Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
2026.08.05
11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
2026.08.05
09:49
мене тримали і тримають
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
2026.08.05
05:58
З часів обтесаних чепіг
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
2026.08.05
00:56
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
2026.08.04
21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
2026.08.04
20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
2026.08.04
17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
2026.08.04
16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
2026.08.04
13:01
вона сидітиме сумна
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
2026.08.04
13:00
Здіймусь я на пагорб величний
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
2026.08.04
10:32
Ольга Фадєєва (1906-1986)
Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
2026.08.04
09:20
А за вітром, ще до снігу,
Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,
Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,
Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,
Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,
2026.08.04
08:59
P.S. Погляд крізь приціл. Свідчення штурмбаннфюрера
(не для протоколу)
Кабінет начальника поліції безпеки та СД (гестапо) на Короленка. Того ж дня, пізній вечір.
У кімнаті панує тиша. На столі горить настільна лампа
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Борисівна Маршалова /
Поеми
Оповідки ведмедика Миська (10 оповідка)
Закінчивши чехарду, спільно казочку складають. Казка ця про квіти є, квітнуть там: ірис, рум'янок, мак, дзвіночок і, авжеж, цвіт троянд - пахкий серпанок.
Дружно, весело живуть. Не гнівлять, не ображають. Квіточки малі
ростуть, маму й тата поважають.
Цвіт дзвіночків кожен день будить їх на фіззарядку:
- Дінь-дінь-дінь...
Прокидатися не лінь. Всі бо держаться порядку.
Тут нема чваньків-квіток, бо ніхто не зазнається. Всім стачає пелюстОк, сонця вдосталь дістається.
В дружбі з бджілками вони, спів птахів квіткам - утіха.
Тільки що це?! Бур'яни! На чолі - пирій. Йой, лихо!
Йдуть ворожих військ ряди на квітучу ту державу. Гасло їх - "Не пощади!". Боягуз зі стрАху зрадив.
Стогнуть крихітки рясні, топчуть їх бо вражі ноги.
- Хто є поруч, підможіть! - пролунав сигнал тривоги.
Мак ліхтарик запалив, вогник цей попереджає: Крийсь, малечо, у траві! Ворог лютий наступає!
Та хоробрі всі квітки, їм таїтись не пристало.
- Не пройдуть тут вороги! - це настурція сказала.
- Не пройдуть! - гримить майдан: флокси, айстри та жоржини... - В нас загонів хоч нема, та зате ми всі єдині!
І отут-бо, уявіть, щоб квітки ті врятувати, гурт сміливців об'явивсь. Як сміливих хлопців звати?
Карапуз, Малюк, Силань та Мисько, узявши сапи, "SOS" аларм лиш пролунав, бур'янів чухрають лапи.
Рвуть із коренем вони підлі ворога загони. Переможений пирій!
Будуть чистими газони.
Річ вітальну сад веде, в ній усім він нагадає:
- Жоден ворог не пройде, там де дружба процвітає!
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оповідки ведмедика Миська (10 оповідка)
Жоден ворог не пройде, там де дружба процвітає!
По сніданочку в саду ведмежата гарно грають.
Закінчивши чехарду, спільно казочку складають. Казка ця про квіти є, квітнуть там: ірис, рум'янок, мак, дзвіночок і, авжеж, цвіт троянд - пахкий серпанок.
Дружно, весело живуть. Не гнівлять, не ображають. Квіточки малі
ростуть, маму й тата поважають.
Цвіт дзвіночків кожен день будить їх на фіззарядку:
- Дінь-дінь-дінь...
Прокидатися не лінь. Всі бо держаться порядку.
Тут нема чваньків-квіток, бо ніхто не зазнається. Всім стачає пелюстОк, сонця вдосталь дістається.
В дружбі з бджілками вони, спів птахів квіткам - утіха.
Тільки що це?! Бур'яни! На чолі - пирій. Йой, лихо!
Йдуть ворожих військ ряди на квітучу ту державу. Гасло їх - "Не пощади!". Боягуз зі стрАху зрадив.
Стогнуть крихітки рясні, топчуть їх бо вражі ноги.
- Хто є поруч, підможіть! - пролунав сигнал тривоги.
Мак ліхтарик запалив, вогник цей попереджає: Крийсь, малечо, у траві! Ворог лютий наступає!
Та хоробрі всі квітки, їм таїтись не пристало.
- Не пройдуть тут вороги! - це настурція сказала.
- Не пройдуть! - гримить майдан: флокси, айстри та жоржини... - В нас загонів хоч нема, та зате ми всі єдині!
І отут-бо, уявіть, щоб квітки ті врятувати, гурт сміливців об'явивсь. Як сміливих хлопців звати?
Карапуз, Малюк, Силань та Мисько, узявши сапи, "SOS" аларм лиш пролунав, бур'янів чухрають лапи.
Рвуть із коренем вони підлі ворога загони. Переможений пирій!
Будуть чистими газони.
Річ вітальну сад веде, в ній усім він нагадає:
- Жоден ворог не пройде, там де дружба процвітає!
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
