
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.03
21:47
Стілець вибвають з-під ніг
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.
І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.
І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить
2025.09.03
20:07
Нестерпно, Всевишній, нудьгую
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.
За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.
За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями
2025.09.03
18:08
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
2025.09.03
16:19
атож-бо день руйнує ніч
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей
2025.09.03
09:57
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 9 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Пензликом
Пензликом
2025.09.03
05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.
2025.09.02
22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
2025.09.02
21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Богдан Манюк (1965) /
Проза
Задумано в небі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Задумано в небі
Повітряний рейс Париж - Ніцца триває годину. Масенко, український літератор хвацького віку, зайшов у салон лайнера з твердим наміром не гаяти часу. Так, так, обміркую сюжет оповідання про кохання! - зримував. - Можливо, останні два роки крав у себе романтичний настрій, не дозволивши парі закоханих, до якої прихилили б серця читачі, очікувати і хвилюватися, ревнувати і пробачати, поки радощі життя не засіються в ґрунт, благодатний для проростання... Пора, пора перенести закоханість, що володіла мною ще недавно, у душі нових персонажів, - заледве не скрикнув і знову подумки доточив, - безсумнівно: щасливі персонажі ощасливлюють автора.
Роздуми літератора зупинили стюарди у проході салону. Вони хвилин п'ять навчали пасажирів діям в екстремальних ситуаціях. Кисневі маски й жилети радше для заспокоєння... - зітхнув Масенко, коли невдовзі лайнер гайнув понад хмари. - Порятуй, Боже, від авіатрощі небом підхоплених!
На сусідньому сидінні біля ілюмінатора у клітці на долонях мадам у світло-червоній сукні та темно-червоній шапочці звівся на ноги і протяжно нявкнув кіт.
- Хвилюється. - усміхнулась мадам. - Такий сентиментальний котик! Будь-які переміни добавляють йому емоцій.
- Летить уперше? - задля ввічливості
поцікавився Масенко.
- Ні, мосьє. - підстрибнули брови під темно-червоною шапочкою. - Подорожі небом Принцу завжди подобалися, лишень сьогоднішня чимсь потривожила.
Останні слова сусідки хутко повернули творчого чоловіка в русло, в якому й хотів пливти понад хмарами. Подорожі небом... Принц... - зав'язував пагінці думкам, - Нехай мого головного героя, холостяка літ тридцядцяти семи зватимуть Принцом з огляду на його розкішну зовнішність і вишукану мову. Отож красень повертає з Парижа в Ніццу, де... - фантазія літератора поволі добирала снаги, - де повинен зустрітися з давнім другом підприємцем задля важливої справи, яку доведуть удвох до ладу і друг влаштує Принцу незабутню екскурсію славним містом.
О, в Ніцці є чим захоплюватися! Про це треба детально описати в оповіданні. А потім будуть концертні зали і засмага на морському пляжі. З морської піни вийде вона, до нестями приваблива француженка. окине мимовільним поглядом Принца і зумисне приляже поблизу, аби чоловік помітив, як пасує її жіноча врода його чоловічій... Майбутня пара за крок до знайомства. Але не потрібно поспішати. Цього дня ніхто з них не наважиться сказати вперше бонжур. І наступного теж. Хіба в кінці тижня на тому ж місці...
Нараз лайнер різко похилився від пориву вітру, настільки потужного, що здалося, начебто хтось гримнув зовні кулаком в ілюмінатор. Клітка з котом випала з рук мадам, а темно-червона шапочка сповзла їй на обличчя. В салоні закричали з остраху. Крики людей переплелися з жахливим нявканням хвостатого. І тільки відновлена рівновага лайнера потроху усіх заспокоїла.
Як раптово може обірватись життя! - стрепенувся Масенко. - Не варто сповільнювати рух до щастя... Його Принц почимчикує на пляж одразу після приїзду в Ніцу і не буде ловити гав, коли вродливиця вийде з моря. У нього знайдуться слова, які приваблюють жінку до чоловіка так, як море приваблює вітер. І якщо море і вітер творять стихію загрозливу, то стихія їхніх почуттів зблисне фантастичною приємністю. Пара розпочне стосунки і... Розвиток сюжету вимагає поворотів. Принц нічого не знає про минуле обраниці.Чому вона здебільшого мовчазна? Невже, як мовиться, приховує скелет у шафі? Напевно, так, якщо розмовляє по телефону крадькома... З ким вона розмовляє? Хто стоїть між ними? Про все потрібно довідатися. Негайно! Тому йому, Принцу, доречно знайти вулицю й дім, де проживає красуня, і геть усе розпитати в місцевих.
