ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Грайливий вітер по степу носився,
То ковилу, як море, колихав,
То в балці був за терен зачепився,
Кущі кублошив. То на мить стихав,
Щоб десь гайнути в тирсі повалятись,
Пилюки вихор над шляхом піднять
І ним, неначе дзигою, погратись,
Погнати степом, на курган загнать
Там і полишить. Вирвавшись на волю,
Пройтись по річці, впхатись в очерет,
Понад шляхом скуйовдити тополі
І без упину все вперед, вперед.
А степ лежав від сонця розімлілий,
На його гру уваги не звертав,
Не дихав. Десь потроху сюркотіло,
У небі жайвір пісеньку співав
Аби її закінчити до ночі.
Та верхівець неквапом гнав коня,
Все від дороги не відводив очі,
Спітнів від спеки, але не спиняв
Свого коня, потомленого шляхом,
Від пилюги аж сірого всього.
Дививсь тривожно ,але не від страху.
Не бу́ло страху в серці у його..
В степу немає боягузам місця,
Тут маєш смілим буть, як не крути.
Тривожні просто були його вісті,
Які він вчасно має донести.
Тож він спішив та озиравсь навколо,
Щоб не наткнутись часом на біду,
Яка, бува, блукає Диким полем –
Чамбул татарський чи то всю орду.
Кінь притомився, тож чи порятує.
А шабля? Що одна проти орди?
Козак уважно навкруги пантрує,
Чи не залишив ворог де сліди.
Чи де бува некованії коні
Шляхом оцим недавно не пройшли.
Чи не лунають звуки посторонні
З байраку, балки, яру, де могли
Татари чи засі́дку влаштувати,
Чи заховатись серед дня з очей.
В степу потрібно добре око мати,
Чутливе вухо, бо таких речей,
Як клята самовпевненість, нікому
Степ від часів прадавніх не прощав.
Отож козак, забувши спеку, втому,
Шляхом чумацьким без упину мчав.
Завбачив вітер верхівця отого,
Враз налетів, скуйовдив йому чуб,
Здійняв пилюку та й жбурнув у нього,
Аж в козака злетіла лайка з губ.
Та вітер вже не чув, подався далі,
У яр ускочив, покотився вниз,
В минулорічнім шурхонув цурпаллі,
Шугнув на дуба, що над яром ріс.
А з верховіття в очерети знову,
Зашелестів, як хвилю сколихнув.
У нього настрій нині був чудовий.
Тож з очеретів знову він гайнув
На шлях чумацький з козаком погратись,
Здійняти вгору дзигу пилюги
І навперейми вершнику помчатись
Доки йому не стрілись вороги.
То ковилу, як море, колихав,
То в балці був за терен зачепився,
Кущі кублошив. То на мить стихав,
Щоб десь гайнути в тирсі повалятись,
Пилюки вихор над шляхом піднять
І ним, неначе дзигою, погратись,
Погнати степом, на курган загнать
Там і полишить. Вирвавшись на волю,
Пройтись по річці, впхатись в очерет,
Понад шляхом скуйовдити тополі
І без упину все вперед, вперед.
А степ лежав від сонця розімлілий,
На його гру уваги не звертав,
Не дихав. Десь потроху сюркотіло,
У небі жайвір пісеньку співав
Аби її закінчити до ночі.
Та верхівець неквапом гнав коня,
Все від дороги не відводив очі,
Спітнів від спеки, але не спиняв
Свого коня, потомленого шляхом,
Від пилюги аж сірого всього.
Дививсь тривожно ,але не від страху.
Не бу́ло страху в серці у його..
В степу немає боягузам місця,
Тут маєш смілим буть, як не крути.
Тривожні просто були його вісті,
Які він вчасно має донести.
Тож він спішив та озиравсь навколо,
Щоб не наткнутись часом на біду,
Яка, бува, блукає Диким полем –
Чамбул татарський чи то всю орду.
Кінь притомився, тож чи порятує.
А шабля? Що одна проти орди?
Козак уважно навкруги пантрує,
Чи не залишив ворог де сліди.
Чи де бува некованії коні
Шляхом оцим недавно не пройшли.
Чи не лунають звуки посторонні
З байраку, балки, яру, де могли
Татари чи засі́дку влаштувати,
Чи заховатись серед дня з очей.
В степу потрібно добре око мати,
Чутливе вухо, бо таких речей,
Як клята самовпевненість, нікому
Степ від часів прадавніх не прощав.
Отож козак, забувши спеку, втому,
Шляхом чумацьким без упину мчав.
Завбачив вітер верхівця отого,
Враз налетів, скуйовдив йому чуб,
Здійняв пилюку та й жбурнув у нього,
Аж в козака злетіла лайка з губ.
Та вітер вже не чув, подався далі,
У яр ускочив, покотився вниз,
В минулорічнім шурхонув цурпаллі,
Шугнув на дуба, що над яром ріс.
А з верховіття в очерети знову,
Зашелестів, як хвилю сколихнув.
У нього настрій нині був чудовий.
Тож з очеретів знову він гайнув
На шлях чумацький з козаком погратись,
Здійняти вгору дзигу пилюги
І навперейми вершнику помчатись
Доки йому не стрілись вороги.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію