Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-18 19:14:22 ] - відповісти

"І обрій хмарку сонцем лиже" - гарна замальовка, весняна, уявила як половина берега і річки ще захмарені, а на іншому березі вже сонячно.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-20 03:40:39 ] - відповісти

красиво, лаконічно і свіжо

як на ім&о

всякі вітання


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-20 11:11:00 ] - відповісти

...враз людський засяяв слід...?
– той слід хто і де залишив і чому він засяяв ?
будь ласка :)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-22 17:52:24 ] - відповісти

Дорогі друзі, пані Тамаро і пане Сонцемісяцю, дозвольте Вас так називати, щиро дякую за добрі слова і високі оцінки. Натхнення Вам, здоров"я і всіляких гараздів.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-22 17:57:23 ] - відповісти

Людський слід, шановна пані Василино, залишили рибалки, про яких пишеться трішечки нижче, слід на льоду, покритому снігом, а засяяв слід - саме слід, а не те, що Ви мали на увазі - тому, що на нього впали світла скалки. Все описано у вірші. Читайте уважно, будь ласка. А якщо хочеться "підколоти", то можете написати пародію. Ніхто не забороняє.


Отправить
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-07-22 23:55:03 ] - відповісти

Прозрачно, чуть прохладно. И Боже мой, - вот это комментарии... ))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 00:51:55 ] - відповісти

Перші три слова - це про вірш? Ми мало знаємо одне одного - чи не можна розлогіше, якщо Ваша ласка, пані Ондо Лінде? А щодо коментарів - "какой привет - такой ответ" - це все, що я можу Вам сказати.


Отправить
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-07-23 08:40:56 ] - відповісти

Да, про стихотворение.
Четко, почти-красочно (имхо, тут роль красок играют действия - кроме пшеницеподобных камышей - сама такие видела, точное описание), и еще - совсем невразумительно:)) - оно лучше на слух, чем на взгляд (хотя тут со мной очень легко не согласиться:)).


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 17:21:12 ] - відповісти

.

Ну, от, приїхали((
Шановний пане Ярославе! Дякую, що розлого пояснили, кому належить слід і чому він засяяв. Вражає ваше проникнення у чужі думки – це я про ось це – "саме слід, а не те, що Ви мали на увазі". ...Але на всяк випадок спробую детальніше «розшифрувати» свій попередній коментар. Я мала на увазі, що вислів «засяяв людський слід» у доволі відшліфованому творі виглядає якось шершаво. По-перше, я не уявила, що лід засипаний снігом, здалося. Що виблискувати може вся крига. Далі: рибалки – у множині, отже – сліди; якщо ж уже читач мав би здогадатися, що це сліди рибалок, то в такому випадку не треба уточнювати, що це людські, а не, припустимо, звірині сліди. Тобто, я хотіла звернути Вашу увагу, що з цим рядком можна би попрацювати. І все. Ви ж самі не раз наголошували: кому багато дано, з того багато і вимагається, і підкреслювали, що Вам таки багато дано у поезії, отже…
Підколювати Вас я не мала на увазі, не вважаю це конструктивним. Пародії писати не вмію, і не пробувала ніколи. Для справжніх пародій, мистецьких, треба мати більший дар, по-моєму, ніж для ліричних творів.
Визнаю, що переоцінила Вашу здатність сприймати пораду у дещо жартівливому тоні. «Знаю, що Ви - достатньо мудрий, щоб не образитись не критику» А це навіть і не критика була. Отож прошу вибачення, що занадто по-дружньому сформулювала зауваження до твору.
Боюся, що не втримаюся надалі, кортітиме коментувати Ваші твори – тому, можливо, буде доцільніше, якщо заблокуєте Ваші сторінки для моїх відвідин, щоб надалі не було таких непорозумінь… Як кажуть, нема людини – нема проблеми.
Якщо я бачу абсолютно безпорадний твір – я не робитиму ніяких зауважень авторові. Якщо ж у гарному творі щось псує, НМСД, картину – хочеться звернути увагу автора на це. Інколи у сірому творі є цінна блискітка – тоді теж хочеться звернути на неї увагу.
Сподіваюся, що ніхто не поскаржиться на ПМі, що я когось підколювала чи ображала – у всякому разі, за півтора року мого перебування тут Ви виявилися першим. Мені дуже прикро.

А щойно звернула увагу, як відреагував Влад на зауваження Чорнявої Жінки з приводу пелюстки ромашки … Молодець.
А при читанні Вашого твору на думку мені прийшов прекрасний вірш. Ось цей.


