ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.02 22:32
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,

Сергій СергійКо
2025.10.02 20:26
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.

Тетяна Левицька
2025.10.02 19:43
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.

Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,

Світлана Майя Залізняк
2025.10.02 17:28
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а

Євген Федчук
2025.10.02 16:56
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П

Іван Потьомкін
2025.10.02 13:17
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж

Ярослав Чорногуз
2025.10.02 12:06
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.

І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,

Віктор Кучерук
2025.10.02 11:47
Дощем навіяна печаль
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...

Юрій Гундарєв
2025.10.02 11:04
жовтня зустрічає свій день народження легендарний англійський рок-музикант. Мало хто знає його справжнє ім‘я Гордон Самнер, але сценічне - Стінг, що у перекладі означає «жалити», відомо кожному, хто цікавиться сучасною музикою.
Він від першого дня повном

Юрій Гундарєв
2025.10.02 09:27
Сутеніло рано, як завжди наприкінці листопада. Поет Н. зробив ковток майже зовсім холодної кави і перечитав щойно написаний вірш. Його увагу зупинив один рядок: «І серце б‘ється, ніби птах…» Скільки вже цих птахів билося біля серця?! Н. закреслив «ніб

Борис Костиря
2025.10.01 22:21
Ящірка - це сенс,
який вислизає з рук.
Чи не є Всесвіт
такою самою ящіркою?
Ми шукаємо необхідних слів,
які падають у траву
і губляться там.
Ящірка є необхідним словом,

Юрій Гундарєв
2025.10.01 10:09
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують

Віктор Кучерук
2025.10.01 08:46
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Тмин
...Когда-то давным-давно у самого Черного моря стоял город Керчь. Может, и теперь стоит, но я помню только ту Керчь, которая стояла там давным-давно.

Та давным-давно Керчь была городом портовым, приходно-отходным, причально-прощальным, судоремонтным и рыбоконсервным. В порту стояло без счета кораблей всех типов и размеров, а над ними возвышались горы поржавевшей, крепко пахнущей соли. Вдоль причалов беспрестанно сооружались, разрушались и вновь возводились целые контейнерные города, а по их улицам день и ночь, словно трамваи по рельсам, разъезжали членистоногие портальные краны.

А над портом высилась гостиница, двери и номера которой открывались не для всех. Называлась она МДМ - Межрейсовый дом отдыха моряков. Видимо, предполагалось, что между многомесячными рейсами моряку достаточно провести недельку на суше в таком доме, и можно обратно, «по морям, по волнам». В самой этой аббревиатуре, случайно или умышленно потерявшей одну букву, мерещился тот самый дом, крепость всех обычных сухопутных людей, а для людей моря - пристанище временное, зыбкое, сугубо межрейсовое.

В детстве я часто бывал в той давным-давно Керчи, а как член семьи моряка был допущен к проживанию в МДМ. Хотя ДОМ этот и стоял на твердой каменистой почве, он все же немедленно отправлял своих постояльцев подальше от земли. Во всем тут ощущалась связь с морем, словно кто-то не хотел, чтобы моряки привыкали к жизни на суше: «И быть вам поскитальцами вечными, а не постояльцами временными!». Стены МДМ облицевали камнем, в котором изобиловали раковины моллюсков; наскальная живопись в холлах представляла людей в клешах неимоверной ширины; в столовой, наряду с обычными для советского общепита вареными яйцами и манной кашей, подавали салатики, которых в прочих столовых страны не водилось, - щупальца осьминога под сметаной.

Впервые проникая в номер, я немедленно принимался жадно осматривать выдвижные ящики столов и комодов, шкафы и прикроватные тумбочки, а также шарить под кроватями и креслами. Там всегда что-нибудь находилось: иностранная монета, пуговица с якорьком, моряцкая кокарда или еще что-нибудь, по тому времени экзотическое и вообще – невидаль, мальчишеское сокровище.

А еще все те ящики имели особый запах, с морем как будто никак не связанный, но тоже экзотический. Они пахли тмином; в Керчи тогда выпекали черный хлеб, корочку которого обильно посыпали зернами тмина. В моем родном Херсоне хлеба с тмином не пекли совсем, да и вообще не помню я ничего с тмином во всех прочих давным-давно городах моего детства. Почему-то моряки хранили этот душистый хлеб в столах, комодах и шкафах; дернешь ящик на себя, а оттуда наваливается густой, настоянный, пряный, неожиданный, дразнящий и очень аппетитный аромат, а черные зернышки тмина врассыпную бросаются по дну ящика. А может, тмин в тумбочки подкладывали горничные, чтобы отвадить каких-нибудь паразитов, возможно, тоже экзотических, привезенных моряками из дальних странствий? Не знаю. Надышавшись вволю тмином и обшарив все ящики и подкроватные пространства, я отправлялся гулять по коридорам, этажам и черным лестницам МДМ. Вероятно, там тоже обнаруживалось немало интересного; но ничего, увы, ничего теперь я не помню, кроме одного: всюду в гостинице витал тот самый едва заметный, но узнаваемый и стойкий запах тмина.

