ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.08.12 01:23
Асю - в сільмазі і на матраці.
Касю - де Асю, відходячи з каси.
Валю - на валі і сіновалі.
Віку - без ліку та без базіку.
Ніку - як Віку, тільки з базіком.
Жанну - у ванні дуже старанно.
Янку - у ґанку ще з позаранку.
Іру - так щиро, без... і без м

Ярослав Чорногуз
2025.08.12 01:16
Не кажи, не проси, не кляни --
Знову осінь іде до порога.
Як від миру йдемо до війни --
Так підемо в свій час і до Бога.

Може нам, навпаки, порадіть,
Що у пору достиглу вступаєм.
Мудродумання в нас мимохіть

Борис Костиря
2025.08.10 21:55
Мій телефон вимкнувся.
Я подаю сигнали "SOS!"
лише своєю енергетикою.
Мене неможливо
запеленгувати. Я - риба,
яка заплила у найбільші
глибини океану.
Я втратив сутність

Володимир Невесенко
2025.08.10 15:59
Я не чекаю дива. Дав би Бог
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.

Я не чекаю дива. Дав би Бог,

Євген Федчук
2025.08.10 15:46
Поляки – гонорові та часто так бувало:
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов

Артур Сіренко
2025.08.10 15:37
Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,

Тамара Ганенко
2025.08.10 07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене

Борис Костиря
2025.08.09 21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,

Ярослав Чорногуз
2025.08.09 21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.

Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори

С М
2025.08.09 13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже

Іван Потьомкін
2025.08.09 13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло. Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Джона Донна

 Із Джона Донна
ТВІКЕНГЕМСЬКИЙ САД

Жалями сповнений, сльозами вмитий,
Сюди я йду навстріч весні;
Зір, як і слух мій, тут блаженством ситий:
Так тішать мене й квіти ці, й пісні.
Та зрадник я -- в тони сумні
Вдягає все моя любовна рана
Й, мов жовч, уже небесна манна:
Цей сад -- він Рай весь у собі вмістив,
А я у нього Змія помістив.

Для мене ліпш, якби могла зима
Усе морозом тут скувати,
Щоб кожна квітка стала враз німа
І не змогла б вже з мене кепкувати;
Та якщо мукам цим тривати
Й така могуть, Любове, у тобі, --
То саду часткою зроби,
Вербою щоб в журбі себе схилив
Чи кам'яним фонтаном сльози лив.

Сюди, коханцю, йди й флакон візьми,
Й наповнь слізьми -- вином любові,
І порівняй з коханої слізьми:
Як не такі -- то із обманом в змові,
Й не вір вже сліз її облудній мові;
Не скаже про думки більш її зір,
Ніж тінь від вас про ваш убір;
Й лиш правда те, що хто її полюбить,
То цим себе він, як і я, погубить.

СПІВДРУЖНІСТЬ

Любім добро, а зло ганьбім,
Бо зло – це зло, добро ж – над всім.
Та можна речі уявити
Й не для любові чи ганьби,–
Що хоч, те з ними і роби,–
Бо здатні й зло, й добро явити.

Природа жінку нам дала,
Яка ні добра і ні зла,
Щоб ганить цю, а ту любити.
Як так задумано було,
Що не добро в них і не зло,–
Одне осталось – всіх терпіти.

Будь в них добро – то зріли б всі,
Як зелень трав, хай ті в росі:
Це від очей не утаїти.
Будь злі – давно б зазнали змін,
Бо зло все переводить в тлін,–
За що ж їх ганити й хвалити!?

Отож вони, як фрукти нам:
Надкусить – той, цей – з’їсть все сам.
Та й той, кому все набридає,
Коханку б знов і знов завів.
Ядро горіха він би з’їв,
А шкаралупу – викидає.

СОН

Моя любове, лиш на поклик твій
Збудивсь я радісно від сну;
Тебе одну
Ціню я більше, ніж блаженство мрій.
Прогнавши сон, тобі вдалось
Стать сновидінням, що збулось.
Й такі у тобі чари і могуть,
Що враз видіння дійсністю стають.
Приляж в моїх обіймах, щоб здійснилось
Те наяву, що в мріях не доснилось.
Збудили спалахи яскраві,
Не шум – лиш очі осяйні;
Й здалась мені
Ти ангелом при першій своїй з’яві.
Коли ж побачив, що ти проникати
У серце маєш здатність і вникати
В думки мої таємні (не зумів
Це б жоден ангел), то я зрозумів,
Що в сяєві такої чистоти
Ніхто не може бути вже – лиш ти.
Та швидкоплинна мить відрадна
Й знов будить сумнів самота:
Чи ж ти знов та?
Любов слабка, коли страхам підвладна;
Душі вже не струсить із себе прах,
Як в ній змішались стид, гординя, страх.
Мов факел, що у темряві сяйне
Нам всім, – так запалила й ти мене;
Й, щоб наготові бути, я горю.
Верни блаженство знов те, бо помру.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-10-23 15:13:26
Переглядів сторінки твору 2264
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.688
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Шувалова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-30 14:13:05 ]
уявить-явить, вмістив-помістив тощо - це, як на мене, слабенькі рими. не кажучи вже про "горю-помру". так само ріжуть слух і постійні короткі форми дієслівних закінчень вникать-проникать та інші.

мені видається, що ці переклади ще потребують серйозного і ґрунтовного доопрацювання.

пробачте, що зараз не вчитуюся детальніше - саме міркую, чи не взятися й собі за вірші Донна, тож не ризикую поки вчуватися в його тексти, передані чужим голосом.