Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.01
13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
2026.02.01
12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
2026.02.01
11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
2026.02.01
11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
2026.02.01
08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Невероятно, но факт…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Невероятно, но факт…
Невероятно, но факт…
Три года назад 12 декабря овчарка Черри вывела щенка, дали кличку « Лада». В то время мое здоровье позволяло ухаживать, кормить овчарку, а щеночек потребовал еще большего времени, приходилось первое время(зима)наведываться почти каждый час.
Овчарка после укуса клеща пропала, а щеночек оказался копия Черри, те же добрые повадки, ласковая, обожает детей. Я уже о ней написала ранее несколько рассказов, об удивительной восприимчивости к настроению хозяев и чужой боли.
Учитывая мои проблемы с суставами, а кроме того последствия укуса клеща. Который не был своевременно выявлен, а последствия оказались очень тяжелыми. Приходится терпеть сильные, изнуряющие боли. Очень нравиться общаться с «Ладой»,глядя в ее умные, пытливые глаза. Говорю «Лада хорошая»,глажу, приложусь лицом к ее носу, она не отрывая взгляд на меня внимательно смотрит… Перестаю гладить, дает понять еще погладь, как и человек любит внимание и ласку. Знает команду «дай лапку»…Однажды я нечаянно ей прищемила дверью лапу, она отпрыгнула в сторону гаража и обиженно наклонила голову. Начала звать ее, а потом говорю «Лада прости, я нечаянно…подойди ко мне…Она сразу же подбежала и начала облизывать меня.
Много интересного и непознанного написано о животных, но когда сам пропускаешь это через себя, не перестаю удивляться способности их чувствовать окружающую природу и настроение людей… Кстати в детстве, очень боялась собак, в школьном возрасте меня случайно сбила с ног выскочившая из-за забора собака. И когда в 2007 году, когда мы переселились в частный дом, зять привез маленького щенка-овчарку со словами «Как в частном доме без собаки» Овчарка стала для нас, как член семьи. До 2018 года, пока не получила инвалидность, готовила кашу и кормила овчарку и щенков, которых у нее было до 8 выводков. Один щенок Шварц живет у моей сестры.
Не могу поверить, но это факт, что «Лада» чувствует мою острую боль, когда я уже не могу сдерживаться и непроизвольно градом текут слезы – она начинает сильно лаять. Удивительно еще то, что овчарка снимает накопившийся у нас негатив, встряхиваясь. Убеждена, что животные более тонко чувствуют природу, умеют себя лечить , очень преданы, помогают нам , насколько это возможно. 23.12.20 20.04
Три года назад 12 декабря овчарка Черри вывела щенка, дали кличку « Лада». В то время мое здоровье позволяло ухаживать, кормить овчарку, а щеночек потребовал еще большего времени, приходилось первое время(зима)наведываться почти каждый час.
Овчарка после укуса клеща пропала, а щеночек оказался копия Черри, те же добрые повадки, ласковая, обожает детей. Я уже о ней написала ранее несколько рассказов, об удивительной восприимчивости к настроению хозяев и чужой боли.
Учитывая мои проблемы с суставами, а кроме того последствия укуса клеща. Который не был своевременно выявлен, а последствия оказались очень тяжелыми. Приходится терпеть сильные, изнуряющие боли. Очень нравиться общаться с «Ладой»,глядя в ее умные, пытливые глаза. Говорю «Лада хорошая»,глажу, приложусь лицом к ее носу, она не отрывая взгляд на меня внимательно смотрит… Перестаю гладить, дает понять еще погладь, как и человек любит внимание и ласку. Знает команду «дай лапку»…Однажды я нечаянно ей прищемила дверью лапу, она отпрыгнула в сторону гаража и обиженно наклонила голову. Начала звать ее, а потом говорю «Лада прости, я нечаянно…подойди ко мне…Она сразу же подбежала и начала облизывать меня.
Много интересного и непознанного написано о животных, но когда сам пропускаешь это через себя, не перестаю удивляться способности их чувствовать окружающую природу и настроение людей… Кстати в детстве, очень боялась собак, в школьном возрасте меня случайно сбила с ног выскочившая из-за забора собака. И когда в 2007 году, когда мы переселились в частный дом, зять привез маленького щенка-овчарку со словами «Как в частном доме без собаки» Овчарка стала для нас, как член семьи. До 2018 года, пока не получила инвалидность, готовила кашу и кормила овчарку и щенков, которых у нее было до 8 выводков. Один щенок Шварц живет у моей сестры.
Не могу поверить, но это факт, что «Лада» чувствует мою острую боль, когда я уже не могу сдерживаться и непроизвольно градом текут слезы – она начинает сильно лаять. Удивительно еще то, что овчарка снимает накопившийся у нас негатив, встряхиваясь. Убеждена, что животные более тонко чувствуют природу, умеют себя лечить , очень преданы, помогают нам , насколько это возможно. 23.12.20 20.04
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