Наступний порив вітру був ще жахливішим. Обличчя обожнювачки котів побагровіло від напруги і стало продовженням темно-червоної шапочки, кіт несамовито заметався у клітці, а кілька пасажирів охопили руками сидіння, хоча їх надійно тримали ремені безпеки. Загальний острах збагатився тепер надривним криком більшості пасажирів. Проте й цього разу усім поталанило - пілоти знову повернули лайнеру рівновагу.
Масенко, оговтавшись, утретє вхопився за нитку творчого задуму. Чому ми, чоловіки, уподібнились вошам кусючим? - нервував. - Часто псуємо життя собі та жінкам. Не буде мій Принц перебирати брудну білизну жінки, яку покохав. Кохана мовила з подругою про заміжжя. От і все! Це так природньо - утаємничити сокровенні думки. Тож ніяких розслідувань. Доречніше - їхнє з красунею зближення та не відведені погляди... І варто подумати Принцу про освідчення наймилішій. Власне, що він може їй сказати? Він, кого не відпускала з холостяцтва надмірна зайнятість і скептицизм до тих, кому чари протилежної статі були найважливішим у житті. Тепер це трапилося з ним... Мусило трапитися, бо ж тридцять сім уже - той вік, коли чоловік подібний до гілляки з яблуками, а не до гілочки, що обнадіює цвітом... Достатньо легкого поруху, аби кохана потягнулася до плодів. Стане тим порухом небагатослівна пропозиція руки і серця.
Лайнер, заходячи на посадку, здригнувся і знову набрав висоту.
Пасажирів повідомили про його несправність. За наказом стюардів пасажири нахилились та заклали руки за голову. Мадам у червоному заплакала, а її улюбленець так жалібно нявкнув, наче прощався з життям.
Котові відомо, що розіб'ємось! - вирішив Масенко. - У тварин відчуття сильніші. Щупальці досі не знаного холоду здавили літератору груди. Боковим зором упіймав дощову краплю на ілюмінаторі, потім другу, третю і в одну мить безліч. Повернув голову і... зустрівся очима з двома янголятками. Що це - обман зору, спричинений грою дощу і сонячних променів, його розбурхана страхом фантазія ачи щось інше?.. Янголята не зникали. Вони, здавалось, намотували на тендітні ручки гул лайнера - спочатку загрозливий, а потім рятівний...
Мадам у червоному звела руки і поцілувала клітку, кіт у клітці перевернувся на спину, замурчав і зарухав хвостом. По салону пронеслося обережне зітхання, а коли шасі лайнера торкнулося аеродрома, салон зааплодував пілотам. Хтось увімкнув музику й одразу знайшлися охочі пританцьовувати.
Масенко перевів подих і шепнув розніженому котові.
- Я знаю те важливе, що скаже маломовний Принц коханій, освідчуючись. Чуєш, хвостатий? Нехай витають янголята над нами, рідна моя, вигукне він, і тоді нашій сім'ї бути! І бути щасливою!
06.02.2020
Роздуми літератора зупинили стюарди у проході салону. Вони хвилин п'ять навчали пасажирів діям в екстремальних ситуаціях. Кисневі маски й жилети радше для заспокоєння... - зітхнув Масенко, коли невдовзі лайнер гайнув понад хмари. - Порятуй, Боже, від авіатрощі небом підхоплених!
На сусідньому сидінні біля ілюмінатора у клітці на долонях мадам у світло-червоній сукні та темно-червоній шапочці звівся на ноги і протяжно нявкнув кіт.
- Хвилюється. - усміхнулась мадам. - Такий сентиментальний котик! Будь-які переміни добавляють йому емоцій.
- Летить уперше? - задля ввічливості
поцікавився Масенко.
- Ні, мосьє. - підстрибнули брови під темно-червоною шапочкою. - Подорожі небом Принцу завжди подобалися, лишень сьогоднішня чимсь потривожила.
Останні слова сусідки хутко повернули творчого чоловіка в русло, в якому й хотів пливти понад хмарами. Подорожі небом... Принц... - зав'язував пагінці думкам, - Нехай мого головного героя, холостяка літ тридцядцяти семи зватимуть Принцом з огляду на його розкішну зовнішність і вишукану мову. Отож красень повертає з Парижа в Ніццу, де... - фантазія літератора поволі добирала снаги, - де повинен зустрітися з давнім другом підприємцем задля важливої справи, яку доведуть удвох до ладу і друг влаштує Принцу незабутню екскурсію славним містом.
