Ви думали, що будемо мовчати,
Злякаємося плісняви і зла,
Коли сини вмирають, бо солдати,
Яких на фронт війна ця привела?

Ви думали, що пробачати будем
Синівські смерті і чоловіків?
Нас не злякає цей холодний грудень,
Ми станемо на захист вояків.

Ми – матері, відродимо державу,
Нам допоможуть звичаї віків.
Примножимо і перемогу, й славу,
Своїх дідів, батьків, чоловіків.

Бо ми – жінки, на нас уся планета,
Ми найцінніше даємо – життя.
І перемоги давню естафету
Ми втілимо в найближче майбуття.

Ми – матері, на фронті наші діти,
На них свинець скрізь сиплеться, мов град.
Синів навчали рідний край любити,
Тому на смерть стоятиме солдат.

За нашу землю і за нас із вами,
За слово материнське і тепло.
Ставайте разом, сестри, наші мами,
За мир і правду, щоб убити зло.

Усі жінки моєї України,
Не дозволяйте ширитись війні.
Примусьте владу, що засіла нині,
Звільнити Крим, Донбас, будучині.

Щоб народились вільними онуки,
Щоб українці мали булаву.
Тож треба взяти владу в наші руки
Й перемогти ворожий кремль, Москву.
22.11.21