та веселого Різдва, сенаторе Ледд. Йдучи на смерть, вітаємо тебе...
ЕНДІ
Щойно ще раз прочитав твоє останнє послання. Що це за дурниця – «йдучи на смерть»?
* * *
Чи можу я знову побачити тебе?
* * *
Хочу ще раз побачити тебе, якщо дозволиш.
* * *
Шановна місіс Ґарднер, здається, я знову втратив зв’язок із Меліссою. Чи б не могли ви повідомити мені її останню адресу?
* * *
Люба Меліссо! Твоя мати написала, що ти повернулася до Країни Оз. Вилітаю наступного четверга побачити тебе.
МЕЛІССА
Ні! Будь ласка! Не треба! Будь ласка, не роби цього! Я розпустилася: розповніла, стала потворною, моє волосся – це щось жахливе! Увесь тиждень я замкнена в лікарні для наркоманів, звідки мама забирає мене на вихідні, – якщо я в нормальному стані. У мене пхають усілякі нові ліки, і більшу частину часу я взагалі нічого не тямлю! Тепер у мене не виходить навіть малювати пальцями без лайки. А мої дівчатка не бажають РОЗМОВЛЯТИ зі мною навіть по телефону. Вони говорять, що я надто сильно їх засмучую. Ох же ж і накоїла я лиха, Енді. Я перетворила своє життя на суцільний жах. І більше не люблю його. Ненавиджу життя. Подеколи думаю, що якби ми з тобою лише... якби ми з тобою лише... але тільки не приїжджай, Енді, прошу тебе.
ЕНДІ
Приїжджаю в суботу вранці. Зустріньмося у твоєї мами.
МЕЛІССА
НІ! Я не хочу тебе бачити! Мене тут не буде! Я ПОЇДУ, Енді! Присягаюся! Мене не буде!
* * *
ЕНДІ
Шановна місіс Гарднер! Мені здається, що найпершим листом, який я написав Вам, було прийняття запрошення відвідати народини Мелісси. І ось я знову пишу Вам, цього разу – з приводу її скону. Спробую висловити на папері те, чого не зміг сказати на її похороні, – ані під час своєї промови, ані потому, у розмові з вами. Можливо, Ви знаєте, що ми з Меліссою зуміли підтримувати взаємини протягом більшої частини нашого життя, і головно – завдяки листам. Навіть тепер, коли я пишу Вам цього листа, мене не полишає почуття, що пишу і їй також.
МЕЛІССА
Ну, Енді, тепер ти у своїй стихії...
ЕНДІ
Усе життя були складні стосунки – між мною та нею. Ми йшли в дуже різних напрямках. Але певним чином упродовж усіх цих років, як мені видається, ми вміли бути корисними одне одному. Мелісса давала волю тим небезпечним і бунтівним почуттям, у яких мені завжди бракувало духу признатися...
МЕЛІССА
ТЕПЕР він мені розповідає...
ЕНДІ
І я хотів би сподіватися, що давав їй відчуття певної рівноваги...
МЕЛІССА
РІВНОВАГИ? Чорт забирай, здаюся. Хай буде, як ти хочеш, назвімо це рівновагою.
ЕНДІ
Багато з того, що я робив у житті, робив, думаючи про неї. І якщо говорив або робив щось хибне, то завжди чув її несхвальне бурчання за своїми плечима. Але тепер, коли вона пішла, я не знаю, як житиму без неї.
МЕЛІССА (Уперше за весь час дивиться на нього.)
Ти впораєшся, Енді...
ЕНДІ
Маю відмінну дружину, чудових дітей і становище в суспільстві, яким можна пишатись, але смерть Мелісси зробила велетенський пролом у моєму житті...
МЕЛІССА
Ну, будь ласка, Енді... не треба...
ЕНДІ
Сама думка, що я більше ніколи не напишу їй, не зможу зв’язатися з нею і не отримаю від неї жодної відповіді, наповнює мене пусткою, яку тяжко описати.
МЕЛІССА
Ну, припини, Енді...
ЕНДІ
Думаю, небагато чоловіків у цьому світі були вшановані такою дружбою з такою жінкою. Але це, справді, було більше, аніж просто дружба. Тепер я знаю, що кохав її. Кохав від того самого дня, коли вперше побачив, коли вона прийшла до нас у другому класі й була схожа на загублену принцесу з Країни Оз.
МЕЛІССА
Енді, ну, ПРОШУ ТЕБЕ. Я цього не витерплю.
ЕНДІ
Думаю, я нікого не кохав так, як її, й знаю, що вже ніколи не покохаю. Вона була серцем мого життя, і я вже несамовито сумую за нею... Я просто хотів сказати все це вам... і їй. З повагою. Енді Ледд.
МЕЛІССА
Дякую тобі, Енді.

[1] Герой має на увазі тимчасову «кохану», яку обирають за взаємною згодою на 14 лютого, якщо не мають справжньої коханої.
