ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.01.29 21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.

Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.

Артур Курдіновський
2026.01.29 19:57
МАГІСТРАЛ

Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!

Розпливчасті та ледь помітні тіні

С М
2026.01.29 18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача

я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів не висказаних рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,

Сергій Губерначук
2026.01.29 11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…

Олена Побийголод
2026.01.29 10:42
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)

Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,

і є душа – іще не скорена,

Ярослав Чорногуз
2026.01.29 05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.

Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Надія Таршин (1949) / Публіцистика

 ***
Вчора коли мені в стрічку декілька разів від різних друзів по ФБ попали на очі перепости чергових "перлів" від доктора філологічних наук, члена керівної верхівки "Свободи", я спочатку подумала, що це фейки, Ну не може людина при здоровому глузді, та ще і маючи таку високу освіту обзивати "порохоскотами проплаченими" тих, хто також любить Україну і робив, і робить для неї впродовж усіх років війни дуже багато, а не тільки два рази на рік носить прапор на знакових подіях і ядом плює з екранів деяких політичних шоу на усіх, хто не вписується в її розуміння національної ідеї. Зайшла на її сторінку і там побачила увесь цей жах. Сьогодні мені соромно що я ще до Революції Гідності тричі була за них на виборах членом комісії, раділа кожному здобутому ними відсотку від виборів до виборів. І Ви можете собі уявити, як це було робити на теренах де підтримки у них майже не було. Останні вибори на нашій дільниці і їх 5%, я летіла додому мов на крилах. Як же боляче мені сьогодні. Після Майдану ми усі, хто дійсно розумів, що боротьба за Україну тільки починається, ринулися на її захист, хто в армію, хто в добровольці, хто у волонтери. Свобода замовкла, бо під ноги гранату кинули, а нас на передовій щоразу могли вбити, та ми не мали права зупинитися і злорадно зловтішатися, чи вистоїть Порох чи ні. Нам також не все і не всім подобалося, та ми змогли виділити головне не для себе, а для України і допомагали, ділилися останнім, щоб вистояти і не пустити ворога далі. І велика дяка тим сміливим і мужнім членам цієї партії, які були там. На Майдані в Києві я ловила кожне слово, яке лунало з її уст, а сьогодні я її заблокувала і не хочу ні чути, ні бачити її дописів, наповнених ядом до усіх і уся, хто думає не так, як вона. Троє моїх друзів майданівців були під Печерським судом в день суду над Порошенком. Вони вийшли за збереження демократичної і правової України. Вони, як і ми всі ніколи ні від кого не брали ніяких коштів за участь в подібних акціях. Нам болить доля України і ті беззаконня які нині творить нинішня влада. Та те що болить нам, вітається нею. Хіба не дивно це? Чи у нас національна ідея приватизована цією партією, а усі інші скоти проплачені і недоумки. А яка велика любов і підтримка до нинішнього нашого ясновельможного... А що не так уже з "Вальцманом", чи родове дерево нинішніх її уже не напружує. Як на мою думку то ця дама вбиває останні гвіздки в домовину своєї політичної сили. У мене з цією дамою 212 спільних друзів заходьте частіше на її сторінку, щоб бачити, як вона паплюжить усіх нас, тих, хто усі ці роки не сидів у підпіллі, а діяв на благо України. Не ображуся, коли видалять мене з друзів ті, хто в цьому дописі угледів образу для себе і своїх поглядів.

03.02.2022р. Надія Таршин

0




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-02-03 16:52:30
Переглядів сторінки твору 203
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.375 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.552 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.851
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.01.27 12:27
Автор у цю хвилину відсутній