ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юхим Семеняко
2026.03.21 16:58
Продовжуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці, забезпечивши допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома всім співробітникам. Природно, що видалити її зможу тільки я або Редакці

Борис Костиря
2026.03.21 13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.

Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Пролився пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,

Тетяна Левицька
2026.03.21 08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?

Віктор Кучерук
2026.03.21 07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос

Олена Побийголод
2026.03.20 19:41
Михайло Голодний (1903-1949)

В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.

Іван Потьомкін
2026.03.20 18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Юхим Семеняко
2026.03.20 10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ

С М
2026.03.20 05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей

Твою машкару

Ігор Шоха
2026.03.19 23:14
Не можна існувати без
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Чумак (1965) / Проза

 Кури на екскурсії
Кури на екскурсії

Фермер Микита Петрович, в селі Шепелівка, що в Полтавській області, багато років тримав курячу ферму. Кури любили і поважали свого хазяїна, бо він для них створив ідеальні умови для здоров’я, життя і несіння яєць. В курятнику завжди було чистенько, тепленько, світло, і, навіть, по радіоприймачу грала приємна музика в стилі релакс. А корм який! Подрібнені крихти пшеничного і житнього хліба, різні види зерна, мілко порізані овочі і трави. В спеціальних овальних мисочках завжди була чиста питна вода.
Перед Новим роком, Микита Петрович оголосив таку інформацію своїм курочкам: «Я розподіляю вас на дві групи. Яка група знесе на Новий рік і Різдво більше яєць, та куряча команда, навесні, поїде в Уманський дендропарк в Софіївці, споглядати шедеври садово-паркового мистецтва. А та група, яка принесе меншу кількість яєць, ті, вибачте, поїдуть на екскурсію в Опішню Черкаської області, милуватися опішнянською керамікою та розписом.
Курки, прослухавши таке оголошення, дуже зраділи! Бо, хоча й, добрий хазяїн Микита, створив їм комфортні умови проживання, та, все ж, їм набридла одноманітність і незмінний графік кожного дня. Перша група обрала собі назву «Зефірки», бо всі кури в цій команді були білого кольору. А курочки з другої групи виметикували собі наймення «Шоколапки», бо тут всі пташки були чорного і коричневого кольору.
Обидві групи курочок неймовірно старалися. Несли яйця не тільки вдень чи вранці, а й увечері, і, навіть, вночі. Зефірки несли білі, середнього розміру, яйця, а Шоколапки – світло-коричневого кольору, але трохи більші за розміром. Перемогла, таки, група Зефірок, бо у них виявилося на декілька яєць більше. Команда Шоколапки гучно квохкали і доказували Микиті Петровичу, що, хоча вони знесли менше яєць, а все ж, набагато крупніші, ніж у Зефірок. І перша, і друга група мали гаряче бажання поїхати на екскурсію в Софіївський дендропарк, а не в якусь там Опішню. Як не намагався хазяїн помирити своїх пташок, та команда «пішла» на команду, всі курки почубарилися, боляче дзьобалися і повисмикували одна у одної пір’я. Але, як то кажуть, час лікує. До травня місяця Зефірки і Шоколапки помирилися і вже й забули про весняну екскурсію. Жили звичайним життям: цілими днями клювали зерно і крихти, пили водичку, вдень квохкали, вночі спали, несли яйця, не рахуючи, хто скільки зніс.
Микита Петрович виконав свою обіцянку. На початку травня, повіз групу Зефірок в Софіївський дендропарк. Яка ж там краса: дерева і кущі, вкриті різнобарвними квітками, незвичайні, яскраві квіти рідкісних сортів, безліч екзотичних рослин, прекрасні алеї і ландшафтні ділянки, штучні скелі і гроти, водоспади, альтанки, скульптури. Та яке там споглядання всієї краси неповторного, величного парку!
З першої ж хвилини екскурсії, кури, як оскаженілі, почали бігати по парку, хто куди! Розгрібали клумби, копирсалися на ландшафтних ділянках, греблися під деревами та кущами, жадно клювали жирних, смачних черв’яків, комах, жучків і личинок. За півгодини, майже весь Софіївський дендропарк розрили і перегорнули верх дном. Залишили після себе ямки, як кратери на Місяці, зіпсували багато рослин, пошкодили алеї і клумби. Зганьбилися «по повній програмі». Микита Петрович ледь крізь землю не провалився від сорому.
Куряча команда Шоколапки теж, «показали» себе не краще, ніж група-переможниця. Шоколапки наввипередки забігли в опішнянську майстерню, де на дерев’яних столах і лавах були розміщені гончарні вироби із кераміки: горщики та глечики, миски і кружки, дзбанки та куманці, вази і декоративні тарілі. Коли, на всій цій красі, курки побачили намальовані квіти, виноградні і калинові грона, колоски, ягоди, то не второпали, що це лише розпис. Вони повскакували на столи і лави, почали, що є сили, клювати намальовані на гончарних виробах зерна пшениці, ягоди порічки, малини та винограду. Шоколапки потрощили чимало ексклюзивних глечиків, мисок, горщиків і куманців, завдавши неабияких збитків культурній спадщині України.
Після таких морально ганебних і фінансово збиткових екскурсій, фермер Микита Петрович, більше ніколи (і нікуди) не возив своїх курочок. А вони, навіть, не згадували про те, як їм колись пощастило відвідати Софіївський дендропарк і побачити опішнянський розпис. Та й на майбутній час, Зефірки і Шоколапки не виявляли ініціативи побувати на екскурсіях, побачити світ, пізнати щось нове… Кури були задоволені тим, що в курятнику сухо, світло і тепло, що завжди є їжа і пиття.

2020 р.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-04-07 23:05:05
Переглядів сторінки твору 319
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.04.10 23:11
Автор у цю хвилину відсутній