Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.24
20:26
Як палає в небесних коморах
І освітлює звідти пітьму
Піроманом підпалений порох,
Я не знаю навіщо й чому!
Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,
І освітлює звідти пітьму
Піроманом підпалений порох,
Я не знаю навіщо й чому!
Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,
2026.03.24
18:05
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл
2026.03.24
15:07
о шторм іде убити
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
2026.03.24
14:43
І
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,
2026.03.24
11:59
Я залишу усі двері навстіж
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
2026.03.24
06:25
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
2026.03.23
21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.03.23
15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
2026.03.23
13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
2026.03.23
11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
2026.03.22
15:33
Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.
Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
2026.03.22
13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Поеми
Казака про любов короля (міні-поема)
(відповідь Бабі Нібабі)
Вам хочу, друзі, казку розказати,
Нібабу треба ж якось наказати...
БудЕ їй повний "па-де-де гаплик",
Ходімо, товариство, на шашлик.
Розпалюємо вогнище руде,
Стрибаєм через нього в па-де-де…
Та обережно, каже нам примовка,
Це ж не шашлик із смаленого вовка.
Гре, діставайте огірки і сало,
Агентош буде керувати балом,
Овації прошу усього залу,
Він стане нині світлим кардиналом.
Сьогодні призначається між нами
Придворная і першая статс-дама,
Поезії поважна Берегиня
Софі Кримовська - перша герцогиня.
Хай біля неї прошу сяде, please,
Хмельницький пан наш Валері – маркіз.
Вина Цибульській Таї - із графину
Вона сьогодні - в статусі графині.
Тичко з Матвійко Катею таки
Заграють туш в чотири нам руки.
Поважні гості всядуться до столу –
Маркізи – Бенедишин, Люба Долик,
І Юля Бро і Лозова Оксана
У поетичнім сяєві постануть.
Приїхав герцог Редчиць із Канади,
Його також вітать ми дуже раді.
І запросити ще бо ми раденькі
І віконтесу Іру Зелененьку.
Все зафільмує і віддасть у пресу
Тернополянка - віршів баронеса.
Піднявсь в Кучерука козацький шлик
Він гарний приготує нам шашлик.
В демократичнім тут живем ми світі,
Не бандюки проходять у еліту,
В застіллі вірш хто кращий прочитає,
Того у королі і обирають.
Коли вже всі ми віршів начитались,
Почулось – наче щось загелготало.
Нібаби то було тоді дивацтво -
Вона гусей пасла біля палацу.
В кущах сама замислена сиділа
І віршики під носа бурмотіла.
Їх Черняхівський чув, музика чесний:
«Та ж з тебе може бути поетеса!»
Призналась Баба, наче те маля:
«Я написала вірш про короля!»
А Толя був наш не у тім`я битий,
Він попросив її в ставку помитись,
І сталось диво справжнє, о-ля-ля,
Красуню він повів до короля.
Вона той вірш похнюплено читала,
І всіх вельмож взяла й зачарувала,
Король аж голову засунув в пащу лева:
- Нібаба буде нині королева.
Наказую її я покарати -
Із королем у стилі «ню» скупати!
А Ліля Ні – перспект в літа свої –
Це буде перша фрейліна її.
Звучали тости й вірші знов чудові -
Хоч раз король женився по любові!
Та кожен з нас про теє добре знає –
Такого у реалі не буває!
Про це напише хтось колись в поемі,
Таке буває в мріях на «ПееМі»!
8.08.7519 р. (Від Трипілля) (2011)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казака про любов короля (міні-поема)
(відповідь Бабі Нібабі)Вам хочу, друзі, казку розказати,
Нібабу треба ж якось наказати...
БудЕ їй повний "па-де-де гаплик",
Ходімо, товариство, на шашлик.
Розпалюємо вогнище руде,
Стрибаєм через нього в па-де-де…
Та обережно, каже нам примовка,
Це ж не шашлик із смаленого вовка.
Гре, діставайте огірки і сало,
Агентош буде керувати балом,
Овації прошу усього залу,
Він стане нині світлим кардиналом.
Сьогодні призначається між нами
Придворная і першая статс-дама,
Поезії поважна Берегиня
Софі Кримовська - перша герцогиня.
Хай біля неї прошу сяде, please,
Хмельницький пан наш Валері – маркіз.
Вина Цибульській Таї - із графину
Вона сьогодні - в статусі графині.
Тичко з Матвійко Катею таки
Заграють туш в чотири нам руки.
Поважні гості всядуться до столу –
Маркізи – Бенедишин, Люба Долик,
І Юля Бро і Лозова Оксана
У поетичнім сяєві постануть.
Приїхав герцог Редчиць із Канади,
Його також вітать ми дуже раді.
І запросити ще бо ми раденькі
І віконтесу Іру Зелененьку.
Все зафільмує і віддасть у пресу
Тернополянка - віршів баронеса.
Піднявсь в Кучерука козацький шлик
Він гарний приготує нам шашлик.
В демократичнім тут живем ми світі,
Не бандюки проходять у еліту,
В застіллі вірш хто кращий прочитає,
Того у королі і обирають.
Коли вже всі ми віршів начитались,
Почулось – наче щось загелготало.
Нібаби то було тоді дивацтво -
Вона гусей пасла біля палацу.
В кущах сама замислена сиділа
І віршики під носа бурмотіла.
Їх Черняхівський чув, музика чесний:
«Та ж з тебе може бути поетеса!»
Призналась Баба, наче те маля:
«Я написала вірш про короля!»
А Толя був наш не у тім`я битий,
Він попросив її в ставку помитись,
І сталось диво справжнє, о-ля-ля,
Красуню він повів до короля.
Вона той вірш похнюплено читала,
І всіх вельмож взяла й зачарувала,
Король аж голову засунув в пащу лева:
- Нібаба буде нині королева.
Наказую її я покарати -
Із королем у стилі «ню» скупати!
А Ліля Ні – перспект в літа свої –
Це буде перша фрейліна її.
Звучали тости й вірші знов чудові -
Хоч раз король женився по любові!
Та кожен з нас про теє добре знає –
Такого у реалі не буває!
Про це напише хтось колись в поемі,
Таке буває в мріях на «ПееМі»!
8.08.7519 р. (Від Трипілля) (2011)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
