ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Друг
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Ненависть і любов
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Омана реінкарнації
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
* * *
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Епітафія (King Crimson)
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Збіг обставин
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Страшний Суд
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.

Микола Дудар
2025.12.14 00:08
Було колись...
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…

Кока Черкаський
2025.12.13 23:44
******
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…


Борис Костиря
2025.12.13 21:01
* * *
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.

Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.

В Горова Леся
2025.12.13 16:56
Ближче до ранку
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.

Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н

Микола Дудар
2025.12.13 12:09
***
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…

Пиріжкарня Асорті
2025.12.13 08:57
Чого могло не бути знову
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів. І от що ми маємо в результаті. Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід

Тетяна Левицька
2025.12.13 08:13
Природа почуття
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.

Юрій Лазірко
2025.12.13 00:28
Пісня Про Св. Миколая --- музика родинного свята
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.

Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай

Борис Костиря
2025.12.12 22:21
* * *
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.

Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Не встигли ще сніги зійти -
Весна приходить яснолиця.
В льоду стоять очерети,
Немов нескошена пшениця.

Крізь хмари впали світла скалки,
І враз людський засяяв слід.
Озерні дятли тут - рибалки -
Довбають нерозталий лід.

І віє чимось новим, свіжим,
Мов мука радістю стає,
І обрій хмарку сонцем лиже,
Мов песик руку, що дає.

7517 р. (від Трипілля) (2009)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 03:14:27
Переглядів сторінки твору 363
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.697
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.12.14 15:10
Автор у цю хвилину присутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 03:15:30 ]
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-18 19:14:22 ] - відповісти

"І обрій хмарку сонцем лиже" - гарна замальовка, весняна, уявила як половина берега і річки ще захмарені, а на іншому березі вже сонячно.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-20 03:40:39 ] - відповісти

красиво, лаконічно і свіжо

як на ім&о

всякі вітання


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-20 11:11:00 ] - відповісти

...враз людський засяяв слід...?
– той слід хто і де залишив і чому він засяяв ?
будь ласка :)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-22 17:52:24 ] - відповісти

Дорогі друзі, пані Тамаро і пане Сонцемісяцю, дозвольте Вас так називати, щиро дякую за добрі слова і високі оцінки. Натхнення Вам, здоров"я і всіляких гараздів.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-22 17:57:23 ] - відповісти

Людський слід, шановна пані Василино, залишили рибалки, про яких пишеться трішечки нижче, слід на льоду, покритому снігом, а засяяв слід - саме слід, а не те, що Ви мали на увазі - тому, що на нього впали світла скалки. Все описано у вірші. Читайте уважно, будь ласка. А якщо хочеться "підколоти", то можете написати пародію. Ніхто не забороняє.


Отправить
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-07-22 23:55:03 ] - відповісти

Прозрачно, чуть прохладно. И Боже мой, - вот это комментарии... ))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 00:51:55 ] - відповісти

Перші три слова - це про вірш? Ми мало знаємо одне одного - чи не можна розлогіше, якщо Ваша ласка, пані Ондо Лінде? А щодо коментарів - "какой привет - такой ответ" - це все, що я можу Вам сказати.


Отправить
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-07-23 08:40:56 ] - відповісти

Да, про стихотворение.
Четко, почти-красочно (имхо, тут роль красок играют действия - кроме пшеницеподобных камышей - сама такие видела, точное описание), и еще - совсем невразумительно:)) - оно лучше на слух, чем на взгляд (хотя тут со мной очень легко не согласиться:)).


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 17:21:12 ] - відповісти

.

Ну, от, приїхали((
Шановний пане Ярославе! Дякую, що розлого пояснили, кому належить слід і чому він засяяв. Вражає ваше проникнення у чужі думки – це я про ось це – "саме слід, а не те, що Ви мали на увазі". ...Але на всяк випадок спробую детальніше «розшифрувати» свій попередній коментар. Я мала на увазі, що вислів «засяяв людський слід» у доволі відшліфованому творі виглядає якось шершаво. По-перше, я не уявила, що лід засипаний снігом, здалося. Що виблискувати може вся крига. Далі: рибалки – у множині, отже – сліди; якщо ж уже читач мав би здогадатися, що це сліди рибалок, то в такому випадку не треба уточнювати, що це людські, а не, припустимо, звірині сліди. Тобто, я хотіла звернути Вашу увагу, що з цим рядком можна би попрацювати. І все. Ви ж самі не раз наголошували: кому багато дано, з того багато і вимагається, і підкреслювали, що Вам таки багато дано у поезії, отже…
Підколювати Вас я не мала на увазі, не вважаю це конструктивним. Пародії писати не вмію, і не пробувала ніколи. Для справжніх пародій, мистецьких, треба мати більший дар, по-моєму, ніж для ліричних творів.
Визнаю, що переоцінила Вашу здатність сприймати пораду у дещо жартівливому тоні. «Знаю, що Ви - достатньо мудрий, щоб не образитись не критику» А це навіть і не критика була. Отож прошу вибачення, що занадто по-дружньому сформулювала зауваження до твору.
Боюся, що не втримаюся надалі, кортітиме коментувати Ваші твори – тому, можливо, буде доцільніше, якщо заблокуєте Ваші сторінки для моїх відвідин, щоб надалі не було таких непорозумінь… Як кажуть, нема людини – нема проблеми.
Якщо я бачу абсолютно безпорадний твір – я не робитиму ніяких зауважень авторові. Якщо ж у гарному творі щось псує, НМСД, картину – хочеться звернути увагу автора на це. Інколи у сірому творі є цінна блискітка – тоді теж хочеться звернути на неї увагу.
Сподіваюся, що ніхто не поскаржиться на ПМі, що я когось підколювала чи ображала – у всякому разі, за півтора року мого перебування тут Ви виявилися першим. Мені дуже прикро.

