ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Буй
2025.09.02 21:52
Вереснева ніч
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.

Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Малює день
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Ти
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Фіолет
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
Зустрічаю осінь
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
* * *
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
1972. Мордочка, хвіст та чотири ноги
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
* * *
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Можливо...
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Тетянина ніч
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
* * *
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Просто друзі (діалог сонетів у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
***
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Як було винайдено скло
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Небесний знак
Спохмурніло Богове чоло –
Снігопадом небо легким дише,
Вже свинцем його заволокло,
Заляга в гаю епічна тиша.

Тільки захід темним ще не став,
Сяйвом теплим тихо-тихо мліє,
Мов моєї милої вуста
Світяться і ніжно рожевіють.

Я збагну оцього знаку суть –
Це од тебе вість, моя чаклунко,
Родичі-лелеки принесуть
З вирію повітряні цілунки.

8.03.7517 р. (Від Трипілля) (2010)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 01:03:01
Переглядів сторінки твору 382
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Виключно, персоніфікована фауна і флора
Автор востаннє на сайті 2025.08.31 19:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 01:03:57 ]
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-03-09 23:44:29 ] - відповісти

Родичі-лелеки принесуть
З вирію повітряні цілунки... Принесуть!
Напрочуд мелодійно! Ярославе, кожного разу читаю із таким задоволенням!


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-03-09 23:45:59 ] - відповісти

Такий грізний початок, і таке романтино-чуттєве завершення. Ви вмієте бути загадковим.:)
Чудово, пане Ярославе!


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 00:14:51 ] - відповісти

Прекрасне поєднання любові до природи і любові до коханої!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 00:15:03 ] - відповісти

Як не принесуть, Софіє, то науявляю, як учить Вітер! Дякую, що не обминаєш.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 00:17:02 ] - відповісти

Дякую, Адель, не знав, що я такий загадковий! Ви для мене відкриваєте мої нові грані. Що то погляд збоку!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 00:20:55 ] - відповісти

Так, Олесю. Любов - це могутня сила, вона робить нас кращими, а буває - всемогутніми.


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-10 00:45:44 ] - відповісти
Братику!
Ти неперевершений лірик і мрійник!
Чудовий вірш!

Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 00:45:54 ] - відповісти

"епічна тиша" - це монументально... Ярославе.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 00:55:21 ] - відповісти

Еге ж, монументально. І водночас - такий теплий снігопад. Наче злива білих маргариток :)
Вітання, Ярославцю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:04:44 ] - відповісти

Раз так, Оксано, то тоді кидаю гасло: українці-романтики всіх країн, єднайтеся!

Геть із мулу якорі іржаві,
Нидіє на якорі душа,
Б"ються груди об вітри тужаві,
Каравела в мандри вируша.

Як сказав В.Симоненко.

Хай "Каравела мрій" вирушить у свої мандри на "ПМ".
Хто стає під знамена, зголошуйтесь.




Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:07:54 ] - відповісти

Юрію, дякую. Але монументально, це не зовсім романтично. Це - малюнок з натури. Але ж мусить бути і чоловіча твердість поряд з ніжністю, як кажеш, пане десантнику? У мене теж в роду багато військових. З діда-прадіда козаки.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 01:20:50 ] - відповісти

Обов`язково, Друже.
(я правда більше на зенітках знаюся, аніж на спадосхронах :)
Знаєш, якось перший рядок налаштовує на щось дещо інше... - так мені відчулось принаймі...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:11:09 ] - відповісти

Вітаю, Світланко! Радий бачити на моїй сторінці. Ти така тепла, як твоя поезія!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:47:30 ] - відповісти

Я розумію, Юрію, але, може, в тому і парадокси життя: шукаєш одне, а знаходиш інше.


Отправить
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 11:10:52 ] - відповісти

Гарна замальовка, Ярославе!
Жива та натхненна!
З весняним теплом,
Таня


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 12:08:09 ] - відповісти

Таню, сердечно дякую. Давно Вас не бачив у гостях.
Скоро будуть нові фото з мого вечора, де є і Ви.
Повідомлю додатково.
Із теплом взаємним.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 15:42:02 ] - відповісти

Родичі-лелеки принесуть
З вирію повітряні цілунки
І сюрприз - малесеньке "агу"
Із запасом памперсів у клунку
:)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-11 00:30:06 ] - відповісти

О, дякую, Зоряно! Класний експромт із сюрпризом!