Ти танцюєш.⁣⁣
⁣⁣
Вслухаєшся у щебетання ніг, і поки кайф розливається по тілу, руки заводять лепіт про глави із Біблії та кривляються на полтавському говорі до комашок із людськими головами.⁣⁣
⁣⁣
Ти викручуєш хамовиті рученята, які забули, що їх місце — допомагати їсти — але у знак бунту обличчя пливе догори, наче плащ із картини «Спокуса Святого Антонія» (Дороті Теннін).⁣⁣
⁣⁣
Мить часу: і чомусь паде на голову думка, що ціле людство спостерігає за ганебним тобою у записі, по відеокасеті, подарованій мудрому дідугану Богдану на честь його Вічноліття — старий якраз заповідав збирати очі докупи — а VHS-ка відтоді потай покривалася пилюкою у Кімнаті, Куди Нікому Не Можна Заходити.⁣⁣
⁣⁣
Зіниці вилазять назовні, і, глузливо фиркаючи, змушують упасти навколішки й волати по допомогу — а тим часом пані Свобода, для якої ти влаштував звану вечерю й обіцяв подарувати усі смарагди Підземного й Летючого Королівства — швидко збирає речі, і, відкривши двері настіж, тихо-тихесенько шепоче:⁣⁣
⁣⁣
— Ти точно хочеш далі вживати наркотики?

2020