А щойно звернула увагу, як відреагував Влад на зауваження Чорнявої Жінки з приводу пелюстки ромашки … Молодець.
А при читанні Вашого твору на думку мені прийшов прекрасний вірш. Ось цей.


Річний пісок слідок ноги твоєї
І досі ще – для мене! – не заніс…
Тремтить ріка, і хилиться до неї
На тому березі ріденький ліс…
Не заблукають з хуторів лелеки, –
Хіба що вітер хмари нажене…
О друже мій єдиний, а далекий,
Який тут спокій стереже мене!

Немов поклала ти мені на груди
Долоні теплі, і спинилось все:
І почуття, і спогади, і люди,
І мертвий лист, що хвилями несе…
Немов ласкаві вересневі феї
Спинили час, – і всесвіт не тече…
І навіть цей слідок ноги твоєї
Вже не хвилює серця і очей…
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий – такий великий.
Що я тобі й сказати б не зумів!
…………………..
Гадаю, автора знаєте.


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 17:23:07 ] - відповісти

Ойойой, вийшло не просто багато, а занадто багато :))
Вибачайте, що "засмітила" Вашу сторінку. :((


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-24 03:15:51 ] - відповісти

Шановна Ондо Лінде! Дякую за розлогіший коментар і оригінальний погляд на мій вірш. Мені з Вами важко сперечатись, бо збоку видніше. Ви - сильна поетеса, я читаю Ваші твори, але поки що не наважуюсь їх коментувати - занадто ми різні. Треба трохи часу, щоб звикнути. У Вас щось є скандінавське і в манері писати і коментувати, і у псевдонімі. Так і згадується "Песня варяжского гостя" М.Римського-Корсакова, Кай і Герда, і печера гірського короля у Гріга, "Пер Гюнт" і Один - Бог...


Отправить
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-07-24 11:09:12 ] - відповісти

0_0... Скандинавия?:)) - интересно.
А Ондолиндэ - квенийский вариант названия Гондолина, града Тургона из Сильмариллиона (Дж.Р.Р.Т.). В переводе "камень-колокол".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-24 03:53:37 ] - відповісти

У нас з Вами дивно складається, Василино. Спершу ішла хвиля взаємних захоплень, а потім - критична хвиля, особливо з Вашого боку в мій. От і подумалося, що вимальовується тенденція негативного ставлення взагалі до автора. Думав, що можливо в цьому винні мої критичні вірші на адресу прекрасної статі, і Ви - одна з тих, хто мстить. Якийсь від Вашого коментаря останнього йшов різкий наказовий, навіть зверхній тон. А це ж відчувається підсвідомо.
От уже в поясненні розлогому тон інший, і, відповідно, реакція теж буде інша. Думаю, Ви вже розібралися із слідом людським. Не бачу поки що потреби допрацювувати рядок. Мені здається, що все там на місці. А от Молодіду треба попрацювати.
Дякую за вірш, дуже гарний, на свій сором, не знаю, кому він належить. У нас багато гарних поетів. Всіх прочитати не встигаєш. Буду вдячний, якщо скажете. Всього доброго!


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-31 17:39:33 ] - відповісти

***Мстити ??? християни не мстять навіть ворогам :)
А Вам – за що? Я не маю право оцінювати Ваше ставлення до прекрасної статі, це Ваша особиста справа.

А мої зауваження (не тенденція негативного ставлення)стосувалися тільки віршів. Інша справа, що ці зауваження були не офіційно сформульовані, а дружньо-жартівливо. і це справді моя вина. Але зверхності і різкості я в них ніколи не вкладала.
При першому ж прочитанні Вашого твору мені пригадався цей вірш Плужника. І справді, там все на місці.:))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-13 13:00:50 ] - відповісти

Ну що ж, от і порозумілися. Не дивуйтесь на таку мою реакцію, я надмірно ранимий буваю, тому так реагую. Врешті, тут спілкуючись, ми пізнаємо одне одного, тому буду знати, що таке Ваше сприйняття було моїх віршів. Пишіть відгуки і надалі, і не зважайте не те, що вразливий, переживу якось. Дякую за увагу.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-13 13:04:12 ] - відповісти

Ондо, дякую за роз"яснення. Ви і Ваша творчість для мене - як нова зірка у вечірньому небі, яку відкривають для себе спостерігачі обсерваторій.


Отправить
Андрій Олеськів (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-05 10:55:43 ] - відповісти
Після цих рядків одразу запахло весною, але до неї ще далеко:)Чудово

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-14 00:48:27 ] - відповісти

Дякую, Андрію. Дай Бог, дочекаємось.