Турецьке військо в Грецію іде
Аби повсталих греків покарати.
Паша турецький військо те веде,
Страшенно лютий. Як не лютувати?
Як не впаде Міссолонога та,
То голова паші впаде на плаху.
За неудачу враз султан спита
І йди тоді, пожа́лійся Аллаху.
А греки вперті – волю їм давай!
Жили в покорі, чогось збунтувались.
В крові скупати треба підлий край
Аби на милість і не сподівались.
За їх життями не жалів паша,
Невірні не повинні в світі жити.
Та він устигне витягти ножа,
Кров правовірних треба пожаліти.
Тож посила у місто посланців
Аби почати з ними перемови
І передати їм таке велів:
Мовляв, пришлють хай тих,що знають мови,
Щоб можна було з ними повести
Переговори про умови здачі.
Собі найперше голови спасти.
Заради чого помирать? Одначе
У відповідь отримав кілька слів:
«Ми люди неосвічені і знати
Чужої мови Бог не сподоби́в.
Одне ми вмієм тільки – воювати!»