Там десь далеко в ДНК між нами,
Українцями та московитами який відсоток може дійсно спільний є?
Але настав момент сказати правду!
Коли в столиці, Київській Русі життя кипіло фарбами, у тій Москві ще жаби квакали.
Коли ж панове росіяни ви кажете так ми один народ!
І ставите в братів молодших, то забуваєте,
а хто ж кого то породив?
Ви ж імперський той народ, який не має волі,
Диктуєте усьому світу як потрібно жити,
Привласнили історію Русі собі,
Та хто ж ви є тоді?
Ви варвари, нахаби й брехуни!
Немає те ви мужності сказати правду,
Не нам та й всьому світу, а самі собі!
Бо лиж можете сіяти хаос, розруху, смерть...
Хіба ж можна  у третьому тисячолітті так вчиняти?
Підло без оголошення війни напасти на сусіда,
Як Гітлер в сорок першім році то зробив.
О четвертім ранку, то хто ж із нас і є нацисти?
Ба більше розказуєте такі дурниці,
Що тут у нас одні фашисти,
Але спасибі вам,
Уся країна в нас тепер націон,
Бо кожен буде до кінця стояти правди.
Ми розумієм, що заздрість й брехня,
Яку ваша та ляклива влада розказала,
Вам розум остаточно затупила.
Але почати думати своїми мізками давно пора.
На кожному телеефірі кричите,
Що російський той народ єдиний як ніколи та і солдати ваші то є герої.
Так дійсно ви об'єднані, але у тупості й брехні й лицемірстві.
А ваші ті солдати, то не герої, а просто вбивці...
Справжнії герої, то ті хто голими руками йде на танки, останнє армії віддасть і звісно наші хлопці ті армійці - козаки, борці за мирне небо.
Бо воля, правда, героїзм закладені у нас у крові, то чого у вас нема, та й не буде вже ніколи.
Та хто б чого не говорив ми різні з вами,
Пора це вже запам'ятати.
Залізний занавіс закрився,
Ви ж самі закрили увесь світ від себе,
Спасибі Вам усім за це.
Терору диктатури вже не буде!
Живіть собі самі без всього світу,
Бо ви дурні, не бачите  й не чуєте,
Людей по всіх країнах нашої Землі.
Тому Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ...
І як сказав один той чоловік
Москва не забувай ніколи,
Ми тебе то похрестили
Ми ж тоді всіїм народом відспіваєм!