ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.03 19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.

Іван Потьомкін
2026.02.03 19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,

Артур Курдіновський
2026.02.03 16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.

Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,

Ірина Білінська
2026.02.03 13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен

Борис Костиря
2026.02.03 10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.

Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин

С М
2026.02.03 05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих

Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Осіння казка
Вітер дмухав на осіннє мрево,
Землю пориваючи увись,
І мені здалося, що дерева
Мов птахи, у небо піднялись.

А воно зненацька потемніло,
А на вітах-крилах – сяйва блиск,
Листя злотом раптом заясніло,
І спадало зорями униз.

Я ловив те золото руками…
(Падало за пазуху, в рукав!)
І свою ріднесеньку кохану
З голови до ніг ним обсипав.

До кінця вершись, велике чудо,
Не для мене тільки дощ той ливсь,
Наче Кармелюк із Робом Гудом,
Я з людьми тим злотом поділивсь.

То ж підходьте, не соромтесь, люди,
Я насиплю в скрині і ковші,
Хай світить воно вам довго буде
Моє щире золото душі.

7.ХІ. 7517 р. (2009 р.)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 03:49:04
Переглядів сторінки твору 340
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Поезія фентезі
Автор востаннє на сайті 2026.02.03 09:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 03:49:47 ]

Отправить
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-02-10 23:52:34 ] - відповісти

Дякую за це щире злото...! Гарний вірш!!!
................................................
"З голови до ніг ним обсипав..." а якби так "З голови додолу обсипав"- так нече легше би читалося, але то на Ваш розсуд...


Отправить
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-02-11 00:17:49 ] - відповісти

...Славні вірші золотого серця, вітаю, Ярославе!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-02-11 09:19:38 ] - відповісти

Щиро дякую, Роксолано! Бажаю натхнення!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-02-11 09:20:53 ] - відповісти

Спасибі, Тамаро! Хай щастить. Шкода, що тебе не буде сьогодні в Ірпені у Катрусі Матвійко на презентації, як два роки тому!)))


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-02-11 10:17:57 ] - відповісти

Казка, Ярославе, тим паче у такі морози почути її! ))
Мені здається, що Гуд - Робін.
Казкуйте і надалі!


Отправить
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-11 11:45:57 ] - відповісти

Здоровья могутнього, другу Ярославу!
Вічного тепла любові, Божої ласки.
Тисну руку, - щиро дякую.


Отправить
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-11 16:04:54 ] - відповісти

І приємно, що ця казка у Вас є дійсністю...)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-02-12 17:45:48 ] - відповісти

Дякую, друже Володимире! Хай щастить у творчості!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-02-12 17:46:58 ] - відповісти

Спасибі, Олександре! І Вам навзаєм бажаю і здоров"я і натхнення і гарних публікацій!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-02-12 17:48:19 ] - відповісти

Щиро дякую, Олено! Усіх благ Вам і натхнення!)))


Отправить
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2012-02-25 22:06:07 ] - відповісти

Набираю Вашого золота, Ярославе в усі кишені!:)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-03-02 14:29:59 ] - відповісти

На здоров"я, Таю!)))