ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2025.12.04 21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.

Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів

Євген Федчук
2025.12.04 19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех

Іван Потьомкін
2025.12.04 17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Сергій Губерначук
2025.12.04 13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.

Борис Костиря
2025.12.04 13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.

У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,

Ольга Олеандра
2025.12.04 10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров

С М
2025.12.04 06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г

Кока Черкаський
2025.12.04 05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,

Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка

Мар'ян Кіхно
2025.12.04 03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я. Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа

Володимир Бойко
2025.12.04 00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити. Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний. На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки. Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе. Дзеркало душі

Тетяна Левицька
2025.12.04 00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.

Світлана Пирогова
2025.12.03 22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.

Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить

Артур Курдіновський
2025.12.03 21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)

***

Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.

Микола Дудар
2025.12.03 21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…

Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить

Борис Костиря
2025.12.03 18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.

Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух

Тетяна Левицька
2025.12.03 15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Наші стосунки - дружні, кохана,
Більшого бути не може.
День починається просто, як ранок,
Не як світанок погожий.

Сонце осіннє уже не розтопить
В серці холодного болю,
Ще народилась одна із утопій -
Дружба моя із тобою.

Обезпромінений, згублений ранок
Гляне у вікна порожні.
Наші стосунки - дружні, кохана,
Більшого бути не може.

7494 р. (Від Трипілля) (1986)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-03-26 22:59:38
Переглядів сторінки твору 532
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.422 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.422 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.12.02 13:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 23:00:33 ]
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 13:32:13 ] - відповісти

Тільки нехай ЛГ не вішає носа, Ярославе. "Більшого бути не може" - звучить, як вирок, що він сам собі підписує. А нащо, якщо можна замість цього постаратися виправити ситуацію, відверто і довірливо обговоривши з коханою усі недоліки і непорозуміння поміж двома нечужими людьми.


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-21 13:56:51 ] - відповісти

Щемкий, щирий і правдивий вірш.


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 14:04:26 ] - відповісти

Не так то просто з коханою людиною тримати себе в рамках суто дружніх стосунків. Ваш Лг - сильна особистість... А ось моя ЛГ не витримала випробування:
...По борозні життя, до згуби,
за болем йтиму, як за плугом.
Пробач, що я не з тих, мій любий,
хто може бути "просто другом".

"ЩЕ народилась одна із утопій" - тут якась плутанина відчувається. По-моєму, краще би звучало:
"Це народилась одна із утопій"


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 14:14:14 ] - відповісти

Болюча тема розкрита майстерно.
Проймає, друже.


Отправить
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2011-10-21 15:58:14 ] - відповісти

Ну не знаю...в моєму розумінні, або дружба, або кохання, чогось посередині бути просто не може, інакше це буде брехнею з усіх боків.


Отправить
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-10-21 16:02:46 ] - відповісти

Ех, силою не будеш милою, пане Ярославе, у Вас!
гарно!


Отправить
Леонід Мазур (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-21 16:37:28 ] - відповісти
Чудовий вірш.Лаконічно і точно.
Це-поезія...

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:06:30 ] - відповісти

Якби кохану можна було покатати на човні на озері і так спокійно поговорити, як з Вами, мила Аделе, то мій ЛГ б і не проти. Просто бувають у стосунках припливи і відпливи, то це, певно, відплив почався...
Дякую за прагнення допомогти)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:07:11 ] - відповісти

Дякую, земляче Валерію!


Отправить
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-21 23:11:34 ] - відповісти

Як на мене, то Ви, Ярославе, самі собі відповіли, що Ваша з нею дружба - утопія, а їй ще доводите, що вона можлива...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:15:30 ] - відповісти

Не знаю, дорога Любове, наскільки сильний мій ЛГ, хоч пережив уже стільки, а все одно, закохується, як хлопчисько. І він не може бути "просто другом", як і Ваша, єдина різниця у тому, що він не відходить від партнерки, а "наїжджає" на неї, бодай словесно.
А "ще" я вжив через те, що утопій багато було до цієї, як на мене, тому і "ще", а не "це".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:22:14 ] - відповісти

Дякую, друже Василю, натхнення тобі зичу!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:23:48 ] - відповісти

Таю, а може бути так - з її боку - дружба, а з його - кохання, як він не може зменшити до меж дружби?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:29:40 ] - відповісти

У мене - ні, Маріанночко, я амазонок не люблю, і завжди даю їм відчути силу, бо хіба тоді, ми, чоловіки, можемо називати себе сильною статтю? Хай вона згадає, що вона - прекрасна стать, і що її головна зброя - чарівність - може здолати яку завгодно силу!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:30:44 ] - відповісти

Спасибі, Леоніде! Хотілося б вірити...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:35:20 ] - відповісти

Ліночко, це - натяк їй, що треба від дружби переходити до чогось серйознішого і вагомішого, таке трактування Вас влаштує?
Дякую, що завітали і небайдуже поставились. Бачу, і Вас ця тема хвилює...))


Отправить
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-21 23:47:16 ] - відповісти

Колись хвилювала...
Та я зробила висновки, що другу ніколи не стати коханим. Він забагато знає!


Отправить
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-10-21 23:48:20 ] - відповісти

Проймає, Ярославе. Важко усвідомлювати, що "сонце осіннє уже не розтопить" тих палких почуттів. А як я без них - запитує тужливо душа. А відповіді - нема. Слова- так...

Бачу, шось мене понесло...
Проникся напевно написаним.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 00:00:07 ] - відповісти

Тоді, Ліно, хай залишається другом, тільки не вбивайте його за те, що багато знає. Це вже я жартую.))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 00:08:58 ] - відповісти

Дякую, Василю, за щирість і глибину співпереживання.
Оце щойно спало на думку - може тому, що в душі так багато цих палких почуттів, що ми не вміємо навіть у поважному віці їх стримувати, може тому і не вміємо зберегти кохання?! Себе запитую і Вас...
А з другого боку - оцей надмір почуттів, оце горіння їх - так стимулює творчість. Як добре було б мати і щастя і натхнення в житті!!! Але в реалі це, дуже часто - утопія...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 23:01:21 ]
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-05-02 17:23:03 ] - відповісти

Сподобалась підкреслена Вами різниця між світанком і ранком. Якщо говорити про суть, то друга знайти важче, аніж коханого, тому, коли життя дарує дружбу, можливо, вартує пожертвувати палахкотінням заради спокійного сильного вогню.
Та Ваш ЛГ правильно каже, що в конкретному випадку дружба є утопією. Щось не склалось... обірвалось... обезпромінилось дійсно.
Стільки знахідок тут, пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-03 00:18:30 ] - відповісти

Дякую, Ларисо. Це - один з моїх ранніх віршів, але переболений, пекучий стражданням, певно тому й проймає. Згадую ту, котра надихнула і розумію, наскілька любов буває сліпою і дурною. А ми тепер з нею нормальні друзі чи добрі знайомі напротивагу ідеям вірша. Мабуть тому Ви праві. Дружба надійніша. Хоча справжня любов - це висока дружба на все життя. А тут була сліпа любов, як частенько буває в молодості. Дякую за вдумливий коментар!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-08 11:29:29 ]
Сумний вірш. Добре, коли є дружба і кохання у взаєминах, бо дружба без кохання лише дружба. Страждає той, хто любить безмвзаємно! Любові тобі, Ярославе, безмежного щастя, натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-08 11:37:47 ]
Так, сумний, на жаль. Це - з моїх ранніх, там страждань було багато! Сердечно дякую а гарні побажання і оцінки!)))