Нехай ти випита другим,
але мені також лишились:
твого волосся сизий дим,
очей сумних осіння милість.

Твій вік осінній, він мені
дорожче юності і літа.
Подобається це чи ні
уяві лірика-піїта.

Ніколи серцем не брешу,
і зараз без пихи і чванства
спокійно я тобі скажу, –
Уже прощаюсь з хуліганством.

Вже розлучитися пора
і горду кинути відвагу.
Не тішить серце та мара,
немає в крові більше браги.

Мені вже вересень у скло
вербовим стукає багрянцем.
Щоб готувався і тепло
беріг в душі своїй, як в ранці.

Багато з чим іще мирюсь
без примусу і без утрати.
Вже іншою я бачу Русь,
другими кладовища й хати.

Дивлюсь ретельніше навкруг
і бачу суще за куплетом.
Лиш ти одна, сестра і друг,
була супутником поета.

Бо я одній тобі лиш міг,
сховавши біль у дум убранстві,
співать про сутінки доріг
і про юнацьке хуліганство.

14.09.2016

* Переспів твору Сергея Есенина „Пускай ты выпита другим“.