ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Літня ніч
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Твоє волосся
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
П'янка жага
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
***
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Дорога в небо
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
* * *
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Дивитися щораз вона мчить (Jefferson Airplane)
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Удосвіта, до Українського Сонця
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет у лісі
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
***
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Битва зі смертю
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
* * *
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
Ти!
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
* * *
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Молода трава
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Самослав Желіба
2024.05.20

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Поеми

 Сон і мрія
І
Вже у безвісті – часу хвилини,
Знемагають вітри за вікном,
І тополі журливо щоднини
В тузі віття схиляють вінком.
Буря в мозок регоче крізь втому,
Розтинаючи душу мені,
І стає раптом знову знайомим
Те, що бачив колись я у сні.
ІІ
Розхиливши троянди руками,
Ти у серце моє увійшла,
І наповнивши груди піснями,
Раптом в небі зорею зійшла.
Я втоплю у заглибинах моря
Всі печалі, весь біль і біду,
І босоніж, крізь думи прозорі,
Знов по хвилях до тебе піду.
Горизонт я рукою дістану,
Небо з морем з»єднаю, мов птах,
Обійму тебе ніжно, кохана,
І в любов понесу на руках.
Хай в очах твоїх легким серпанком
Заблищить світанкова роса.
І жоржинами кожного ранку
Хай цвіте твоя ніжна краса.
ІІІ
Завирує життя змарніле.
Крізь туман зарегочуть поля,
Буде листя всміхатися пріле
І обпечена сонцем земля.
Розіб»ю я свій смуток кволий,
У печаль устромлю свою спис,
Щоб літак моїх мрій ніколи
Гіркоти і болю не ніс.
Полечу я на крилах чекання
У захмарні світи голубі,
Од зірок найпалкіше вітання
Із кометою вишлю тобі.
Упаде воно в куряві сірій
На зелену імлу дібров,
І думок розколисаний вирій
Розтривожить твою любов.
Зблідне сонце у літньому просі,
Й буду я в неспокійному сні
Марить милим ім»ям твоїм, Росі*,
Як береза теплом навесні.
ІV
Крізь безмежжя і далеч сиву
Понесе мене думка моя,
Наче вітер – весняну зливу -
Де болгарська цвіте земля.
І замріяний і щасливий,
Закричу я тобі з пітьми:
Ти згадай той вечір мінливий,
Коли вперше зустрілись ми.
І, мабуть, щось таке дитяче
У розмові нашій було,
Коли вперше дотик гарячий
Наших рук поєднав тепло.
Ми з тобою тоді відчули,
Як палає в серцях вогонь,
Мов у квітах, сонце втонуло,
У суцвітті твоїх долонь.
Заворожений і глибокий –
У розбиті серця ночей –
Розхвильований літній спокій
Бив промінням з твоїх очей.
Карі очі! О скільки щастя
І снаги Ви мені дали.
О якби усі долі напасті
Вітри в темряві рознесли.
V
Засоромлена і мрійлива
В очі гляне мені весна,
Скільки ніжності й скільки дива
Принесе мені в мріях вона.
Знову житиму я в чеканні,
Знов летітиму усі сні
До землі, де цвіте кохання,
Де ти вперше всміхнулась мені.
VІ
Все минеться. Ілюзій хмари
Розметає життя у прах.
Полохливих думок отари
Затремтять на буйних вітрах.
Ти вже іншою зовсім будеш,
Може час і любов спалить,
Тільки вірю, що не забудеш
Того дня неповторну мить.
Хай чорніє від люті небо
І жбурля в очі злість і біду,
Все одно я прийду до тебе,
Свою ніжність до ніг покладу.

*Росі, Росиця – дівоче ім»я у Болгарії.

15-31.07.7487 р. (Від Трипілля) (1979)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 02:16:25
Переглядів сторінки твору 577
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми СУЧАСНЕ
Автор востаннє на сайті 2025.07.10 07:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 02:16:34 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:40:14 ] - відповісти

Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 18:17:53 ] - відповісти

Сон і мрія...Якщо б ви, Ярославе, навіть не назвали так свою поему, все рівно з неї випливає мрія і сон) Сподобався сентиментал твору. Також фраза: "Розхиливши троянди руками,
Ти у серце моє увійшла".З повагою Володимир.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:13:21 ] - відповісти

Володимире, дякую за відвідини і що завдали собі труду прочитати такий довгий текст.
Радий, що щось сподобалося, бо це моя дуже рання юнацька річ, я її ніколи і ніде не друкував раніше.
З повагою Ярослав





Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 22:31:06 ]

Я не зауважив дати написання, бо у вас таке літочислення складне))Добре, що давня річ знайшла своє місце на ПМ. Знаєте, авторитет автора дозволяє давні речі привести у відповідність до свого теперішнього іміджу)))




Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 19:22:53 ] - відповісти

Сон і Мрія... Чомусь сприйняла їх як живих істот. Літгерой - Сон, а літгероїня - Мрія. Закохані... А цікаво в яких вимірах вони зустрічаються. І чи зустрічаються вони взагалі, незважаючи на взаємну схожість?




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:22:07 ] - відповісти

Цікаве сприйняття твору. Може бути і таке трактування, хоча для мене це незвично читати. Але цей твір був таким собі маренням наяву під впливом першого кохання... Так що якщо ці двоє і зустрічаються, то десь там в уяві поза хмарами або у сновидіннях, яке буває багатше за уяву, а буває і навпаки.





Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:04:45 ] - відповісти

І До кого це ти там у Болгарії?))) Чуттево...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:25:37 ] - відповісти

Там же навіть ім"я зазначено, брате. Такого ступеня відвертості ніхто тут собі не дозволяє. Чи тобі ще й прізвище назвати? Дякую, це було перше кохання, дела давно минувших дней... А твір уперше сьогодні побачив світ, так буває.




Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:55:50 ] - відповісти

Брате, перше - це завше трепетно...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:01:59 ] - відповісти

Дякую, друже, за розуміння.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:10:05 ] - відповісти

Доброго вечора, Ярославе. Після недавнього прочухана, якось боязко заходити на цю сторінку. Але такою юнацькою ніжністю війнуло від вірша, що затримався, подумав, вирішив: Хай там що, відгукнусь.
Гарно. "крила чекання", "суцвіття долонь"...
Сподобалось.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:25:29 ] - відповісти

Дякую, що завітали, Василю, що не злякались. Може, Ви і мали рацію частково щодо величальної. Бо зараз сиджу над музикою до цієї колискової, а вона справді виходить, як величальна. Так що погляд збоку цінний буває. Даруйте за надмірну різкість тону.
Дякую за відгук.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:44:07 ]

Тоді про величальну я написав у жартівливому тоні. Та все добре, що добре закінчується. Творчого весняного Вам сонечка, Ярославе.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:19:55 ] - відповісти

Боже ж мій, який цнотливий парубок був :))




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:32:07 ] - відповісти

Був такий, їй-Бо, Любо! Два роки не дивився на українських дівчат, хоч як мене спокушали деякі, аж поки не тріснув браслетик на руці "неделька", пам"ятаєте, такі носили тоді дівчатка, і любов тоді теж ніби тріснула. Тільки ось гарна пам"ять лишилась. Дякую, натхнення бажаю.





Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:37:11 ]

Якщо пам"ять лишилась, значить, все недаремно було :) І Вам натхнення!




Людмила Петрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:23:56 ] - відповісти

Дуже гарний, образний твір, але Ви використовуєте рими, які є дуже слабкими (а точніше не використовуються в поезії, тобто є «-») — це (увійшла …. зійшла), (роса …. краса), (чеканя … вітання), (будеш … забудеш).




