Ніколи не думала, що вскочимо в дурну халепу. Я ж милоданка видна, маю власний бізнес: перепродую чуже, а ті, хто вирощує урожай власними руками - ідіоти, оскільки барижництво приносить куди більші прибутки.
Двох діточок виростили: Мотрі 17, а Йвану 14, скоро школу закінчить, бо я його одперла до навчального закладу в шість років. Чи в п’ятирічному віці… вже не пам'ятаю.
Мотря підробляє адміністратором у столичній перукарні, ще й потроху стриже чуприни заробітчанам із західної України, яких нестатки викинули не за межі держави, а в столичне болото. І це ще добре. Кожна третя дівчина в її групі підробляє інтимом. Інакше не проживеш: гуртожиток – 700, харчування - 2000, хабарі викладачам - 2500 на місяць, поточні витрати - 1500. І мило потрібно купити, і зубну пасту, і прокладки, і ліки…
Що, скажете, це брехня? А ну зайдіть на столичний сайт, типу знайомств,- побачите і фотографії своїх доньок без негліже, і розцінки. І номера телефонів водіїв, які будуть підвозити ваших принцес до нічних принців. А вони, як правило,- смердючі від дешевої горілки одинаки-невдахи, або просто збоченці, для яких дівчина - ціль для задоволення хворих мрій.
А мій чоловік потрапив до лікарні, сказали, що ковід. А перед цим медсестра сказала: «Давайте запишемо що ковід, бо мені надбавку дадуть. А я буду за ним доглядати, як за своїм чоловіком».
Сказала: «Гаразд. Пишіть - ковід».
Дві тисячі віддали на аналізи, чекали сім днів. Результат - не хворий. Звичайний сезонний грип. Приїхав додому, пішов на роботу. А через день температура - під сорок.
Питаю:
- Ти лежав в одній палаті з ковідчиками чи окремо?
- Звичайно, в одній палаті.
- Іди завтра уранці і роби ПРЛ тест. Може, підхопив заразу і притяг її додому. Тест показав, що чоловік хворий на ковід.
А уранці забухикала донька. А увечері я. Але зовсім кволо: уранці встала - і ні бухикання, ні чхання, ні температури. Пронесло. Наче.
Проте донька захворіла всерйоз, тож квартира перетворилася на лазарет. Чоловік узяв відпустку, першу за шість років. Пояснив начальству, що сім’я хвора.
А наступнього дня почалися жахи: донька дихала так, начебто йдуть перейми. І температура 39.
Викликали швидку (Борщагівка), пояснили ситуацію.
- Завтра уранці приїде бригада і зробить тест. Чекайте,- і поклали слухавку.
А телефон доньки розривався від дзвоників. Піднімаю:
- 12-00. Прієдєт Стєпан. Два часа в Кончє-Заспє. Твоі - 50 доларов, 50 отдаш воділє. Вєчєром, в 17-00 – Соломянка. Там на ночь. Тріста твоіх. Остальноє - воділє». І поклали слухавку.
Чоловік (хворий чоловік) - поперся на базар, купив картоплі, м'яса, моркви, цибулі, ще й завітав до Ощадкаси та зняв чотири тисячі готівки. І ще кудись сходив, мабуть , у «Фору», бо тхнуло від нього, коли він прийшов до хати, пивом.
Він узагалі якийсь зацькований: наче й мужній чоловік, наче й годувальник, а має винуватий погляд. Трудиться на будівництві, мурує то палаци крезам, то генделики, то гіпермаркети для київських забудовників, а отримує копійки. Так і здохне десь на роботі, завалений цеглою, коли відмовить серце. А на пенсію йти не хоче, хоча її вже заробив. Каже - це глум над робочою людиною, а не пенсія. Буду працювати, скільки зможу".
А я ж на десять років молодша за нього! На десять!!!
Щось там син наш учудив у школі минулого року, то я чоловікові гнівно кинула: « А нащо ж ти, паразите, мене схилив народжувати дітей, коли знав, що будеш уже пенсіонером, коли вони ще будуть неповнолітніми?».
- Жінко! Діти - це єдине щастя у світі. Жаль, якщо ти цього ще досі не зрозуміла", - одказав він.
І знову пішов на свою кляту роботу. Думає, якщо приносить копійку в хату, то це і все, що потрібно родині
Не вистачило грошей на лікування. Двадцять тисяч як корова язиком злизала. А донька ще й досі у лікарні.
Під під’їзд приїхала старенька “Хонда». Я нашвидкоруч напомадилася та вискочила до машини.
- А де Мальоха? - запитали у мене.
- Хвора. Я працюватиму за неї. Є питання?
Питань не було. Я - дуже красива жінка. Була, колись, навіть «Місс Україна 2014» . А чоловік працює на будівництві, цеглу кладе….

07.11.2020р