ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
З голосу Езопа
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
З точністю до навпаки
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
(Спомину фрагмент)
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
Аромату бузкового казка (акровірш)
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить

Леся Горова
2024.04.17 07:58
Бузок зацвів
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.

Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари

Артур Курдіновський
2024.04.17 06:34
Гнів (сонет)
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?

Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,

Микола Соболь
2024.04.17 06:27
Перший дощ
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.

Віктор Кучерук
2024.04.17 05:37
* * *
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.

Гриць Янківська
2024.04.17 00:24
Аж раптом – ніч
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.

Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги

Іван Потьомкін
2024.04.16 23:09
Псалом 127. Пісня Соломонових сходинок
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.

Юрко Бужанин
2024.04.16 22:33
Тут колись росли кущі кизилу
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.

Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л

Володимир Каразуб
2024.04.16 20:19
Мармур
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік

Ніна Виноградська
2024.04.16 20:03
Весняна яса
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.

Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -

Ольга Олеандра
2024.04.16 09:56
З листка на листочок
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.

16.04.24

Микола Соболь
2024.04.16 05:52
Поетичні війни
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.

Віктор Кучерук
2024.04.16 05:42
* * *
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поеми):

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Євген Федчук
2020.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Поеми

 Сон і мрія
І
Вже у безвісті – часу хвилини,
Знемагають вітри за вікном,
І тополі журливо щоднини
В тузі віття схиляють вінком.
Буря в мозок регоче крізь втому,
Розтинаючи душу мені,
І стає раптом знову знайомим
Те, що бачив колись я у сні.
ІІ
Розхиливши троянди руками,
Ти у серце моє увійшла,
І наповнивши груди піснями,
Раптом в небі зорею зійшла.
Я втоплю у заглибинах моря
Всі печалі, весь біль і біду,
І босоніж, крізь думи прозорі,
Знов по хвилях до тебе піду.
Горизонт я рукою дістану,
Небо з морем з»єднаю, мов птах,
Обійму тебе ніжно, кохана,
І в любов понесу на руках.
Хай в очах твоїх легким серпанком
Заблищить світанкова роса.
І жоржинами кожного ранку
Хай цвіте твоя ніжна краса.
ІІІ
Завирує життя змарніле.
Крізь туман зарегочуть поля,
Буде листя всміхатися пріле
І обпечена сонцем земля.
Розіб»ю я свій смуток кволий,
У печаль устромлю свою спис,
Щоб літак моїх мрій ніколи
Гіркоти і болю не ніс.
Полечу я на крилах чекання
У захмарні світи голубі,
Од зірок найпалкіше вітання
Із кометою вишлю тобі.
Упаде воно в куряві сірій
На зелену імлу дібров,
І думок розколисаний вирій
Розтривожить твою любов.
Зблідне сонце у літньому просі,
Й буду я в неспокійному сні
Марить милим ім»ям твоїм, Росі*,
Як береза теплом навесні.
ІV
Крізь безмежжя і далеч сиву
Понесе мене думка моя,
Наче вітер – весняну зливу -
Де болгарська цвіте земля.
І замріяний і щасливий,
Закричу я тобі з пітьми:
Ти згадай той вечір мінливий,
Коли вперше зустрілись ми.
І, мабуть, щось таке дитяче
У розмові нашій було,
Коли вперше дотик гарячий
Наших рук поєднав тепло.
Ми з тобою тоді відчули,
Як палає в серцях вогонь,
Мов у квітах, сонце втонуло,
У суцвітті твоїх долонь.
Заворожений і глибокий –
У розбиті серця ночей –
Розхвильований літній спокій
Бив промінням з твоїх очей.
Карі очі! О скільки щастя
І снаги Ви мені дали.
О якби усі долі напасті
Вітри в темряві рознесли.
V
Засоромлена і мрійлива
В очі гляне мені весна,
Скільки ніжності й скільки дива
Принесе мені в мріях вона.
Знову житиму я в чеканні,
Знов летітиму усі сні
До землі, де цвіте кохання,
Де ти вперше всміхнулась мені.
VІ
Все минеться. Ілюзій хмари
Розметає життя у прах.
Полохливих думок отари
Затремтять на буйних вітрах.
Ти вже іншою зовсім будеш,
Може час і любов спалить,
Тільки вірю, що не забудеш
Того дня неповторну мить.
Хай чорніє від люті небо
І жбурля в очі злість і біду,
Все одно я прийду до тебе,
Свою ніжність до ніг покладу.

