ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.25 06:42
Позникали сни тривожні,
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.

хома дідим
2026.08.24 23:14
національна незалежність
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів

Іван Потьомкін
2026.08.24 20:56
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.

Артур Курдіновський
2026.08.24 18:10
Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.

У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу

Володимир Бойко
2026.08.24 14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.

Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.

Вячеслав Руденко
2026.08.24 13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...

Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну

Володимир Каразуб
2026.08.24 12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною

Ірина Вовк
2026.08.24 12:33
Фінал. Останній крок Лагіди «Історія запам'ятає її як коханку Риму. Мені ж вона залишить право бути його єдиним незавойованим ворогом». З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.

Ольга Садкова
2026.08.24 12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.

Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток

Борис Костиря
2026.08.24 11:28
То дощ холодний, то нервовий сніг.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.

Природа іспит приготує нам.

Віктор Кучерук
2026.08.24 07:32
Металися бурі, згори гримкотіло,
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с

С М
2026.08.23 22:31
Трава волоссям, а ти левиця на осонні
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи

Для мене ти – Вода, яка танцює


хома дідим
2026.08.23 21:17
на що мені сумнівних істин
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних

Галина Кучеренко
2026.08.23 19:37
Чи ми трипільці, чи скіфи, сармати…
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -

Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,

Артур Курдіновський
2026.08.23 18:45
Героїне мого роману!
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.

А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"

Кока Черкаський
2026.08.23 15:06
Я купляю в атебе
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!

Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Самота
Самота, самота, самота,
Хто не звідав її, той не знає,
Як там туга туманом вита,
І всю душу тобі сповиває.

Самота, самота, самота
Наче острів безлюдний поета,
Там, де образів квіт процвіта,
Гір вершини там - думки то злети.

Самота, самота, самота -
Мов чарівне дзеркало мрії,
Із якого світ весь виліта,
Ніби зоряний килим, яріє.

Самота, самота, самота,
Хай безлюддям вона убиває,
Та без неї душа не світа,
Хоч, буває, як вовк, завиває.

7517 р. (від Трипілля) (2009)






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 02:32:08
Переглядів сторінки твору 426
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.824
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 02:32:53 ]
Отправить
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2009-08-25 15:35:07 ] - відповісти

Самота - це для поета. Він живе у своєму власному світі, на якомусь безлюдному острові, який всіяний різними багатствами, що доступні тільки для нього. І тільки інколи поет повертається до "всіма любимого" світу, щоб показати часточку багатства, яку він виловив на своєму острові самоти.
Цей вірш, особисто мені, навіює бачення картини долі поета, долі митця.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 15:47:46 ] - відповісти

Цілком вірно все розумієте, Василю. Дякую, приємно усвідомлювати, що ти не завжди самотній у своїй самоті.


Отправить
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 16:06:39 ] - відповісти

Ярославе! Вірш сподобався образами "Наче острів безлюдний поета",трохи вибився з ритму "Гір вершини там - думки злети". Вірш настроєвий. А в мене на цю тему:
САМОТА
Скресає крига у душi,
Бо в самотi є щось приємне.
I це вiд мене невiд’ємне,
Iду, як вiтер в комишi.

А самота – це ностальгiя,
Це блюз, пронизаний дощем,
Зiв’ялих квiтiв тихий щем,
I таїна, i Панагiя.

Немов на сповiдi святiй
Вiдмитись хвилями спокути,
Це як на цвинтарi побути
I розiп’ятись на Хрестi...

Так, є у самотi приємне,
Скресає туга у душi.
В складнiй життєвiй теоремi
Я – мов павук у споришi.


Отправить
Лариса Коваль (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 16:07:41 ] - відповісти

Хай щастить!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-25 17:11:42 ] - відповісти

Самота поету необхідна, і у Вас вона гарна по-своєму. Кожна строфа - новий образ або й картина своєрідна. Дякую, згоден щодо ритму, якщо витанцюється щось більш ритмічне і вартісне, заміню. Бажаю здоров"я і натхнення.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-09-01 16:44:19 ] - відповісти

Самота потрібна не лише поету, а кожній людині, щоби, відгородившись від суєтності світу, навести лад у власній душі, впорядкувати думки, відновити
внутрішню енергію.
Гарно. Успіхів Вам, пане Ярославе!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 17:24:33 ] - відповісти

Може й так, Зоряно. А Ви читали оповідання Едгара По "Человек толпы"? Після читання виникає сумнів, що кожному потрібна самота.
А загалом, вдячний, що завітали.