Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.
Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,
Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!
Підіймайся на зарядку,
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).
Давно не ходять сюди туристи,
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.
Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,
Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.
Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних
Твій шизоїде 21-й вік
Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.
Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
11. Дует бухгалтера та касира
Як пусто у казні -
не сплатять трудодні,
часи настануть скрутні -
всі будемо у лайні.
Та сповнена казна
тріщати почина.
От лусне враз вона,
й тоді нам - гріш ціна!
Так що ми́ тут - на стражі ми
рівноваги казни,
запопадливо важимо
із сріблом казани.
Плинуть грошики цівкою,
підкидний - це не бридж,
й ми швидкі на платіж:
- Розрахунок - готівкою!
- Та її в нас - хоч їж!
- От я - доглядач кас,
там - гроші напоказ,
від них у мене вже сказ,
незчувсь, як трохи натряс.
- А я - з бухгалтерів,
в кишеню щось тягну,
бо зовсім вже здурів,
рахуючи казну!
За казною триклятою
ми пантруєм весь строк,
горнем гроші лопатою
із кутка у куток.
Хай пробачать нам вкладники, -
кожний ловить свій шанс,
а очко - не пасьянс...
Тільки ми - не розтратники,
ми - борці за баланс!
Ти уяви, казно,
що банк ти в казино, -
й тебе, немов у кіно,
зірве хтось з нас все одно!
От тільки - гра дурна
до казні доведе...
Спитають: «Де казна?»
Відмовим: «Казна-де!»
І тоді з реверансами
відведуть нас в тюрму:
хто працює з фінансами -
тут близенько йому...
Рівноваги прихильники,
ми за рівність - грудьми
й на порозі тюрми!
Ми - балансу невільники,
в’язні підсумку ми!
(2009)
М.В.Шевченко + Олена Побийголод
*** ОРИГІНАЛ ***
Дуэт кассира и казначея
Когда пуста казна,
Тогда страна бедна,
И если грянет война,
Так всем настанет хана.
Но если казна полна,
То может лопнуть она, -
А если лопнет казна,
Так всем нам грош цена.
Ну а наша профессия -
Изнутри и извне
Сохранять равновесие
В этой самой казне.
Мы - дружки закадычные,
Любим «хвать и похвать», -
Сядем в карты играть.
- Только чур - на наличные!
- Только чур - мухлевать!
- Вот я - смотритель касс,
Я вроде - кассоглаз,
Хотя за мной-то как раз
И нужен бы глаз да глаз.
- А я забыл, кто я.
Звук злата всё звончей.
Казна - известно чья?
А я - так казначей?!
Мы долги полной платою
Отдаем целиком,
Подгребаем лопатою
И горстями гребём.
Нас понять захотите ли -
Двух друзей-горемык? -
Не хотим мы тюрьмы:
Мы же не расхитители -
Уравнители мы.
У нас болит спина,
По швам трещит казна, -
Играем без отдыха-сна -
И будет казна спасена.
Легко, без кутерьмы,
Когда придут нас брать,
Дойдем мы до тюрьмы -
Туда рукой подать.
Зато наша профессия -
Изнутри и извне
Сохранять равновесие
В этой самой казне.
Нас понять захотите ли -
Двух друзей-горемык? -
не хотим мы тюрьмы:
Мы же не расхитители -
Уравнители мы.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
