ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.07.04 19:53
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.

Володимир Ляшкевич
2026.07.04 16:15
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet

Борис Костиря
2026.07.04 13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.

Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,

Артур Курдіновський
2026.07.04 13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб

Охмуд Песецький
2026.07.04 12:39
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,

Вячеслав Руденко
2026.07.04 12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.

хома дідим
2026.07.04 10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном

Тетяна Левицька
2026.07.04 09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.

Небіжчики кличуть

Віктор Кучерук
2026.07.04 07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника

Ірина Вовк
2026.07.04 05:44
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ 1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов

Ванда Савранська
2026.07.03 22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.

Роксолана Вірлан
2026.07.03 20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.

Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?

Артур Курдіновський
2026.07.03 14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.

Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц

Борис Костиря
2026.07.03 12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.

Такий старезний, аж прадавній,

Олег Герман
2026.07.03 11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.

Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв

Юрко Бужанин
2026.07.03 10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Самота
Самота, самота, самота,
Хто не звідав її, той не знає,
Як там туга туманом вита,
І всю душу тобі сповиває.

Самота, самота, самота
Наче острів безлюдний поета,
Там, де образів квіт процвіта,
Гір вершини там - думки то злети.

Самота, самота, самота -
Мов чарівне дзеркало мрії,
Із якого світ весь виліта,
Ніби зоряний килим, яріє.

Самота, самота, самота,
Хай безлюддям вона убиває,
Та без неї душа не світа,
Хоч, буває, як вовк, завиває.

7517 р. (від Трипілля) (2009)






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 02:32:08
Переглядів сторінки твору 414
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.824
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 02:32:53 ]
Отправить
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2009-08-25 15:35:07 ] - відповісти

Самота - це для поета. Він живе у своєму власному світі, на якомусь безлюдному острові, який всіяний різними багатствами, що доступні тільки для нього. І тільки інколи поет повертається до "всіма любимого" світу, щоб показати часточку багатства, яку він виловив на своєму острові самоти.
Цей вірш, особисто мені, навіює бачення картини долі поета, долі митця.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 15:47:46 ] - відповісти

Цілком вірно все розумієте, Василю. Дякую, приємно усвідомлювати, що ти не завжди самотній у своїй самоті.


Отправить
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 16:06:39 ] - відповісти

Ярославе! Вірш сподобався образами "Наче острів безлюдний поета",трохи вибився з ритму "Гір вершини там - думки злети". Вірш настроєвий. А в мене на цю тему:
САМОТА
Скресає крига у душi,
Бо в самотi є щось приємне.
I це вiд мене невiд’ємне,
Iду, як вiтер в комишi.

А самота – це ностальгiя,
Це блюз, пронизаний дощем,
Зiв’ялих квiтiв тихий щем,
I таїна, i Панагiя.

Немов на сповiдi святiй
Вiдмитись хвилями спокути,
Це як на цвинтарi побути
I розiп’ятись на Хрестi...

Так, є у самотi приємне,
Скресає туга у душi.
В складнiй життєвiй теоремi
Я – мов павук у споришi.


Отправить
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 16:07:41 ] - відповісти

Хай щастить!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 17:11:42 ] - відповісти

Самота поету необхідна, і у Вас вона гарна по-своєму. Кожна строфа - новий образ або й картина своєрідна. Дякую, згоден щодо ритму, якщо витанцюється щось більш ритмічне і вартісне, заміню. Бажаю здоров"я і натхнення.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 16:44:19 ] - відповісти

Самота потрібна не лише поету, а кожній людині, щоби, відгородившись від суєтності світу, навести лад у власній душі, впорядкувати думки, відновити
внутрішню енергію.
Гарно. Успіхів Вам, пане Ярославе!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 17:24:33 ] - відповісти

Може й так, Зоряно. А Ви читали оповідання Едгара По "Человек толпы"? Після читання виникає сумнів, що кожному потрібна самота.
А загалом, вдячний, що завітали.