Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.02
21:47
Загаснув серпень. Літо відбулося
й нема за що закинути собі —
відщедрилось у жнивному колоссі,
спочити йде в тумани голубі.
Його стрічає обрій ув обійми,
вгортає у серпанкові шовки.
Хай буде сон його такий спокійний,
й нема за що закинути собі —
відщедрилось у жнивному колоссі,
спочити йде в тумани голубі.
Його стрічає обрій ув обійми,
вгортає у серпанкові шовки.
Хай буде сон його такий спокійний,
2026.09.02
19:44
І раніш, коли розлунювалась сирена «швидкої»,
Серце стискалось і шептало: «Допоможи, Боже!
Зглянься на того, хто лежить недугом прикутий.
Байдуже – чи вірить він в Тебе, чи збайдужів».
І раніш, коли, бува, зачую муркотливий наспів гелікоптера,
Вдивл
Серце стискалось і шептало: «Допоможи, Боже!
Зглянься на того, хто лежить недугом прикутий.
Байдуже – чи вірить він в Тебе, чи збайдужів».
І раніш, коли, бува, зачую муркотливий наспів гелікоптера,
Вдивл
2026.09.02
16:01
Долонi заховали вiд думок,
А лiто простягає руки з квiтiв.
По тiлу пролетiв нервовий шок:
Чому нiхто їх досi не помiтив?
Пiрнувши в теплi хвилi почуттiв,
Порозкидавши каменi спокою,
День лимонадом на столi розлив -
А лiто простягає руки з квiтiв.
По тiлу пролетiв нервовий шок:
Чому нiхто їх досi не помiтив?
Пiрнувши в теплi хвилi почуттiв,
Порозкидавши каменi спокою,
День лимонадом на столi розлив -
2026.09.02
15:32
Скоро осінь. І я у дорозі
на своїй самочинній війні.
На всі боки – зелені вогні,
де душа почиває у Бозі,
що курсивами у некролозі
накувала зозуля мені.
ІІ
на своїй самочинній війні.
На всі боки – зелені вогні,
де душа почиває у Бозі,
що курсивами у некролозі
накувала зозуля мені.
ІІ
2026.09.02
14:52
Зимова казка швидко закінчилась.
Розтанув сніг, як неповторність мрій.
Природа творить святість і безчинство,
Даруючи пророків і повій.
Розтанули минулого скульптури,
Картини, фрески, видива століть.
Там часу нищівна мускулатура
Розтанув сніг, як неповторність мрій.
Природа творить святість і безчинство,
Даруючи пророків і повій.
Розтанули минулого скульптури,
Картини, фрески, видива століть.
Там часу нищівна мускулатура
2026.09.02
13:21
Крихти чорних черепашок,
Лал, немеркнучі ланіти,
Гарбузи і Попелюшки,
Єзуїти чи шиїти,
Довге, радісне затишшя,
Масала зелена, дивна,
Чорні вишні над узвишшям,
Далечінь масна й чарівна...
Лал, немеркнучі ланіти,
Гарбузи і Попелюшки,
Єзуїти чи шиїти,
Довге, радісне затишшя,
Масала зелена, дивна,
Чорні вишні над узвишшям,
Далечінь масна й чарівна...
2026.09.02
12:34
Часто згадую, любий, як той листопад
поєднав у гучнім ресторані
нас з тобою тоді, після болісних зрад,
в дощовий вечір фортепіанний.
Музикант віртуозно танок вигравав,
готував капучино бариста.
Танцювали красуні під пристрасний драйв
у зваблив
поєднав у гучнім ресторані
нас з тобою тоді, після болісних зрад,
в дощовий вечір фортепіанний.
Музикант віртуозно танок вигравав,
готував капучино бариста.
Танцювали красуні під пристрасний драйв
у зваблив
2026.09.02
07:00
Краплинки холодні, прозорі і чисті
Розваги собі влаштували у місті, -
Стукочуть, дзюркочуть на плитках, асфальті,
Заводять сопрано, продовжують альтом, -
Всю землю вмиває навала дзвеняча,
З ознаками жвавої й щедрої вдачі.
Тіснява калюж і струмочків
Розваги собі влаштували у місті, -
Стукочуть, дзюркочуть на плитках, асфальті,
Заводять сопрано, продовжують альтом, -
Всю землю вмиває навала дзвеняча,
З ознаками жвавої й щедрої вдачі.
Тіснява калюж і струмочків
2026.09.01
22:13
Я нікуди не хочу іти.
Я побуду сьогодні удома.
Подивлюсь я на все з висоти
Чи із попелу й диму Содома.
