Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 01:33:45 ] - відповісти

А до мого б дійшли, якби їх так писали :)
Давненько не бачились :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 01:56:24 ] - відповісти

О, нарешті. Дякую, пані Любо. Цей вірш поклав О.Білаш на музику. Це - класика моєї юності. Тоді я любив пити напій "Кривава Мері", а тепер треба придумати новий під назвою "Ласкава Чорі". І традиційно пити на поетичних оргіях.., даруйте, зустрічах. Во славу класичної поезії і її покровительки.


Отправить
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 02:49:00 ] - відповісти

Так це ж просто! Береться справжній абсент, туди додаються стиглі вишні і - готово :)
ПС. А якщо без пані, то взагалі було б чудово :)


Отправить
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 02:50:15 ]

А "Криваву Мері" по-чесному робили? З ножичком? :)


Отправить
Ігор Хо (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-23 02:06:16 ] - відповісти

Ого, а тут цікаве розповідають. Завжди мав інтерес до того, чим займалися поети старших поколінь))

А вірш класний. Навіть не знаю, що про нього ще можна сказати.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-23 06:01:54 ] - відповісти

класична романтика в музиці

пане Ярославе, як це ще до Вас не полінувалися провідати українські філологи, переважно жінки, із заувагою щодо "ржавіти"?
:-)

цікаво, що листи, які ми отримали, але так і не читали, можуть офіційним-звичним словом вважатися "доставленими".. небезпечний момент для майбутнього пошти

:-)

із різними приємними враженнями із свіжістю та подякою, від Вас, бажаючи чудового ранку і дня


Отправить
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 09:14:47 ] - відповісти

Добридень Ярославе!Гарна поезія...


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-07-23 09:56:57 ] - відповісти

Прекрасний твір! Дякую.


Отправить
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-07-23 10:04:37 ] - відповісти

А, може, ще є надія? Може, поштар десь загубив серед осінніх листів? Так не хочеться, щоби такому гарному, мужньому і чуттєвому чоловіку трафилась так прикра пригода :(
І мій голосок прийднайте до схвальних!


Отправить
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-23 11:55:26 ] - відповісти
Виразний приклад української інтимної лірики!
Вибачаюсь за нескромність п. Ярославе, той випадок коли рядки варті почуття?

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-24 01:40:55 ] - відповісти

Ну ось, Любо, і разом придумали рецепт "Ласкавої Чорі". Треба буде спробувати. А "Мері" пили по-чесному, по ножичку наливали горілку на томатний сік у пропорції один до семи приблизно. Є що згадати.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-24 02:10:32 ] - відповісти

Всім дуже дякую за таку "зливу" гарних відгуків і оцінок. Мабуть, такого не удостоївся жоден з попередніх значно зріліших віршів. Що то молодість і свіжість почуття першого кохання. Ще тоді у 1979-му, коли інші мої вірші нещадно кромсали у кількох редакціях газет, цей надрукували 6 періодичних видань без жодної правки, його читав і хвалив Дмитро Павличко. Що ж
таке творче щастя - велика рідкість.
На цей, і ще добрий десяток інших віршів, надихнула мене болгарська дівчина з поетичним іменем Росиця. Вона варта цих віршів. Я бачив її двічі під час поїздки в Болгарію. Пару поцілунків, роз"їхались кожен до себе і все. Два роки писав листи, і коли вони дійшли до її серця, то моє серце вже охололо до неї. Вона навіть не знає про цей та інші вірші.
Їй присвячений і вірш "Струмує смуток із твоїх очей" на моїй титульній сторінці "ПМ", який майстерні опублікували самі, без мене, як кращий вірш переможця конкурсу.
Якби хто переклав їх на болгарську мову, може я спробував би її відшукати. 32 роки минуло. Мені було 16, а їй - 14. Як Ромео і Джульєтті. Може, щось порадите, колеги? Ще раз дякую за відгуки.


Отправить
Наті Вінао (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-19 13:36:25 ] - відповісти

Є люди, які дуже гарно пишуть, а є люди про кого і для кого пишуть... В цьому випадку виринула мить, коли дві душі цих різних людей стали єдиним...
Та чомусь боляче найчастіше поету...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-19 17:28:26 ] - відповісти

Хтось із класиків казав, що поет - це оголений нерв чи суспільства чи людства, все проходить через його душу. Найважливіше, коли твої почуття знаходять відгук в інших серцях і відлунюють. Дякую, Наті, можливо, Наталю, що не пройшли повз вірш байдуже.


Отправить
Наті Вінао (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-20 17:41:09 ] - відповісти

Так, зачепило... Сама писала такі листи...
Та коли поетом є дівчина, ситуація трохи інша:)


Отправить
Наті Вінао (Л.П./Л.П.) [ 2009-08-21 21:40:36 ] - відповісти

Якщо б ваш вірш трапився мені на очі декілька років тому - може б й закінчилося щасливо, а так просто закінчилося... Та деяким історіям треба мати кінець, щоб звільнити місце іншому початку... Згодні?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-24 23:34:43 ] - відповісти

Шкода, що не трапився раніше цей вірш Вам. Але - в кожного своя ситуація, і може, як співає Ю.Антонов: "Новая встреча - лучшее средство от одиночества, но и о том, что было - помни, не забывай". Так що згоден, звичайно.