Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.21
06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
2026.09.21
05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ
У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон
2026.09.20
23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
2026.09.20
21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
2026.09.20
19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
2026.09.20
17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
2026.09.19
22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
2026.09.19
21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
2026.09.19
20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
Звернення Павла Полуботка до Петра Першого
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Звернення Павла Полуботка до Петра Першого
«Я мушу, царю, висловити вам,
Що добре бачу, як ви безпідставно,
А лише по намовам і пліткам,
Намислили країну мою славну
Всю погубити. Царю, ви нараз
Поставили себе понад закони.
Хоч обіцяли й ви, й царі до вас
Нам привілеї берегти до скону.
Ви роздягли податками народ,
Чию свободу самі визнавали.
А козаків ви від яких щедрот
У болота, немов рабів, загнали
Канал копати,що потрібен вам?
Хіба копати то козацьке діло?
Та найприкріше – заборона нам
Обрати вільно тих, що б ми хотіли,
Над нами верховодили. Віки
Ми так жили і жити хочем далі.
А ви одним лиш помахом руки
У нас святе це право відібрали.
А,замість того, щоби нас могли
Судити наші судді в нашім краї,
Великоруських суддів навели,
Що наших прав і звичаїв не знають
Та й не бажають знати. І весь час
Порушують їх, наче так і треба.
Ви їм дали пригнічувати нас.
Хіба забули, що все з волі неба?
Вас велич сліпить ласкою Його,
Але про суд Його ви геть забули.
Тож дослухайтесь голосу мого,
Щоб не казали потім, що не чули.
Який вам зиск, коли загине тут
Весь мій народ? Яка вам слава буде
Рабами править? Від кайдан і пут
Хіба полюблять кого-небудь люди?
Не краще бути батьком для усіх?
Народ в боргу не лишиться ніколи
І кров проллє для слави і утіх
Свого царя. Ніколи не дозволить
Комусь на вас із кривдою піти.
Я це кажу, хоч знаю, що чекає
Мене за це. Та іншої мети,
Ніж батьківщина вільна, я не знаю.
Нехай кайдани і темниця хай,
Хай я помру там з голоду і спраги,
Але настав мовчання мого край:
Я батьківщину захистити прагну
І говорю від імені її.
Для мене смерть не так страшна,як бачить,
Як гине мій народ. Оті мої
Безправні люди. Серце з того плаче.
Та пам’ятайте, царю,прийде час
І за всі кривди над моїм народом,
Пан над царями запитає вас.
Тоді вам буде виправдатись годі!»
Що добре бачу, як ви безпідставно,
А лише по намовам і пліткам,
Намислили країну мою славну
Всю погубити. Царю, ви нараз
Поставили себе понад закони.
Хоч обіцяли й ви, й царі до вас
Нам привілеї берегти до скону.
Ви роздягли податками народ,
Чию свободу самі визнавали.
А козаків ви від яких щедрот
У болота, немов рабів, загнали
Канал копати,що потрібен вам?
Хіба копати то козацьке діло?
Та найприкріше – заборона нам
Обрати вільно тих, що б ми хотіли,
Над нами верховодили. Віки
Ми так жили і жити хочем далі.
А ви одним лиш помахом руки
У нас святе це право відібрали.
А,замість того, щоби нас могли
Судити наші судді в нашім краї,
Великоруських суддів навели,
Що наших прав і звичаїв не знають
Та й не бажають знати. І весь час
Порушують їх, наче так і треба.
Ви їм дали пригнічувати нас.
Хіба забули, що все з волі неба?
Вас велич сліпить ласкою Його,
Але про суд Його ви геть забули.
Тож дослухайтесь голосу мого,
Щоб не казали потім, що не чули.
Який вам зиск, коли загине тут
Весь мій народ? Яка вам слава буде
Рабами править? Від кайдан і пут
Хіба полюблять кого-небудь люди?
Не краще бути батьком для усіх?
Народ в боргу не лишиться ніколи
І кров проллє для слави і утіх
Свого царя. Ніколи не дозволить
Комусь на вас із кривдою піти.
Я це кажу, хоч знаю, що чекає
Мене за це. Та іншої мети,
Ніж батьківщина вільна, я не знаю.
Нехай кайдани і темниця хай,
Хай я помру там з голоду і спраги,
Але настав мовчання мого край:
Я батьківщину захистити прагну
І говорю від імені її.
Для мене смерть не так страшна,як бачить,
Як гине мій народ. Оті мої
Безправні люди. Серце з того плаче.
Та пам’ятайте, царю,прийде час
І за всі кривди над моїм народом,
Пан над царями запитає вас.
Тоді вам буде виправдатись годі!»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
