ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Туман у Києві. Туман
Вип`ячує безкровні губи.
Ніде і просвітку нема,
Бо ти мене вже не полюбиш.

Красою квітчана, ясна,
Заграє у небесні труби,
Прийде на пагорби весна,
Та ти мене вже не полюбиш.

Перо крізь пальці вислиза,
Сумних, веселих згадок суміш…
Бринить непрохана сльоза –
Мене ти більше не полюбиш…

Війна. Як добре! Небеса
Жбурнуть мене у вир погуби…
Бо що – життя, його краса?!
Як ти, як ти мене не любиш…

4.03. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-03-25 23:19:22
Переглядів сторінки твору 342
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.400 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.400 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 11:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-25 23:20:03 ]
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 21:20:33 ] - відповісти

Нічого собі!!!
Ярославе, достойно!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 22:27:42 ] - відповісти

Дякую, Володю! Ти вже ставиш оцінки і від "Майстерень", вітаю! Твоя працездатність дала свої плоди!))


Отправить
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 23:47:46 ] - відповісти

гарно))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 00:33:58 ] - відповісти

Дякую, Танечко!)))


Отправить
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2014-03-05 01:59:49 ] - відповісти

...тебе не полюбиш! (жартую)

лірично, пане Ярославе!


Отправить
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2014-03-05 16:49:05 ] - відповісти

Дуже-дуже гарно і ніжно...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 19:33:35 ] - відповісти

Як казав один мій знайомий, показуючи на красуню: От гарна жінка! А хтось же і її не хоче! (також гірко жартую!)
Дякую, Михайле!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 19:34:28 ] - відповісти

Спасибі, Маріє! Натхнення Вам і успіхів!))


Отправить
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 20:21:39 ] - відповісти

При усій моїй повазі, пане Ярославе, до вас, мені не сподобалось "Війна. Як добре". Бо хіба війна то є добре? (Хоча настрій ЛГ я вловила, та... На мій погляд доцільніше було б "Війна. Баждуже"...
З повагою та щиро.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 20:49:11 ] - відповісти

Шановна Наталю! Якщо загалом міркувати, то цілком з Вами згоден, що війна - то не є добре для нас усіх, для України, яку ми любимо і хочемо жити мирно у ній! Цей факт є добрим тільки для мого ЛГ з його суб"єктивно фаталістичним настроєм, який Ви вловили, тому змінювати на слово "байдуже" - це означає знижувати експресію, напругу, фатальність настрою і вірша. А якщо так, то не варто було взагалі писати і друкувати цей вірш.

Теж щиро і з повагою


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 22:29:36 ] - відповісти

Зрозумілий і стан, і настрій ЛГ! І справді експресивно як! Файно, сподобалося!
ПС. А якщо "Війна. Можливо небеса..." або
"Війна. Почують небеса?
Жбурнуть мене у вир погуби?" (?)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-06 00:03:37 ] - відповісти

Іване, дорогий мій! Тут неординарна, нетипова ситуація - ПЕРЕДСМЕРТНА, для якої війна - це ДОБРЕ! Якщо хтось перебуває в полоні стереотипів, вириває фразу із контексту - і на цій хвилі хоче видати себе за праведника, а когось - за упиря, то хай!
Так, війна несе у собі смерть - це погано з точки зору формальної логіки. Але якщо вона позбавить ЛГ від нелюдських страждань, породжених великим коханням, яке, може, інший не переживав у своєму житті, то це - добре!
А ще війна - це може бути добре в тому сенсі, наприклад, що вона випробовує нашу націю і народ на міцність, на вміння відстояти свою свободу, свою гідність, і що люди воліють швидше вмерти, ніж бути рабами яників і путіних, хоч це - дещо інше питання, відмінне від контексту цього вірша.
Хтось мислить поверхово-стереотипно, а хтось - нетрафаретно, неординарно і вірш має свою логіку і переконливість. "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі" як писала Ліна Костенко. І щоб сотворити щось безсмертне, може, треба глибоко страждати, бути готовим і вмерти, щоб лишити по собі хоч один вартий уваги вірш. І тоді це - добре, дорогий мій Іване!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-03-29 18:06:31 ]
Дуже зворушливо, Чрославе! Коли кохання невзаємна, не згадуй навіть жінки ймення!