ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Наші стосунки - дружні, кохана,
Більшого бути не може.
День починається просто, як ранок,
Не як світанок погожий.

Сонце осіннє уже не розтопить
В серці холодного болю,
Ще народилась одна із утопій -
Дружба моя із тобою.

Обезпромінений, згублений ранок
Гляне у вікна порожні.
Наші стосунки - дружні, кохана,
Більшого бути не може.

7494 р. (Від Трипілля) (1986)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-03-26 22:59:38
Переглядів сторінки твору 751
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.422 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.422 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 23:00:33 ]
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 13:32:13 ] - відповісти

Тільки нехай ЛГ не вішає носа, Ярославе. "Більшого бути не може" - звучить, як вирок, що він сам собі підписує. А нащо, якщо можна замість цього постаратися виправити ситуацію, відверто і довірливо обговоривши з коханою усі недоліки і непорозуміння поміж двома нечужими людьми.


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-21 13:56:51 ] - відповісти

Щемкий, щирий і правдивий вірш.


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 14:04:26 ] - відповісти

Не так то просто з коханою людиною тримати себе в рамках суто дружніх стосунків. Ваш Лг - сильна особистість... А ось моя ЛГ не витримала випробування:
...По борозні життя, до згуби,
за болем йтиму, як за плугом.
Пробач, що я не з тих, мій любий,
хто може бути "просто другом".

"ЩЕ народилась одна із утопій" - тут якась плутанина відчувається. По-моєму, краще би звучало:
"Це народилась одна із утопій"


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 14:14:14 ] - відповісти

Болюча тема розкрита майстерно.
Проймає, друже.


Отправить
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2011-10-21 15:58:14 ] - відповісти

Ну не знаю...в моєму розумінні, або дружба, або кохання, чогось посередині бути просто не може, інакше це буде брехнею з усіх боків.


Отправить
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-10-21 16:02:46 ] - відповісти

Ех, силою не будеш милою, пане Ярославе, у Вас!
гарно!


Отправить
Леонід Мазур (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-21 16:37:28 ] - відповісти
Чудовий вірш.Лаконічно і точно.
Це-поезія...

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:06:30 ] - відповісти

Якби кохану можна було покатати на човні на озері і так спокійно поговорити, як з Вами, мила Аделе, то мій ЛГ б і не проти. Просто бувають у стосунках припливи і відпливи, то це, певно, відплив почався...
Дякую за прагнення допомогти)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:07:11 ] - відповісти

Дякую, земляче Валерію!


Отправить
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-21 23:11:34 ] - відповісти

Як на мене, то Ви, Ярославе, самі собі відповіли, що Ваша з нею дружба - утопія, а їй ще доводите, що вона можлива...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:15:30 ] - відповісти

Не знаю, дорога Любове, наскільки сильний мій ЛГ, хоч пережив уже стільки, а все одно, закохується, як хлопчисько. І він не може бути "просто другом", як і Ваша, єдина різниця у тому, що він не відходить від партнерки, а "наїжджає" на неї, бодай словесно.
А "ще" я вжив через те, що утопій багато було до цієї, як на мене, тому і "ще", а не "це".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:22:14 ] - відповісти

Дякую, друже Василю, натхнення тобі зичу!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:23:48 ] - відповісти

Таю, а може бути так - з її боку - дружба, а з його - кохання, як він не може зменшити до меж дружби?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:29:40 ] - відповісти

У мене - ні, Маріанночко, я амазонок не люблю, і завжди даю їм відчути силу, бо хіба тоді, ми, чоловіки, можемо називати себе сильною статтю? Хай вона згадає, що вона - прекрасна стать, і що її головна зброя - чарівність - може здолати яку завгодно силу!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:30:44 ] - відповісти

Спасибі, Леоніде! Хотілося б вірити...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:35:20 ] - відповісти

Ліночко, це - натяк їй, що треба від дружби переходити до чогось серйознішого і вагомішого, таке трактування Вас влаштує?
Дякую, що завітали і небайдуже поставились. Бачу, і Вас ця тема хвилює...))


Отправить
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-21 23:47:16 ] - відповісти

Колись хвилювала...
Та я зробила висновки, що другу ніколи не стати коханим. Він забагато знає!


Отправить
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-10-21 23:48:20 ] - відповісти

Проймає, Ярославе. Важко усвідомлювати, що "сонце осіннє уже не розтопить" тих палких почуттів. А як я без них - запитує тужливо душа. А відповіді - нема. Слова- так...

Бачу, шось мене понесло...
Проникся напевно написаним.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 00:00:07 ] - відповісти

Тоді, Ліно, хай залишається другом, тільки не вбивайте його за те, що багато знає. Це вже я жартую.))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 00:08:58 ] - відповісти

Дякую, Василю, за щирість і глибину співпереживання.
Оце щойно спало на думку - може тому, що в душі так багато цих палких почуттів, що ми не вміємо навіть у поважному віці їх стримувати, може тому і не вміємо зберегти кохання?! Себе запитую і Вас...
А з другого боку - оцей надмір почуттів, оце горіння їх - так стимулює творчість. Як добре було б мати і щастя і натхнення в житті!!! Але в реалі це, дуже часто - утопія...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 23:01:21 ]
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-05-02 17:23:03 ] - відповісти

Сподобалась підкреслена Вами різниця між світанком і ранком. Якщо говорити про суть, то друга знайти важче, аніж коханого, тому, коли життя дарує дружбу, можливо, вартує пожертвувати палахкотінням заради спокійного сильного вогню.
Та Ваш ЛГ правильно каже, що в конкретному випадку дружба є утопією. Щось не склалось... обірвалось... обезпромінилось дійсно.
Стільки знахідок тут, пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-03 00:18:30 ] - відповісти

Дякую, Ларисо. Це - один з моїх ранніх віршів, але переболений, пекучий стражданням, певно тому й проймає. Згадую ту, котра надихнула і розумію, наскілька любов буває сліпою і дурною. А ми тепер з нею нормальні друзі чи добрі знайомі напротивагу ідеям вірша. Мабуть тому Ви праві. Дружба надійніша. Хоча справжня любов - це висока дружба на все життя. А тут була сліпа любов, як частенько буває в молодості. Дякую за вдумливий коментар!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-08 11:29:29 ]
Сумний вірш. Добре, коли є дружба і кохання у взаєминах, бо дружба без кохання лише дружба. Страждає той, хто любить безмвзаємно! Любові тобі, Ярославе, безмежного щастя, натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-08 11:37:47 ]
Так, сумний, на жаль. Це - з моїх ранніх, там страждань було багато! Сердечно дякую а гарні побажання і оцінки!)))