[2] Допоможи мені, мій кавалере! (Фр.)
[3] Американська гра в карти на двох.
[4] Тобто на фільм «Куди йдеш?» за романом Г. Сенкевича.
[5] Перекручений класичний вислів (Ж.-Б.-А. Карр, 1849), у викладі Мелісси в ньому поєднано французькі й англійські слова: «Plus ça change, plus c’est le same shit».
[6] Buon Natale! (Іт.) – Гарного Різдва!
[7] Felice Navidad (ісп.) – Щасливого Різдва.
[8] З усілякими похвалами (лат.).
[9] Мені дуже шкода (фр.).
[10] Безалкогольний газований напій з цитрусовим присмаком.
[11] В американському футболі: провідний гравець, який контролює атаку.




Альберт-Ремсделл Ґерні - молодший (01.11.1930 – 13.07.2017) – американський драматург, романіст і кіносценарист.
Народився в м. Баффало, штат Нью-Йорк, у родині Альберта-Ремсделла Ґерні – старшого та Меріон Сполдінґ. Мав також старшу сестру Евелін і молодшого брата Стівена. Після навчання у школі Нічолза в рідному місті Альберт закінчив школу Св. Петра в Конкорді (Нью-Гемпшир). Потім відвідував коледж Вільямса (скінчив 1952-го) та Єйльську драматичну школу, звідки вийшов з дипломом 1958 р. Наступного року упродовж одного сезону був учителем англійської та латини у школі Бельмонт-Гіл у Бельмонті (штат Массачусетс). Потому розпочав викладати гуманітарні дисципліни в Массачусетському технологічному університеті. У період викладання став писати свої п’єси («Діти», «Середньовіччя»). Та перший успіх йому принесла лише п’єса «Їдальня» (пост. 1981), що дозволило Ґерні займатися літературною творчістю повний робочий день. До того п’єса «Шоу Дейвіда», вперше поставлена у Нью-Йорку 1968-го, зазнала гострої критики в пресі, окрім кількох позитивних відгуків (у «Нью-Йоркеру» та у «Вілидж Войсі»). До резонансних прем’єр п’єс Ґерні належать: «Високі манери» (2010) та «Кохання і гроші» (пост. 2015-го).
Знаний переважно своїми п’єсами (бл. 50), зокрема: «Що я робив минулого літа» (1981), «Солодка Сью» (1986–1987), «Інша Антігона» (1987), «Година коктейлю» (1988), «Далекий Схід» (1998), «Шалена Мері» (2007), а також «Любовні листи» (1988), які були номіновані на Пуліцерівську премію. У центрі уваги його п’єс переважно стоїть життя т.зв. БАСПа (білого англосаксонського протестанта). «Вол Стріт Джорнел» назвав твори Ґерні «проникливо розумними дослідженнями занепаду влади БАСПа». А театральний критик Френк Річ у «Нью-Йорк Таймс», аналізуючи «Їдальню», зауважив: «Як хронікер найбільш немодної сучасної соціальної страти Америки – БАСПа вищого середнього класу, – цей драматург нині не має собі рівних». У низці творів Ґерні, зокрема в «Годині коктейлю», виразно проступають автобіографічні мотиви.
Окрім п’єс, письменник є автором 4-х романів («Снігова куля», «Євангеліє за Джо», «Розважаючи чужинців», «Ранній американець») і 2-х кіносценаріїв («Дім веселощів», «Сильвія»).
2006 р. Ґерні став членом Американської академії мистецтв і красного письменства.
2007 р. отримав театральну нагороду міжнародної фундації ПЕН/Лора Пелз як майстер американської драми.
2016 р. отримав «Обі Евордз» – нагороду за досягнення в літературній творчості від Американського театрального крила та од «Вілидж Войса».
Ґерні був одружений з Моллі Ґуд’їер (від 1957 р.). До 1983-го вони мешкали в Бостоні, потому переселилися до Нью-Йорка. У них народилося четверо дітей: Джордж, Еймі, Евелін і Бенджамін.
Ґерні неодноразово грав у постановках власних п’єс. Так вийшло і з прем’єрою «Любовних листів», яка відбулася 1988 р. в Публічній бібліотеці Нью-Йорка, коли автор виступив у парі з акторкою і драматургинею Голланд-Вірджинією Тейлор. Пізніше драма, в основі якої лежить листування чоловіка і жінки, що охоплює все їхнє життя від юності до зрілих літ, отримала численні інтерпретації у США і за кордоном, зокрема у виконанні провідних майстрів. Наприклад, 1 грудня 2007 р. «Любовні листи» виконали Елізабет Тейлор і Джеймс-Ерл Джонс (реж. Джон Тіллінджер) у доброчинній виставі на користь Фундації Тейлор проти СНІДу, коли було зібрано бл. 1 млн доларів.