ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Баня і сусід мій Ваня (літературна пародія)

З весни я не купаюсь голяка,
Не бігаю з дощем наперегони.
І нині - теж, хоча зима м’яка,
Бо є причина. Ні - не забобони.

Це - погляди очима, як у ґав,
З-за тину. Натерпівся, годі.
А бігав як (лише побудував
дубову лазню) - на басейн в городі...

Сусіди по маєтку… Сердив їх,
Як з лазні я розпареним і голим,
Горлаючи, підстрибуючи, біг.
Зурочили… Не знав би я ніколи,

Що так буває; а в йордань річну
З молитвою пірну цієї ночі,
І викупавшись досхочу, почну
Міцнішати. Хто хоче - хай зурочить.

Вроки Олександр Дяченко 2009

З весни я не купаюсь голяка,
Не хочу нариватися на сварку,
Мої сусіди заглядали в шпарку
І сталася історія така.

Була на дачі в мене фінська "баня"*,
Не раз туди я паритись ходив,
І поруч викопав – о диво з див –
З холодною водою калабаню.

Туди пірнати голим полюбляв,
І з криком я вискакував із "бані"
Й «шубовсть» одразу. А сусід мій Ваня
Із жінкою в бінокля підглядав.

І заздрив, а сусідоньку-небогу
Спокуса так ізнагла узяла –
Бо «господарство» більше, ніж у нього,
Й вона вчащать до мене почала.

І я огородив свого басейна,
(Хотіло в чергу стать жінок село!)
Та це мене, немов того Хусейна,
Від кари врятувати не змогло.

Він підстеріг, коли ми розважались,
Підкрався тихо, неймовірно злий –
(Не витримаю цього я скандалу!) -
Будівлю дерев`яну підпалив.

Ми з переляку вискочили голі –
Стоїть сусіда із дробовиком –
Навчив він, як гасати голяком,
З сусідкою «із`їли» ми «пуд солі».

Як стрельне із таким сердитим риком,
Ах закресали іскри по стіні!
Два в унісон – несамовиті крики,
І дві великі дірки в паркані!

19.03.7520 р. (Від Трипілля) (2012)

*Русизм "баня" вжито для більшого колориту такої ситуації, хоч наша лазня в іншій ситуації не поступилася б бані, а тут це слово виступає, як щось таке "нарицательное", як кажуть північні сусіди.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-18 09:26:24
Переглядів сторінки твору 298
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.561 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.561 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 11:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-18 09:28:53 ]
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-26 01:05:24 ] - відповісти

Супер! ТО ви (ну чи той ЛГ) тепер з сусідкою не лише сусіди, добрі сусіди, а й справжні друзі. Пуд солі на двох - то вам не хухри-мухри.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-03-26 01:51:00 ] - відповісти

Не кажіть, Галочко! "Пуд солі на двох та ще й з допомогою дробовика" - "не забывается такое никогда". Тільки уточню з Вашого дозволу, що не мій ЛГ, а швидше автора оригіналу, мій тільки грає роль його. Щиро дякую!)))


Отправить
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-26 01:57:13 ] - відповісти

При всій моїй повазі до автора оригіналу, його ЛГ тільки зібрався міцнішати і не боїться поки що тільки вроків. Він ще не куштував дробовика. А ваш герой - герой детективу, та ще й з таким гепі-ендом.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-03-26 02:04:02 ] - відповісти

Герой-коханець, одним словом! Не можу сперечатися, читачам збоку завжди видніше!)))


Отправить
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-03-26 11:52:47 ] - відповісти

а сусiд Ваня - це випадково не Iван Гентош?)))))))))))))))


Отправить
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-26 14:46:54 ] - відповісти

Посміялась. Дякую.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-03-26 22:22:59 ] - відповісти

Ні, весела жартунко, Маріанно!)))))))))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-03-26 22:23:32 ] - відповісти

Радий був повеселити Вас, Наталочко, дякую!)))


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-03-28 00:09:12 ] - відповісти

Файно, Ярославе!Посміявся - добре обіграно! Та й що казати - сусідська допомога - то дієвіше, ніж МНС,
А може тут просто прикрий збіг обставин - сусід трапився чомусь "неймовірно злий", і баня дерев’яна?
Тре ЛГ робити висновки... білий мармур наче не горить...
Закінчення пародії класне! Слава ворошиловським стрільцям!
ПС. А чого то Маріанна сумнівається - я б і з дробовика вцілив


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-03-29 00:11:03 ] - відповісти

Не кажи, Ваня-мститель, роблю висновки, що пародії ще не розучився писати. Білий мармур не згорів, тільки обвуглився і обсолився. Будем знати, як чужих жінок теє, краще свою - надійно! Своїй треба купувати багато різних суконь, щоб щодня міняла, і здавалося, що кожен день - це інша жінка! Дякую, друже!)))


Отправить
Катя Подолянка (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-22 21:10:11 ] - відповісти
ПАРОДІЯ ТАКИ БАГАТО СОКОВИТІША.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-06-23 00:35:08 ] - відповісти

Дякую, землячко! А де Ваші твори можна почитати?


Отправить
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2022-04-15 11:39:19 ] - відповісти

Дякую, Ярославе, весело, дотепно, насміялась до схочу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-18 10:51:18 ]
Ярославе, молодець! Гарна пародія, дотепно, смішно!))))