ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 7)
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
* * *
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

хома дідим
2026.09.24 23:03
* 212 *
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
У сквері
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Підкажи сонечку
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Шерех часу невагомих
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
* * *
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
***
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Прощання
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
* * *
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 6)
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
* 211 *
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Повноводність
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд

Федір Паламар
2026.09.23 19:32
5. Шум-Кушта
   14. Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!    Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи:    – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто суп

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:17
Я піду за дощем
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.

Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:16
Згорілий рондель
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.

Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Марсіанське кохання
Вже сивіє потроху мій волос,
Тихо час робить діло своє,
Я тебе поцілую у голос,
Марсіанське кохання моє.

Я тужу за тобою у пущі,
Шлю сигнали на ніжний радар,
Дотик голосом теплий - цілющий,
Це - кохання солодкий нектар.

І хмелію од того предива,
Що мене огортає всього.
І такий я стаю знов щасливий,
Мов цілунку напився твого.

Мов од душу щемливого слова
Змив недобре усе назавжди,
Дотик голосу, дотик любові,
І я знов - молодий, молодий!!!

23.10.7518 р. (Від Трипілля) (2010)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2021-09-04 01:46:18
Переглядів сторінки твору 686
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-04 01:47:00 ]
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 08:27:04 ] - відповісти

І Ти знов молодий!

Ярославе, тепер не тільки я чекаю тебе в Умані з бандурою.
об 11:15 у тебе зустріч з філологами в педунівері, а в о 15:00 з бандуристами в музучилищі.
Про книжки я вже сказала і там і там, і в оголошенні напишу ще!


ЧЕКАЮ!!!!!


Отправить
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-25 08:57:42 ] - відповісти

Мне тоже верится в то, что я буду вечно молодым.
Если, конечно, не состарюсь.
Рифмы первой строфы дышат молодостью, я сказал бы, не столько своею, как поэтической. Достаточно вслушаться.
Современностью отзывается вторая. Радар...
Глубочайшей лиричности полны последующие.
Спасибон и удач-дач-дач в процессе вечного омоложения.


Отправить
Лариса Іллюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-25 10:51:05 ] - відповісти

Дуже гарно, вкрай наповнене любов"ю...І справді, "Мов од душу щемливого слова
Змив недобре усе назавжди..." Тільки, здається, описка оБ душу?..


Отправить
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2010-10-25 11:15:31 ] - відповісти

А мене пробило на пародію: "Марсіансько-венеріанське кохання" :). Прошу прийняти з гумором, пане Ярославе: http://maysterni.com/publication.php?id=53538
З повагою,
Валерій.


Отправить
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2010-10-25 11:28:29 ] - відповісти

Перейменував на "Міжпланетне кохання")


Отправить
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-27 16:08:21 ]

Точно є, пане Валерію. ЩО ж це таке з Землею коїться, що всіх потягнуло в космос. Чи не за Льонею, бува? Часом астероїд який нам не загрожує на додачу до виборів?


Отправить
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2010-10-28 08:24:03 ] - відповісти

Календар майя закінчується 2012 роком.))) Якщо проскочим, то у 2029 р. Земля може зустрітися з астероїдом Апофіс (НАСА вже готує космічну експедицію, аби змінити небезпечну для Землі орбіту цього астероїда, заодно розробляються зорельоти, які в змозі досягти схожих на Землю планет інших зоряних систем - такі собі сучасні ковчеги...)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 16:48:04 ] - відповісти

Софіє, дуже вдячний, готуюся, хоч пальці починають тремтіти, коли ти сказала про музучилище. Ну та нічого, щось та вийде з того. Тільки б дали Боги погоду сонячну - поблудити з Софією у Софіївці.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 16:54:34 ] - відповісти

Дорогий Алексію, і Вам бажаю натхнення й омолодження, а також щоб Ви дописалися до такого, щоб Вам Лариса 1-ша поставила пам"ятник "Алексию Третьему - Лариса Первая за наичудеснейшие стихотворения во славу женщин!" Як колись Петру Первому - Екатерина Вторая за те, що "Россию поднял на дыбы".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:01:23 ] - відповісти

Пані царице, Ларисо І, сердечно дякую, що завітали. Спасибі за коментар і сердечну увагу, бажаю натхнення і успішного дебюту на "Майстернях".
За описку не турбуйтесь, там усе правильно, навіть з пародій на вірш видно, що таки "од душу".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:04:50 ] - відповісти

Ну, Валерію й Василю, я чекав, що заголовок приверне увагу, але щоб і пародії посипалися, як з рогу достатку... Це, як каже наша дорога Пелагея, воопше...
Вже прийняв з гумором, дякую, детальніше - на Вашій сторінці.


