ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юхим Семеняко
2025.09.16 16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,

Світлана Пирогова
2025.09.16 14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.

Борис Костиря
2025.09.15 22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,

Артур Сіренко
2025.09.15 11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово

Ігор Шоха
2025.09.15 10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.

***
А після європейського фуршету

Юрій Гундарєв
2025.09.15 09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…

Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!

Ко

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

Володимир Бойко
2025.09.15 00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом. Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться. Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий. Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.

Борис Костиря
2025.09.14 21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.

С М
2025.09.14 16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені

Євген Федчук
2025.09.14 15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,

Віктор Кучерук
2025.09.14 15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Тиша
Життя моє кардинально змінилося: нарешті я став безробітним. Сплю скільки хочу, їм коли хочу, жінка завжди під боком, духм’яна та усміхнена. 13 років не був у відпустці — і на на тобі! - за каторжну працю на благо Україні маю можливість раювати безкінечно, допоки не закінчиться відкладена на чорний день готівка та консервація в погребі. Мнясо замінив рибою, яку вуджу у річці мало не щодня. І смачно, і дієтично. То чого ще треба?

Страшно сказати — за стільки років я не вийшов на роботу тільки одного разу, коли загрипував. День полежав з температурою під сорок, а наступного ранку почалапав на працю.

Воно і без праці повно тієї праці, пробачте за тавтологію, бо маю город, сад, парники і тещу. А ще отару котів та собак, курей, гусей, індиків, поросяток трійко, дві кози, корівку, бичка і велику любов до своєї жінки, яка забирає часу найбільше. Бо у люблячої людини кохання завжди повинно стояти на першому місці. Не свині чи навіть медоносні бджілки - а саме кохання. Чи нє?

Живі істоти віддано зазирають в очі, очікуючи на свою порцію їжі, теща звично бурчить за спиною, жінка тулиться рожевою щічкою до моєї небритої мармизи, діти пішли за клуню робити чергову шкоду, тож око звично вишукує де б виламати гарну лозину аби полірнути капосникам зади.

А до цього працював помічником-консультантом народного обранця. Шеф був якимсь пришелепкуватим, таким як і я. Бо всі депутати нормальні: крадуть і брешуть, а мій тільки вірші пише. Законодавче забезпечення освіти і культури, погодьтеся, вимагає трохи не цього. Полум’яне серце борця за українську мову потребує фахових профільних знань, відмінної юридичної підготовки. І головне — вміння домовлятися з колегами. Бо Верховна Рада України - це відкритий ярмарок, де процвітає ринкова економіка. Хочеш аби твій законопроект або правку проголосувала Верховна Рада — зроби колегам взаємну послугу. Інакше реєструватимеш свої законопроекти в апараті ВР без внесення їх в порядок денний сесії. Тобто ховатимеш їх в архівних нутрощах цієї установи назавжди.

А письменники у нас народ гарячий, полум’яний, гнівні філіппіки про загибель вітчизняної культури сиплються з їхніх вуст під час виступів з трибуни в сесійній залі як із рогу достатку. І все усує. Не чують їх. Кацапомовна більшість апатично ремигає, їм та культура до одного місця. Кожен опікується власним бізнесом, переписаним на жінку, кума, свата, брата, дітей, водіїв, охоронців та коханок аби виглядати перед виборцями непорочними херувимами з незаплямованими репутаціями.

- Миколо,- кажу заступнику голови комітету,- потрібно збільшити фінансування культури на триста мільйонів. Інакше доведеться закрити цьогоріч 62 бібліотеки і два театри. Це як мінімум.

- І що? Де взяти гроші? З якої статті бюджету зрізати?

- МВС запланувало собі на триста мільйонів купити нові кобури до пістолетів...

- Ти що? У мене авто не розторможене, ізраїльський паспорт щойно отримав. Не хочу зв’язуватися з силовиками. Загризуть.

- А нащо тобі ще й ізраїльське громадянство?

- Щоб було. Можливо, доведеться тікати з цієї країни.

- 320 мільйонів можна нашкребти з двох пунктів: зменшення витрат на утримання апарату Верховної Ради та ремонту сесійної зали. Тут капремонт і так робили позаторік.