Давно это было, давным-давно. Не сохранилось ничего из того, что я находил в тех ящиках, ни пуговиц, ни монеток, ни прочих мальчишеских сокровищ. А вот запах тмина я помню до сих пор, и помню так, как если бы только что раздавил на зубах верткое зернышко. Он вспоминается совершенно неожиданно, без всяких намеков, просто так: бац! - и навалился, как будто я только что потянул на себя ящик межрейсового комода. А иной раз он плывет от хлебных стеллажей в супермаркете: где-то там возлежит хлеб с тмином! Хотя, нет, скорее всего, нет; скорее всего, это какой-то торговый трюк, чтобы обезоружить бдительного покупателя, отправить его в наивное детство и заставить набрать полную тележку ненужных ему вещей.

Но навалится на меня запах тмина – и я немедленно оказываюсь там, в моей давным-давно Керчи, мне снова пять или шесть, мы с папой и мамой только что въехали в кое-как прибранный номер, и я приступаю к досмотру ящиков и шкафов. Я еще ничего не знаю о связи запахов и воспоминаний, я просто жадно вдыхаю аромат тмина, которого больше нигде не услышишь, а он, оказывается, прямо сейчас и уже навсегда запечатлевает в моей памяти это мгновение. Керчь, лето, мне пять или шесть, папа и мама молоды и божественно прекрасны, как и вся жизнь, как и весь мир там, за окном, где высится целый лес мачт, одна из которых наверняка когда-нибудь станет моей… И потому теперь, через несколько десятков лет, мои ноздри ловят запах тмина, ничего другого я не помню, только это. Керчь, лето, МДМ, молодые – о, Господи, какие молодые голоса родителей за стеной и мальчик в шортах, упавший на колени перед шкафом, уцепившись обеими руками за его распахнутые дверцы. Шкаф и мальчик словно застыли на мгновение перед тем, как заключить друг друга в объятия, как старые друзья после долгой разлуки… - и вот туда, в этот миг всякий раз отправляет меня запах тмина.

Противиться ему невозможно; нужно только поскорее спрятать лицо за книгой или отвернуться к стене, оклеенной рекламой. Потому что стою я, взрослый человек со скучным лицом и седыми висками в переполненном вагоне метро, и никому невдомек, что мне сейчас лет пять или шесть, и что беззащитен я сейчас и уязвим, как всякий ребенок таких лет. Дети ведь не добрые и не злые, они просто по-настоящему беззащитные, и потому острее прочих чувствуют добро и зло, ласку и жестокость, заботу и равнодушие. И реагируют – как чувствуют, по обстоятельствам, и тоже - острее.

Вот она, западня, просто в моей собственной голове устроенная. Накатил из ниоткуда запах тмина - и я провалился в мою былую детскую беззащитность. И стою я, взрослый человек в окружении взрослых людей, и сделать со мной что угодно сейчас может всякий, даже самый безобидный и незлобивый человек, и спасают меня только скучное лицо и седые виски. Это нелепый грим, потешный камуфляж, скрывающий мою тайну; только бы никто не догадался, только бы никто не ощутил тот самый запах из моего давным-давно!

А потом еще тот взрослый во мне, который на мгновение отпрянул в сторонку, вспугнутый запахом тмина, приходит в себя и вдруг замечает, что жизнь, по большому счету, уже прожита и состоялась. Куда бы ни вели когда-то давным-давно дороги мальчика, распахнувшего объятия шкафу, одна из них уже выбрана, а точка невозврата, скорее всего, пройдена. Так и не стала моей одна из тех мачт на горизонте…

А потом запах тмина уходит так же внезапно, как и пришел; взрослый решительно возвращается. Что? Кто? Какой мальчик? Тмин? Шкаф? Что за ерунда? Какое там прожита и состоялась? «Станция «Арсенальная»…» – о, именно, «Арсенальная», там-то жизнь только и начинается, и… Вагон глубоко присел, качнулся, замер, двери распахнулись, пассажиры врассыпную бросились на платформу, и следом бросились врассыпную все взрослые мысли, как…

…как зернышки тмина по дну ящика, только что выдернутому из угловатого стола нетерпеливой детской рукой. Что? Кто? Ах да, да: когда-то, давным-давно у самого Черного моря стоял город Керчь...

22 июня 2019 г.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-06-22 07:05:23
Переглядів сторінки твору 402
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній