ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.10.26 00:27
"Моя хата скраю"
Не все в цім світі українське…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…

Сергій СергійКо
2025.10.25 22:51
«Звіри»
Про бійку між Гітлером і Сталіним)

“Друга світова спецоперація” –
Так назвали б ту війну сьогодні.
Дві країни – звіра два, дві нації
– Прагнули кінця цивілізації
І на компроміс були не згодні.
Кігті один в одного встромляли,

Борис Костиря
2025.10.25 22:26
* * *
Старому немає з ким говорити,
його ровесники померли.
Тільки з тишею,
тільки з вічністю,
тільки з німотою.
Його кімнатою
ходить навшпиньках
вічний голос,

Світлана Пирогова
2025.10.25 21:03
Не нагадуй
Не нагадуй мені про себе,
Бо валізи осінь готує.
Заблокую споминів сервер,
Все минуле сховаю в тубу.

Не нагадуй мені про себе,
Зона серця вже недосяжна.
Не для мене моделінг-вебка,

Олександр Буй
2025.10.25 19:20
Чернігову
Горне хвилею скреслу кригу
Повновода ріка Десна…
Мій старий молодий Чернігів!
У нас доля на двох одна.

Починалася світла віра
Від Антонієвих печер –
І курганів твоїх кумири

Микола Дудар
2025.10.25 14:01
В ту саму мить
В ту саму мить мій намір стих…
В цю саму мить переболіло
І віднесло мене від злих
Спочатку душу… згодом й тіло…
А вітер ніжно побурчав…
А згодом зорі з неба сплигли…
Осіння дівонька-свіча…
Ну, тобіш всьо… на свято встигли….

Тетяна Левицька
2025.10.25 09:59
Борг
Не позичайте почуття любові,
перлини слів, що лиш одній належать.
Високих замків, а ні вітру в полі,
щоб боляче не падати із вежі.

Сумління не ятрить борги любовні.
Самотина вінчається з зорею.
Ще не ввібрала погляди бездонні,

Віктор Кучерук
2025.10.25 06:31
* * *
Знедавна не стало вже сили
Поводить рахунок утрат, -
Війна положила в могили
Число незлічиме солдат.
Щоденні салюти і співи
Спричинюють болісний щем, -
Я жаром душевного гніву
Готовий вщент знищити кремль.

Володимир Бойко
2025.10.25 00:02
Кожному - своє
Хтось шукає позитиву,
Інший любить негатив
І довбе у хвіст і в гриву
Хто йому не догодив.

Хтось блаженство віднаходить,
Копирсаючись в лайні
І на лихо всій природі

Віктор Насипаний
2025.10.24 23:58
Поруч ( пісня )
Так сумно часом на душі –
Нема тепла. Вітри, дощі.
А сум за мною, наче тінь,
Між люду , вулиць, днів і стін.
Та день світлішим враз стає,
Коли хтось рідний поруч є.
---------------
А час між пальці, мов пісок:

Борис Костиря
2025.10.24 22:00
Подих осені
Подих осені ледь уловимий
Пролетів до мене звіддаля,
Пронизав стрілою кволі рими
І дихнув у серце, як земля.

Подих осені торкнеться тонко,
Ніби зламана тернова віть.
Нависають виноградні грона

Світлана Пирогова
2025.10.24 20:18
І хто придумав цей затяжний антракт?
І хто придумав цей затяжний антракт?
Я ніби в душному стою фойє.
І серця стукіт годинникові в такт:
І тук, і тук, бо він десь є, десь є...

Заходжу вглиб глядацького партеру.
Нервую: знайти його не можу.
(Так схоже на трагедію Вольтера.)

Леся Горова
2025.10.24 19:43
Барбарис
ПрянИть опалий лист, гірчить повітря,
Прогріте після заморозків перших.
І барбарису кущ, на тин зіпершись,
Мені плоди простягує привітно:

Як згадку безтурботного крюшону
Між осені, де все гіркаво-кисле.
Подякую. А гілка журно висне,

Артур Курдіновський
2025.10.24 19:35
Київ-Харків (діалог квартонів з Любов'ю Інішевою)
Київ незламно рахує години,
Стрілка повільно вистукує хід...
Десь в укритті ще дрімає дитина.
Мирну угоду влаштовує світ...