Подивлюсь я із храму хмарин
Чи з боліт, із низини Аїда.
Не пізнаю я більших вершин,
Я побуду сьогодні удома.
Подивлюсь я на все з висоти
Чи із попелу й диму Содома.
Подивлюсь я із храму хмарин
Чи з боліт, із низини Аїда.
Не пізнаю я більших вершин,
2026.09.01
21:07
— Літо, літечко барвисте,
ти куди втікаєш з міста?
А мені, виходить, час
повертатися у клас?
Знов за партою сидіти
і все вчити, вчити, вчити?
Зачекай іще хоч трішки.
Не втомились мої ніжки
ти куди втікаєш з міста?
А мені, виходить, час
повертатися у клас?
Знов за партою сидіти
і все вчити, вчити, вчити?
Зачекай іще хоч трішки.
Не втомились мої ніжки
2026.09.01
20:27
щось було у цім
нічого у цім не лишилось
невідомо чиє глузування
постскриптуму замість
ми заходимо в осінь
так ніби нам доручили
не то щоби сильно хотілося
але звичайно як скажеш
нічого у цім не лишилось
невідомо чиє глузування
постскриптуму замість
ми заходимо в осінь
так ніби нам доручили
не то щоби сильно хотілося
але звичайно як скажеш
2026.09.01
17:45
Відгоріло в стерні —
Відцвіли землероби,
Жебраки уночі
Вже шукають ропух.
Мемуаровий* біль,
Наче кінь клишоногий,
У канаві йдучи,
Знов прискорює рух…
Відцвіли землероби,
Жебраки уночі
Вже шукають ропух.
Мемуаровий* біль,
Наче кінь клишоногий,
У канаві йдучи,
Знов прискорює рух…
2026.09.01
10:10
САЛОМЕЯ: ТАНЕЦЬ СЕМИ ПОКРИВАЛ"
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
в містичному стилі біблійної «Пісні Пісень»)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ірод Антипа – тетрарх Галілеї, цар, чиє серце повне безумства та гріховної пристрасті.
Саломея – юн
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
в містичному стилі біблійної «Пісні Пісень»)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ірод Антипа – тетрарх Галілеї, цар, чиє серце повне безумства та гріховної пристрасті.
Саломея – юн
2026.09.01
07:40
Самотність крижана вчувається сильніше,
Коли на заході згасає тихо день, -
Коли мене уже не радують ні вірші,
Ні звуки в клітці соловейкових пісень.
Знедавна самоту ніяк не втихомирю,
Хоча тепер собі це ставлю за мету,
Бо не скоривсь біді та не утр
Коли на заході згасає тихо день, -
Коли мене уже не радують ні вірші,
Ні звуки в клітці соловейкових пісень.
Знедавна самоту ніяк не втихомирю,
Хоча тепер собі це ставлю за мету,
Бо не скоривсь біді та не утр
2026.08.31
21:18
сонцезаходом палає
сатурнічний небозвід
падає в ще справну память
літа перезрілий плід
різноквіття на осоннях
липоцвіт джмелиний літ
поле рапсове і сонях
хмароплин і живопліт
сатурнічний небозвід
падає в ще справну память
літа перезрілий плід
різноквіття на осоннях
липоцвіт джмелиний літ
поле рапсове і сонях
хмароплин і живопліт
2026.08.31
20:40
Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них...?
Із нежиття вони в життя приходять,
крізь мокрі випинаються сніги,
а ми, панове, в гумових чоботях,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них...?
Із нежиття вони в життя приходять,
крізь мокрі випинаються сніги,
а ми, панове, в гумових чоботях,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Поеми
Казака про любов короля (міні-поема)
(відповідь Бабі Нібабі)
Вам хочу, друзі, казку розказати,
Нібабу треба ж якось наказати...
БудЕ їй повний "па-де-де гаплик",
Ходімо, товариство, на шашлик.
Розпалюємо вогнище руде,
Стрибаєм через нього в па-де-де…
Та обережно, каже нам примовка,
Це ж не шашлик із смаленого вовка.
Гре, діставайте огірки і сало,
Агентош буде керувати балом,
Овації прошу усього залу,
Він стане нині світлим кардиналом.
Сьогодні призначається між нами
Придворная і першая статс-дама,
Поезії поважна Берегиня
Софі Кримовська - перша герцогиня.
Хай біля неї прошу сяде, please,
Хмельницький пан наш Валері – маркіз.
Вина Цибульській Таї - із графину
Вона сьогодні - в статусі графині.
Тичко з Матвійко Катею таки
Заграють туш в чотири нам руки.
