ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2026.09.25 17:24
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя

як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так

Вячеслав Руденко
2026.09.25 15:52
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.

Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Молитва

славному творчому подружжю -
скульптору Руслану Найді і письменниці Лесі
Гончар присвячую

Знову я до Вас, гаї священні,
Як на сповідь, на човні пливу,
Руку тут приклав Сварожий геній,
Сотворивши казку наяву.

Ліки дав святі - криницю кисню
Для напівскіптюжених легень,
Вільно так звучить пташина пісня
І благословляє Божий день.

О Боги! Молю Вас, заклинаю
Без краси гаїв мені не жить!
Ви життя цьому земному раю
Поки світу цього - збережіть.

Щоб правитель мудрий на пораду
До дубів старих сюди ходив.
І в державі лад був і порядок,
І родило нам з роси й води.

Тож нехай цвіте небесна врода,
Час нікуди тут не поспіша,
Тільки на незайманій природі
Божим світлом повниться душа!

21, 29, 11.7517 р. (Від Трипілля) (2009)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 01:06:57
Переглядів сторінки твору 885
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.058 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.058 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.716
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Виключно, персоніфікована фауна і флора
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 01:07:39 ]

Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 00:34:11 ] - відповісти

Розділяю все сказане у вірші. Порада: щось треба зробити з ритмікою передостаннього рядка, він важкуватий (приміром, "Лише в недоторканій природі...". Але це - суб'єктивне, пане Ярославе.
Найкращого!


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 08:07:39 ] - відповісти

Для напівскіптюжених легень - важкий рядок, який різко дисонує цим довгим словом... А тому й послаблює не тільки цю строфу, а й весь вірш.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 10:05:49 ] - відповісти

Дякую за зауваження, шановне пане Володимире! Подумаю. Спасибі що завітали.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 10:06:34 ] - відповісти

Пане Іване! Дякую за враження. Поміркую над тим рядком.


Отправить
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2009-12-03 11:02:54 ] - відповісти

Не знаю, чи варто рушити цілі строфи. Хай слово і немилозвучне, але точне. Аби цими змінами нічого не зіпсувати.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-12-04 00:23:27 ] - відповісти

Якщо до справжньої Природи далеченько, а до ПМ близенько, то завжди можна ковтнути свіжого повітря на Вашій сторінці. За що Вам, пане Ярославе, велика дяка і низький уклін!


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-12-04 16:48:36 ] - відповісти

Шановні побратими, чи змінював щось хоч раз у своїх геніальних поезіях Павличко? Як Ви гадаєте?
Певно, не раз і не два...
Колись Василь Симоненко говорив, якщо хтось ображається на критику, той не поет...
Розмова була про критику, а не про звичайне дружнє зауваження.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-04 22:07:25 ] - відповісти

Я це так і сприйняв, пане Іване! Все гаразд - ніяких образ.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-04 16:48:56 ] - відповісти

Пане Володимире! Ось і виправив. Здається, так не гірше вийшло. Ще раз дякую.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-04 16:51:20 ] - відповісти

Сашо! Дякую за підтримку. Я довго ламав голову над цим рядком, що пан Іван зауважив, та щось він дуже пручається мені. Значить таки правильний рядок. Має бути контраст. І легені наші в Києві таки добряче скіптюжені.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-04 16:54:01 ] - відповісти

Олесю! Завжди радий Вам допомогти навіть у тому, щоб ковтнути чистого повітря. У Вас у Франківську дуже романтичне озеро. Я там написав одразу два сонети в день. В мене таке буває раз у десять-п"ятнадцять років. А Ви там буваєте?


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-12-04 17:36:41 ] - відповісти

Звичайно, пане Ярославе! А той острів посеред озерця, до речі, називають Островом Кохання! Озеро і парк поруч з ним - улюблені місця моєї сімї. Рада, що у Вас такі гарні враження від нашого невеличкого містечка.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-12-04 22:13:03 ] - відповісти

А так. Я блукав і в тому парку. Там чудово, лебеді плавають, дерев"яні будівлі, для дітей там - рай, дійсно. У Франківську жив рідний дядько років 30, ми їздили до нього в гості час від часу. А батько мій там закінчував школу ще в 50-х роках. Гарні спогади лишились. І в нього і в мене.


Отправить
Ейпріл просто (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-21 07:57:59 ] - відповісти

я в захваті з тієї мелодії слів у ваших рядках! Дякую Вам!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-22 00:59:22 ] - відповісти

Мирославо! Щиро дякую! Натхенння Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2021-09-03 20:52:18 ]
Як натхненно і велично! Молодець, Ярославе, наш соловейко письменний, що оспівує прекрасно красу природи!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-01-16 10:00:02 ]
Дякую сердечно, дорога Таню! Хай Велес пошле тобі натхнення дивовижне!))))