Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.17
23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
2026.05.17
22:24
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
2026.05.17
19:38
Тремтить на взгір’ї стиха яворина,
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
2026.05.17
17:44
Втомився украй, не спавши, зовсім не
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
2026.05.17
17:02
Нелегко живеться бідним жебракам на світі.
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
2026.05.17
11:34
Я хочу заховатись у світах,
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
2026.05.17
11:17
Забери мене туди,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
2026.05.17
11:14
Ми, буває, від себе втікаєм,
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
2026.05.17
10:14
не мав ні статків ні хатів
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
2026.05.17
08:48
Як закриєш очі вночі зі скрипом,
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
2026.05.17
06:19
І. Г...
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
2026.05.17
00:42
Я більше не почую голос Ваш,
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
2026.05.16
18:41
Дійові особи:
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
2026.05.16
18:30
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
2026.05.16
15:31
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
2026.05.16
13:25
Про "мудрий вкраїнський нарід"
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.05.14
2026.05.13
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Піта Хейна
Піт Хейн Груки 9
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Піт Хейн Груки 9
ПОРА БУЗКУ
Весною бузок розквітає щораз
Й від запахів паморочиться голова,
Й закохані в прозі і віршах фраз
Шукають, щоб те сказать в тисячний раз,
Що легше зробить, аніж втілить в слова.
ДВА СЛОВА
В них все кохання
Моє гаряче:
Якнайзарання,
Щоякнайпаче.
ЗДОРОВ'Я
Здоров'я не верне пігулка в утробі,
Скальпелем його не спасти,
Бо воно -- не так відсутність хвороби,
Як вияв життя повноти.
МАГІЯ СЛОВА
Інвективи тебе горблять,
Славоспіви -- юним роблять.
ДАВНОМИНУЛИЙ ЧАС
Час минулий схожий із тітонькою моєю,
Яка не може чи не хоче зрозуміть,
Що хоч люб'язні всі й захоплюються нею,
Та вже давно залишить нас настала мить.
ЕФЕКТ ДВОСТУЛКОВИХ ДВЕРЕЙ
Двостулкові двері широкі,
То ж з ними немає мороки:
Прочиниш їх наполовину --
Й самі почухають спину.
ДО ПОПІЛЬНИЧКИ
Спрага й голод вже не мучить:
Попіл твій нас цьому учить.
ЕКСПЕРТИ
Експерти мають забаганку
Із кафедри віщати зранку,
Як не дотримать обіцянку.
МОЛИТВА
(до сонця над хмарами)
О сонце, лий своє проміння
На всі, що на землі, створіння!
Якщо ж занадто вимагаєм --
Принаймні сяй над нашим краєм.
Як забагато тобі й цього --
Осяй хоча б мене одного.
ПРИСУТНІСТЬ ДУХУ
Сьогодення й усе в нім сутнє
Завоюєш легко в ту ж мить,
Якщо пахне тобі майбутнє,
А минуле -- смердить.
СПРАВЖНІЙ ЗАХИСТ
Захист єдиний,
Даний людині --
В протидії
Безнадії,
Що беззахисна нині.
ПРИСМАК З ОСКОМОЮ
Коріни сукня ще здаля
Її принади всім явля
Й цим хіть коханця умаля.
РОЗДУМ ПРО ЗРІСТ
Малі на зріст переоцінюють
Чар буть високим і струнким
Й цим тільки ще більш відтінюють
Принадність бути низьким.
МІСТ ЧИ ТУНЕЛЬ
Тунель прийнятний тут,
І міст би міг з'єднати --
То чи не краще все ж
В однім два поєднати?
Міст і тунель нехай би
Постали серед хвиль,
Як пам'ять і емблема
Гігантських цих зусиль.
ВІНЦЕНОСНІСТЬ
Понтифік, із спальні вранці вийшовши,
Вдягає сутану для понту
Й німб навколо голови святійшої
Вважа за лінію горизонту.
Весною бузок розквітає щораз
Й від запахів паморочиться голова,
Й закохані в прозі і віршах фраз
Шукають, щоб те сказать в тисячний раз,
Що легше зробить, аніж втілить в слова.
ДВА СЛОВА
В них все кохання
Моє гаряче:
Якнайзарання,
Щоякнайпаче.
ЗДОРОВ'Я
Здоров'я не верне пігулка в утробі,
Скальпелем його не спасти,
Бо воно -- не так відсутність хвороби,
Як вияв життя повноти.
МАГІЯ СЛОВА
Інвективи тебе горблять,
Славоспіви -- юним роблять.
ДАВНОМИНУЛИЙ ЧАС
Час минулий схожий із тітонькою моєю,
Яка не може чи не хоче зрозуміть,
Що хоч люб'язні всі й захоплюються нею,
Та вже давно залишить нас настала мить.
ЕФЕКТ ДВОСТУЛКОВИХ ДВЕРЕЙ
Двостулкові двері широкі,
То ж з ними немає мороки:
Прочиниш їх наполовину --
Й самі почухають спину.
ДО ПОПІЛЬНИЧКИ
Спрага й голод вже не мучить:
Попіл твій нас цьому учить.
ЕКСПЕРТИ
Експерти мають забаганку
Із кафедри віщати зранку,
Як не дотримать обіцянку.
МОЛИТВА
(до сонця над хмарами)
О сонце, лий своє проміння
На всі, що на землі, створіння!
Якщо ж занадто вимагаєм --
Принаймні сяй над нашим краєм.
Як забагато тобі й цього --
Осяй хоча б мене одного.
ПРИСУТНІСТЬ ДУХУ
Сьогодення й усе в нім сутнє
Завоюєш легко в ту ж мить,
Якщо пахне тобі майбутнє,
А минуле -- смердить.
СПРАВЖНІЙ ЗАХИСТ
Захист єдиний,
Даний людині --
В протидії
Безнадії,
Що беззахисна нині.
ПРИСМАК З ОСКОМОЮ
Коріни сукня ще здаля
Її принади всім явля
Й цим хіть коханця умаля.
РОЗДУМ ПРО ЗРІСТ
Малі на зріст переоцінюють
Чар буть високим і струнким
Й цим тільки ще більш відтінюють
Принадність бути низьким.
МІСТ ЧИ ТУНЕЛЬ
Тунель прийнятний тут,
І міст би міг з'єднати --
То чи не краще все ж
В однім два поєднати?
Міст і тунель нехай би
Постали серед хвиль,
Як пам'ять і емблема
Гігантських цих зусиль.
ВІНЦЕНОСНІСТЬ
Понтифік, із спальні вранці вийшовши,
Вдягає сутану для понту
Й німб навколо голови святійшої
Вважа за лінію горизонту.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
