Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.02
10:12
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую
2026.07.02
05:58
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.
2026.07.02
05:01
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ
Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т
2026.07.02
04:09
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.
Не працює телефон.
Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити
комах виводить -
Одарка.
Не працює телефон.
Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити
2026.07.01
20:06
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?
Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?
Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси
2026.07.01
19:26
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.
Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.
Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок
2026.07.01
16:40
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.
Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.
Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце
2026.07.01
12:58
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.
Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.
Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.
2026.07.01
11:29
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо
2026.07.01
10:47
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит
2026.07.01
09:42
Розділ ХІ. ВІНЧАННЯ ПІД ПРОКЛЯТТЯМ РИМУ
Року Божого 1062-го каплиця замку Крепі потопала в напівтемряві. Світло кількох десятків воскових свічок вихоплювало з мокрої кам'яної сутіні лише вівтар та потемніле від часу розп'яття. На вулиці лютувала зл
2026.07.01
07:23
Досвітній півень заспівав
І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...
І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...
2026.06.30
22:20
Гермафродит: квітка, що містить як чоловічі, так і жіночі
органи; людина або тварина обох статей.]
Хлоп’я Гермафродит був сином Гермеса та Афродіти,
наслідком таємного кохання, його віддали до
німф ізольованої гори Іда, у яких він зростав диким
ств
органи; людина або тварина обох статей.]
Хлоп’я Гермафродит був сином Гермеса та Афродіти,
наслідком таємного кохання, його віддали до
німф ізольованої гори Іда, у яких він зростав диким
ств
2026.06.30
18:55
серпня 1692 року з дикого соснового пралісу, що біля Іскоростеня вийшов бородатий чоловік в подертій свиті на ймення Іван Коса. Брудний, нечесаний, з втомленими синіми очима. Він більше двох місяців блукав лісами, їв, що вдалося в знайти, зловити чи вполю
2026.06.30
12:52
Здаюся у полон лісів.
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.
Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.
Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,
2026.06.30
10:27
дивись
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Піта Хейна
Піт Хейн Груки 8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піт Хейн Груки 8
ПОСПІШНІСТЬ
(Напис для пам'ятника на перехресті)
Ще не розтративши сил всіх запасу,
Жертва сучасності тут спочиває,
Що вчора на все не хватало їй часу,
А зараз всю вічність вже має.
СПОНУКАЛЬНИЙ ТОСТ ДЛЯ ТВЕРДОСТІ ХАРАКТЕРУ
Щоб мати в характері цю рису вагому,
Ось тост, що його підтверджує життя:
Ніколи не їжте, за винятком їжі прийому,
Й не пийте інакше, як в процесі пиття.
ТИРАНІЯ РЕЧЕЙ
Я хочу управлять тисячами речей,
Які, вважаю, належать мені;
Та враз збурять сумніви спокій ночей:
Чи ж належать? -- здригнусь уві сні.
Підозра вже зримою стає для очей:
Не слід довірять відчуттям своїм --
Якщо у вас більше, ніж вісім речей, --
Це ви вже належите їм.
ЧАС І ВІЧНІСТЬ
Де поля урожайні
Сьогодення й античності
Переходять в безкрайні
Пустирища вічності,
Там пісок я збираю,
Ложку взявши і віник,
Що його відміряє
Нам піщаний годинник.
ВТОМЛИВЕ ВІДЧУТТЯ
Напевне, і вам знайомий
Той пригнічений стан думок,
Коли ваша голова, наче
Заплутаний шерсті клубок;
Й потуги всі розумові
В такому в'ялому плині,
Немов роз'яснить щось хочеш
Дуже малій дитині.
НЕДОСТАТНЬО
Пора вже позбутися
Звичок колишніх,
Щоб щастя загальне
Не умаляти:
Недостатньо тільки
Дратувати своїх ближніх --
Не забуваймо
Й себе звеселяти.
ГОДИННИК І ВІЧНІСТЬ
(Шаноба до скінченності)
Вічність -- це річ, яку просто так
Розумом не осягнути
Й, лиш годинником на "тік-так"
Подрібнену, можна збагнути.
Ним схоплену і зафіксовану,
Перш ніж канула в потойбічність;
Мов дитяча їжа, розжовану,
Легко засвоювать вічність.
АТОМІРІАДИ
Природа по суті, як стверджують вчені,
Це мільярди, і мільярди, і мільярди
Частинок, що грають в свої нескінченні
Більярди, і більярди, і більярди.
ЗОРЕ-ЗАРЯДКА
(Себе-творячий грук)
Вийди в зоряну ніч,
Стань на голові своїй,
Щоб в космос ногами
Зависнути міг,
І на зоряній тверді
Хоч трохи постій,
Що стала раптово
Опорою для ніг.
