ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2026.09.25 17:24
поки ви не плачете -- з присмаком блюзу
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя

як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так

Вячеслав Руденко
2026.09.25 15:52
Beeper
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.

Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Мить
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Осіння звабо
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Доречно – про деякі речі
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 7)
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
* * *
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Ушкодження розуму (Pink Floyd)
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
* 212 *
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
У сквері
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Підкажи сонечку
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Шерех часу невагомих
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
* * *
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
***
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Прощання
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
* * *
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Її поетичній світлості
Світло кучерявого проміння
Ваших віршів - душу осява.
І тонких енергій тріпотіння -
Той метелик, що сачок спіймав.
Лагідний, сердечний голос ніжний
Ангелом злітає в небеса,
Наче Вам у небі сам Всевишній
"Істинно глаголиш" - написав.

Легіт словом тихим вечоровий
У гірських ущелинах шумить,
Це зрина мелодія любові,
Крилами вростає у блакить.
Обрій заясніє диво-снами -
Віщими - крізь бурі і роки -
І звучать поезії піснями,
Ймення світле славлять на віки.

8.11.7517 р. (від Трипілля) (2009)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 00:48:25
Переглядів сторінки твору 558
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.729
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Портрети
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:49:18 ]

Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-09 00:04:08 ] - відповісти

У блакить.-завершити б... Справжя поезія...


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-09 00:20:56 ] - відповісти
Як гарно і щиро!
Скільки світла і любові у цих рядках!
Дуже сподобалось!
Дякую.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-09 00:34:52 ] - відповісти

Спасибі, сестро Оксано, моя Ви розрадо!


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-09 00:42:33 ] - відповісти
І за поезію дякую,
і за "сестру",
і за "розраду"...

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-09 00:36:12 ] - відповісти

Вітре-брате, дякую! Але ж "у блакить" було в попередній строфі.


Отправить
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-09 00:40:25 ] - відповісти

Пощастило ж тій "поетичній світлості" :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-09 00:49:27 ] - відповісти

Дай Боже, Любо, що б і Вам пощастило!


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-11-09 01:08:57 ] - відповісти

"Мелодія любові" Ваших віршів просто заворожує...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-09 01:12:49 ] - відповісти

Дякую, Олесю, за Вашу теплоту і щирість!


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-09 07:45:36 ] - відповісти

переконливо, пане Ярославе


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-09 08:50:51 ] - відповісти

Дякую щиро! Радий, що завітали.


Отправить
Михайло Опацький (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-09 09:30:30 ] - відповісти
Гарно. Легко читається.

Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-09 10:22:13 ] - відповісти
...мелодія любові
Крилами вростає у блакить.
Дуже гарно, пане Ярославе.

Отправить
Ігор Міф Маковійчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-09 14:01:53 ] - відповісти

"Крилами вростає у блакить" - чудово! Вітаю!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-09 16:37:27 ] - відповісти

Дякую, Михайле, отже я досягнув мети - легкості,
адже це не простий вірш - а акровірш. Не знаю, чи оцінить її світлість, а люди своє слово сказали.
Дякую сердечно, Патаро, і Ігорю.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-09 16:41:00 ] - відповісти
Важко оцінювати неоціниме... Вдячна буде це точно. А я й не помітила, що це акровірш.

Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-09 16:55:54 ] - відповісти

!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-09 17:23:38 ] - відповісти

Дякую ще раз, колеги!


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-09 19:19:45 ] - відповісти

Дякую за Вишню...)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-09 19:23:55 ] - відповісти

На здоров"я їжте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:49:58 ]

Катруся Матвійко (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-09 23:28:41 ] - відповісти

І звучать поезії піснями,
Ймення світле славлять на віки.

Аж мороз по шкірі приємний-приємний... Дуже гарно написано і з найщирішими, найсвітлішими (не даремно ж "Її Поетичній Світлості!) почуттями.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-10 00:02:24 ] - відповісти

Щиро дякую, Катрусю!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-10 00:58:07 ] - відповісти

Ну, Ярославцю, таки розтанула, як суничне морозиво :)) Тепер, заколисана "мелодією любові", чекатиму і на пародії. Тільки - цур Вам пек!!! - не од Чорнобога, а таки від Чорногуза :)) Дай вам, Боже, здоров'я і творчого безсоння!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-10 02:47:12 ] - відповісти

Солодких снів, Світлосте наша, здоров"я і нових віршів од Велеса! Надобраніч, Вам, синьйоро!