Жоден ворог не пройде, там де дружба процвітає!

По сніданочку в саду ведмежата гарно грають.
Закінчивши чехарду, спільно казочку складають. Казка ця про квіти є, квітнуть там: ірис, рум'янок, мак, дзвіночок і, авжеж, цвіт троянд - пахкий серпанок.
Дружно, весело живуть. Не гнівлять, не ображають. Квіточки малі
ростуть, маму й тата поважають.
Цвіт дзвіночків кожен день будить їх на фіззарядку:
- Дінь-дінь-дінь...
Прокидатися не лінь. Всі бо держаться порядку.
Тут нема чваньків-квіток, бо ніхто не зазнається. Всім стачає пелюстОк, сонця вдосталь дістається.
В дружбі з бджілками вони, спів птахів квіткам - утіха.
Тільки що це?! Бур'яни! На чолі - пирій. Йой, лихо!
Йдуть ворожих військ ряди на квітучу ту державу. Гасло їх - "Не пощади!". Боягуз зі стрАху зрадив.
Стогнуть крихітки рясні, топчуть їх бо вражі ноги.
- Хто є поруч, підможіть! - пролунав сигнал тривоги.
Мак ліхтарик запалив, вогник цей попереджає: Крийсь, малечо, у траві! Ворог лютий наступає!
Та хоробрі всі квітки, їм таїтись не пристало.
- Не пройдуть тут вороги! - це настурція сказала.
- Не пройдуть! - гримить майдан: флокси, айстри та жоржини... - В нас загонів хоч нема, та зате ми всі єдині!
І отут-бо, уявіть, щоб квітки ті врятувати, гурт сміливців об'явивсь. Як сміливих хлопців звати?
Карапуз, Малюк, Силань та Мисько, узявши сапи, "SOS" аларм лиш пролунав, бур'янів чухрають лапи.
Рвуть із коренем вони підлі ворога загони. Переможений пирій!
Будуть чистими газони.
Річ вітальну сад веде, в ній усім він нагадає:
- Жоден ворог не пройде, там де дружба процвітає!