ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.01.13 22:57
Упірнула нічка в річку,
І сріблястий ранок
Ніжно так прошепотів:
"Поспішай на ганок.

Нумо, чобітки вдягни,
Светрик, рукавички,
Вже на тебе зачекались

Микола Дудар
2026.01.13 22:13
Перекотивсь із снігу в сніг,
Дивлюсь, а він не розгубився…
Ніяк второпати не міг
З яких причин заметушився…
Ну вітерець як вітерець.
Сніжить собі… На дворі ж січень.
Ну, що сказати, молодець.
Таке життя тут, чоловіче…

Світлана Пирогова
2026.01.13 21:00
А міжсезоння пам*ятало жінку,
З якою в радість осінь і зима,
Її жіночність, голосу відтінки,-
І серце тріпотіло крадькома.

На перехресті розчинилась зустріч.
Банальність диму, а чи долі шлях?
Невиграна іще солодкість мусту

Кока Черкаський
2026.01.13 20:33
Коли тобі дають-
Це так приємно!
А не дають - то боляче і зле,
І ще ж, до того, темно!


То ж дайте світла!
Дайте, дайте, дайте!

Олег Герман
2026.01.13 20:03
ДІЙОВІ ОСОБИ: Молоток (Валєра): Грубий, прямий, з відлущеною фарбою. Весь час хоче щось бити. Викрутка (Жанна): Тонка натура, хромована, з вічним відчуттям, що її не докрутили. Старий рівень (Степанович): Мудрий, але депресивний. Весь час намагає

Володимир Ляшкевич
2026.01.13 16:26
Я хованка, донечка домового,
уся золотиста, і трохи рудого.
Живу поміж поверхами і світами,
достатньо далеко від тата і мами.

Мій колір – відтінки, смаки – розмаїті,
умію складати події і миті.
Готова виходжувати й чаклувати.

С М
2026.01.13 16:19
Пані, ви питаєте, чому він любить, як так
Цікаво, що він хоче іще, адже щойно брав
Хлопче, у неї є чим гратися & є іграшок удоста
Жіночі очі глипають, із пальцями у клею
Її уста татуювання нумо йди до мене
Кремова засмага, що тане в її душовій
Папер

Іван Потьомкін
2026.01.13 12:20
Без кори про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в дерев,-різні:
У кого ще з дитинства осяйні,

Борис Костиря
2026.01.13 10:34
Я ніби зріднився
із цією жінкою,
яку зовсім не знаю.
Вона стала моєю
астральною дружиною
чи коханкою.
Вона турбується про мене,
хоча я для неї - ніхто.

Олена Побийголод
2026.01.12 22:25
Із Леоніда Сергєєва

Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»

Мою долоню з талії

Ігор Шоха
2026.01.12 20:10
                    І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі

Сергій Губерначук
2026.01.12 15:27
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.

Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –

Артур Курдіновський
2026.01.12 14:59
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.

Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.

Борис Костиря
2026.01.12 10:43
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?

З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт

Олександр Сушко
2026.01.12 10:11
Ярослав Чорногуз

КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!

У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.

Віктор Кучерук
2026.01.12 07:25
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Нічні роздуми
Я з ночі п"ю каштанову отруту,
У темінь мчать сколошкані думки,
Хай сліпнуть очі, я не мислю суті
Свого буття без роздумів стрімких.

В імлу сховались вікон недогарки,
Повзе життя до пещених світань,
Я ж - попіл в нім, не збитий із цигарки -
Цигарки недопалених страждань.

Чаклунка-ніч над сном моїм зависла,
Я вдячний їй за цю блаженну мить,
Бо в темряві народжуються мислі
Щоб день майбутній змістом запалить.

7489 р. (від Трипілля) (1981)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 01:24:25
Переглядів сторінки твору 685
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.617 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 5.617 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.653
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2026.01.13 14:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 01:25:10 ]
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2009-11-24 00:16:28 ] - відповісти

Вийшло добре, пане Ярославе! Цікаві знахідк (вікон недогарки, пещені світання, цигарки недопалених страждань...). Хоча рядок "Я ж попіл в нім, не збитий із цигарки" мені став зрозумілий з другої спроби. Може, краще написати "Я ж - попіл в нім, не збитий із цигарки"...? І ще: "мислі" замість "думки" мені видались неприродними. А вірш гарний.
Успіхів!


Отправить
Ніна Яворська (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-24 00:58:12 ] - відповісти

Я ж попіл в нім, не збитий із цигарки -
Цигарки недопалених страждань. -
дуже і дуже, пане Ярослав!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-24 08:22:16 ] - відповісти

Пане Володимире! Дякую, що завітали. Перше зауваження виправив, згоден. А щодо "мислі" і "думки" теж згоден. Просто слово "думки" вже є у першій строфі. І щоб не повторюватись - поставив мислі.
Щиро дякую за відгук. У часи СРСР його вважали антирадянським, що ми, мовляв, живем у темряві,
а життя повзе до пещених світань самостійної України. Хоч я у цьому вірші зовсім не думав про таке, пишучи його.


Отправить
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-24 08:23:40 ] - відповісти

Дуже гарний вірш!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-24 08:24:02 ] - відповісти

Тоню! Дуже дякую. Вчора перечитав всі Ваші нові вірші після "Яблучка" - ростете, молодець.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-24 20:49:45 ] - відповісти

Юлю, дякую!


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-24 21:51:37 ] - відповісти

Повзе життя до пещених світань.. о

це вже саксофон пішов, пане Ярославе

чемні вітання


:-)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-24 22:06:02 ] - відповісти

Із модерновим шелестінням щіток по струнах відкритого роялю. Дякую, що завітали, Сонцемісяцю!


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-24 22:25:13 ] - відповісти

такий віддалений, розлитий між дахами світлий іронічний і щемно відвертий звук, пане Ярославе



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-25 22:13:37 ] - відповісти

Солодкі марення мене обплутали димом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2021-09-03 15:37:26 ]
Чудові образи, Ярославе, особливо про недогарки у вікнах! Сучасно, свіжо, хоч вірш написаний давно!