*Росі, Росиця – дівоче ім»я у Болгарії.

15-31.07.7487 р. (Від Трипілля) (1979)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 02:16:25
Переглядів сторінки твору 446
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми СУЧАСНЕ
Автор востаннє на сайті 2024.04.15 16:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 02:16:34 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:40:14 ] - відповісти

Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 18:17:53 ] - відповісти

Сон і мрія...Якщо б ви, Ярославе, навіть не назвали так свою поему, все рівно з неї випливає мрія і сон) Сподобався сентиментал твору. Також фраза: "Розхиливши троянди руками,
Ти у серце моє увійшла".З повагою Володимир.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:13:21 ] - відповісти

Володимире, дякую за відвідини і що завдали собі труду прочитати такий довгий текст.
Радий, що щось сподобалося, бо це моя дуже рання юнацька річ, я її ніколи і ніде не друкував раніше.
З повагою Ярослав





Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 22:31:06 ]

Я не зауважив дати написання, бо у вас таке літочислення складне))Добре, що давня річ знайшла своє місце на ПМ. Знаєте, авторитет автора дозволяє давні речі привести у відповідність до свого теперішнього іміджу)))




Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 19:22:53 ] - відповісти

Сон і Мрія... Чомусь сприйняла їх як живих істот. Літгерой - Сон, а літгероїня - Мрія. Закохані... А цікаво в яких вимірах вони зустрічаються. І чи зустрічаються вони взагалі, незважаючи на взаємну схожість?




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:22:07 ] - відповісти

Цікаве сприйняття твору. Може бути і таке трактування, хоча для мене це незвично читати. Але цей твір був таким собі маренням наяву під впливом першого кохання... Так що якщо ці двоє і зустрічаються, то десь там в уяві поза хмарами або у сновидіннях, яке буває багатше за уяву, а буває і навпаки.





Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:04:45 ] - відповісти

І До кого це ти там у Болгарії?))) Чуттево...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:25:37 ] - відповісти

Там же навіть ім"я зазначено, брате. Такого ступеня відвертості ніхто тут собі не дозволяє. Чи тобі ще й прізвище назвати? Дякую, це було перше кохання, дела давно минувших дней... А твір уперше сьогодні побачив світ, так буває.




Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:55:50 ] - відповісти

Брате, перше - це завше трепетно...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:01:59 ] - відповісти

Дякую, друже, за розуміння.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:10:05 ] - відповісти

Доброго вечора, Ярославе. Після недавнього прочухана, якось боязко заходити на цю сторінку. Але такою юнацькою ніжністю війнуло від вірша, що затримався, подумав, вирішив: Хай там що, відгукнусь.
Гарно. "крила чекання", "суцвіття долонь"...
Сподобалось.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:25:29 ] - відповісти

Дякую, що завітали, Василю, що не злякались. Може, Ви і мали рацію частково щодо величальної. Бо зараз сиджу над музикою до цієї колискової, а вона справді виходить, як величальна. Так що погляд збоку цінний буває. Даруйте за надмірну різкість тону.
Дякую за відгук.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:44:07 ]

Тоді про величальну я написав у жартівливому тоні. Та все добре, що добре закінчується. Творчого весняного Вам сонечка, Ярославе.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:19:55 ] - відповісти

Боже ж мій, який цнотливий парубок був :))




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:32:07 ] - відповісти

Був такий, їй-Бо, Любо! Два роки не дивився на українських дівчат, хоч як мене спокушали деякі, аж поки не тріснув браслетик на руці "неделька", пам"ятаєте, такі носили тоді дівчатка, і любов тоді теж ніби тріснула. Тільки ось гарна пам"ять лишилась. Дякую, натхнення бажаю.





Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:37:11 ]

Якщо пам"ять лишилась, значить, все недаремно було :) І Вам натхнення!




Людмила Петрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:23:56 ] - відповісти

Дуже гарний, образний твір, але Ви використовуєте рими, які є дуже слабкими (а точніше не використовуються в поезії, тобто є «-») — це (увійшла …. зійшла), (роса …. краса), (чеканя … вітання), (будеш … забудеш).




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:38:17 ] - відповісти

Людмило, дякую за гарний відгук і зауваження. Я цілковито з Вами згоден щодо рим, нині я такими не послуговуюсь, я нещодавно дещо виправив у цьому тексті, бачу він змінюється і ніби втрачає оту юнацьку безпосередність і свіжість (бо я нині уже не той, що був колись!), яка була в ті роки, і тому залишив усе, так як є. Більше думав над образами і думками, ніж над римами, як писав.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:48:32 ] - відповісти

Ще й як недаремно, Любо! Пам"ятаєте вірш "Листи", може? Ви написали дуже гарний коментар до нього.
Він - моя класика, теж їй присвячений і його поклав на музику О.Білаш і він нині виконується. Крім того, той вірш одружив двох закоханих, це ціла історія, так що дійсно є що згадати.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:53:58 ] - відповісти

Знайшла, перечитала. Так, ніколи не знаєш, "как слово наше отзовется" :)




Залишити коментар Запросити до дискусії
Якщо ви зауважили помилку, виділіть потрібний фрагмент тексту
і натисніть Ctrl + Enter
Автора (ID)
наприклад, в адресі сторінки редакціїї http://maysterni.com/user.php?id=682 - ID 682



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:44:11 ] - відповісти

Шановне товариство! Вже після публікації зауважив, що не у тій рубриці надрукував свою поему, тому анонсую її ще раз аби вона зайняла своє місце у відповідній рубриці. Усі відгуки переніс знову сюди.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 23:26:12 ] - відповісти

Сильний, чуттєвий, ліричний, глибокий, ніжний твір. Певно, такою була (і є) любов.
Натхнення тобі, Ярославе. І нових віршів, поем та пісень!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:08:58 ] - відповісти

Оце "відкопав" у шухляді давно забуте, перечитав і вирішив ризикнути надрукувати. Не чекав, їй-Богу, такого схвалення. Думав буде більше критики.
Спасибі, дорогий друже Василю. І тобі бажаю здоров"я, наснаги, любові і шедеврів поетичних.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 05:38:28 ] - відповісти

О Славцю, Славний Бандуристе.
Відчуваються ноти у цій поемі - ти її часом не співаєш - якось воно гармоніює
з нотним станом... душі.
З теплом,
ЛЮ


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:18:34 ] - відповісти

Дякую, дорогий брате! Оце дістав був цю річ із шухляди, як кажуть київські письменники, перечитав і нахлинули спогади. І так з"явилась публікація. Про музику не думав, але тепер з твоєї легкої підказки подумаю.
Як маєш бажання і час, послухай як я співаю свій текст в естрадній манері під фонограму. Ось тут
http://vkontakte.ru/id133256824#/audio?album_id=0


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:39:41 ] - відповісти

Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 17:42:40 ] - відповісти

Перше, що спадає на думку під час прочитання - симфонія кохання. Згадала, що у Вас є однойменна збірочка. І це недарма! Бо Вам справді під силу писати такі речі. Хай стан закоханості і надалі дарує Вам натхнення, пане Ярославе!




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:38:14 ] - відповісти

Щиро дякую, дорога Олесю. І Вам рости і творити перли в поезії. Коли вже Ви порадуєте нас своєю дитячою збірочкою?




Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 22:27:54 ] - відповісти

От маю сьогодні майже свято. Нарешті художниця офіційно передала малюнки і можна переходити до верстки. А домовленість про ілюстрації була ще на 1 вересня 2010 р. Отак-от затягнулооося! Маю надію, що далі справа посуватиметься швидше.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-16 05:55:25 ] - відповісти

Хоч і затягнулося, малювати - це теж серйозна творча справа. Може, вийшло гарно, під стать віршам, сподіваюсь. Вітаю з таким святом, щасливого продовження!