- Ага, ти скажи про це голові Верховної Ради. Його тесть якраз і робитиме той ремонт. А ти пропонуєш кістку з мнясом із пащі тигра вирвати.

- Ну, тоді півпроценту прибутку з акцизу на пальне перенаправити з бюджетів місцевих громад до міністерства освіти і культури.

- Складно, потрібно приймати поправки до вже ухваленого Бюджетного кодексу.

- Складно, але можливо. Он у керівника франції “ГЕ” донька у вуз Проплавського збирається поступати. І ще двоє колег своїх лопуцьків туди хочуть прилаштувати. Гарантую: будуть вчитися.

- Ну,- одказує Микола,- гаразд. А мого племінника туди встромиш? Воно дурне, вчиться на одні трійки, але діти є діти.

- Ось тобі хрест на пузі! Стопудово!

Вдарили по руках. Випили по сто грамів коньячку. Я вже у дверях був, а Микола питає:

- А чого це твій депутат сам по комітетах не ходить і не домовляється?

- Вірші пише. Нема коли йому такою роботою займатися.

- А-а-а. Зрозуміло. І справді, чоловік зайнятий, чого його по таких дрібничках турбувати.

Зайшов до свого кабінету, зачинився, вимкнув усі телефони і з головою занурився у підготовку постанови про зміни та доповнення до Бюджетного кодексу України. Це справа скрупульозна, треба все робити якісно, бо юристи з апарату Верховної Ради і так душаться зі сміху, коли читають і правлять опуси народних обранців. Я своїх шефів ніколи до такої роботи не підпускав. Хай язиками лопотять, а не закони пишуть.

Побіг до Спілки письменників, там нині творчий вечір мого шефа, знайшов його біля столу з наїдками, де він виголошував свіжонаписану оду на свою честь. Підсунув під його правицю документ та встромив у руку ручку. Шеф автоматично поставив своє факсіміле, продовжуючи декламування. У мене тих папірців зібралося завтовшки десь зо три орфографічних словники української мови. За півгодини все було підписане, тож я мовчки ретирувався, аби не заважати людям упиватися вічними творіннями живого класика української літератури.

Йду реєструвати законопрект, а назустріч мені — Рабінович.

Ох і моторний дядько, я вам скажу! У юності обікрав Радянський Союз на півмільйона та героїню Радянського союзу - льотчицю Гризодубову, продавав під виглядом марочного грузинського коньяку розлитий у брудному підвалі шмурдяк, гендлював краденим, відсидів десять років у тюрмі, а нині депутат Верховної Ради України. Любить організовувати мітинги під установами де гроші лежать: банками, кредитними спілками, казначейством.

- Александр, слышал, что вам нужны деньги на украинскую культуру. Наша фракция хочет вам помочь.

- Дякую, Бене Кацембобовичу. Кожен голос на вагу золота. А що з мене?

- Пустячек. Надо переименовать станцию метро «Демеевская» на «Бабий яр»,

- Так це не до мене, до Кличка треба.

- Я с Кличко не разговариваю. А у вас везде есть свои люди. И с мером вы в отличныхотношениях. Походотайствуете? А заодно переименуете улицы Степана Бандеры на Исаака Бабеля, Симона Петлюры на Исаака Зингера, Тараса Шевченко на Василя Гросмана, Леси Украинки на Мойши Кульбака, Ивана Франка на Джужи Лейбы Гордона, Героев Небесной сотни на Давида Брегельсона, Проспект Победына Бялик Хаим-Нахмана...

- Я подумаю,- це дуже хороша пропозиція, вигідна з усіх сторін. Я б сказав — золота.

- Подумайте, Александр. Крепко подумайте. Нынешний Президент сделает под конец своего правления народ нищим, поэтому к власти прийдем мы — ОПЖЗ. И всех, кто сотрудничал з нами в прошлом - не забудем.

Потиснувши його слизьку руку аж здригнувся від відрази. З такими людьми треба бути вельми обережними. Їх необхідно за першої ліпшої нагоди тихо вбивати в підворітнях. Якщо лишати живими — пожалкуєте.

