ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.29 17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,

Світлана Пирогова
2025.11.29 16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.

Володимир Бойко
2025.11.29 11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.

Артур Сіренко
2025.11.29 10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття

С М
2025.11.29 09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не

Віктор Кучерук
2025.11.29 07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.

Тетяна Левицька
2025.11.29 01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!

Іван Потьомкін
2025.11.28 22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,

М Менянин
2025.11.28 21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.

+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +

Артур Курдіновський
2025.11.28 19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)

***

Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…

В Горова Леся
2025.11.28 17:51
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.

І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!

Тетяна Левицька
2025.11.28 10:02
Журбою пахне жінка —
У щастя куций вік.
Дістав вже до печінки
Цивільний чоловік.

Від сорому згораєш,
Бо на твоїй руці
Тату — тавро моралі

Віктор Кучерук
2025.11.28 06:14
Таїться тиша в темряві кромішній
І чимось марить напівсонний двір,
А я римую безнадійно вірші,
Написаним дивуючи папір.
Допоки тиша вкутана пітьмою
За вікнами дрімає залюбки, -
Я душу мучу працею нічною,
Верзіннями утомлюю думки.

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2025.11.28 03:57
І Юда сіль розсипавши по столу
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова

не чуючи спішить він мимоволі

Світлана Пирогова
2025.11.27 19:09
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.

Євген Федчук
2025.11.27 18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Вечірня медитація
Як хороше помріяти надвечір,
Весняна днина медом вже стекла…
Поволі опускається на плечі
І огортає спокоєм імла.

Думками я від берега відчалю
І темрявою легко попливу –
Де тихий легіт ніжною печаллю -
Як пестощами - вкриє наяву.

І тіні загойдає він прозорі,
У вітах затихає вже: «Віть-віть!»
І понад сном химерних верховіть
Рука Симаргла висіває зорі.

8.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-18 18:04:15
Переглядів сторінки твору 429
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.771 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.771 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.818
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.11.28 20:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-18 18:04:53 ]
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-04-09 08:58:22 ] - відповісти
Дуже гарно. Настрій чудовий. Я б початок трохи інакше зробив, "Як хороше вгорнутися у вечір", бо "помріяти " вже було. Як гадаєш? А вірш вартісний.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 15:05:43 ] - відповісти

Що значить: уже було? Усі слова були уже чиїмись - так писала Ліна Костенко, тому вони вже вживалися іншими творцями віршів. А без слова "помріяти" весь вірш втрачає сенс, бо все подальше плетиво Образів - то мрії. Невже не бачиш і не розумієш? Аби зробити заувагу, хоч яку недолугу, але зробити...


Отправить
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 16:22:58 ]

Чому недолугу? З вірша у вірш переходить оте "помріяти", "мрійливість", "замріяний" тощо. А мова наша багата. Працюй, друже. І все буде добре.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 21:47:45 ] - відповісти

От переглянув два попередніх своїх вірша, нема там слова "мріяти" і однокореневих з ним слів, і давно не було. Ти свої поради пишеш, аби дістати мене і вивести із себе, та не дочекаєшся.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 11:18:51 ] - відповісти

Де тихий легіт ніжною печаллю -
Як пестощами - вкриє наяву.

Але файно,друже!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 15:06:42 ] - відповісти

Щиро дякую, друже! Ти вловив найсокровенніше!))


Отправить
Вікторія Лимар (Л.П./Л.П.) [ 2018-04-09 12:26:23 ] - відповісти
Мені до вподоби цей вірш!
Дякую, Ярославе, за щиру чуттєвість і вміння донести
свої почуття до читача!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 15:07:41 ] - відповісти

Спасибі Вам, шановна Вікторіє! Натхнення і гарного настрою)))


Отправить
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 13:35:44 ] - відповісти

О так, симпатичні образи, Ярославе, і гарно увиразнені. Так, ніби самому довелося це пережити. Власне, звідси і , можливо, запитання особистого бачення - "спокою імла" ніби легше читати, хоча і сенсово інше?
Звичайно, хотілося би обійти і друге "вже", але вирішення на кшталт
"І тіні загойдаються прозорі" і далі, потребують дещо іншої будови останнього, досить вдалого рядка.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 22:23:53 ] - відповісти

Володимире, дуже радий бачити тебе на своїй сторінці, і радий, що щось припало до смаку. Стосовно зауваг, то тут треба добре подумати, помізкувати. Покручу ще в голові ці місця, дякую!))


Отправить
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2018-04-09 14:25:54 ] - відповісти

Вдалий вечір, пане Ярославе !
Насолода тиха від прочитаних рядків.
Нових Вам медитативних станів в оспівуванні Прекрасного.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 22:26:56 ] - відповісти

Щиро дякую, дорогий пане Василю. Раз читач має насолоду од моїх скромних рядків, то я не дарма живу на цьому світі. Радий, що маю однодумця у Вашій особі!))


Отправить
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2018-04-09 18:09:40 ] - відповісти

Відчувається музика в цих романтичних рядках.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-04-09 22:28:27 ] - відповісти

Дуже приємно, Світлано. Дякую. Весни Вам у серці натхнення невичерпного.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-19 10:33:12 ]
Заворожує, прекрасна замальовка, дорогий Ярославе! Супер!