Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
2026.03.22
15:33
Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.
Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
2026.03.22
13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
2026.03.22
12:50
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю.
Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100.
Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею.
Струнким жінкам так би пасув
2026.03.22
12:18
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
2026.03.22
11:29
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
2026.03.22
10:09
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
2026.03.22
08:59
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин.
Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу».
А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи
2026.03.22
05:55
Хоч ще приморозки зрана
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.
2026.03.22
05:50
Глянь о сюди – Китайський Кіт Соняшний
гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій
Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий
гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій
Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий
2026.03.22
01:23
Йшов Час – невблаганний як сама Галактика (а може ще більш невблаганніший). Асистент Морока Анатолій продовжував працювати на кафедрі фітопатології – у його свідомості ця кафедра була єдиним можливим світом буття. Думки в нього роїлися навколо жуків-скрип
2026.03.21
22:05
І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись
2026.03.21
16:58
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам.
Природно, що видалити її зможу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
Звернення Павла Полуботка до Петра Першого
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Звернення Павла Полуботка до Петра Першого
«Я мушу, царю, висловити вам,
Що добре бачу, як ви безпідставно,
А лише по намовам і пліткам,
Намислили країну мою славну
Всю погубити. Царю, ви нараз
Поставили себе понад закони.
Хоч обіцяли й ви, й царі до вас
Нам привілеї берегти до скону.
Ви роздягли податками народ,
Чию свободу самі визнавали.
А козаків ви від яких щедрот
У болота, немов рабів, загнали
Канал копати,що потрібен вам?
Хіба копати то козацьке діло?
Та найприкріше – заборона нам
Обрати вільно тих, що б ми хотіли,
Над нами верховодили. Віки
Ми так жили і жити хочем далі.
А ви одним лиш помахом руки
У нас святе це право відібрали.
А,замість того, щоби нас могли
Судити наші судді в нашім краї,
Великоруських суддів навели,
Що наших прав і звичаїв не знають
Та й не бажають знати. І весь час
Порушують їх, наче так і треба.
Ви їм дали пригнічувати нас.
Хіба забули, що все з волі неба?
Вас велич сліпить ласкою Його,
Але про суд Його ви геть забули.
Тож дослухайтесь голосу мого,
Щоб не казали потім, що не чули.
Який вам зиск, коли загине тут
Весь мій народ? Яка вам слава буде
Рабами править? Від кайдан і пут
Хіба полюблять кого-небудь люди?
Не краще бути батьком для усіх?
Народ в боргу не лишиться ніколи
І кров проллє для слави і утіх
Свого царя. Ніколи не дозволить
Комусь на вас із кривдою піти.
Я це кажу, хоч знаю, що чекає
Мене за це. Та іншої мети,
Ніж батьківщина вільна, я не знаю.
Нехай кайдани і темниця хай,
Хай я помру там з голоду і спраги,
Але настав мовчання мого край:
Я батьківщину захистити прагну
І говорю від імені її.
Для мене смерть не так страшна,як бачить,
Як гине мій народ. Оті мої
Безправні люди. Серце з того плаче.
Та пам’ятайте, царю,прийде час
І за всі кривди над моїм народом,
Пан над царями запитає вас.
Тоді вам буде виправдатись годі!»
Що добре бачу, як ви безпідставно,
А лише по намовам і пліткам,
Намислили країну мою славну
Всю погубити. Царю, ви нараз
Поставили себе понад закони.
Хоч обіцяли й ви, й царі до вас
Нам привілеї берегти до скону.
Ви роздягли податками народ,
Чию свободу самі визнавали.
А козаків ви від яких щедрот
У болота, немов рабів, загнали
Канал копати,що потрібен вам?
Хіба копати то козацьке діло?
Та найприкріше – заборона нам
Обрати вільно тих, що б ми хотіли,
Над нами верховодили. Віки
Ми так жили і жити хочем далі.
А ви одним лиш помахом руки
У нас святе це право відібрали.
А,замість того, щоби нас могли
Судити наші судді в нашім краї,
Великоруських суддів навели,
Що наших прав і звичаїв не знають
Та й не бажають знати. І весь час
Порушують їх, наче так і треба.
Ви їм дали пригнічувати нас.
Хіба забули, що все з волі неба?
Вас велич сліпить ласкою Його,
Але про суд Його ви геть забули.
Тож дослухайтесь голосу мого,
Щоб не казали потім, що не чули.
Який вам зиск, коли загине тут
Весь мій народ? Яка вам слава буде
Рабами править? Від кайдан і пут
Хіба полюблять кого-небудь люди?
Не краще бути батьком для усіх?
Народ в боргу не лишиться ніколи
І кров проллє для слави і утіх
Свого царя. Ніколи не дозволить
Комусь на вас із кривдою піти.
Я це кажу, хоч знаю, що чекає
Мене за це. Та іншої мети,
Ніж батьківщина вільна, я не знаю.
Нехай кайдани і темниця хай,
Хай я помру там з голоду і спраги,
Але настав мовчання мого край:
Я батьківщину захистити прагну
І говорю від імені її.
Для мене смерть не так страшна,як бачить,
Як гине мій народ. Оті мої
Безправні люди. Серце з того плаче.
Та пам’ятайте, царю,прийде час
І за всі кривди над моїм народом,
Пан над царями запитає вас.
Тоді вам буде виправдатись годі!»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
