ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.05.14 19:42
Не чуть зозуль в Єрусалимі.
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця

Євген Федчук
2026.05.14 19:35
Під городом під Фелліном гримить канонада.
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а

Артур Курдіновський
2026.05.14 19:05
Критикую київську поетесу
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?

Артур Курдіновський
2026.05.14 18:56
Фрік - фрікує,
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!

Юрій Гундарів
2026.05.14 18:40
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер…
(З останніх поетичних надходжень)

Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав

Артур Курдіновський
2026.05.14 15:11
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер.

Кажуть, що кохання - вища нагорода...
А у мене інші нагороди є!
Маю гостре слово та кричущу ноту -

Кока Черкаський
2026.05.14 14:22
Четвертий закон Менделя
Ми не вивчали в школі.
Мендель дала декому пенделя,
Натякнувши, що цей король голий.

Датчанин Ганс Крістіан Андерсен
І шведка Астрід Лінґрен
Перетнулися в Такера Карлсона,-

Борис Костиря
2026.05.14 12:40
Суботнім днем я вийду в місто чуле,
Де заблукала в хащах пустота,
Де воскресає втрачене минуле
Й сідають пилом на асфальт літа.

Побачу, що ніхто не поспішає
І вулиці безлюдні в самоті.
Як проблиски дощу чи водограю,

Юрій Гундарів
2026.05.14 12:28
я хочу слів нових михайль семенко я хочу слів нових щоб ці слова не як полова щоб як трава Мабуть, вже понад років десять я уважно стежу за неочікуваними, інколи навіть на межі фолу, маршрутами музи Андрія Мироховича. Недаремно у його вірші, який

Ірина Вовк
2026.05.14 11:52
РУСАЛКА НА ЙМЕННЯ «ЛЮБАВА» Над Десною тумани, як сиве старе полотно, Де вода забирає у пам’яті сонячні кроки. Він – державна печатка, він – мудрість, він – горде вино, А вона… тільки трави і погляд дівочий глибокий. Над Десною розлилася ніч, гус

хома дідим
2026.05.14 09:55
мені би невагомого чогось
як флейти сякухаті
померти на цій кухні
на цій хаті
оскільки більш
нічого не зійшлось
закинути ще
у пакет сміттєвий

Вячеслав Руденко
2026.05.14 08:11
Алебастровий дзбан над безоднею лине
У руці мозолистій безнадійної драми.
Чи зустрінеться в полі Чигирин з Чигирином
У прадавній задумі, над полину дарами?

В фрагментарному відблиску вічної зброї
Знов палають на сонці теракотові стегна
Від нащадкі

Охмуд Песецький
2026.05.14 07:38
Римуються з укриттям
Буття і життя доладно.
І твій поетичний тям
Збирає трійне зверцадло.

Так мислиться уночі
В підземній міцній споруді
З барсеткою на плечі,

Тетяна Левицька
2026.05.14 07:25
Знов день промайнув, не лишивши світлини
на обрії неба в рожевім суцвітті.
А я ж не хотіла в гіркому полину
лишати сльоту на холоднім граніті.

Переболить, та, мабуть, не сьогодні —
ще рана глибока слізьми кровоточить,
і падає вечір у чорну безодню

Віктор Кучерук
2026.05.14 06:54
Безжурний світ
Дитячих літ
Був щедрим на утіхи
І їхній слід,
На північ й схід, -
Не стерта часом віха.
Тих давніх днів
Звучить мотив

Софія Кримовська
2026.05.13 19:36
Всесвіт, як пазли, вкладає долі
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Самота
Самота, самота, самота,
Хто не звідав її, той не знає,
Як там туга туманом вита,
І всю душу тобі сповиває.

Самота, самота, самота
Наче острів безлюдний поета,
Там, де образів квіт процвіта,
Гір вершини там - думки то злети.

Самота, самота, самота -
Мов чарівне дзеркало мрії,
Із якого світ весь виліта,
Ніби зоряний килим, яріє.

Самота, самота, самота,
Хай безлюддям вона убиває,
Та без неї душа не світа,
Хоч, буває, як вовк, завиває.

7517 р. (від Трипілля) (2009)






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 02:32:08
Переглядів сторінки твору 394
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.824
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 02:32:53 ]
Отправить
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2009-08-25 15:35:07 ] - відповісти

Самота - це для поета. Він живе у своєму власному світі, на якомусь безлюдному острові, який всіяний різними багатствами, що доступні тільки для нього. І тільки інколи поет повертається до "всіма любимого" світу, щоб показати часточку багатства, яку він виловив на своєму острові самоти.
Цей вірш, особисто мені, навіює бачення картини долі поета, долі митця.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 15:47:46 ] - відповісти

Цілком вірно все розумієте, Василю. Дякую, приємно усвідомлювати, що ти не завжди самотній у своїй самоті.


Отправить
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 16:06:39 ] - відповісти

Ярославе! Вірш сподобався образами "Наче острів безлюдний поета",трохи вибився з ритму "Гір вершини там - думки злети". Вірш настроєвий. А в мене на цю тему:
САМОТА
Скресає крига у душi,
Бо в самотi є щось приємне.
I це вiд мене невiд’ємне,
Iду, як вiтер в комишi.

А самота – це ностальгiя,
Це блюз, пронизаний дощем,
Зiв’ялих квiтiв тихий щем,
I таїна, i Панагiя.

Немов на сповiдi святiй
Вiдмитись хвилями спокути,
Це як на цвинтарi побути
I розiп’ятись на Хрестi...

Так, є у самотi приємне,
Скресає туга у душi.
В складнiй життєвiй теоремi
Я – мов павук у споришi.


Отправить
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 16:07:41 ] - відповісти

Хай щастить!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 17:11:42 ] - відповісти

Самота поету необхідна, і у Вас вона гарна по-своєму. Кожна строфа - новий образ або й картина своєрідна. Дякую, згоден щодо ритму, якщо витанцюється щось більш ритмічне і вартісне, заміню. Бажаю здоров"я і натхнення.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 16:44:19 ] - відповісти

Самота потрібна не лише поету, а кожній людині, щоби, відгородившись від суєтності світу, навести лад у власній душі, впорядкувати думки, відновити
внутрішню енергію.
Гарно. Успіхів Вам, пане Ярославе!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 17:24:33 ] - відповісти

Може й так, Зоряно. А Ви читали оповідання Едгара По "Человек толпы"? Після читання виникає сумнів, що кожному потрібна самота.
А загалом, вдячний, що завітали.