Оригінал:

Я дізнався: він -- художник,
І на мене впало сяйво:
Кіт – не кіт, а знак дорожній,
Зупинився задля драйву.

А художник – тільки фермер,
До землі завжди дотичний.
І його хитає нерви
Той котяра в Жабокричах.

Замурчить – поважно бродить.
А тепер – нема мур-муру.
Прибрела новітня мода,
А чи істина понура?

Котик думав: це його вже
Територія навіки.
Але фермеровa – довше,
Та в інакшім часоліку.

Кіт обходить давні мітки.
Це для фермера – картина
І примітки, і лелітки,
Тут – від тину і до тину.

Розігнався малювати –
А думки про землю, зиски.
Кіт пішов той на витрати,
І не нявкнув кислим писком



Незграбна пародія:

Кум промовив: - Ти художник!
Тіко пишеш на халяву.
Далі так творить не можна,
Бо в кишені буде вава.

Он, дивись,- гарує фермер,
Картоплина - двадцять баксів.
Ти бери трояк за нерви,
А червінчика за кляксу.

А за книжку - триста гривень
(ліпше торгувать в столиці).
За копійку творчий бивень
Продавати не годиться.

І коли віршІ-каліки
Розберуть, немов ковіньки -
Золоті парнаські піки
Будуть вже твої навіки.

Твій товар не в Жабокричах,
А в Сорбонні мусить бути!
Ти ж учився у да Вінчі
Та у мавок пишногрудих!

Пензлем спробуй малювати
Умочивши в бренді-колу.
Хай у муз статеві акти
Не збиваються ніколи.