Мчать тачанки, наче вітер,
Цокіт чути звіддаля.
Грає музика і квіти.
Бач, весілля хтось справля.
Хоч війна іде навколо
Та життя своє бере.
Поєднаються дві долі,
Хай кохання не помре.
Наречений з молодою
У костюмі, при фаті,
Щось щебечуть між собою
На щасливому путі.
Хто посміє їх спинити?
В кого здійметься рука?
Тяжко й так на світі жити.
Людям радість хоч яка.
Не спиняють. А, як спинять –
Є горілка і вино.
Упізнати не повинні:
Наречена – то ж Махно.
В наречену перебрався
Не для пустощів, однак.
«Батько» з хлопцями зібрався
Ще сьогодні взять Токмак.
В місто в’їхала зі співом
Тих тачанок череда.
«Що за валка галаслива?!-
Кожен в вікна вигляда.
Ось і штаб. Спинились разом.
Доки кліпав вартовий,
Увірвалися одразу
І за мить скінчився бій.
Доки ворог озирнувся,
Що тут сталось – зрозумів,
Тупіт здалеку почувся,
В поміч весь загін летів.
Так здобути удалося
Перемогу ту легку.
А про цю подію й досі
Пам’ятають в Токмаку.