Зайшов до вбиральні аби вимити руки аж гульк — назустріч радник міністра МВС, отой, що з черевом під стелю. Став навпроти, руки в боки, пузо вперед і загрозливим голосом зашепотів:

- Александр, здравствуйте! Слышал, выхотите лишить наших силовиков крайне необходимых вещей — новых пистолетных кобур. Вы хоть понимаете, чем для вас может окончится такой фокус?

- Та ні, дорогий друже, будуть ваші поліцаї ходити в обновках. Для держави нові кобури набагато важливіші, аніж якісь там бібліотекарі та оперні співаки.

- Правильно. И не забывайте, що у Вас на носу техосмотр автомобиля, ребенок учится в вузе, а тут вы работаете уж слишком долго. Должны понимать что к чему лучше меня.

Цього разу мені не руку стиснули, а серце. Воно аж під горло підстрибнуло, коли ця гадюка підколодна з шипінням проповзла повз мене.

Кілька років тому міністр культури часів Януковича в обличчя кричав, що мене удавить, при Кучмі погрожували відрізати голову як Гонгадзе, Але нині вже не попереджують — прийшло покоління безпринципних прагматиків. Цюкнуть сокирою і вкинуть до брудної канави навіть не спитавши хто такий.

Зайшов до кабінету - а там трійко байстрюків з команди “ГЕ” за моїм столом сидить, каву п’ють.

- Привіт, бандити,- вітаюся з бандою.

- Здоров був, праведнику. То що — будемо домовлятися чи одразу шкуру здиратимемо з живого? Як хочеш?

- Домовлятися краще.

- От молодець! Я ж казав своїм — ти людина розумна, Якщо натиснути де треба.

- Так чого вам треба?

- Фракція у вас невеличка, але дурна як чіп. Керує в ній не голова фракції, а ти, це всім відомо. Так от, завтра делегація їде в ПАРЄ, нам потрібен радник з питань освіти та культури. До вечора мусиш приготувати доповідь для виступу. І дивися — щоб ніякого негативу, ми тебе знаємо. Наплетеш, що влада не дбає про українську мову, а про культуру згадує тільки тоді, коли треба. Підпис голови комітету обов’язковий. Твій шеф нині лежить вдома без свідомості, надто гарний творчий вечір видався. Поставиш підпис за нього. А ще завізуй у міністра закордонних справ, ми його попередили про твій візит. А вночі занесеш в Офіс. І будуть тобі триста мільйонів. Зрозумів?

Ранок на Печерську видався якимось сірим, Мигичка за вікном закутала Маріїнський парк в похоронний саван. Пам’ятаю, як шпигонуло в грудях, як почав падати на долівку і перекошене від страху обличчя секретарки. А далі — безпам’ять. Очуняв уже в лікарні. В обидві руки було встромлено по крапельниці, пікала кардіоапаратура.

“Обширний інфаркт” - поставила діагноз медицина. Надвечір прийшов мій злегка тверезий депутат, потиснув руку і сказав:

- Сашко, тебе звільнено. Мені потрібен здоровий помічник, який працюватиме як воляка. А ти вже здав. Ось, узяв свого племінника. Хай працює на терені культури, а то гасає столицею та вночі розписує стіни будинків непристойностями. Пора дорослішати. Як гадаєш — гарний з нього буде помічник?

Нічого не відповів своєму вже колишньому шефу — нащо розстроювати блаженну людину?

Свиняка вдоволено рохкала у сажі, чухаючи спину об хвіртку. А я дивився на неї і думав: “ Надійде Різдво, і підеш ти під ніж". Як українська культура, українська пісня, українське слово. Минулого року закрилася бібліотека в сусідньому селі. Цьогоріч надійшла черга і нашого. А в Ізраїлі, на окупованих територіях, відкрили три нові, сучасні, комп’ютеризовані, для дітей та онуків наших колишніх громадян, які втекли в землю обітовану. Щодня чути постріли, над головами пролітають некеровані ракети, випущені “Хезболою” (партією Бога) з території Лівану, а в бібліотеках повно дітей...

А в Україні - лиховісна тиша. Мертва тиша. Як перед нищівним ураганом. А, може, той ураган уже пройшов її теренами, а ми й не помітили?

19.05.2020р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-05-19 07:58:15
Переглядів сторінки твору 562
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній