ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.05.14 19:42
***
Не чуть зозуль в Єрусалимі.
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця

Євген Федчук
2026.05.14 19:35
Смерть гетьмана Самійла Кішки 28 лютого 1602 року
Під городом під Фелліном гримить канонада.
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а

Артур Курдіновський
2026.05.14 19:05
Записки дяді Жори. Записка 6. "Воюю"
Критикую київську поетесу
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?

Артур Курдіновський
2026.05.14 18:56
Записки дяді Жори. Записка 5. "Без змін"
Фрік - фрікує,
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!

Юрій Гундарів
2026.05.14 18:40
У прямому етері
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер…
(З останніх поетичних надходжень)

Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав

Артур Курдіновський
2026.05.14 15:11
Кажуть...
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер.

Кажуть, що кохання - вища нагорода...
А у мене інші нагороди є!
Маю гостре слово та кричущу ноту -

Кока Черкаський
2026.05.14 14:22
Четвертий закон
Четвертий закон Менделя
Ми не вивчали в школі.
Мендель дала декому пенделя,
Натякнувши, що цей король голий.

Датчанин Ганс Крістіан Андерсен
І шведка Астрід Лінґрен
Перетнулися в Такера Карлсона,-

Борис Костиря
2026.05.14 12:40
Суботній день
Суботнім днем я вийду в місто чуле,
Де заблукала в хащах пустота,
Де воскресає втрачене минуле
Й сідають пилом на асфальт літа.

Побачу, що ніхто не поспішає
І вулиці безлюдні в самоті.
Як проблиски дощу чи водограю,

Юрій Гундарів
2026.05.14 12:28
Мій читацький денник. Андрій Мирохович
я хочу слів нових михайль семенко я хочу слів нових щоб ці слова не як полова щоб як трава Мабуть, вже понад років десять я уважно стежу за неочікуваними, інколи навіть на межі фолу, маршрутами музи Андрія Мироховича. Недаремно у його вірші, який

Ірина Вовк
2026.05.14 11:52
А ВОДА ПО КАМЕНЮ (продовження 2)
РУСАЛКА НА ЙМЕННЯ «ЛЮБАВА» Над Десною тумани, як сиве старе полотно, Де вода забирає у пам’яті сонячні кроки. Він – державна печатка, він – мудрість, він – горде вино, А вона… тільки трави і погляд дівочий глибокий. Над Десною розлилася ніч, гус

хома дідим
2026.05.14 09:55
* 78 *
мені би невагомого чогось
як флейти сякухаті
померти на цій кухні
на цій хаті
оскільки більш
нічого не зійшлось
закинути ще
у пакет сміттєвий

Вячеслав Руденко
2026.05.14 08:11
Чигирин
Алебастровий дзбан над безоднею лине
У руці мозолистій безнадійної драми.
Чи зустрінеться в полі Чигирин з Чигирином
У прадавній задумі, над полину дарами?

В фрагментарному відблиску вічної зброї
Знов палають на сонці теракотові стегна
Від нащадкі

Охмуд Песецький
2026.05.14 07:38
Як ще не писав ніколи
Римуються з укриттям
Буття і життя доладно.
І твій поетичний тям
Збирає трійне зверцадло.

Так мислиться уночі
В підземній міцній споруді
З барсеткою на плечі,

Тетяна Левицька
2026.05.14 07:25
Знов день промайнув...
Знов день промайнув, не лишивши світлини
на обрії неба в рожевім суцвітті.
А я ж не хотіла в гіркому полину
лишати сльоту на холоднім граніті.

Переболить, та, мабуть, не сьогодні —
ще рана глибока слізьми кровоточить,
і падає вечір у чорну безодню

Віктор Кучерук
2026.05.14 06:54
* * *
Безжурний світ
Дитячих літ
Був щедрим на утіхи
І їхній слід,
На північ й схід, -
Не стерта часом віха.
Тих давніх днів
Звучить мотив

Софія Кримовська
2026.05.13 19:36
***
Всесвіт, як пазли, вкладає долі
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Не встигли ще сніги зійти -
Весна приходить яснолиця.
В льоду стоять очерети,
Немов нескошена пшениця.

Крізь хмари впали світла скалки,
І враз людський засяяв слід.
Озерні дятли тут - рибалки -
Довбають нерозталий лід.

І віє чимось новим, свіжим,
Мов мука радістю стає,
І обрій хмарку сонцем лиже,
Мов песик руку, що дає.

