Летить цей світ у прірву небуття,
Його спинити вже ніщо не зможе.
Красу змінили на сумне буття,
Де замість серця - гроші. Боже-боже!

Собі створили пекло, був же рай,
А нині всесвіт потерпає з болю.
Охоплено зневірою наш край,
І страхом за життя , а не за волю.

А те, що мали, кинули до ніг,
Розбили вщент усі свої надії.
У руки ворогам дали батіг,
Щоб вибивали з душ про щастя мрії.

Споїли, обезкровили нарід,
Забрали все і полонили волю.
І наплодили від війни сиріт,
Спаплюжили життя, зламали долю.

Навибирали явних ворогів,
Щоби знущались, напивались крові
Дурних нащадків, де відсутній гнів,
А винуватять в тім всесвітній ковід.

Перевернули все доверху дном,
І правила не діють, і закони.
А правдоньку закидали багном,
Щоб не чинила кривді перепони.

Хто цього джина випустив, брати,
Де винного шукати самоцвіту?
Дозволили косатій розійтись,
Збирати врожаї по всьому світу.

Як вижити тепер серед біди,
Яку вже множить у країні влада?
Народе мій, немудрий мій, завжди
Ти ворогам не створював завади.

Ламався, перед паном гнувся, от
Тепер твої нащадки на колінах.
Не з примусу, а з дурості щедрот
Чужинських. Де ж та переміна

На краще? Без роботи, по світах,
Гаруєте, а діти попідтинню.
Самі собі обрали долю й шлях,
Віддаючи серця не Україні.
08.11.20