Висоцький. «Стріли Робін Гуда»

В розвагах ратних круглий рік -
така-от небилиця -
жив-був хороший чоловік,
за станом - бідний лицар.

Безвісний, лямку він тягнув, -
планиду мав сувору.
Але, як кажуть, лицар був -
без страху і докору.

І щастя розумів він так:
турнір, тріумф, суперник вкляк
і зовсім у нетямі...
І з найліричніших причин
присвячував звитяги він
одній прекрасній дамі.

Але по-лицарському - слід
колись і воювати;
і рушив лицар у похід,
сховавши розу в лати.

І снив про ту єдину він
в дорозі час від часу,
і серце стукало, як дзвін,
зсередини в кірасу...

Але коли йому якось
зійтись із ворогом прийшлось
у справдішньому герці -
та́к щастя розуміти став:
щоб не його, а він дістав
когось мечем до серця.

(2021)

*** ОРИГІНАЛ ***

Баллада о рыцаре

В забавах ратных целый век,
В трудах, как говорится,
Жил-был хороший человек,
По положенью - рыцарь.

Известен мало, не богат, -
Судьба к нему жестока,
Но рыцарь был, как говорят,
Без страха и упрёка.

И счастье понимал он так:
Турнир, триумф, повержен враг,
Прижат рукою властной.
Он столько раз судьбу смущал,
Победы даме посвящал
Единственной, прекрасной!

Но были войны впереди,
И от судьбы - не скрыться!
И, спрятав розу на груди,
В поход умчался рыцарь.

И по единственной одной
Он тосковал, уехав,
Скучало сердце под бронёй
Его стальных доспехов.

Когда в крови под солнцем злым
Копался он мечом своим
В душе у иноверца, -
Так счастье понимать он стал:
Что не его, а он достал
Врага копьем до сердца.