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:38:17 ] - відповісти

Людмило, дякую за гарний відгук і зауваження. Я цілковито з Вами згоден щодо рим, нині я такими не послуговуюсь, я нещодавно дещо виправив у цьому тексті, бачу він змінюється і ніби втрачає оту юнацьку безпосередність і свіжість (бо я нині уже не той, що був колись!), яка була в ті роки, і тому залишив усе, так як є. Більше думав над образами і думками, ніж над римами, як писав.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:48:32 ] - відповісти

Ще й як недаремно, Любо! Пам"ятаєте вірш "Листи", може? Ви написали дуже гарний коментар до нього.
Він - моя класика, теж їй присвячений і його поклав на музику О.Білаш і він нині виконується. Крім того, той вірш одружив двох закоханих, це ціла історія, так що дійсно є що згадати.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:53:58 ] - відповісти

Знайшла, перечитала. Так, ніколи не знаєш, "как слово наше отзовется" :)




Залишити коментар Запросити до дискусії
Якщо ви зауважили помилку, виділіть потрібний фрагмент тексту
і натисніть Ctrl + Enter
Автора (ID)
наприклад, в адресі сторінки редакціїї http://maysterni.com/user.php?id=682 - ID 682



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:44:11 ] - відповісти

Шановне товариство! Вже після публікації зауважив, що не у тій рубриці надрукував свою поему, тому анонсую її ще раз аби вона зайняла своє місце у відповідній рубриці. Усі відгуки переніс знову сюди.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 23:26:12 ] - відповісти

Сильний, чуттєвий, ліричний, глибокий, ніжний твір. Певно, такою була (і є) любов.
Натхнення тобі, Ярославе. І нових віршів, поем та пісень!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:08:58 ] - відповісти

Оце "відкопав" у шухляді давно забуте, перечитав і вирішив ризикнути надрукувати. Не чекав, їй-Богу, такого схвалення. Думав буде більше критики.
Спасибі, дорогий друже Василю. І тобі бажаю здоров"я, наснаги, любові і шедеврів поетичних.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 05:38:28 ] - відповісти

О Славцю, Славний Бандуристе.
Відчуваються ноти у цій поемі - ти її часом не співаєш - якось воно гармоніює
з нотним станом... душі.
З теплом,
ЛЮ


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:18:34 ] - відповісти

Дякую, дорогий брате! Оце дістав був цю річ із шухляди, як кажуть київські письменники, перечитав і нахлинули спогади. І так з"явилась публікація. Про музику не думав, але тепер з твоєї легкої підказки подумаю.
Як маєш бажання і час, послухай як я співаю свій текст в естрадній манері під фонограму. Ось тут
http://vkontakte.ru/id133256824#/audio?album_id=0


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:39:41 ] - відповісти

Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 17:42:40 ] - відповісти

Перше, що спадає на думку під час прочитання - симфонія кохання. Згадала, що у Вас є однойменна збірочка. І це недарма! Бо Вам справді під силу писати такі речі. Хай стан закоханості і надалі дарує Вам натхнення, пане Ярославе!




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:38:14 ] - відповісти

Щиро дякую, дорога Олесю. І Вам рости і творити перли в поезії. Коли вже Ви порадуєте нас своєю дитячою збірочкою?




Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 22:27:54 ] - відповісти

От маю сьогодні майже свято. Нарешті художниця офіційно передала малюнки і можна переходити до верстки. А домовленість про ілюстрації була ще на 1 вересня 2010 р. Отак-от затягнулооося! Маю надію, що далі справа посуватиметься швидше.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-16 05:55:25 ] - відповісти

Хоч і затягнулося, малювати - це теж серйозна творча справа. Може, вийшло гарно, під стать віршам, сподіваюсь. Вітаю з таким святом, щасливого продовження!


Отправить
Віталій Пригорницький (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-06 08:55:50 ] - відповісти

дуже ніжно, щиро, відверто...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-03-06 09:59:50 ] - відповісти

Щиро дякую, Віталію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 02:16:40 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:40:14 ] - відповісти

Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 18:17:53 ] - відповісти

Сон і мрія...Якщо б ви, Ярославе, навіть не назвали так свою поему, все рівно з неї випливає мрія і сон) Сподобався сентиментал твору. Також фраза: "Розхиливши троянди руками,
Ти у серце моє увійшла".З повагою Володимир.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:13:21 ] - відповісти

Володимире, дякую за відвідини і що завдали собі труду прочитати такий довгий текст.
Радий, що щось сподобалося, бо це моя дуже рання юнацька річ, я її ніколи і ніде не друкував раніше.
З повагою Ярослав





Володимир Сірий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 22:31:06 ]

Я не зауважив дати написання, бо у вас таке літочислення складне))Добре, що давня річ знайшла своє місце на ПМ. Знаєте, авторитет автора дозволяє давні речі привести у відповідність до свого теперішнього іміджу)))




Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 19:22:53 ] - відповісти

Сон і Мрія... Чомусь сприйняла їх як живих істот. Літгерой - Сон, а літгероїня - Мрія. Закохані... А цікаво в яких вимірах вони зустрічаються. І чи зустрічаються вони взагалі, незважаючи на взаємну схожість?




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:22:07 ] - відповісти

Цікаве сприйняття твору. Може бути і таке трактування, хоча для мене це незвично читати. Але цей твір був таким собі маренням наяву під впливом першого кохання... Так що якщо ці двоє і зустрічаються, то десь там в уяві поза хмарами або у сновидіннях, яке буває багатше за уяву, а буває і навпаки.





Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:04:45 ] - відповісти

І До кого це ти там у Болгарії?))) Чуттево...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 20:25:37 ] - відповісти

Там же навіть ім"я зазначено, брате. Такого ступеня відвертості ніхто тут собі не дозволяє. Чи тобі ще й прізвище назвати? Дякую, це було перше кохання, дела давно минувших дней... А твір уперше сьогодні побачив світ, так буває.




Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-03-14 20:55:50 ] - відповісти

Брате, перше - це завше трепетно...




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:01:59 ] - відповісти

Дякую, друже, за розуміння.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:10:05 ] - відповісти

Доброго вечора, Ярославе. Після недавнього прочухана, якось боязко заходити на цю сторінку. Але такою юнацькою ніжністю війнуло від вірша, що затримався, подумав, вирішив: Хай там що, відгукнусь.
Гарно. "крила чекання", "суцвіття долонь"...
Сподобалось.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:25:29 ] - відповісти

Дякую, що завітали, Василю, що не злякались. Може, Ви і мали рацію частково щодо величальної. Бо зараз сиджу над музикою до цієї колискової, а вона справді виходить, як величальна. Так що погляд збоку цінний буває. Даруйте за надмірну різкість тону.
Дякую за відгук.




Василь Світлий (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:44:07 ]

Тоді про величальну я написав у жартівливому тоні. Та все добре, що добре закінчується. Творчого весняного Вам сонечка, Ярославе.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:19:55 ] - відповісти

Боже ж мій, який цнотливий парубок був :))




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:32:07 ] - відповісти

Був такий, їй-Бо, Любо! Два роки не дивився на українських дівчат, хоч як мене спокушали деякі, аж поки не тріснув браслетик на руці "неделька", пам"ятаєте, такі носили тоді дівчатка, і любов тоді теж ніби тріснула. Тільки ось гарна пам"ять лишилась. Дякую, натхнення бажаю.





Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:37:11 ]

Якщо пам"ять лишилась, значить, все недаремно було :) І Вам натхнення!




Людмила Петрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-14 21:23:56 ] - відповісти

Дуже гарний, образний твір, але Ви використовуєте рими, які є дуже слабкими (а точніше не використовуються в поезії, тобто є «-») — це (увійшла …. зійшла), (роса …. краса), (чеканя … вітання), (будеш … забудеш).