7517 р. (від Трипілля) (2009)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 03:14:27
Переглядів сторінки твору 428
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.697
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 03:15:30 ]
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-18 19:14:22 ] - відповісти

"І обрій хмарку сонцем лиже" - гарна замальовка, весняна, уявила як половина берега і річки ще захмарені, а на іншому березі вже сонячно.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-20 03:40:39 ] - відповісти

красиво, лаконічно і свіжо

як на ім&о

всякі вітання


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-20 11:11:00 ] - відповісти

...враз людський засяяв слід...?
– той слід хто і де залишив і чому він засяяв ?
будь ласка :)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-22 17:52:24 ] - відповісти

Дорогі друзі, пані Тамаро і пане Сонцемісяцю, дозвольте Вас так називати, щиро дякую за добрі слова і високі оцінки. Натхнення Вам, здоров"я і всіляких гараздів.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-22 17:57:23 ] - відповісти

Людський слід, шановна пані Василино, залишили рибалки, про яких пишеться трішечки нижче, слід на льоду, покритому снігом, а засяяв слід - саме слід, а не те, що Ви мали на увазі - тому, що на нього впали світла скалки. Все описано у вірші. Читайте уважно, будь ласка. А якщо хочеться "підколоти", то можете написати пародію. Ніхто не забороняє.


Отправить
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-07-22 23:55:03 ] - відповісти

Прозрачно, чуть прохладно. И Боже мой, - вот это комментарии... ))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 00:51:55 ] - відповісти

Перші три слова - це про вірш? Ми мало знаємо одне одного - чи не можна розлогіше, якщо Ваша ласка, пані Ондо Лінде? А щодо коментарів - "какой привет - такой ответ" - це все, що я можу Вам сказати.


Отправить
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-07-23 08:40:56 ] - відповісти

Да, про стихотворение.
Четко, почти-красочно (имхо, тут роль красок играют действия - кроме пшеницеподобных камышей - сама такие видела, точное описание), и еще - совсем невразумительно:)) - оно лучше на слух, чем на взгляд (хотя тут со мной очень легко не согласиться:)).


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 17:21:12 ] - відповісти

.

Ну, от, приїхали((
Шановний пане Ярославе! Дякую, що розлого пояснили, кому належить слід і чому він засяяв. Вражає ваше проникнення у чужі думки – це я про ось це – "саме слід, а не те, що Ви мали на увазі". ...Але на всяк випадок спробую детальніше «розшифрувати» свій попередній коментар. Я мала на увазі, що вислів «засяяв людський слід» у доволі відшліфованому творі виглядає якось шершаво. По-перше, я не уявила, що лід засипаний снігом, здалося. Що виблискувати може вся крига. Далі: рибалки – у множині, отже – сліди; якщо ж уже читач мав би здогадатися, що це сліди рибалок, то в такому випадку не треба уточнювати, що це людські, а не, припустимо, звірині сліди. Тобто, я хотіла звернути Вашу увагу, що з цим рядком можна би попрацювати. І все. Ви ж самі не раз наголошували: кому багато дано, з того багато і вимагається, і підкреслювали, що Вам таки багато дано у поезії, отже…
Підколювати Вас я не мала на увазі, не вважаю це конструктивним. Пародії писати не вмію, і не пробувала ніколи. Для справжніх пародій, мистецьких, треба мати більший дар, по-моєму, ніж для ліричних творів.
Визнаю, що переоцінила Вашу здатність сприймати пораду у дещо жартівливому тоні. «Знаю, що Ви - достатньо мудрий, щоб не образитись не критику» А це навіть і не критика була. Отож прошу вибачення, що занадто по-дружньому сформулювала зауваження до твору.
Боюся, що не втримаюся надалі, кортітиме коментувати Ваші твори – тому, можливо, буде доцільніше, якщо заблокуєте Ваші сторінки для моїх відвідин, щоб надалі не було таких непорозумінь… Як кажуть, нема людини – нема проблеми.
Якщо я бачу абсолютно безпорадний твір – я не робитиму ніяких зауважень авторові. Якщо ж у гарному творі щось псує, НМСД, картину – хочеться звернути увагу автора на це. Інколи у сірому творі є цінна блискітка – тоді теж хочеться звернути на неї увагу.
Сподіваюся, що ніхто не поскаржиться на ПМі, що я когось підколювала чи ображала – у всякому разі, за півтора року мого перебування тут Ви виявилися першим. Мені дуже прикро.

А щойно звернула увагу, як відреагував Влад на зауваження Чорнявої Жінки з приводу пелюстки ромашки … Молодець.
А при читанні Вашого твору на думку мені прийшов прекрасний вірш. Ось цей.


