ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.10.12 14:52
Були часи, як за Прутом гармати гриміли,
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.

Микола Дудар
2025.10.12 12:11
…ти, власне, хто? Ти хто такий
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.

Сергій СергійКо
2025.10.11 22:57
Серед сльоз, серед крові й розрухи,
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.

Борис Костиря
2025.10.11 22:10
Так не хочеться,
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає

Олександр Буй
2025.10.11 20:45
Дешево Матвій Тебе купив
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!

Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...

Володимир Мацуцький
2025.10.11 17:55
Першу людину створив Бог, і цією людиною була жінка, яка природно, можливо від Бога, народила сина ( ребро Адама тут ні до чого). Згодом поміж батьком і сином виникла суперечка. Син став анти Богом, тобто Сатаною. Між ними і досі іде війна.

С М
2025.10.11 15:50
дивні дні найшли нас
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста

вічей дім дивацький

Іван Потьомкін
2025.10.11 14:55
Кажуть, як прийде Месія,
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться

Микола Дудар
2025.10.11 14:36
На омріяній перерві
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…

Віктор Кучерук
2025.10.11 12:36
Не кожна жінка має вміння
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.

Борис Костиря
2025.10.11 00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.

Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д

Юрій Гундарєв
2025.10.10 21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний

Микола Дудар
2025.10.10 19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…

Микола Дудар
2025.10.10 18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…

Віктор Насипаний
2025.10.10 17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.

2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.

Віктор Кучерук
2025.10.10 15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Наші стосунки - дружні, кохана,
Більшого бути не може.
День починається просто, як ранок,
Не як світанок погожий.

Сонце осіннє уже не розтопить
В серці холодного болю,
Ще народилась одна із утопій -
Дружба моя із тобою.

Обезпромінений, згублений ранок
Гляне у вікна порожні.
Наші стосунки - дружні, кохана,
Більшого бути не може.

7494 р. (Від Трипілля) (1986)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-03-26 22:59:38
Переглядів сторінки твору 513
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.422 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.422 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.10.08 22:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 23:00:33 ]
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 13:32:13 ] - відповісти

Тільки нехай ЛГ не вішає носа, Ярославе. "Більшого бути не може" - звучить, як вирок, що він сам собі підписує. А нащо, якщо можна замість цього постаратися виправити ситуацію, відверто і довірливо обговоривши з коханою усі недоліки і непорозуміння поміж двома нечужими людьми.


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-21 13:56:51 ] - відповісти

Щемкий, щирий і правдивий вірш.


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 14:04:26 ] - відповісти

Не так то просто з коханою людиною тримати себе в рамках суто дружніх стосунків. Ваш Лг - сильна особистість... А ось моя ЛГ не витримала випробування:
...По борозні життя, до згуби,
за болем йтиму, як за плугом.
Пробач, що я не з тих, мій любий,
хто може бути "просто другом".

"ЩЕ народилась одна із утопій" - тут якась плутанина відчувається. По-моєму, краще би звучало:
"Це народилась одна із утопій"


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 14:14:14 ] - відповісти

Болюча тема розкрита майстерно.
Проймає, друже.


Отправить
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2011-10-21 15:58:14 ] - відповісти

Ну не знаю...в моєму розумінні, або дружба, або кохання, чогось посередині бути просто не може, інакше це буде брехнею з усіх боків.


Отправить
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-10-21 16:02:46 ] - відповісти

Ех, силою не будеш милою, пане Ярославе, у Вас!
гарно!


Отправить
Леонід Мазур (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-21 16:37:28 ] - відповісти
Чудовий вірш.Лаконічно і точно.
Це-поезія...

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:06:30 ] - відповісти

Якби кохану можна було покатати на човні на озері і так спокійно поговорити, як з Вами, мила Аделе, то мій ЛГ б і не проти. Просто бувають у стосунках припливи і відпливи, то це, певно, відплив почався...
Дякую за прагнення допомогти)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:07:11 ] - відповісти

Дякую, земляче Валерію!


