ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.30 21:33
Знімаєш чорні окуляри
І дивишся на сонце так,
Немов на лицаря Каяли,
Що подає таємний знак.

Дивитися у вічі правді,
У вічі істині сумній,
Мов пережити час розправи,

Євген Федчук
2025.10.30 20:00
А знаєте, - то вже Петро озвавсь, -
Я ж у Котельві був тамтого року,
Як москалі упхались з того боку
І Ромодан нас облягати взявсь.
Про те Мирон словечком лиш згадав,
Мені б хотілось більше розказати,
Як боронились ми від супостата,
Як Ромодан від

Юрко Бужанин
2025.10.30 18:21
Землетруси, повені, цунамі,
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.

Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки

Павло Сікорський
2025.10.30 11:18
Люблю, коли біцухами натягую футболку,
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.

Сергій Губерначук
2025.10.30 10:52
«На вікні свіча миготіла»…
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!

Пнеться в матки пузо вгору

Микола Дудар
2025.10.30 10:03
Мені би трішечки б тепла
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…

Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів

Іван Потьомкін
2025.10.29 22:28
Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.

Борис Костиря
2025.10.29 21:47
Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,

С М
2025.10.29 18:32
Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати

Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є

Сергій СергійКо
2025.10.29 17:54
Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,

В Горова Леся
2025.10.29 13:15
А для мене негода - вона у замащених берцях
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.

Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю

Микола Дудар
2025.10.29 11:51
Іржа в іржі не іржавіє…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…

Віктор Кучерук
2025.10.29 06:04
Пообіді в гастрономі
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,

Борис Костиря
2025.10.28 22:03
Вогненні мечі - це основа закону.
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.

Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,

Сергій СергійКо
2025.10.28 16:14
Безліч творчих людей
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,

Володимир Мацуцький
2025.10.28 12:32
Він міг розрізнити сміттєві контейнери за запахом. Пам’ятав господарів, які викидали в них сміття. Промишляв на скляній тарі та макулатурі. Якщо везло знайти пристойні ношені речі, здавав по п’ять гривен Вірці – стерві у дві точки: на барахолці і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Чумак (1965) / Проза

 Кури на екскурсії
Кури на екскурсії

Фермер Микита Петрович, в селі Шепелівка, що в Полтавській області, багато років тримав курячу ферму. Кури любили і поважали свого хазяїна, бо він для них створив ідеальні умови для здоров’я, життя і несіння яєць. В курятнику завжди було чистенько, тепленько, світло, і, навіть, по радіоприймачу грала приємна музика в стилі релакс. А корм який! Подрібнені крихти пшеничного і житнього хліба, різні види зерна, мілко порізані овочі і трави. В спеціальних овальних мисочках завжди була чиста питна вода.
Перед Новим роком, Микита Петрович оголосив таку інформацію своїм курочкам: «Я розподіляю вас на дві групи. Яка група знесе на Новий рік і Різдво більше яєць, та куряча команда, навесні, поїде в Уманський дендропарк в Софіївці, споглядати шедеври садово-паркового мистецтва. А та група, яка принесе меншу кількість яєць, ті, вибачте, поїдуть на екскурсію в Опішню Черкаської області, милуватися опішнянською керамікою та розписом.
Курки, прослухавши таке оголошення, дуже зраділи! Бо, хоча й, добрий хазяїн Микита, створив їм комфортні умови проживання, та, все ж, їм набридла одноманітність і незмінний графік кожного дня. Перша група обрала собі назву «Зефірки», бо всі кури в цій команді були білого кольору. А курочки з другої групи виметикували собі наймення «Шоколапки», бо тут всі пташки були чорного і коричневого кольору.
Обидві групи курочок неймовірно старалися. Несли яйця не тільки вдень чи вранці, а й увечері, і, навіть, вночі. Зефірки несли білі, середнього розміру, яйця, а Шоколапки – світло-коричневого кольору, але трохи більші за розміром. Перемогла, таки, група Зефірок, бо у них виявилося на декілька яєць більше. Команда Шоколапки гучно квохкали і доказували Микиті Петровичу, що, хоча вони знесли менше яєць, а все ж, набагато крупніші, ніж у Зефірок. І перша, і друга група мали гаряче бажання поїхати на екскурсію в Софіївський дендропарк, а не в якусь там Опішню. Як не намагався хазяїн помирити своїх пташок, та команда «пішла» на команду, всі курки почубарилися, боляче дзьобалися і повисмикували одна у одної пір’я. Але, як то кажуть, час лікує. До травня місяця Зефірки і Шоколапки помирилися і вже й забули про весняну екскурсію. Жили звичайним життям: цілими днями клювали зерно і крихти, пили водичку, вдень квохкали, вночі спали, несли яйця, не рахуючи, хто скільки зніс.
Микита Петрович виконав свою обіцянку. На початку травня, повіз групу Зефірок в Софіївський дендропарк. Яка ж там краса: дерева і кущі, вкриті різнобарвними квітками, незвичайні, яскраві квіти рідкісних сортів, безліч екзотичних рослин, прекрасні алеї і ландшафтні ділянки, штучні скелі і гроти, водоспади, альтанки, скульптури. Та яке там споглядання всієї краси неповторного, величного парку!
З першої ж хвилини екскурсії, кури, як оскаженілі, почали бігати по парку, хто куди! Розгрібали клумби, копирсалися на ландшафтних ділянках, греблися під деревами та кущами, жадно клювали жирних, смачних черв’яків, комах, жучків і личинок. За півгодини, майже весь Софіївський дендропарк розрили і перегорнули верх дном. Залишили після себе ямки, як кратери на Місяці, зіпсували багато рослин, пошкодили алеї і клумби. Зганьбилися «по повній програмі». Микита Петрович ледь крізь землю не провалився від сорому.
Куряча команда Шоколапки теж, «показали» себе не краще, ніж група-переможниця. Шоколапки наввипередки забігли в опішнянську майстерню, де на дерев’яних столах і лавах були розміщені гончарні вироби із кераміки: горщики та глечики, миски і кружки, дзбанки та куманці, вази і декоративні тарілі. Коли, на всій цій красі, курки побачили намальовані квіти, виноградні і калинові грона, колоски, ягоди, то не второпали, що це лише розпис. Вони повскакували на столи і лави, почали, що є сили, клювати намальовані на гончарних виробах зерна пшениці, ягоди порічки, малини та винограду. Шоколапки потрощили чимало ексклюзивних глечиків, мисок, горщиків і куманців, завдавши неабияких збитків культурній спадщині України.
Після таких морально ганебних і фінансово збиткових екскурсій, фермер Микита Петрович, більше ніколи (і нікуди) не возив своїх курочок. А вони, навіть, не згадували про те, як їм колись пощастило відвідати Софіївський дендропарк і побачити опішнянський розпис. Та й на майбутній час, Зефірки і Шоколапки не виявляли ініціативи побувати на екскурсіях, побачити світ, пізнати щось нове… Кури були задоволені тим, що в курятнику сухо, світло і тепло, що завжди є їжа і пиття.

2020 р.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-04-07 23:05:05
Переглядів сторінки твору 296
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.04.10 23:11
Автор у цю хвилину відсутній