ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.03.24 11:59
Відкритість
Я залишу усі двері навстіж
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.

Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.

Віктор Кучерук
2026.03.24 06:25
* * *
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.

Іван Потьомкін
2026.03.23 21:20
***
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Олена Побийголод
2026.03.23 15:48
1937. Тачанка
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)

Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!

І поціливши з нальоту

Охмуд Песецький
2026.03.23 13:23
Плин
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.

Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали

Борис Костиря
2026.03.23 11:25
Ящірка
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,

Юрій Гундарів
2026.03.23 09:36
Маятник
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.

Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.

…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно

Віктор Кучерук
2026.03.23 07:25
* * *
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...

Ірина Вовк
2026.03.22 23:00
Княжна козацького степу. Повернення до Храму
замість ПІСЛЯМОВИ) Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.

Євген Федчук
2026.03.22 17:34
Як Хмельницький шукав союзу зі Швецією в 1655 році і чим все закінчилося
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи

Юхим Семеняко
2026.03.22 15:33
Сьогоднішні хліба
       Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.     Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С

Світлана Пирогова
2026.03.22 13:41
Зустріч
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.

Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.

Володимир Бойко
2026.03.22 12:50
Нерафіновані думки
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю. Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100. Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею. Струнким жінкам так би пасув

Борис Костиря
2026.03.22 12:18
Осіння глибина
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.

В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді

Іван Потьомкін
2026.03.22 11:29
***
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...

Охмуд Песецький
2026.03.22 10:09
Намовляння
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.

Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Листи
У далечі зірниць сумує тихе небо,
Вже промені надій не виринуть з імли,
Я знаю, що мої листи дійшли до тебе,
Але до серця твого, мабуть, не дійшли.

Вони, мов кораблі, ржавіють на причалі,
Дрімаючи від дум, забуті на столі,
Лиш світяться із них розчахнуті печалі
І гаснуть без вогню розбурхані жалі.

З плакучої верби спадають краплі суму,
В саду моїх надій трояндам не цвісти,
І болем увійшли в мої бентежні думи
Забуті на столі нечитані листи.

У далечі зірниць згоряє тихе небо,
Вже промені надій не виринуть з імли,
Я знаю, що мої листи дійшли до тебе,
Але до серця твого, знаю, не дійшли.

7485 (від Трипілля) (1979)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 03:18:31
Переглядів сторінки твору 321
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.21 10:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 03:19:08 ]
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 01:33:45 ] - відповісти

А до мого б дійшли, якби їх так писали :)
Давненько не бачились :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 01:56:24 ] - відповісти

О, нарешті. Дякую, пані Любо. Цей вірш поклав О.Білаш на музику. Це - класика моєї юності. Тоді я любив пити напій "Кривава Мері", а тепер треба придумати новий під назвою "Ласкава Чорі". І традиційно пити на поетичних оргіях.., даруйте, зустрічах. Во славу класичної поезії і її покровительки.


Отправить
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 02:49:00 ] - відповісти

Так це ж просто! Береться справжній абсент, туди додаються стиглі вишні і - готово :)
ПС. А якщо без пані, то взагалі було б чудово :)


Отправить
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 02:50:15 ]

А "Криваву Мері" по-чесному робили? З ножичком? :)


Отправить
Ігор Хо (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-23 02:06:16 ] - відповісти

Ого, а тут цікаве розповідають. Завжди мав інтерес до того, чим займалися поети старших поколінь))

А вірш класний. Навіть не знаю, що про нього ще можна сказати.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-23 06:01:54 ] - відповісти

класична романтика в музиці

пане Ярославе, як це ще до Вас не полінувалися провідати українські філологи, переважно жінки, із заувагою щодо "ржавіти"?
:-)

цікаво, що листи, які ми отримали, але так і не читали, можуть офіційним-звичним словом вважатися "доставленими".. небезпечний момент для майбутнього пошти

:-)

із різними приємними враженнями із свіжістю та подякою, від Вас, бажаючи чудового ранку і дня


Отправить
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 09:14:47 ] - відповісти

Добридень Ярославе!Гарна поезія...


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-07-23 09:56:57 ] - відповісти

Прекрасний твір! Дякую.


Отправить
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-07-23 10:04:37 ] - відповісти

А, може, ще є надія? Може, поштар десь загубив серед осінніх листів? Так не хочеться, щоби такому гарному, мужньому і чуттєвому чоловіку трафилась так прикра пригода :(
І мій голосок прийднайте до схвальних!


Отправить
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-23 11:55:26 ] - відповісти
Виразний приклад української інтимної лірики!
Вибачаюсь за нескромність п. Ярославе, той випадок коли рядки варті почуття?

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-24 01:40:55 ] - відповісти

Ну ось, Любо, і разом придумали рецепт "Ласкавої Чорі". Треба буде спробувати. А "Мері" пили по-чесному, по ножичку наливали горілку на томатний сік у пропорції один до семи приблизно. Є що згадати.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-24 02:10:32 ] - відповісти

Всім дуже дякую за таку "зливу" гарних відгуків і оцінок. Мабуть, такого не удостоївся жоден з попередніх значно зріліших віршів. Що то молодість і свіжість почуття першого кохання. Ще тоді у 1979-му, коли інші мої вірші нещадно кромсали у кількох редакціях газет, цей надрукували 6 періодичних видань без жодної правки, його читав і хвалив Дмитро Павличко. Що ж
таке творче щастя - велика рідкість.
На цей, і ще добрий десяток інших віршів, надихнула мене болгарська дівчина з поетичним іменем Росиця. Вона варта цих віршів. Я бачив її двічі під час поїздки в Болгарію. Пару поцілунків, роз"їхались кожен до себе і все. Два роки писав листи, і коли вони дійшли до її серця, то моє серце вже охололо до неї. Вона навіть не знає про цей та інші вірші.
Їй присвячений і вірш "Струмує смуток із твоїх очей" на моїй титульній сторінці "ПМ", який майстерні опублікували самі, без мене, як кращий вірш переможця конкурсу.
Якби хто переклав їх на болгарську мову, може я спробував би її відшукати. 32 роки минуло. Мені було 16, а їй - 14. Як Ромео і Джульєтті. Може, щось порадите, колеги? Ще раз дякую за відгуки.


Отправить
Наті Вінао (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-19 13:36:25 ] - відповісти

Є люди, які дуже гарно пишуть, а є люди про кого і для кого пишуть... В цьому випадку виринула мить, коли дві душі цих різних людей стали єдиним...
Та чомусь боляче найчастіше поету...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-19 17:28:26 ] - відповісти

Хтось із класиків казав, що поет - це оголений нерв чи суспільства чи людства, все проходить через його душу. Найважливіше, коли твої почуття знаходять відгук в інших серцях і відлунюють. Дякую, Наті, можливо, Наталю, що не пройшли повз вірш байдуже.


Отправить
Наті Вінао (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-20 17:41:09 ] - відповісти

Так, зачепило... Сама писала такі листи...
Та коли поетом є дівчина, ситуація трохи інша:)


Отправить
Наті Вінао (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-21 21:40:36 ] - відповісти

Якщо б ваш вірш трапився мені на очі декілька років тому - може б й закінчилося щасливо, а так просто закінчилося... Та деяким історіям треба мати кінець, щоб звільнити місце іншому початку... Згодні?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-24 23:34:43 ] - відповісти

Шкода, що не трапився раніше цей вірш Вам. Але - в кожного своя ситуація, і може, як співає Ю.Антонов: "Новая встреча - лучшее средство от одиночества, но и о том, что было - помни, не забывай". Так що згоден, звичайно.