Висоцький. «Стріли Робін Гуда»

В час, коли тебе, гордію,
всі шукають королі,
щоб твою тоненьку шию
дотоншити у петлі, -

кращого нема притулку,
ніж густий зелений ліс,
хто́ б там стражникам цидулку
щодо тебе не заніс.

Бідняки та бідолахи,
що зреклись життя слуги,
безпритульні сіромахи,
в кого є лише борги, -

всі сердеги подалися
в ліс цей, вільний без облуд,
позаяк хазяїн в лісі -
добрий хлопець Робін Гуд!

Тут з півслова розуміють,
не бояться гострих слів,
з шаною прийняти вміють
відчаюг й шибайголів.

Інколи під захист бору
навіть лицар поспіша:
хто без страху і докору -
той завжди і без гроша.

Знають всі лосині тропи,
ніби пальці на руці,
у минулому - холопи,
вільні нинішні стрільці.

Тут завжди в безпеці буде
весь притискуваний люд;
тут гуляє - знають люди! -
добрий хлопець Робін Гуд!

І живуть та поживають
безтурботно хлопці ці,
і натхнення не втрачають
вільні вславлені стрільці.

Сплять, укрившись темним небом,
вклавшись просто на моху.
Не скоряйсь дурним потребам,
жив - і добре, і тьху-тьху!

Лиш зітхають від розлуки,
дім згадавши та сім’ю,
й час від часу гладять луки,
щоб згодилися в бою.

Чи момент настане влучний,
щоб почати ратний труд? -
скаже кращий в світі лучник,
добрий хлопець Робін Гуд!

(2021)

*** ОРИГІНАЛ ***

Баллада о вольных стрелках

Если рыщут за твоею
Непокорной головой,
Чтоб петлей худую шею
Сделать более худой,

Нет надежнее приюта -
Скройся в лес, не пропадёшь,
Если продан ты кому-то
С потрохами ни за грош.

Бедняки и бедолаги,
Презирая жизнь слуги,
И бездомные бродяги,
У кого одни долги,

Все, кто загнан, неприкаян -
В этот вольный лес бегут,
Потому что здесь хозяин -
Славный парень Робин Гуд!

Здесь с полслова понимают,
Не боятся острых слов,
Здесь с почетом принимают
Оторви-сорвиголов.

И скрываются до срока
Даже рыцари в лесах:
Кто без страха и упрёка -
Тот всегда не при деньгах.

Знают все оленьи тропы,
Словно линии руки,
В прошлом слуги и холопы,
Ныне - вольные стрелки.

Здесь того, кто всё теряет,
Защитят и сберегут.
По лесной стране гуляет
Славный парень Робин Гуд!

И живут да поживают,
Всем запретам вопреки,
И ничуть не унывают
Эти вольные стрелки.

Спят, укрывшись звездным небом,
Мох под ребра подложив.
Им, какой бы холод не́ был,
Жив - и славно, если жив.

Но вздыхают от разлуки, -
Где-то дом и клок земли, -
Да поглаживают луки,
Чтоб в бою не подвели.

И стрелков не сыщешь лучших.
Что же завтра, где их ждут? -
Скажет лучший в мире лучник,
Славный парень Робин Гуд!