Річний пісок слідок ноги твоєї
І досі ще – для мене! – не заніс…
Тремтить ріка, і хилиться до неї
На тому березі ріденький ліс…
Не заблукають з хуторів лелеки, –
Хіба що вітер хмари нажене…
О друже мій єдиний, а далекий,
Який тут спокій стереже мене!

Немов поклала ти мені на груди
Долоні теплі, і спинилось все:
І почуття, і спогади, і люди,
І мертвий лист, що хвилями несе…
Немов ласкаві вересневі феї
Спинили час, – і всесвіт не тече…
І навіть цей слідок ноги твоєї
Вже не хвилює серця і очей…
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий – такий великий.
Що я тобі й сказати б не зумів!
…………………..
Гадаю, автора знаєте.


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 17:23:07 ] - відповісти

Ойойой, вийшло не просто багато, а занадто багато :))
Вибачайте, що "засмітила" Вашу сторінку. :((


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-24 03:15:51 ] - відповісти

Шановна Ондо Лінде! Дякую за розлогіший коментар і оригінальний погляд на мій вірш. Мені з Вами важко сперечатись, бо збоку видніше. Ви - сильна поетеса, я читаю Ваші твори, але поки що не наважуюсь їх коментувати - занадто ми різні. Треба трохи часу, щоб звикнути. У Вас щось є скандінавське і в манері писати і коментувати, і у псевдонімі. Так і згадується "Песня варяжского гостя" М.Римського-Корсакова, Кай і Герда, і печера гірського короля у Гріга, "Пер Гюнт" і Один - Бог...


Отправить
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-07-24 11:09:12 ] - відповісти

0_0... Скандинавия?:)) - интересно.
А Ондолиндэ - квенийский вариант названия Гондолина, града Тургона из Сильмариллиона (Дж.Р.Р.Т.). В переводе "камень-колокол".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-24 03:53:37 ] - відповісти

У нас з Вами дивно складається, Василино. Спершу ішла хвиля взаємних захоплень, а потім - критична хвиля, особливо з Вашого боку в мій. От і подумалося, що вимальовується тенденція негативного ставлення взагалі до автора. Думав, що можливо в цьому винні мої критичні вірші на адресу прекрасної статі, і Ви - одна з тих, хто мстить. Якийсь від Вашого коментаря останнього йшов різкий наказовий, навіть зверхній тон. А це ж відчувається підсвідомо.
От уже в поясненні розлогому тон інший, і, відповідно, реакція теж буде інша. Думаю, Ви вже розібралися із слідом людським. Не бачу поки що потреби допрацювувати рядок. Мені здається, що все там на місці. А от Молодіду треба попрацювати.
Дякую за вірш, дуже гарний, на свій сором, не знаю, кому він належить. У нас багато гарних поетів. Всіх прочитати не встигаєш. Буду вдячний, якщо скажете. Всього доброго!


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-31 17:39:33 ] - відповісти

***Мстити ??? християни не мстять навіть ворогам :)
А Вам – за що? Я не маю право оцінювати Ваше ставлення до прекрасної статі, це Ваша особиста справа.

А мої зауваження (не тенденція негативного ставлення)стосувалися тільки віршів. Інша справа, що ці зауваження були не офіційно сформульовані, а дружньо-жартівливо. і це справді моя вина. Але зверхності і різкості я в них ніколи не вкладала.
При першому ж прочитанні Вашого твору мені пригадався цей вірш Плужника. І справді, там все на місці.:))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-13 13:00:50 ] - відповісти

Ну що ж, от і порозумілися. Не дивуйтесь на таку мою реакцію, я надмірно ранимий буваю, тому так реагую. Врешті, тут спілкуючись, ми пізнаємо одне одного, тому буду знати, що таке Ваше сприйняття було моїх віршів. Пишіть відгуки і надалі, і не зважайте не те, що вразливий, переживу якось. Дякую за увагу.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-13 13:04:12 ] - відповісти

Ондо, дякую за роз"яснення. Ви і Ваша творчість для мене - як нова зірка у вечірньому небі, яку відкривають для себе спостерігачі обсерваторій.


Отправить
Андрій Олеськів (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-05 10:55:43 ] - відповісти
Після цих рядків одразу запахло весною, але до неї ще далеко:)Чудово

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-14 00:48:27 ] - відповісти

Дякую, Андрію. Дай Бог, дочекаємось.