Відчуй всю Землі вагу
З льоду й граніту,
З розплавленою магмою,
З водою й залізом в ній;
Й хоч на мить потримай
Цю дивно вагому планету,
Що балансує на дивно
Вагомій голові твоїй.
ВТРАЧЕНИЙ ЗВ'ЯЗОК
Людина -- це щось схоже
На втрачений зв'язок:
Вважаючи, що думає,
Не маючи думок.
ПРОТИЛЕЖНОСТІ
Залежно від приналежності
До певної системи кожен міркує:
Систематик як дві протилежності
Дурість і мудрість трактує.
Відзначаючись незалежністю,
Логік на це не зважає:
Він до дурості протилежністю
Протилежну дурість вважає.
МИТТЄВА ДУМКА
Якщо зміг вічність зрозуміть,
Тоді життя -- всього лиш мить.
ТЛУМАЧЕННЯ СНІВ
(Спрощено)
Хай опукле чи вгнуте, аби лиш овальне --
Й певен я: уявилось вам щось сексуальне.
(Напис для пам'ятника на перехресті)
Ще не розтративши сил всіх запасу,
Жертва сучасності тут спочиває,
Що вчора на все не хватало їй часу,
А зараз всю вічність вже має.
СПОНУКАЛЬНИЙ ТОСТ ДЛЯ ТВЕРДОСТІ ХАРАКТЕРУ
Щоб мати в характері цю рису вагому,
Ось тост, що його підтверджує життя:
Ніколи не їжте, за винятком їжі прийому,
Й не пийте інакше, як в процесі пиття.
ТИРАНІЯ РЕЧЕЙ
Я хочу управлять тисячами речей,
Які, вважаю, належать мені;
Та враз збурять сумніви спокій ночей:
Чи ж належать? -- здригнусь уві сні.
Підозра вже зримою стає для очей:
Не слід довірять відчуттям своїм --
Якщо у вас більше, ніж вісім речей, --
Це ви вже належите їм.
ЧАС І ВІЧНІСТЬ
Де поля урожайні
Сьогодення й античності
Переходять в безкрайні
Пустирища вічності,
Там пісок я збираю,
Ложку взявши і віник,
Що його відміряє
Нам піщаний годинник.
ВТОМЛИВЕ ВІДЧУТТЯ
Напевне, і вам знайомий
Той пригнічений стан думок,
Коли ваша голова, наче
Заплутаний шерсті клубок;
Й потуги всі розумові
В такому в'ялому плині,
Немов роз'яснить щось хочеш
Дуже малій дитині.
НЕДОСТАТНЬО
Пора вже позбутися
Звичок колишніх,
Щоб щастя загальне
Не умаляти:
Недостатньо тільки
Дратувати своїх ближніх --
Не забуваймо
Й себе звеселяти.
ГОДИННИК І ВІЧНІСТЬ
(Шаноба до скінченності)
Вічність -- це річ, яку просто так
Розумом не осягнути
Й, лиш годинником на "тік-так"
Подрібнену, можна збагнути.
Ним схоплену і зафіксовану,
Перш ніж канула в потойбічність;
Мов дитяча їжа, розжовану,
Легко засвоювать вічність.
АТОМІРІАДИ
Природа по суті, як стверджують вчені,
Це мільярди, і мільярди, і мільярди
Частинок, що грають в свої нескінченні
Більярди, і більярди, і більярди.
ЗОРЕ-ЗАРЯДКА
(Себе-творячий грук)
Вийди в зоряну ніч,
Стань на голові своїй,
Щоб в космос ногами
Зависнути міг,
І на зоряній тверді
Хоч трохи постій,
Що стала раптово
Опорою для ніг.
Відчуй всю Землі вагу
З льоду й граніту,
З розплавленою магмою,
З водою й залізом в ній;
Й хоч на мить потримай
Цю дивно вагому планету,
Що балансує на дивно
Вагомій голові твоїй.
ВТРАЧЕНИЙ ЗВ'ЯЗОК
Людина -- це щось схоже
На втрачений зв'язок:
Вважаючи, що думає,
Не маючи думок.
ПРОТИЛЕЖНОСТІ
Залежно від приналежності
До певної системи кожен міркує:
Систематик як дві протилежності
Дурість і мудрість трактує.
Відзначаючись незалежністю,
Логік на це не зважає:
Він до дурості протилежністю
Протилежну дурість вважає.
МИТТЄВА ДУМКА
Якщо зміг вічність зрозуміть,
Тоді життя -- всього лиш мить.
ТЛУМАЧЕННЯ СНІВ
(Спрощено)
Хай опукле чи вгнуте, аби лиш овальне --
Й певен я: уявилось вам щось сексуальне.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
