Рентгенологія колористики, і не тільки…

Дебют тексту.

І вкотре я в Полтаві. Кожного разу коли відвідую це місто, обов’язково зустрічаємося, та й не один раз, із знаковим живописцем краю – Анатолієм Лавренком. Візити до Полтави періодично відбуваються вже більше 10 років. Чи міг я цього разу не зазирнути в майстерню Лавра? Звісно, що ні. Перед дверима він зустрів мене таким питанням: «Почекай, дай я подивлюся на тебе при сонячному світлі. Все нормально, не змінився. Тепер заходь». Гостював я у Полтаві попередній раз посеред осені 2020-го року. Мабуть ми подеколи не помічаємо, що Час непомітно змінює чи не все. В тому числі й нас, і зовнішньо, трапляється, і наші погляди і вподобання також.

Мітельшпіль.

Розмова від самого початку йде якось мляво, про різні речі, але потихеньку набирає обертів, це тоді, коли починаємо балакати про живопис… Анатолій відразу пожвавлюється, швидко починає пересуватися по робітні, рвучкими рухами бере то одну, то іншу картину, коментарі оригінальні, лавренківські….. Як я люблю ці не такі вже й тривалі діалоги, хочеться щоб отакі зустрічі, хай спорадичні, тривали ще довго – довго… Невелика оповідь від митця: «Зараз багато хто полюбляє малювати квіти, та я не проти, кожен пише що хоче… Але, художники споганили красу рослин, - троянда Врубеля, оце квітка! Для мене на першому місці колір, а розмір картини, що намальовано, то не аж так важливо… Одним кольором виконаний твір – це вальор… А художник, – спосіб життя».

Оглянув зо двадцять нових робіт автора, тих, раніше не бачених. Думок і вражень чимало. Пастозне письмо, техніка полягає в нанесенні фарби нерозведеної, густої, мазки виходять об’ємні, рельєфні, вбачається наявність руху… Значна кількість картин, в більшій мірі, чи меншій, пастозні… Художнику вдається передати полотну ефект тремтіння кольору, а це дає відчуття спалаху емоцій. Роздивляюся «Оливкові лерева», виконана оливковою (арказан) з білилами, не додається більш нічого, отримуємо – сріблясто сіру. Ще картина – написана кольором пряженого молока. У верхньому куті зліва сонячне коло, два дерева правіше, і… одноколірні плями, все, а що ще потрібно?!...У його живописі немає імітації природи. Вона така, якою її бачить живописець.

«У нашого народу найдавнішим і найдужче психічно закріпленим є культ дерев. Проте і культ птахів пов’язаний із культом дерев…», - так писав В. Сніжко. І, наче на підтвердження слів В. Сніжка художник написав роботу «Кольоровий птах»… Тільки споглядання, не обов’язково візуальне, може бути й утаємничене, близького митцеві духово, є естетичним баченням Природи в її кольорах, образах, звуках, пахощах.
Чи присутній в картинах Анатолія Лавренка оптимізм? Однозначно не скажу, але в них немає російської безвиході і безпросвітного смутку… Російському живопису (пейзажам) характерний сум, фаталізм, який перегукується з творами їхніх письменників. Зауважмо, московське слово «труд» походить від «трудно», «трудности», себто щось небажане. У них немає слова праця (п – раціо), радісна, священна праця (!). Українському краєвиду притаманні м’які, яскраві, але без надмірності барви. Згадаймо кольори Трипільської цивілізації, основними є – червоний, білий, чорний, вони ж і важливі у творчості К. Малевича. Анатолій Лавренко малярськими засобами розкриває, - як можна сотворити картину використовуючи один колір, звичайно, при наявності тонів, півтонів, відтінків…

Ендшпіль тексту.

Художник, він же Спостерігач, на мистецький вибір якого впливають різні фактори, в тім числі чотири типи темпераменту, наявність інтуїції, асоціативного бачення, розвиненість уяви… Навколишня реальніть являється тільки результатом нашої уяви, одна з причин, які її формують в нашій голові – готові букети штампів, лекал. Лекала починають утворюватися після появи дитини на світ, під впливом перш за все – батьків, родини… Проте, дитинча запрограмоване на якісь різновиди сприйняття на генетичному рівні до народження. В колах окремих науковців існувала думка, що дії і поведінка людини пояснюється наслідками її навчання (зокрема, К. Лоренц). Хибне твердження. «Поведінка ж людини як у давні часи, так і сьогодні слугує у першу чергу підсвідомому збереженню певного психоархетипу, і в другу чергу збереженню (або реорганізації) конкретного суспільства», - слушно наголошував В. Сніжко.

Є багато людей наділених великою владою, та натхненних дуже мало…

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 ( Лабораторія експансії латентних експериментів горішнього - 4) і БУМ (Брама Українського Мистецтва).

*НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ: інтернет – портал стратегічних новин.

На фото: картина Анатолія Лавренка "Нічні кипариси".