Грайливий вітер по степу носився,
То ковилу, як море, колихав,
То в балці був за терен зачепився,
Кущі кублошив. То на мить стихав,
Щоб десь гайнути в тирсі повалятись,
Пилюки вихор над шляхом піднять
І ним, неначе дзигою, погратись,
Погнати степом, на курган загнать
Там і полишить. Вирвавшись на волю,
Пройтись по річці, впхатись в очерет,
Понад шляхом скуйовдити тополі
І без упину все вперед, вперед.
А степ лежав від сонця розімлілий,
На його гру уваги не звертав,
Не дихав. Десь потроху сюркотіло,
У небі жайвір пісеньку співав
Аби її закінчити до ночі.
Та верхівець неквапом гнав коня,
Все від дороги не відводив очі,
Спітнів від спеки, але не спиняв
Свого коня, потомленого шляхом,
Від пилюги аж сірого всього.
Дививсь тривожно ,але не від страху.
Не бу́ло страху в серці у його..
В степу немає боягузам місця,
Тут маєш смілим буть, як не крути.
Тривожні просто були його вісті,
Які він вчасно має донести.
Тож він спішив та озиравсь навколо,
Щоб не наткнутись часом на біду,
Яка, бува, блукає Диким полем –
Чамбул татарський чи то всю орду.
Кінь притомився, тож чи порятує.
А шабля? Що одна проти орди?
Козак уважно навкруги пантрує,
Чи не залишив ворог де сліди.
Чи де бува некованії коні
Шляхом оцим недавно не пройшли.
Чи не лунають звуки посторонні
З байраку, балки, яру, де могли
Татари чи засі́дку влаштувати,
Чи заховатись серед дня з очей.
В степу потрібно добре око мати,
Чутливе вухо, бо таких речей,
Як клята самовпевненість, нікому
Степ від часів прадавніх не прощав.
Отож козак, забувши спеку, втому,
Шляхом чумацьким без упину мчав.
Завбачив вітер верхівця отого,
Враз налетів, скуйовдив йому чуб,
Здійняв пилюку та й жбурнув у нього,
Аж в козака злетіла лайка з губ.
Та вітер вже не чув, подався далі,
У яр ускочив, покотився вниз,
В минулорічнім шурхонув цурпаллі,
Шугнув на дуба, що над яром ріс.
А з верховіття в очерети знову,
Зашелестів, як хвилю сколихнув.
У нього настрій нині був чудовий.
Тож з очеретів знову він гайнув
На шлях чумацький з козаком погратись,
Здійняти вгору дзигу пилюги
І навперейми вершнику помчатись
Доки йому не стрілись вороги.