Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 12:58:22 ] - відповісти

Печально дуже, Ярославе! І дуже пісенно! Так і уявляється, як ти співаєш. А зміст бере за душу. Можливо, в третьому рядку першої строфи (як варіант)могло би бути : "Ти вбиваєш в мені...". Тоді би просто звучало як констстація факту, а так звучитьяк просьба, хоча , видається, ЛГ цього б дуже не хотів. Щиро. Файно!


Отправить
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 13:05:45 ] - відповісти

Жити поспышаєте, Ярославе, лелеча Ваша душа? Дата публыкації цікавенька така :)

"що у в домовині" - а "в" тут нащо?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 13:26:17 ] - відповісти

Дякую, дорогий Іване, і за відгук, і за зауваження, подумаю...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 13:32:27 ] - відповісти

Це кохання мого ЛГ поспішає, Любо. Залишається "уповати" лише на Фенікса. Дати публікацій у мене постійно такі, Любо, від Трипілля. Ще 350 років тому Богдан Хмельницький підписував подібними датами свої діаріуші (листи, укази).
Дякую, виправив.


Отправить
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 15:32:17 ] - відповісти

Так, але ж сьогодні ще наче 3 вересня, а не 4 :))


Отправить
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 15:31:52 ] - відповісти

Не переймайся, старий Друже, так!..
Я Тобі люльку подарую.
:)


Отправить
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-03 15:43:30 ] - відповісти

Якби не було тієї любові, то б не народжувалися такі чудові вірші!


Отправить
ккк ккА (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-03 16:10:35 ] - відповісти

Витікає із серця мойого любов,
Що байдужість твоя прострелила.---сильно як! Дуже сильно, емоційно, віє розчаруванням і сумом.
І часто так витікає із серця та любов, що байдужість чи егоїстична цікавість прострелила.
Вони такі міткі, ці льодяні панни,
що б могли легко працювати кілерами...


Отправить
Анатолій Клюско (М.К./Л.П.) [ 2011-09-03 16:42:00 ] - відповісти
Ярославе, образно, лірично.Чудовий вірш, королівський.
Сприйміть з гумором:

Посивілого маю чуба,
Бо кохання до тебе - згуба.
Витікає воно із дірки
І готую сумну добірку.
Намагаються вже до речі
Зупинити коханнєтечу.
А зупинять... про все забуду,
Біля ніг твоїх знову буду
Й стануть,мила(де правду діти)
Знову мрії веселковіти.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 16:57:28 ] - відповісти

Любо, а й справді. Мій ЛГ вже живе поза царством днів, годин і хвилин, як казав один із палати №6.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 17:09:38 ] - відповісти

Дякую, брате, Ігорю! Тільки, знаєш, треба люльку із таким зіллям, щоб як затягнувся, то і заспівав:
Нащо тобі, хлопче, жінка кароока,
У козака жінка - шабля біля бока!

Обнімаю міцно!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 17:11:24 ] - відповісти

Спасибі, дорога Тамарочко, твоє серце все точно відчуває!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 17:16:56 ] - відповісти

Так, Пелагеє мила, маєте рацію. Починається зі стервозності, а закінчується так, як Ви кажете.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 17:22:44 ] - відповісти

Анатолію, сердечно дякую за вірш-розраду і намагання спинити коханнєтечу. В реанімаційній палаті треба зробити перерву на перекур.
До мого ЛГ повертається бажання жартувати. Здається, оживати почав.

Усім реаніматологам іще раз дякую.


Отправить
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 18:28:07 ] - відповісти

Що це Вас, Ярославе, на печаль потягнуло?? =))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 22:35:41 ] - відповісти

Того, Лілько, (не можу забути, як тебе називала пані Маріхуанна із Закарпаття), чого й тебе в твоїх нових 4-х чи 5-ти віршах. Ми такі, сумні подоляки, ще від часів Руданського. Пам"ятаєш:
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі.
Повій, вітре, опівночі...

А ще було в Гейне: "Сумний юнак, коханням одержимий, за поцілунок він життя віддасть". Що ти хочеш? Романтики - придурки, одне слово...


Отправить
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 22:47:52 ] - відповісти

так... це в мене, мабуть, таке риторичне запитання... =)


Отправить
Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2011-09-03 22:50:26 ] - відповісти

Привіт!Гарно, я ніби уявляю твої тембри голосу якби ти його читав зі сцени вживу...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 23:02:13 ] - відповісти

Ну от бачиш, королево...


Отправить
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 23:05:24 ] - відповісти

Просто для мене сумні вірші - це вже звично, а у Вас різні є... Мабуть, радісні емоції не викликають такого натхення, як сумні) Але, можливо, у кого як...

Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 23:07:13 ] - відповісти

Привіт, Олексію-друже! Дякую. Не дуже б читав цей вірш на публіці. В народу нашого і так життя нелегке, треба більше оптимізму, але дякую за співпереживання.
Дещо подивився з презентаційних відео. Щось ти начаклував, і вони стали легко відкриватися. Справді, така ностальгія бере за нашими зустрічами.
Королева хай шкодує, що не змогла приїхати і готується на Ірпінь до Катрусі взимку.


Отправить
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 23:14:59 ] - відповісти

Ярославе, хоч Ви не крайте моє серце!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 23:22:14 ] - відповісти

Я навпаки стараюсь тобі додати енергії, щоб ти стала легшою на підйом!))


Отправить
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2011-09-03 23:24:26 ] - відповісти

=)))))))))


Отправить
(Л.П./Л.П.) [ 2011-09-04 10:22:25 ] - відповісти
Дуже сподобалось, Ярославе! Особливо остання строфа! Зачепило...змусило замислитись...Дякую за чудовий вірш. Натхнення Вам!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-09-04 10:56:31 ] - відповісти

Дякую, Іринко! І тобі зичу натхнення і нових прекрасних творів. З дебютом на "Майстернях" вітаю!

Ого, цікавий вірш! Емоційно!

Дякую сердечно, дорога Таню! Усіх благ!)))