О, в Ніцці є чим захоплюватися! Про це треба детально описати в оповіданні. А потім будуть концертні зали і засмага на морському пляжі. З морської піни вийде вона, до нестями приваблива француженка. окине мимовільним поглядом Принца і зумисне приляже поблизу, аби чоловік помітив, як пасує її жіноча врода його чоловічій... Майбутня пара за крок до знайомства. Але не потрібно поспішати. Цього дня ніхто з них не наважиться сказати вперше бонжур. І наступного теж. Хіба в кінці тижня на тому ж місці...
Нараз лайнер різко похилився від пориву вітру, настільки потужного, що здалося, начебто хтось гримнув зовні кулаком в ілюмінатор. Клітка з котом випала з рук мадам, а темно-червона шапочка сповзла їй на обличчя. В салоні закричали з остраху. Крики людей переплелися з жахливим нявканням хвостатого. І тільки відновлена рівновага лайнера потроху усіх заспокоїла.
Як раптово може обірватись життя! - стрепенувся Масенко. - Не варто сповільнювати рух до щастя... Його Принц почимчикує на пляж одразу після приїзду в Ніцу і не буде ловити гав, коли вродливиця вийде з моря. У нього знайдуться слова, які приваблюють жінку до чоловіка так, як море приваблює вітер. І якщо море і вітер творять стихію загрозливу, то стихія їхніх почуттів зблисне фантастичною приємністю. Пара розпочне стосунки і... Розвиток сюжету вимагає поворотів. Принц нічого не знає про минуле обраниці.Чому вона здебільшого мовчазна? Невже, як мовиться, приховує скелет у шафі? Напевно, так, якщо розмовляє по телефону крадькома... З ким вона розмовляє? Хто стоїть між ними? Про все потрібно довідатися. Негайно! Тому йому, Принцу, доречно знайти вулицю й дім, де проживає красуня, і геть усе розпитати в місцевих.
Наступний порив вітру був ще жахливішим. Обличчя обожнювачки котів побагровіло від напруги і стало продовженням темно-червоної шапочки, кіт несамовито заметався у клітці, а кілька пасажирів охопили руками сидіння, хоча їх надійно тримали ремені безпеки. Загальний острах збагатився тепер надривним криком більшості пасажирів. Проте й цього разу усім поталанило - пілоти знову повернули лайнеру рівновагу.
Масенко, оговтавшись, утретє вхопився за нитку творчого задуму. Чому ми, чоловіки, уподібнились вошам кусючим? - нервував. - Часто псуємо життя собі та жінкам. Не буде мій Принц перебирати брудну білизну жінки, яку покохав. Кохана мовила з подругою про заміжжя. От і все! Це так природньо - утаємничити сокровенні думки. Тож ніяких розслідувань. Доречніше - їхнє з красунею зближення та не відведені погляди... І варто подумати Принцу про освідчення наймилішій. Власне, що він може їй сказати? Він, кого не відпускала з холостяцтва надмірна зайнятість і скептицизм до тих, кому чари протилежної статі були найважливішим у житті. Тепер це трапилося з ним... Мусило трапитися, бо ж тридцять сім уже - той вік, коли чоловік подібний до гілляки з яблуками, а не до гілочки, що обнадіює цвітом... Достатньо легкого поруху, аби кохана потягнулася до плодів. Стане тим порухом небагатослівна пропозиція руки і серця.
Лайнер, заходячи на посадку, здригнувся і знову набрав висоту.
Пасажирів повідомили про його несправність. За наказом стюардів пасажири нахилились та заклали руки за голову. Мадам у червоному заплакала, а її улюбленець так жалібно нявкнув, наче прощався з життям.
Котові відомо, що розіб'ємось! - вирішив Масенко. - У тварин відчуття сильніші. Щупальці досі не знаного холоду здавили літератору груди. Боковим зором упіймав дощову краплю на ілюмінаторі, потім другу, третю і в одну мить безліч. Повернув голову і... зустрівся очима з двома янголятками. Що це - обман зору, спричинений грою дощу і сонячних променів, його розбурхана страхом фантазія ачи щось інше?.. Янголята не зникали. Вони, здавалось, намотували на тендітні ручки гул лайнера - спочатку загрозливий, а потім рятівний...
Мадам у червоному звела руки і поцілувала клітку, кіт у клітці перевернувся на спину, замурчав і зарухав хвостом. По салону пронеслося обережне зітхання, а коли шасі лайнера торкнулося аеродрома, салон зааплодував пілотам. Хтось увімкнув музику й одразу знайшлися охочі пританцьовувати.
Масенко перевів подих і шепнув розніженому котові.
- Я знаю те важливе, що скаже маломовний Принц коханій, освідчуючись. Чуєш, хвостатий? Нехай витають янголята над нами, рідна моя, вигукне він, і тоді нашій сім'ї бути! І бути щасливою!
06.02.2020
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію