ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

Іван Потьомкін
2026.03.27 18:34
Там, де коняку віз підганяє,
А урядом править візник,
Де шматком арестантського хліба
Наїдаються до гикавок,
Проступає в мороці вранішнім
Повновладдям своїм пересичений
Хвіст собачий, махаючи трупом, –
Бренд Росії останніх десятиліть.

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Мирон Шагало
2026.03.26 21:41
Це море лупасить хвилями,
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.

Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,

Тетяна Левицька
2026.03.26 21:15
Там немає біди, і колись не було,
ще душа не вродилася болем,
лиш безмежжя старого совине крило
блискавиця серпом гострим голить.

У отавах незайманих звуки Орфей
розсипає, а я підбираю.
Гнучі башти дерев серед тихих алей

Артур Курдіновський
2026.03.26 17:11
Випльовуючи вірш новий
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!

Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,

Олена Побийголод
2026.03.26 16:48
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Вночі перед боєм
сиджу під вербою,
дивлюсь на дорогу – український шлях...
Й стає пред очима
все те незгасиме,
за що ми б’ємось у жорстоких боях.

Артур Сіренко
2026.03.26 16:26
Сині проліски снива
Мальовані на білому полотні Едему
(У тому саду теж буває весна –
Буває, буяє, п’янить ароматом),
Адам ще не вдягнув
Сирітську сорочку безхатька
І бідний, наче заброда,
Мандрує пустелями

хома дідим
2026.03.26 15:01
шкандибає вперед за звичкою скоцюрблено роззираючись на місцевість понад свої крихітні окуляри · звіть його хомою чи сявою чи валєрою байдуже · зима завертається сніги пливуть дехто вже ходить без шапки · незнайомі тітки бабки матусі дідусі під пікселем і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Туман у Києві. Туман
Вип`ячує безкровні губи.
Ніде і просвітку нема,
Бо ти мене вже не полюбиш.

Красою квітчана, ясна,
Заграє у небесні труби,
Прийде на пагорби весна,
Та ти мене вже не полюбиш.

Перо крізь пальці вислиза,
Сумних, веселих згадок суміш…
Бринить непрохана сльоза –
Мене ти більше не полюбиш…

Війна. Як добре! Небеса
Жбурнуть мене у вир погуби…
Бо що – життя, його краса?!
Як ти, як ти мене не любиш…

4.03. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-03-25 23:19:22
Переглядів сторінки твору 487
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.401 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.401 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-25 23:20:03 ]
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 21:20:33 ] - відповісти

Нічого собі!!!
Ярославе, достойно!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 22:27:42 ] - відповісти

Дякую, Володю! Ти вже ставиш оцінки і від "Майстерень", вітаю! Твоя працездатність дала свої плоди!))


Отправить
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 23:47:46 ] - відповісти

гарно))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 00:33:58 ] - відповісти

Дякую, Танечко!)))


Отправить
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2014-03-05 01:59:49 ] - відповісти

...тебе не полюбиш! (жартую)

лірично, пане Ярославе!


Отправить
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2014-03-05 16:49:05 ] - відповісти

Дуже-дуже гарно і ніжно...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 19:33:35 ] - відповісти

Як казав один мій знайомий, показуючи на красуню: От гарна жінка! А хтось же і її не хоче! (також гірко жартую!)
Дякую, Михайле!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 19:34:28 ] - відповісти

Спасибі, Маріє! Натхнення Вам і успіхів!))


Отправить
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 20:21:39 ] - відповісти

При усій моїй повазі, пане Ярославе, до вас, мені не сподобалось "Війна. Як добре". Бо хіба війна то є добре? (Хоча настрій ЛГ я вловила, та... На мій погляд доцільніше було б "Війна. Баждуже"...
З повагою та щиро.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 20:49:11 ] - відповісти

Шановна Наталю! Якщо загалом міркувати, то цілком з Вами згоден, що війна - то не є добре для нас усіх, для України, яку ми любимо і хочемо жити мирно у ній! Цей факт є добрим тільки для мого ЛГ з його суб"єктивно фаталістичним настроєм, який Ви вловили, тому змінювати на слово "байдуже" - це означає знижувати експресію, напругу, фатальність настрою і вірша. А якщо так, то не варто було взагалі писати і друкувати цей вірш.

Теж щиро і з повагою


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 22:29:36 ] - відповісти

Зрозумілий і стан, і настрій ЛГ! І справді експресивно як! Файно, сподобалося!
ПС. А якщо "Війна. Можливо небеса..." або
"Війна. Почують небеса?
Жбурнуть мене у вир погуби?" (?)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-06 00:03:37 ] - відповісти

Іване, дорогий мій! Тут неординарна, нетипова ситуація - ПЕРЕДСМЕРТНА, для якої війна - це ДОБРЕ! Якщо хтось перебуває в полоні стереотипів, вириває фразу із контексту - і на цій хвилі хоче видати себе за праведника, а когось - за упиря, то хай!
Так, війна несе у собі смерть - це погано з точки зору формальної логіки. Але якщо вона позбавить ЛГ від нелюдських страждань, породжених великим коханням, яке, може, інший не переживав у своєму житті, то це - добре!
А ще війна - це може бути добре в тому сенсі, наприклад, що вона випробовує нашу націю і народ на міцність, на вміння відстояти свою свободу, свою гідність, і що люди воліють швидше вмерти, ніж бути рабами яників і путіних, хоч це - дещо інше питання, відмінне від контексту цього вірша.
Хтось мислить поверхово-стереотипно, а хтось - нетрафаретно, неординарно і вірш має свою логіку і переконливість. "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі" як писала Ліна Костенко. І щоб сотворити щось безсмертне, може, треба глибоко страждати, бути готовим і вмерти, щоб лишити по собі хоч один вартий уваги вірш. І тоді це - добре, дорогий мій Іване!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-03-29 18:06:31 ]
Дуже зворушливо, Чрославе! Коли кохання невзаємна, не згадуй навіть жінки ймення!