ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Проза

 Задумано в небі
Повітряний рейс Париж - Ніцца триває годину. Масенко, український літератор хвацького віку, зайшов у салон лайнера з твердим наміром не гаяти часу. Так, так, обміркую сюжет оповідання про кохання! - зримував. - Можливо, останні два роки крав у себе романтичний настрій, не дозволивши парі закоханих, до якої прихилили б серця читачі, очікувати і хвилюватися, ревнувати і пробачати, поки радощі життя не засіються в ґрунт, благодатний для проростання... Пора, пора перенести закоханість, що володіла мною ще недавно, у душі нових персонажів, - заледве не скрикнув і знову подумки доточив, - безсумнівно: щасливі персонажі ощасливлюють автора.
Роздуми літератора зупинили стюарди у проході салону. Вони хвилин п'ять навчали пасажирів діям в екстремальних ситуаціях. Кисневі маски й жилети радше для заспокоєння... - зітхнув Масенко, коли невдовзі лайнер гайнув понад хмари. - Порятуй, Боже, від авіатрощі небом підхоплених!
На сусідньому сидінні біля ілюмінатора у клітці на долонях мадам у світло-червоній сукні та темно-червоній шапочці звівся на ноги і протяжно нявкнув кіт.
- Хвилюється. - усміхнулась мадам. - Такий сентиментальний котик! Будь-які переміни добавляють йому емоцій.
- Летить уперше? - задля ввічливості
поцікавився Масенко.
- Ні, мосьє. - підстрибнули брови під темно-червоною шапочкою. - Подорожі небом Принцу завжди подобалися, лишень сьогоднішня чимсь потривожила.
Останні слова сусідки хутко повернули творчого чоловіка в русло, в якому й хотів пливти понад хмарами. Подорожі небом... Принц... - зав'язував пагінці думкам, - Нехай мого головного героя, холостяка літ тридцядцяти семи зватимуть Принцом з огляду на його розкішну зовнішність і вишукану мову. Отож красень повертає з Парижа в Ніццу, де... - фантазія літератора поволі добирала снаги, - де повинен зустрітися з давнім другом підприємцем задля важливої справи, яку доведуть удвох до ладу і друг влаштує Принцу незабутню екскурсію славним містом.
О, в Ніцці є чим захоплюватися! Про це треба детально описати в оповіданні. А потім будуть концертні зали і засмага на морському пляжі. З морської піни вийде вона, до нестями приваблива француженка. окине мимовільним поглядом Принца і зумисне приляже поблизу, аби чоловік помітив, як пасує її жіноча врода його чоловічій... Майбутня пара за крок до знайомства. Але не потрібно поспішати. Цього дня ніхто з них не наважиться сказати вперше бонжур. І наступного теж. Хіба в кінці тижня на тому ж місці...
Нараз лайнер різко похилився від пориву вітру, настільки потужного, що здалося, начебто хтось гримнув зовні кулаком в ілюмінатор. Клітка з котом випала з рук мадам, а темно-червона шапочка сповзла їй на обличчя. В салоні закричали з остраху. Крики людей переплелися з жахливим нявканням хвостатого. І тільки відновлена рівновага лайнера потроху усіх заспокоїла.
Як раптово може обірватись життя! - стрепенувся Масенко. - Не варто сповільнювати рух до щастя... Його Принц почимчикує на пляж одразу після приїзду в Ніцу і не буде ловити гав, коли вродливиця вийде з моря. У нього знайдуться слова, які приваблюють жінку до чоловіка так, як море приваблює вітер. І якщо море і вітер творять стихію загрозливу, то стихія їхніх почуттів зблисне фантастичною приємністю. Пара розпочне стосунки і... Розвиток сюжету вимагає поворотів. Принц нічого не знає про минуле обраниці.Чому вона здебільшого мовчазна? Невже, як мовиться, приховує скелет у шафі? Напевно, так, якщо розмовляє по телефону крадькома... З ким вона розмовляє? Хто стоїть між ними? Про все потрібно довідатися. Негайно! Тому йому, Принцу, доречно знайти вулицю й дім, де проживає красуня, і геть усе розпитати в місцевих.
Наступний порив вітру був ще жахливішим. Обличчя обожнювачки котів побагровіло від напруги і стало продовженням темно-червоної шапочки, кіт несамовито заметався у клітці, а кілька пасажирів охопили руками сидіння, хоча їх надійно тримали ремені безпеки. Загальний острах збагатився тепер надривним криком більшості пасажирів. Проте й цього разу усім поталанило - пілоти знову повернули лайнеру рівновагу.
Масенко, оговтавшись, утретє вхопився за нитку творчого задуму. Чому ми, чоловіки, уподібнились вошам кусючим? - нервував. - Часто псуємо життя собі та жінкам. Не буде мій Принц перебирати брудну білизну жінки, яку покохав. Кохана мовила з подругою про заміжжя. От і все! Це так природньо - утаємничити сокровенні думки. Тож ніяких розслідувань. Доречніше - їхнє з красунею зближення та не відведені погляди... І варто подумати Принцу про освідчення наймилішій. Власне, що він може їй сказати? Він, кого не відпускала з холостяцтва надмірна зайнятість і скептицизм до тих, кому чари протилежної статі були найважливішим у житті. Тепер це трапилося з ним... Мусило трапитися, бо ж тридцять сім уже - той вік, коли чоловік подібний до гілляки з яблуками, а не до гілочки, що обнадіює цвітом... Достатньо легкого поруху, аби кохана потягнулася до плодів. Стане тим порухом небагатослівна пропозиція руки і серця.
Лайнер, заходячи на посадку, здригнувся і знову набрав висоту.
Пасажирів повідомили про його несправність. За наказом стюардів пасажири нахилились та заклали руки за голову. Мадам у червоному заплакала, а її улюбленець так жалібно нявкнув, наче прощався з життям.
Котові відомо, що розіб'ємось! - вирішив Масенко. - У тварин відчуття сильніші. Щупальці досі не знаного холоду здавили літератору груди. Боковим зором упіймав дощову краплю на ілюмінаторі, потім другу, третю і в одну мить безліч. Повернув голову і... зустрівся очима з двома янголятками. Що це - обман зору, спричинений грою дощу і сонячних променів, його розбурхана страхом фантазія ачи щось інше?.. Янголята не зникали. Вони, здавалось, намотували на тендітні ручки гул лайнера - спочатку загрозливий, а потім рятівний...
Мадам у червоному звела руки і поцілувала клітку, кіт у клітці перевернувся на спину, замурчав і зарухав хвостом. По салону пронеслося обережне зітхання, а коли шасі лайнера торкнулося аеродрома, салон зааплодував пілотам. Хтось увімкнув музику й одразу знайшлися охочі пританцьовувати.
Масенко перевів подих і шепнув розніженому котові.
- Я знаю те важливе, що скаже маломовний Принц коханій, освідчуючись. Чуєш, хвостатий? Нехай витають янголята над нами, рідна моя, вигукне він, і тоді нашій сім'ї бути! І бути щасливою!

