Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро
До моря плину.
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-
-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
11. Дует бухгалтера та касира
Як пусто у казні -
не сплатять трудодні,
часи настануть скрутні -
всі будемо у лайні.
Та сповнена казна
тріщати почина.
От лусне враз вона,
й тоді нам - гріш ціна!
Так що ми́ тут - на стражі ми
рівноваги казни,
запопадливо важимо
із сріблом казани.
Плинуть грошики цівкою,
підкидний - це не бридж,
й ми швидкі на платіж:
- Розрахунок - готівкою!
- Та її в нас - хоч їж!
- От я - доглядач кас,
там - гроші напоказ,
від них у мене вже сказ,
незчувсь, як трохи натряс.
- А я - з бухгалтерів,
в кишеню щось тягну,
бо зовсім вже здурів,
рахуючи казну!
За казною триклятою
ми пантруєм весь строк,
горнем гроші лопатою
із кутка у куток.
Хай пробачать нам вкладники, -
кожний ловить свій шанс,
а очко - не пасьянс...
Тільки ми - не розтратники,
ми - борці за баланс!
Ти уяви, казно,
що банк ти в казино, -
й тебе, немов у кіно,
зірве хтось з нас все одно!
От тільки - гра дурна
до казні доведе...
Спитають: «Де казна?»
Відмовим: «Казна-де!»
І тоді з реверансами
відведуть нас в тюрму:
хто працює з фінансами -
тут близенько йому...
Рівноваги прихильники,
ми за рівність - грудьми
й на порозі тюрми!
Ми - балансу невільники,
в’язні підсумку ми!
(2009)
М.В.Шевченко + Олена Побийголод
*** ОРИГІНАЛ ***
Дуэт кассира и казначея
Когда пуста казна,
Тогда страна бедна,
И если грянет война,
Так всем настанет хана.
Но если казна полна,
То может лопнуть она, -
А если лопнет казна,
Так всем нам грош цена.
Ну а наша профессия -
Изнутри и извне
Сохранять равновесие
В этой самой казне.
Мы - дружки закадычные,
Любим «хвать и похвать», -
Сядем в карты играть.
- Только чур - на наличные!
- Только чур - мухлевать!
- Вот я - смотритель касс,
Я вроде - кассоглаз,
Хотя за мной-то как раз
И нужен бы глаз да глаз.
- А я забыл, кто я.
Звук злата всё звончей.
Казна - известно чья?
А я - так казначей?!
Мы долги полной платою
Отдаем целиком,
Подгребаем лопатою
И горстями гребём.
Нас понять захотите ли -
Двух друзей-горемык? -
Не хотим мы тюрьмы:
Мы же не расхитители -
Уравнители мы.
У нас болит спина,
По швам трещит казна, -
Играем без отдыха-сна -
И будет казна спасена.
Легко, без кутерьмы,
Когда придут нас брать,
Дойдем мы до тюрьмы -
Туда рукой подать.
Зато наша профессия -
Изнутри и извне
Сохранять равновесие
В этой самой казне.
Нас понять захотите ли -
Двух друзей-горемык? -
не хотим мы тюрьмы:
Мы же не расхитители -
Уравнители мы.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