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:23:04 ] - відповісти

Гарно, Ярославе! Лірично і "технічно" водночас.
Весело вийшло. І ніжно - навіть радар (локатор) ніжний. Весело


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:36:21 ] - відповісти

Дякую, дорогий Іване. Уже дві пародії на цей вірш написали, Ви не бажаєте, часом, бути третім у товаристві панів В.Кузана та В.Хмельницького?


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:43:15 ] - відповісти

Чесно кажучи - не планував, дякую. Третім мене Баба (Нібаба)в ступу запрошувала, але Рудокоса якось в коментах сказала, що різниці, чи перший, чи сьомий - немає ніякої... Не знаю, можливо. Дякую за пропозицію


Отправить
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-10-25 22:12:44 ] - відповісти

ааааааа!!!!!!!
Іване!!! Ти ж тоді був першим!!!!
П.С. І хто ти після цього??? )))))
я стільки всього понаписувала, а слоганом стало оце... (


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 23:38:15 ]

Вибач, Рудокоса, недогледів! Я думав, що ти вже тут прокоментувала,і юж... Першим!!!! ааааа!!!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 17:48:29 ] - відповісти

Гарний жарт від Нібаби, а Рудокоса трохи ревнує, може... Я не нав"язую, просто трохи пожартував. Як нема бажання, то й навіщо себе силувати?! Все має бути в радість. Так що ще раз дякую за відвідини. Натхнення!


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 23:40:03 ] - відповісти

Та чого ж силувати, Ярославе! Якраз в радість! Натхнення навзаєм!


Отправить
Баба Нібаба (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-26 00:38:19 ] - відповісти

Ех, Вільний Прорабе, забирають Вас пародисти у вічне рабство :( (плаче-голосить)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-26 00:49:06 ] - відповісти

Вільний Прорабе - (вдуматись тільки!) Ви без геніальних висловів не можете.
А, це Ви типа, ревнуєте до пародистів (от збоченка!). Не плачте, бабуню, летимо на Марс.
Под крылом Черногуза о чем-то поет
Метла у Нибабы пурги!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-04 01:47:49 ]
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-27 16:10:31 ] - відповісти

І ви туди ж, на Марс, пане Ярославе. Я щойно звідти, нема там поки що любові. Краще її тут пошукати.


Отправить
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-27 16:15:48 ]

У вас марсіанка така, така... Аж мені сподобалася. Мабуть, вони знають якийсь секрет, щоб волосся не сивіло і целюліт не з"являвся. А в нас - плануєш "золотистий каштан", а виходить "вороняче крило".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-27 17:50:20 ] - відповісти

Треба таки розлумачити народу, чого це в мене марсіанське кохання. Ще в школі я чув такий анекдот, що марсіани розмножуються шляхом дотику руки до плеча.
І ми, хлопці, з півроку "обсмоктували" цю тему з дівчатами. Клали їм руку на плече і казали: "Привіт, я марсіанин". Так приємно було уявляти, що за допомогою руки ти "замарсіанив" півшколи гарних дівчат. От я і згадав цей анекдот, єдине моє поетичне ноу-хау, що поміняв дотик до плеча на дотик голосом. Так, здається, ще ніжніше.
Дякую, що завітали, пані Галино. Марсіанці буде приємно прочитати Ваш відгук. І мені теж.
Якщо у Вашої ЛГ дзвінкий і приємний тембр голосу, а її коханий має музичне вухо і сприймає його космічні вібрації, вважайте, що у них - марсіанське кохання.