Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Невероятно, но факт…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Невероятно, но факт…
Невероятно, но факт…
Три года назад 12 декабря овчарка Черри вывела щенка, дали кличку « Лада». В то время мое здоровье позволяло ухаживать, кормить овчарку, а щеночек потребовал еще большего времени, приходилось первое время(зима)наведываться почти каждый час.
Овчарка после укуса клеща пропала, а щеночек оказался копия Черри, те же добрые повадки, ласковая, обожает детей. Я уже о ней написала ранее несколько рассказов, об удивительной восприимчивости к настроению хозяев и чужой боли.
Учитывая мои проблемы с суставами, а кроме того последствия укуса клеща. Который не был своевременно выявлен, а последствия оказались очень тяжелыми. Приходится терпеть сильные, изнуряющие боли. Очень нравиться общаться с «Ладой»,глядя в ее умные, пытливые глаза. Говорю «Лада хорошая»,глажу, приложусь лицом к ее носу, она не отрывая взгляд на меня внимательно смотрит… Перестаю гладить, дает понять еще погладь, как и человек любит внимание и ласку. Знает команду «дай лапку»…Однажды я нечаянно ей прищемила дверью лапу, она отпрыгнула в сторону гаража и обиженно наклонила голову. Начала звать ее, а потом говорю «Лада прости, я нечаянно…подойди ко мне…Она сразу же подбежала и начала облизывать меня.
Много интересного и непознанного написано о животных, но когда сам пропускаешь это через себя, не перестаю удивляться способности их чувствовать окружающую природу и настроение людей… Кстати в детстве, очень боялась собак, в школьном возрасте меня случайно сбила с ног выскочившая из-за забора собака. И когда в 2007 году, когда мы переселились в частный дом, зять привез маленького щенка-овчарку со словами «Как в частном доме без собаки» Овчарка стала для нас, как член семьи. До 2018 года, пока не получила инвалидность, готовила кашу и кормила овчарку и щенков, которых у нее было до 8 выводков. Один щенок Шварц живет у моей сестры.
Не могу поверить, но это факт, что «Лада» чувствует мою острую боль, когда я уже не могу сдерживаться и непроизвольно градом текут слезы – она начинает сильно лаять. Удивительно еще то, что овчарка снимает накопившийся у нас негатив, встряхиваясь. Убеждена, что животные более тонко чувствуют природу, умеют себя лечить , очень преданы, помогают нам , насколько это возможно. 23.12.20 20.04
Три года назад 12 декабря овчарка Черри вывела щенка, дали кличку « Лада». В то время мое здоровье позволяло ухаживать, кормить овчарку, а щеночек потребовал еще большего времени, приходилось первое время(зима)наведываться почти каждый час.
Овчарка после укуса клеща пропала, а щеночек оказался копия Черри, те же добрые повадки, ласковая, обожает детей. Я уже о ней написала ранее несколько рассказов, об удивительной восприимчивости к настроению хозяев и чужой боли.
Учитывая мои проблемы с суставами, а кроме того последствия укуса клеща. Который не был своевременно выявлен, а последствия оказались очень тяжелыми. Приходится терпеть сильные, изнуряющие боли. Очень нравиться общаться с «Ладой»,глядя в ее умные, пытливые глаза. Говорю «Лада хорошая»,глажу, приложусь лицом к ее носу, она не отрывая взгляд на меня внимательно смотрит… Перестаю гладить, дает понять еще погладь, как и человек любит внимание и ласку. Знает команду «дай лапку»…Однажды я нечаянно ей прищемила дверью лапу, она отпрыгнула в сторону гаража и обиженно наклонила голову. Начала звать ее, а потом говорю «Лада прости, я нечаянно…подойди ко мне…Она сразу же подбежала и начала облизывать меня.
Много интересного и непознанного написано о животных, но когда сам пропускаешь это через себя, не перестаю удивляться способности их чувствовать окружающую природу и настроение людей… Кстати в детстве, очень боялась собак, в школьном возрасте меня случайно сбила с ног выскочившая из-за забора собака. И когда в 2007 году, когда мы переселились в частный дом, зять привез маленького щенка-овчарку со словами «Как в частном доме без собаки» Овчарка стала для нас, как член семьи. До 2018 года, пока не получила инвалидность, готовила кашу и кормила овчарку и щенков, которых у нее было до 8 выводков. Один щенок Шварц живет у моей сестры.
Не могу поверить, но это факт, что «Лада» чувствует мою острую боль, когда я уже не могу сдерживаться и непроизвольно градом текут слезы – она начинает сильно лаять. Удивительно еще то, что овчарка снимает накопившийся у нас негатив, встряхиваясь. Убеждена, что животные более тонко чувствуют природу, умеют себя лечить , очень преданы, помогают нам , насколько это возможно. 23.12.20 20.04
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