Отправить
Віталій Пригорницький (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-06 08:55:50 ] - відповісти

дуже ніжно, щиро, відверто...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-03-06 09:59:50 ] - відповісти

Щиро дякую, Віталію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 02:16:40 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:40:14 ] - відповісти

Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 18:17:53 ] - відповісти

Сон і мрія...Якщо б ви, Ярославе, навіть не назвали так свою поему, все рівно з неї випливає мрія і сон) Сподобався сентиментал твору. Також фраза: "Розхиливши троянди руками,
Ти у серце моє увійшла".З повагою Володимир.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:13:21 ] - відповісти

Володимире, дякую за відвідини і що завдали собі труду прочитати такий довгий текст.
Радий, що щось сподобалося, бо це моя дуже рання юнацька річ, я її ніколи і ніде не друкував раніше.
З повагою Ярослав





Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 22:31:06 ]

Я не зауважив дати написання, бо у вас таке літочислення складне))Добре, що давня річ знайшла своє місце на ПМ. Знаєте, авторитет автора дозволяє давні речі привести у відповідність до свого теперішнього іміджу)))




Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 19:22:53 ] - відповісти

Сон і Мрія... Чомусь сприйняла їх як живих істот. Літгерой - Сон, а літгероїня - Мрія. Закохані... А цікаво в яких вимірах вони зустрічаються. І чи зустрічаються вони взагалі, незважаючи на взаємну схожість?




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:22:07 ] - відповісти

Цікаве сприйняття твору. Може бути і таке трактування, хоча для мене це незвично читати. Але цей твір був таким собі маренням наяву під впливом першого кохання... Так що якщо ці двоє і зустрічаються, то десь там в уяві поза хмарами або у сновидіннях, яке буває багатше за уяву, а буває і навпаки.





Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:04:45 ] - відповісти

І До кого це ти там у Болгарії?))) Чуттево...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:25:37 ] - відповісти

Там же навіть ім"я зазначено, брате. Такого ступеня відвертості ніхто тут собі не дозволяє. Чи тобі ще й прізвище назвати? Дякую, це було перше кохання, дела давно минувших дней... А твір уперше сьогодні побачив світ, так буває.




Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:55:50 ] - відповісти

Брате, перше - це завше трепетно...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:01:59 ] - відповісти

Дякую, друже, за розуміння.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:10:05 ] - відповісти

Доброго вечора, Ярославе. Після недавнього прочухана, якось боязко заходити на цю сторінку. Але такою юнацькою ніжністю війнуло від вірша, що затримався, подумав, вирішив: Хай там що, відгукнусь.
Гарно. "крила чекання", "суцвіття долонь"...
Сподобалось.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:25:29 ] - відповісти

Дякую, що завітали, Василю, що не злякались. Може, Ви і мали рацію частково щодо величальної. Бо зараз сиджу над музикою до цієї колискової, а вона справді виходить, як величальна. Так що погляд збоку цінний буває. Даруйте за надмірну різкість тону.
Дякую за відгук.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:44:07 ]

Тоді про величальну я написав у жартівливому тоні. Та все добре, що добре закінчується. Творчого весняного Вам сонечка, Ярославе.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:19:55 ] - відповісти

Боже ж мій, який цнотливий парубок був :))




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:32:07 ] - відповісти

Був такий, їй-Бо, Любо! Два роки не дивився на українських дівчат, хоч як мене спокушали деякі, аж поки не тріснув браслетик на руці "неделька", пам"ятаєте, такі носили тоді дівчатка, і любов тоді теж ніби тріснула. Тільки ось гарна пам"ять лишилась. Дякую, натхнення бажаю.





Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:37:11 ]

Якщо пам"ять лишилась, значить, все недаремно було :) І Вам натхнення!




Людмила Петрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:23:56 ] - відповісти

Дуже гарний, образний твір, але Ви використовуєте рими, які є дуже слабкими (а точніше не використовуються в поезії, тобто є «-») — це (увійшла …. зійшла), (роса …. краса), (чеканя … вітання), (будеш … забудеш).




