ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий

Юрій Гундарів
2026.10.10 11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко

До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.

Віктор Кучерук
2026.10.10 07:22
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.

Артур Курдіновський
2026.10.09 22:01
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,

Борис Костиря
2026.10.09 14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.

Вячеслав Руденко
2026.10.09 10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої

С М
2026.10.09 10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене

Ось повзу на підвіконня

хома дідим
2026.10.09 09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким

Віктор Кучерук
2026.10.09 06:11
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Самота
Самота, самота, самота,
Хто не звідав її, той не знає,
Як там туга туманом вита,
І всю душу тобі сповиває.

Самота, самота, самота
Наче острів безлюдний поета,
Там, де образів квіт процвіта,
Гір вершини там - думки то злети.

Самота, самота, самота -
Мов чарівне дзеркало мрії,
Із якого світ весь виліта,
Ніби зоряний килим, яріє.

Самота, самота, самота,
Хай безлюддям вона убиває,
Та без неї душа не світа,
Хоч, буває, як вовк, завиває.

7517 р. (від Трипілля) (2009)






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 02:32:08
Переглядів сторінки твору 453
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.824
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 02:32:53 ]
Отправить
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2009-08-25 15:35:07 ] - відповісти

Самота - це для поета. Він живе у своєму власному світі, на якомусь безлюдному острові, який всіяний різними багатствами, що доступні тільки для нього. І тільки інколи поет повертається до "всіма любимого" світу, щоб показати часточку багатства, яку він виловив на своєму острові самоти.
Цей вірш, особисто мені, навіює бачення картини долі поета, долі митця.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 15:47:46 ] - відповісти

Цілком вірно все розумієте, Василю. Дякую, приємно усвідомлювати, що ти не завжди самотній у своїй самоті.


Отправить
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 16:06:39 ] - відповісти

Ярославе! Вірш сподобався образами "Наче острів безлюдний поета",трохи вибився з ритму "Гір вершини там - думки злети". Вірш настроєвий. А в мене на цю тему:
САМОТА
Скресає крига у душi,
Бо в самотi є щось приємне.
I це вiд мене невiд’ємне,
Iду, як вiтер в комишi.

А самота – це ностальгiя,
Це блюз, пронизаний дощем,
Зiв’ялих квiтiв тихий щем,
I таїна, i Панагiя.

Немов на сповiдi святiй
Вiдмитись хвилями спокути,
Це як на цвинтарi побути
I розiп’ятись на Хрестi...

Так, є у самотi приємне,
Скресає туга у душi.
В складнiй життєвiй теоремi
Я – мов павук у споришi.


Отправить
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 16:07:41 ] - відповісти

Хай щастить!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 17:11:42 ] - відповісти

Самота поету необхідна, і у Вас вона гарна по-своєму. Кожна строфа - новий образ або й картина своєрідна. Дякую, згоден щодо ритму, якщо витанцюється щось більш ритмічне і вартісне, заміню. Бажаю здоров"я і натхнення.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 16:44:19 ] - відповісти

Самота потрібна не лише поету, а кожній людині, щоби, відгородившись від суєтності світу, навести лад у власній душі, впорядкувати думки, відновити
внутрішню енергію.
Гарно. Успіхів Вам, пане Ярославе!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 17:24:33 ] - відповісти

Може й так, Зоряно. А Ви читали оповідання Едгара По "Человек толпы"? Після читання виникає сумнів, що кожному потрібна самота.
А загалом, вдячний, що завітали.