Річний пісок слідок ноги твоєї
І досі ще – для мене! – не заніс…
Тремтить ріка, і хилиться до неї
На тому березі ріденький ліс…
Не заблукають з хуторів лелеки, –
Хіба що вітер хмари нажене…
О друже мій єдиний, а далекий,
Який тут спокій стереже мене!

Немов поклала ти мені на груди
Долоні теплі, і спинилось все:
І почуття, і спогади, і люди,
І мертвий лист, що хвилями несе…
Немов ласкаві вересневі феї
Спинили час, – і всесвіт не тече…
І навіть цей слідок ноги твоєї
Вже не хвилює серця і очей…
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий – такий великий.
Що я тобі й сказати б не зумів!
…………………..
Гадаю, автора знаєте.


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-23 17:23:07 ] - відповісти

Ойойой, вийшло не просто багато, а занадто багато :))
Вибачайте, що "засмітила" Вашу сторінку. :((


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-24 03:15:51 ] - відповісти

Шановна Ондо Лінде! Дякую за розлогіший коментар і оригінальний погляд на мій вірш. Мені з Вами важко сперечатись, бо збоку видніше. Ви - сильна поетеса, я читаю Ваші твори, але поки що не наважуюсь їх коментувати - занадто ми різні. Треба трохи часу, щоб звикнути. У Вас щось є скандінавське і в манері писати і коментувати, і у псевдонімі. Так і згадується "Песня варяжского гостя" М.Римського-Корсакова, Кай і Герда, і печера гірського короля у Гріга, "Пер Гюнт" і Один - Бог...


Отправить
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-07-24 11:09:12 ] - відповісти

0_0... Скандинавия?:)) - интересно.
А Ондолиндэ - квенийский вариант названия Гондолина, града Тургона из Сильмариллиона (Дж.Р.Р.Т.). В переводе "камень-колокол".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-24 03:53:37 ] - відповісти

У нас з Вами дивно складається, Василино. Спершу ішла хвиля взаємних захоплень, а потім - критична хвиля, особливо з Вашого боку в мій. От і подумалося, що вимальовується тенденція негативного ставлення взагалі до автора. Думав, що можливо в цьому винні мої критичні вірші на адресу прекрасної статі, і Ви - одна з тих, хто мстить. Якийсь від Вашого коментаря останнього йшов різкий наказовий, навіть зверхній тон. А це ж відчувається підсвідомо.
От уже в поясненні розлогому тон інший, і, відповідно, реакція теж буде інша. Думаю, Ви вже розібралися із слідом людським. Не бачу поки що потреби допрацювувати рядок. Мені здається, що все там на місці. А от Молодіду треба попрацювати.
Дякую за вірш, дуже гарний, на свій сором, не знаю, кому він належить. У нас багато гарних поетів. Всіх прочитати не встигаєш. Буду вдячний, якщо скажете. Всього доброго!


Отправить
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-31 17:39:33 ] - відповісти

***Мстити ??? християни не мстять навіть ворогам :)
А Вам – за що? Я не маю право оцінювати Ваше ставлення до прекрасної статі, це Ваша особиста справа.

А мої зауваження (не тенденція негативного ставлення)стосувалися тільки віршів. Інша справа, що ці зауваження були не офіційно сформульовані, а дружньо-жартівливо. і це справді моя вина. Але зверхності і різкості я в них ніколи не вкладала.
При першому ж прочитанні Вашого твору мені пригадався цей вірш Плужника. І справді, там все на місці.:))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-13 13:00:50 ] - відповісти

Ну що ж, от і порозумілися. Не дивуйтесь на таку мою реакцію, я надмірно ранимий буваю, тому так реагую. Врешті, тут спілкуючись, ми пізнаємо одне одного, тому буду знати, що таке Ваше сприйняття було моїх віршів. Пишіть відгуки і надалі, і не зважайте не те, що вразливий, переживу якось. Дякую за увагу.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-08-13 13:04:12 ] - відповісти

Ондо, дякую за роз"яснення. Ви і Ваша творчість для мене - як нова зірка у вечірньому небі, яку відкривають для себе спостерігачі обсерваторій.


Отправить
Андрій Олеськів (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-05 10:55:43 ] - відповісти
Після цих рядків одразу запахло весною, але до неї ще далеко:)Чудово

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-14 00:48:27 ] - відповісти

Дякую, Андрію. Дай Бог, дочекаємось.