Поважні гості всядуться до столу –
Маркізи – Бенедишин, Люба Долик,
І Юля Бро і Лозова Оксана
У поетичнім сяєві постануть.
Приїхав герцог Редчиць із Канади,
Його також вітать ми дуже раді.
І запросити ще бо ми раденькі
І віконтесу Іру Зелененьку.
Все зафільмує і віддасть у пресу
Тернополянка - віршів баронеса.
Піднявсь в Кучерука козацький шлик
Він гарний приготує нам шашлик.
В демократичнім тут живем ми світі,
Не бандюки проходять у еліту,
В застіллі вірш хто кращий прочитає,
Того у королі і обирають.
Коли вже всі ми віршів начитались,
Почулось – наче щось загелготало.
Нібаби то було тоді дивацтво -
Вона гусей пасла біля палацу.
В кущах сама замислена сиділа
І віршики під носа бурмотіла.
Їх Черняхівський чув, музика чесний:
«Та ж з тебе може бути поетеса!»
Призналась Баба, наче те маля:
«Я написала вірш про короля!»
А Толя був наш не у тім`я битий,
Він попросив її в ставку помитись,
І сталось диво справжнє, о-ля-ля,
Красуню він повів до короля.
Вона той вірш похнюплено читала,
І всіх вельмож взяла й зачарувала,
Король аж голову засунув в пащу лева:
- Нібаба буде нині королева.
Наказую її я покарати -
Із королем у стилі «ню» скупати!
А Ліля Ні – перспект в літа свої –
Це буде перша фрейліна її.
Звучали тости й вірші знов чудові -
Хоч раз король женився по любові!
Та кожен з нас про теє добре знає –
Такого у реалі не буває!
Про це напише хтось колись в поемі,
Таке буває в мріях на «ПееМі»!
8.08.7519 р. (Від Трипілля) (2011)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казака про любов короля (міні-поема)
(відповідь Бабі Нібабі)Вам хочу, друзі, казку розказати,
Нібабу треба ж якось наказати...
БудЕ їй повний "па-де-де гаплик",
Ходімо, товариство, на шашлик.
Розпалюємо вогнище руде,
Стрибаєм через нього в па-де-де…
Та обережно, каже нам примовка,
Це ж не шашлик із смаленого вовка.
Гре, діставайте огірки і сало,
Агентош буде керувати балом,
Овації прошу усього залу,
Він стане нині світлим кардиналом.
Сьогодні призначається між нами
Придворная і першая статс-дама,
Поезії поважна Берегиня
Софі Кримовська - перша герцогиня.
Хай біля неї прошу сяде, please,
Хмельницький пан наш Валері – маркіз.
Вина Цибульській Таї - із графину
Вона сьогодні - в статусі графині.
Тичко з Матвійко Катею таки
Заграють туш в чотири нам руки.
Поважні гості всядуться до столу –
Маркізи – Бенедишин, Люба Долик,
І Юля Бро і Лозова Оксана
У поетичнім сяєві постануть.
Приїхав герцог Редчиць із Канади,
Його також вітать ми дуже раді.
І запросити ще бо ми раденькі
І віконтесу Іру Зелененьку.
Все зафільмує і віддасть у пресу
Тернополянка - віршів баронеса.
Піднявсь в Кучерука козацький шлик
Він гарний приготує нам шашлик.
В демократичнім тут живем ми світі,
Не бандюки проходять у еліту,
В застіллі вірш хто кращий прочитає,
Того у королі і обирають.
Коли вже всі ми віршів начитались,
Почулось – наче щось загелготало.
Нібаби то було тоді дивацтво -
Вона гусей пасла біля палацу.
В кущах сама замислена сиділа
І віршики під носа бурмотіла.
Їх Черняхівський чув, музика чесний:
«Та ж з тебе може бути поетеса!»
Призналась Баба, наче те маля:
«Я написала вірш про короля!»
А Толя був наш не у тім`я битий,
Він попросив її в ставку помитись,
І сталось диво справжнє, о-ля-ля,
Красуню він повів до короля.
Вона той вірш похнюплено читала,
І всіх вельмож взяла й зачарувала,
Король аж голову засунув в пащу лева:
- Нібаба буде нині королева.
Наказую її я покарати -
Із королем у стилі «ню» скупати!
А Ліля Ні – перспект в літа свої –
Це буде перша фрейліна її.
Звучали тости й вірші знов чудові -
Хоч раз король женився по любові!
Та кожен з нас про теє добре знає –
Такого у реалі не буває!
Про це напише хтось колись в поемі,
Таке буває в мріях на «ПееМі»!
8.08.7519 р. (Від Трипілля) (2011)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