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:38:17 ] - відповісти

Людмило, дякую за гарний відгук і зауваження. Я цілковито з Вами згоден щодо рим, нині я такими не послуговуюсь, я нещодавно дещо виправив у цьому тексті, бачу він змінюється і ніби втрачає оту юнацьку безпосередність і свіжість (бо я нині уже не той, що був колись!), яка була в ті роки, і тому залишив усе, так як є. Більше думав над образами і думками, ніж над римами, як писав.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:48:32 ] - відповісти

Ще й як недаремно, Любо! Пам"ятаєте вірш "Листи", може? Ви написали дуже гарний коментар до нього.
Він - моя класика, теж їй присвячений і його поклав на музику О.Білаш і він нині виконується. Крім того, той вірш одружив двох закоханих, це ціла історія, так що дійсно є що згадати.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:53:58 ] - відповісти

Знайшла, перечитала. Так, ніколи не знаєш, "как слово наше отзовется" :)




Залишити коментар Запросити до дискусії
Якщо ви зауважили помилку, виділіть потрібний фрагмент тексту
і натисніть Ctrl + Enter
Автора (ID)
наприклад, в адресі сторінки редакціїї http://maysterni.com/user.php?id=682 - ID 682



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:44:11 ] - відповісти

Шановне товариство! Вже після публікації зауважив, що не у тій рубриці надрукував свою поему, тому анонсую її ще раз аби вона зайняла своє місце у відповідній рубриці. Усі відгуки переніс знову сюди.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 23:26:12 ] - відповісти

Сильний, чуттєвий, ліричний, глибокий, ніжний твір. Певно, такою була (і є) любов.
Натхнення тобі, Ярославе. І нових віршів, поем та пісень!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:08:58 ] - відповісти

Оце "відкопав" у шухляді давно забуте, перечитав і вирішив ризикнути надрукувати. Не чекав, їй-Богу, такого схвалення. Думав буде більше критики.
Спасибі, дорогий друже Василю. І тобі бажаю здоров"я, наснаги, любові і шедеврів поетичних.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 05:38:28 ] - відповісти

О Славцю, Славний Бандуристе.
Відчуваються ноти у цій поемі - ти її часом не співаєш - якось воно гармоніює
з нотним станом... душі.
З теплом,
ЛЮ


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:18:34 ] - відповісти

Дякую, дорогий брате! Оце дістав був цю річ із шухляди, як кажуть київські письменники, перечитав і нахлинули спогади. І так з"явилась публікація. Про музику не думав, але тепер з твоєї легкої підказки подумаю.
Як маєш бажання і час, послухай як я співаю свій текст в естрадній манері під фонограму. Ось тут
http://vkontakte.ru/id133256824#/audio?album_id=0


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:39:41 ] - відповісти

Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 17:42:40 ] - відповісти

Перше, що спадає на думку під час прочитання - симфонія кохання. Згадала, що у Вас є однойменна збірочка. І це недарма! Бо Вам справді під силу писати такі речі. Хай стан закоханості і надалі дарує Вам натхнення, пане Ярославе!




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:38:14 ] - відповісти

Щиро дякую, дорога Олесю. І Вам рости і творити перли в поезії. Коли вже Ви порадуєте нас своєю дитячою збірочкою?




Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 22:27:54 ] - відповісти

От маю сьогодні майже свято. Нарешті художниця офіційно передала малюнки і можна переходити до верстки. А домовленість про ілюстрації була ще на 1 вересня 2010 р. Отак-от затягнулооося! Маю надію, що далі справа посуватиметься швидше.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-16 05:55:25 ] - відповісти

Хоч і затягнулося, малювати - це теж серйозна творча справа. Може, вийшло гарно, під стать віршам, сподіваюсь. Вітаю з таким святом, щасливого продовження!


Отправить
Віталій Пригорницький (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-06 08:55:50 ] - відповісти

дуже ніжно, щиро, відверто...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-03-06 09:59:50 ] - відповісти

Щиро дякую, Віталію!