Знову ракети гримучий удар...
Київ незламно рахує години...
Ворог щоночі розпалює жар,

Іван Потьомкін
2025.10.24 19:06
Яаков та Есав
Той день був пам’ятний для Яакова.
День, коли Аврагам помер.
Як і велять звичаї роду,
В час скорботи слід їсти щось округле.
То ж чечевицю на обід зварив онук.
Тільки-но намірився покуштувать,
Як на порозі зависочів Есав.
«Мабуть, ще віддалеки ви

Микола Дудар
2025.10.24 16:33
Хочеш сонця? Прохолоди?
Почувайся як удома.
Сядь, дружище, не спіши…
Зникнуть cумніви і втома,
Зникнуть порізі і шви…
Хочеш сонця? Прохолоди?
Хочеш вголос?.. Так — чи ні?
Все спитав, як у госпОди,
Тільки знову уві сні…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Бібліотечний триптих ІІІ
ІІІ
Увійду в зачароване коло,
В таємницю твоєї ходи,
Ти прийди неосмисленим болем,
Нецілованим смутком прийди.

Ось відлуння я чую блаженне...
Ну, ще крок, і напруга спаде...
Але хто це? Як тінь безіменна!
Хто це, хто? Це - печаль моя йде.

Це вона замість тебе під руку
Так неждано хапає мене,
І ми йдем навпростець - через муку,
Через музику болю ідем.

Тільки голуб надії злітає,
Як молитва у небо святим:
"Боже... може, хоч дощ заридає
Нецілованим смутком твоїм".

Квітень 7489 р. (від Трипілля) (1983)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 03:59:24
Переглядів сторінки твору 312
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Співана поезія (лише із муз.файлами)
Автор востаннє на сайті 2025.10.22 06:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 04:00:00 ]

к т (Л.П./М.К.) [ 2009-09-19 23:29:32 ] - відповісти
гарно.

Отправить
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2009-09-20 01:56:29 ] - відповісти

цікаво.. мелодійно й сумно.
знаєте, цей вірш набагато би виграв, якби був поданий тут усіма трьома частинами... так легше спримається. бо, прочитавши третю частину, я не зрозуміла назви, мусила перечитати першу й другу, щоб скласти собі загальну уяву про предмет розповіді автора.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-20 14:22:01 ] - відповісти

Дякую за відгуки. Пані Оксано, дякую за підказку, я просто не хотів дратувати читачів, друкуючи три вірші підряд, хоч це дозволено правилами. Треба буде порадитися з адміністрацією майстерень стосовно подачі таких текстів.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-20 15:51:08 ] - відповісти

Жаль... Часто тінню стають надії. А Вона хоч про це здогадувалася? Вірш задається написаний не словами, а відчуттями.
А щодо трьох частин. У кожного свій смак. Те, що подано по частинах - змушує чекати наступної (як мене), або ж збуджує інтерес до попередньої (як п.Оксану). Якщо гарно - прочитається все обовязково!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-21 02:17:44 ] - відповісти

Олесю, дякую. Ви мене дуже точно відчуваєте. Це було платонічне захоплення. Я навіть не хотів знайомитися, боявся чергового розчарування. Але, врешті, ми познайомилися, і, як і передбачалося, реальність виявилася дещо прозаїчною, відмінною від того, що ми малюємо собі в мріях у молодості, і тому не мала продовження. Але я вдячний їй, як музі, що надихнула.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-21 23:25:39 ] - відповісти

Пане Ярославе, можна я чесно зізнаюся? Мені стало тремтливо-щемко від оцих Ваших слів "Ви мене дуже точно відчуваєте". І гордо, і навіть лячно...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-23 22:56:03 ] - відповісти

Просто ми, мабуть, споріднені душі.