Горілка до добра не доведе.
Є прикладів в історії чимало.
Їх кожен, забажаючи, знайде.
Мені оце якраз на пам'ять спало,
Що свого часу діялось в Литві
В далекому п’ятнадцятім столітті.
Обставини, як кажуть, не нові,
Їх в ті часи багато було в світі.
«Король помер! Нехай живе король!»
У Польщі вмер Ягайло і магнати,
Які там грали вирішальну роль,
Володислава здумали обрати.
Йому ж од роду десять літ було.
Але магнатам тільки краще з того:
Поки він ще здійметься на крило,
Спокійно будуть правити за нього.
А заодно надумали й Литву
До Польщі поміцніше прив’язати.
Тоді вони вже гарно заживуть,
В обох державах будуть правувати.
Тож заодно і меншого з синів
Ягайла – ще малого Казиміра
Литовським князем сейм проголосив
І декільком сенаторам довірив
У Вільно допровадити його
І там уже утвердити як князя.
Литва була обурена з того
Та не посміла збунтуватись зразу
Тому, що «князь», а не «великий князь»
Литвою буде правити однині.
Та на оману ту не піддалась,
Бо знала: як піддасться, то загине.
Отож, коли приїхали посли,
Бояри їм бенкет улаштували,
Накрили гостям щедрії столи
Та все горілки й меду підливали.
Так напоїли польських посланців,
Що прямо за столами ті й поснули.
А із литовців мало хто і пив,
Тому, вважай, тверезі усі бу́ли.
Як тільки сон поляків розморив,
Вони взяли малого Казиміра
І повели його без зайвих слів
В собор у Вільно. Між бояр і кліра
Великим князем його возвели,
На трон на Гедимінів посадили,
Оділи шапку, в руки меч дали.
Так, як закон Литви велить, зробили.
Проспалися поляки та тоді
Змінити щось було вже не під силу.
В Литві- бо знов великий князь сидів.
Нахабна Польща з носом залишилась.