Отправить
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-21 23:11:34 ] - відповісти

Як на мене, то Ви, Ярославе, самі собі відповіли, що Ваша з нею дружба - утопія, а їй ще доводите, що вона можлива...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:15:30 ] - відповісти

Не знаю, дорога Любове, наскільки сильний мій ЛГ, хоч пережив уже стільки, а все одно, закохується, як хлопчисько. І він не може бути "просто другом", як і Ваша, єдина різниця у тому, що він не відходить від партнерки, а "наїжджає" на неї, бодай словесно.
А "ще" я вжив через те, що утопій багато було до цієї, як на мене, тому і "ще", а не "це".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:22:14 ] - відповісти

Дякую, друже Василю, натхнення тобі зичу!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:23:48 ] - відповісти

Таю, а може бути так - з її боку - дружба, а з його - кохання, як він не може зменшити до меж дружби?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:29:40 ] - відповісти

У мене - ні, Маріанночко, я амазонок не люблю, і завжди даю їм відчути силу, бо хіба тоді, ми, чоловіки, можемо називати себе сильною статтю? Хай вона згадає, що вона - прекрасна стать, і що її головна зброя - чарівність - може здолати яку завгодно силу!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:30:44 ] - відповісти

Спасибі, Леоніде! Хотілося б вірити...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-21 23:35:20 ] - відповісти

Ліночко, це - натяк їй, що треба від дружби переходити до чогось серйознішого і вагомішого, таке трактування Вас влаштує?
Дякую, що завітали і небайдуже поставились. Бачу, і Вас ця тема хвилює...))


Отправить
Ліна Масляна (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-21 23:47:16 ] - відповісти

Колись хвилювала...
Та я зробила висновки, що другу ніколи не стати коханим. Він забагато знає!


Отправить
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-10-21 23:48:20 ] - відповісти

Проймає, Ярославе. Важко усвідомлювати, що "сонце осіннє уже не розтопить" тих палких почуттів. А як я без них - запитує тужливо душа. А відповіді - нема. Слова- так...

Бачу, шось мене понесло...
Проникся напевно написаним.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 00:00:07 ] - відповісти

Тоді, Ліно, хай залишається другом, тільки не вбивайте його за те, що багато знає. Це вже я жартую.))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 00:08:58 ] - відповісти

Дякую, Василю, за щирість і глибину співпереживання.
Оце щойно спало на думку - може тому, що в душі так багато цих палких почуттів, що ми не вміємо навіть у поважному віці їх стримувати, може тому і не вміємо зберегти кохання?! Себе запитую і Вас...
А з другого боку - оцей надмір почуттів, оце горіння їх - так стимулює творчість. Як добре було б мати і щастя і натхнення в житті!!! Але в реалі це, дуже часто - утопія...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 23:01:21 ]
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-05-02 17:23:03 ] - відповісти

Сподобалась підкреслена Вами різниця між світанком і ранком. Якщо говорити про суть, то друга знайти важче, аніж коханого, тому, коли життя дарує дружбу, можливо, вартує пожертвувати палахкотінням заради спокійного сильного вогню.
Та Ваш ЛГ правильно каже, що в конкретному випадку дружба є утопією. Щось не склалось... обірвалось... обезпромінилось дійсно.
Стільки знахідок тут, пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-05-03 00:18:30 ] - відповісти

Дякую, Ларисо. Це - один з моїх ранніх віршів, але переболений, пекучий стражданням, певно тому й проймає. Згадую ту, котра надихнула і розумію, наскілька любов буває сліпою і дурною. А ми тепер з нею нормальні друзі чи добрі знайомі напротивагу ідеям вірша. Мабуть тому Ви праві. Дружба надійніша. Хоча справжня любов - це висока дружба на все життя. А тут була сліпа любов, як частенько буває в молодості. Дякую за вдумливий коментар!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-08 11:29:29 ]
Сумний вірш. Добре, коли є дружба і кохання у взаєминах, бо дружба без кохання лише дружба. Страждає той, хто любить безмвзаємно! Любові тобі, Ярославе, безмежного щастя, натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-08 11:37:47 ]
Так, сумний, на жаль. Це - з моїх ранніх, там страждань було багато! Сердечно дякую а гарні побажання і оцінки!)))