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:38:17 ] - відповісти

Людмило, дякую за гарний відгук і зауваження. Я цілковито з Вами згоден щодо рим, нині я такими не послуговуюсь, я нещодавно дещо виправив у цьому тексті, бачу він змінюється і ніби втрачає оту юнацьку безпосередність і свіжість (бо я нині уже не той, що був колись!), яка була в ті роки, і тому залишив усе, так як є. Більше думав над образами і думками, ніж над римами, як писав.




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:48:32 ] - відповісти

Ще й як недаремно, Любо! Пам"ятаєте вірш "Листи", може? Ви написали дуже гарний коментар до нього.
Він - моя класика, теж їй присвячений і його поклав на музику О.Білаш і він нині виконується. Крім того, той вірш одружив двох закоханих, це ціла історія, так що дійсно є що згадати.




Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 21:53:58 ] - відповісти

Знайшла, перечитала. Так, ніколи не знаєш, "как слово наше отзовется" :)




Залишити коментар Запросити до дискусії
Якщо ви зауважили помилку, виділіть потрібний фрагмент тексту
і натисніть Ctrl + Enter
Автора (ID)
наприклад, в адресі сторінки редакціїї http://maysterni.com/user.php?id=682 - ID 682



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 22:44:11 ] - відповісти

Шановне товариство! Вже після публікації зауважив, що не у тій рубриці надрукував свою поему, тому анонсую її ще раз аби вона зайняла своє місце у відповідній рубриці. Усі відгуки переніс знову сюди.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-03-14 23:26:12 ] - відповісти

Сильний, чуттєвий, ліричний, глибокий, ніжний твір. Певно, такою була (і є) любов.
Натхнення тобі, Ярославе. І нових віршів, поем та пісень!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:08:58 ] - відповісти

Оце "відкопав" у шухляді давно забуте, перечитав і вирішив ризикнути надрукувати. Не чекав, їй-Богу, такого схвалення. Думав буде більше критики.
Спасибі, дорогий друже Василю. І тобі бажаю здоров"я, наснаги, любові і шедеврів поетичних.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 05:38:28 ] - відповісти

О Славцю, Славний Бандуристе.
Відчуваються ноти у цій поемі - ти її часом не співаєш - якось воно гармоніює
з нотним станом... душі.
З теплом,
ЛЮ


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 12:18:34 ] - відповісти

Дякую, дорогий брате! Оце дістав був цю річ із шухляди, як кажуть київські письменники, перечитав і нахлинули спогади. І так з"явилась публікація. Про музику не думав, але тепер з твоєї легкої підказки подумаю.
Як маєш бажання і час, послухай як я співаю свій текст в естрадній манері під фонограму. Ось тут
http://vkontakte.ru/id133256824#/audio?album_id=0


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:39:41 ] - відповісти

Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 17:42:40 ] - відповісти

Перше, що спадає на думку під час прочитання - симфонія кохання. Згадала, що у Вас є однойменна збірочка. І це недарма! Бо Вам справді під силу писати такі речі. Хай стан закоханості і надалі дарує Вам натхнення, пане Ярославе!




Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-15 20:38:14 ] - відповісти

Щиро дякую, дорога Олесю. І Вам рости і творити перли в поезії. Коли вже Ви порадуєте нас своєю дитячою збірочкою?




Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-03-15 22:27:54 ] - відповісти

От маю сьогодні майже свято. Нарешті художниця офіційно передала малюнки і можна переходити до верстки. А домовленість про ілюстрації була ще на 1 вересня 2010 р. Отак-от затягнулооося! Маю надію, що далі справа посуватиметься швидше.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-03-16 05:55:25 ] - відповісти

Хоч і затягнулося, малювати - це теж серйозна творча справа. Може, вийшло гарно, під стать віршам, сподіваюсь. Вітаю з таким святом, щасливого продовження!


Отправить
Віталій Пригорницький (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-06 08:55:50 ] - відповісти

дуже ніжно, щиро, відверто...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-03-06 09:59:50 ] - відповісти

Щиро дякую, Віталію!