ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.12.04 17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Сергій Губерначук
2025.12.04 13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.

Борис Костиря
2025.12.04 13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.

У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,

Ольга Олеандра
2025.12.04 10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров

С М
2025.12.04 06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г

Кока Черкаський
2025.12.04 05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,

Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка

Мар'ян Кіхно
2025.12.04 03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я. Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа

Володимир Бойко
2025.12.04 00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити. Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний. На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки. Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе. Дзеркало душі

Тетяна Левицька
2025.12.04 00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.

Світлана Пирогова
2025.12.03 22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.

Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить

Артур Курдіновський
2025.12.03 21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)

***

Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.

Микола Дудар
2025.12.03 21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…

Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить

Борис Костиря
2025.12.03 18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.

Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух

Тетяна Левицька
2025.12.03 15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.

Юрій Лазірко
2025.12.03 01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол

Іван Потьомкін
2025.12.02 22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Туман у Києві. Туман
Вип`ячує безкровні губи.
Ніде і просвітку нема,
Бо ти мене вже не полюбиш.

Красою квітчана, ясна,
Заграє у небесні труби,
Прийде на пагорби весна,
Та ти мене вже не полюбиш.

Перо крізь пальці вислиза,
Сумних, веселих згадок суміш…
Бринить непрохана сльоза –
Мене ти більше не полюбиш…

Війна. Як добре! Небеса
Жбурнуть мене у вир погуби…
Бо що – життя, його краса?!
Як ти, як ти мене не любиш…

4.03. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-03-25 23:19:22
Переглядів сторінки твору 442
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.401 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.401 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.12.02 13:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-25 23:20:03 ]
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 21:20:33 ] - відповісти

Нічого собі!!!
Ярославе, достойно!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 22:27:42 ] - відповісти

Дякую, Володю! Ти вже ставиш оцінки і від "Майстерень", вітаю! Твоя працездатність дала свої плоди!))


Отправить
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 23:47:46 ] - відповісти

гарно))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 00:33:58 ] - відповісти

Дякую, Танечко!)))


Отправить
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2014-03-05 01:59:49 ] - відповісти

...тебе не полюбиш! (жартую)

лірично, пане Ярославе!


Отправить
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2014-03-05 16:49:05 ] - відповісти

Дуже-дуже гарно і ніжно...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 19:33:35 ] - відповісти

Як казав один мій знайомий, показуючи на красуню: От гарна жінка! А хтось же і її не хоче! (також гірко жартую!)
Дякую, Михайле!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 19:34:28 ] - відповісти

Спасибі, Маріє! Натхнення Вам і успіхів!))


Отправить
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 20:21:39 ] - відповісти

При усій моїй повазі, пане Ярославе, до вас, мені не сподобалось "Війна. Як добре". Бо хіба війна то є добре? (Хоча настрій ЛГ я вловила, та... На мій погляд доцільніше було б "Війна. Баждуже"...
З повагою та щиро.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 20:49:11 ] - відповісти

Шановна Наталю! Якщо загалом міркувати, то цілком з Вами згоден, що війна - то не є добре для нас усіх, для України, яку ми любимо і хочемо жити мирно у ній! Цей факт є добрим тільки для мого ЛГ з його суб"єктивно фаталістичним настроєм, який Ви вловили, тому змінювати на слово "байдуже" - це означає знижувати експресію, напругу, фатальність настрою і вірша. А якщо так, то не варто було взагалі писати і друкувати цей вірш.

Теж щиро і з повагою


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 22:29:36 ] - відповісти

Зрозумілий і стан, і настрій ЛГ! І справді експресивно як! Файно, сподобалося!
ПС. А якщо "Війна. Можливо небеса..." або
"Війна. Почують небеса?
Жбурнуть мене у вир погуби?" (?)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-06 00:03:37 ] - відповісти

Іване, дорогий мій! Тут неординарна, нетипова ситуація - ПЕРЕДСМЕРТНА, для якої війна - це ДОБРЕ! Якщо хтось перебуває в полоні стереотипів, вириває фразу із контексту - і на цій хвилі хоче видати себе за праведника, а когось - за упиря, то хай!
Так, війна несе у собі смерть - це погано з точки зору формальної логіки. Але якщо вона позбавить ЛГ від нелюдських страждань, породжених великим коханням, яке, може, інший не переживав у своєму житті, то це - добре!
А ще війна - це може бути добре в тому сенсі, наприклад, що вона випробовує нашу націю і народ на міцність, на вміння відстояти свою свободу, свою гідність, і що люди воліють швидше вмерти, ніж бути рабами яників і путіних, хоч це - дещо інше питання, відмінне від контексту цього вірша.
Хтось мислить поверхово-стереотипно, а хтось - нетрафаретно, неординарно і вірш має свою логіку і переконливість. "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі" як писала Ліна Костенко. І щоб сотворити щось безсмертне, може, треба глибоко страждати, бути готовим і вмерти, щоб лишити по собі хоч один вартий уваги вірш. І тоді це - добре, дорогий мій Іване!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-03-29 18:06:31 ]
Дуже зворушливо, Чрославе! Коли кохання невзаємна, не згадуй навіть жінки ймення!