06.02.2020

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-05-09 19:32:13
Переглядів сторінки твору 2574
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.993 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.017 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2026.11.12 21:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2020-05-10 11:55:34 ]

Доводиться гадати.
Літгерой наче ж літератор, але в голові у нього римується оте нявкання - ння-ння. Може, і справді літератор "вищого ешелону". Це їхня, тбм, пільга.
Або ЛГ звичайний прозаїк. Це теж їхня рима.
Може бути, що пасажир є взагалі якоюсь випадковою особою - як у літаку, так і в цих мовних науках. Аматор, я би сказав.
Бо насправді Ніцца. Дві літери - "цц".
А оте "нн" у римуванні цього не компенсує.
Щоправда, Nice Cote d'Azur. Це аеропорт Ніцци французькою.
Може, пасажир "ленінського гарту" - з 12- ма мовами в арсеналі.
Не знаю, як хто, а пересічний пасажир моєї категорії починає думати (міркувати в думках) англійською мовою ще в Борисполі або в Жулянах. Якщо, природно, це у нього не авіакруїз Україною. Або на Канаду. Там українська мова, певно, у фаворі.
Ото й гадаю, що то за літератор і що та за пасажир.

А сама Ніцца гідна уваги: чудове узбережжя, муніципальний пляж (прийшов-лягай). А набережна...
Може, якось похвалюся в ФБ. Був-ходив-бачив.
А як гарно виглядає з висоте нічне узбережжя...
Світлої частини доби - і сама Франція, нарізана на клаптики...
Які дороги, які автоматизовані заправки...
Персоналу немає.
Є про що писати.
Тож чекатиму на продовження.
Щодо тексту, то порадив би уникати газетних штампів. У них нічого нового немає. Вони Вам, певно, відомі.
Втім, тематика доволі застаріла.
Існують фільми та сюжети такого ж напрямку з
літератором у літаку, літератором за друкарською машинкою тощо.

Зичу подальших успіхів і славних відкриттів.
Дякую,
Ю. С.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2020-05-10 19:51:30 ]
Юрію, одразу дякую за Ніццу. Якось прогледів, хоча неодноразово в Ніцці бував. )). Щодо тематики, то нової в цьому світі практично не буває. Нам, грішним літераторам, залишаються відкриття нових аспектів. Штампи оминаю. Але інколи вони необхідні в мові персонажів. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2020-05-11 11:26:29 ]
... був - читав - ще на фейсбуці... завжди читаю Богдана!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2020-05-11 14:48:27 ]
Ярославе, дякую! Чекаю твого художницького оформлення "Шоа". Все-таки сподіваюся, що вийде окремою книжкою. У найближчі тридцять літ традиції міняти не будемо. )).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терен (Л.П./М.К.) [ 2020-05-11 14:06:08 ]
Те, що будь-який майстер ПМ міг би краще, давно відомо. А я кажу, - фабула оригінальна, сюжет цікавий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2020-05-11 15:00:11 ]
Ігорю, дякую! Ви, звичайно, зрозуміли, що я зробив в оповіданні акценти на психологічних моментах, бо, як мовиться, на власній шкурі знаю, як то воно у польоті...