
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Піта Хейна
Піт Хейн Груки 8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піт Хейн Груки 8
ПОСПІШНІСТЬ
(Напис для пам'ятника на перехресті)
Ще не розтративши сил всіх запасу,
Жертва сучасності тут спочиває,
Що вчора на все не хватало їй часу,
А зараз всю вічність вже має.
СПОНУКАЛЬНИЙ ТОСТ ДЛЯ ТВЕРДОСТІ ХАРАКТЕРУ
Щоб мати в характері цю рису вагому,
Ось тост, що його підтверджує життя:
Ніколи не їжте, за винятком їжі прийому,
Й не пийте інакше, як в процесі пиття.
ТИРАНІЯ РЕЧЕЙ
Я хочу управлять тисячами речей,
Які, вважаю, належать мені;
Та враз збурять сумніви спокій ночей:
Чи ж належать? -- здригнусь уві сні.
Підозра вже зримою стає для очей:
Не слід довірять відчуттям своїм --
Якщо у вас більше, ніж вісім речей, --
Це ви вже належите їм.
ЧАС І ВІЧНІСТЬ
Де поля урожайні
Сьогодення й античності
Переходять в безкрайні
Пустирища вічності,
Там пісок я збираю,
Ложку взявши і віник,
Що його відміряє
Нам піщаний годинник.
ВТОМЛИВЕ ВІДЧУТТЯ
Напевне, і вам знайомий
Той пригнічений стан думок,
Коли ваша голова, наче
Заплутаний шерсті клубок;
Й потуги всі розумові
В такому в'ялому плині,
Немов роз'яснить щось хочеш
Дуже малій дитині.
НЕДОСТАТНЬО
Пора вже позбутися
Звичок колишніх,
Щоб щастя загальне
Не умаляти:
Недостатньо тільки
Дратувати своїх ближніх --
Не забуваймо
Й себе звеселяти.
ГОДИННИК І ВІЧНІСТЬ
(Шаноба до скінченності)
Вічність -- це річ, яку просто так
Розумом не осягнути
Й, лиш годинником на "тік-так"
Подрібнену, можна збагнути.
Ним схоплену і зафіксовану,
Перш ніж канула в потойбічність;
Мов дитяча їжа, розжовану,
Легко засвоювать вічність.
АТОМІРІАДИ
Природа по суті, як стверджують вчені,
Це мільярди, і мільярди, і мільярди
Частинок, що грають в свої нескінченні
Більярди, і більярди, і більярди.
ЗОРЕ-ЗАРЯДКА
(Себе-творячий грук)
Вийди в зоряну ніч,
Стань на голові своїй,
Щоб в космос ногами
Зависнути міг,
І на зоряній тверді
Хоч трохи постій,
Що стала раптово
Опорою для ніг.
Відчуй всю Землі вагу
З льоду й граніту,
З розплавленою магмою,
З водою й залізом в ній;
Й хоч на мить потримай
Цю дивно вагому планету,
Що балансує на дивно
Вагомій голові твоїй.
ВТРАЧЕНИЙ ЗВ'ЯЗОК
Людина -- це щось схоже
На втрачений зв'язок:
Вважаючи, що думає,
Не маючи думок.
ПРОТИЛЕЖНОСТІ
Залежно від приналежності
До певної системи кожен міркує:
Систематик як дві протилежності
Дурість і мудрість трактує.
Відзначаючись незалежністю,
Логік на це не зважає:
Він до дурості протилежністю
Протилежну дурість вважає.
МИТТЄВА ДУМКА
Якщо зміг вічність зрозуміть,
Тоді життя -- всього лиш мить.
ТЛУМАЧЕННЯ СНІВ
(Спрощено)
Хай опукле чи вгнуте, аби лиш овальне --
Й певен я: уявилось вам щось сексуальне.
(Напис для пам'ятника на перехресті)
Ще не розтративши сил всіх запасу,
Жертва сучасності тут спочиває,
Що вчора на все не хватало їй часу,
А зараз всю вічність вже має.
СПОНУКАЛЬНИЙ ТОСТ ДЛЯ ТВЕРДОСТІ ХАРАКТЕРУ
Щоб мати в характері цю рису вагому,
Ось тост, що його підтверджує життя:
Ніколи не їжте, за винятком їжі прийому,
Й не пийте інакше, як в процесі пиття.
ТИРАНІЯ РЕЧЕЙ
Я хочу управлять тисячами речей,
Які, вважаю, належать мені;
Та враз збурять сумніви спокій ночей:
Чи ж належать? -- здригнусь уві сні.
Підозра вже зримою стає для очей:
Не слід довірять відчуттям своїм --
Якщо у вас більше, ніж вісім речей, --
Це ви вже належите їм.
ЧАС І ВІЧНІСТЬ
Де поля урожайні
Сьогодення й античності
Переходять в безкрайні
Пустирища вічності,
Там пісок я збираю,
Ложку взявши і віник,
Що його відміряє
Нам піщаний годинник.
ВТОМЛИВЕ ВІДЧУТТЯ
Напевне, і вам знайомий
Той пригнічений стан думок,
Коли ваша голова, наче
Заплутаний шерсті клубок;
Й потуги всі розумові
В такому в'ялому плині,
Немов роз'яснить щось хочеш
Дуже малій дитині.
НЕДОСТАТНЬО
Пора вже позбутися
Звичок колишніх,
Щоб щастя загальне
Не умаляти:
Недостатньо тільки
Дратувати своїх ближніх --
Не забуваймо
Й себе звеселяти.
ГОДИННИК І ВІЧНІСТЬ
(Шаноба до скінченності)
Вічність -- це річ, яку просто так
Розумом не осягнути
Й, лиш годинником на "тік-так"
Подрібнену, можна збагнути.
Ним схоплену і зафіксовану,
Перш ніж канула в потойбічність;
Мов дитяча їжа, розжовану,
Легко засвоювать вічність.
АТОМІРІАДИ
Природа по суті, як стверджують вчені,
Це мільярди, і мільярди, і мільярди
Частинок, що грають в свої нескінченні
Більярди, і більярди, і більярди.
ЗОРЕ-ЗАРЯДКА
(Себе-творячий грук)
Вийди в зоряну ніч,
Стань на голові своїй,
Щоб в космос ногами
Зависнути міг,
І на зоряній тверді
Хоч трохи постій,
Що стала раптово
Опорою для ніг.
Відчуй всю Землі вагу
З льоду й граніту,
З розплавленою магмою,
З водою й залізом в ній;
Й хоч на мить потримай
Цю дивно вагому планету,
Що балансує на дивно
Вагомій голові твоїй.
ВТРАЧЕНИЙ ЗВ'ЯЗОК
Людина -- це щось схоже
На втрачений зв'язок:
Вважаючи, що думає,
Не маючи думок.
ПРОТИЛЕЖНОСТІ
Залежно від приналежності
До певної системи кожен міркує:
Систематик як дві протилежності
Дурість і мудрість трактує.
Відзначаючись незалежністю,
Логік на це не зважає:
Він до дурості протилежністю
Протилежну дурість вважає.
МИТТЄВА ДУМКА
Якщо зміг вічність зрозуміть,
Тоді життя -- всього лиш мить.
ТЛУМАЧЕННЯ СНІВ
(Спрощено)
Хай опукле чи вгнуте, аби лиш овальне --
Й певен я: уявилось вам щось сексуальне.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію