ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.03 19:19
***
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.

Іван Потьомкін
2026.02.03 19:03
***
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,

Артур Курдіновський
2026.02.03 16:59
Осінь посеред зими
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.

Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,

Ірина Білінська
2026.02.03 13:48
Лютий
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен

Борис Костиря
2026.02.03 10:48
Птах
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.

Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин

С М
2026.02.03 05:30
Немає сподівань (The Rolling Stones)
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих

Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Мороз морозенко
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
Ми - світло!
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Клин
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Не всі вдома
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
На берегах межиріччя
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Заворожені велети
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
Біла спальня (Cream)
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Остання спроба або Похід Пилипа Орлика на Україну в 1711 році
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Похорон Музи (видіння-легенда)
Образ твору Мов одкрився між хмарами шлюз –
Сліз ріка синє небо залила.
На печальному цвинтарі муз
Забіліла свіженька могила.

Не тривожтесь, та жінка жива,
Що поету, як марево, снилась,
Відболіли любові слова –
І у вирій кудись одлетіли.

Замітає зима, заміта
Сивиною дорогу печалі.
Сукня біла й весільна фата
Музі саваном вічності стали.

Поховали, немов уві сні,
Де снігів запорошене диво.
Там звучали веселі пісні,
Нагадали про миті щасливі.

Сонцемедом осяяний час,
Бурштинові дерев опахала…
Коли муза митця повсякчас
На поезію так надихала.

Коли небо шарілось немов
Од чарівності музики й слова.
Ті чудесні рядки про любов
Повторить кожна пташка готова.

І замріяна снігом сосна
Над могилою – знаком окличним,
Ніби посмішка музи ясна,
Ніби статуя музи велична.

Більш ніколи на інших жінок
У житті він своїм не дивився…
У жалобі сонетний вінок
На надгробок печально схилився.

21-23 січня 7519 р. (Від Трипілля) (2012)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 03:45:49
Переглядів сторінки твору 296
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.02.03 09:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 03:46:28 ]
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 09:14:58 ] - відповісти

Тужлива історія, Ярославе. Файно скомпанована.
"Од чарівних і музики й слова." - цей рядок потребує НМД вашої пильної уваги.


Отправить
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-24 09:23:38 ] - відповісти

То Ви щось знаєте? А я думаю, куди це моя Муза поділася? Щось не пишеться останніми місяцями? Чи не мою поховали? Та, думаю, колись прорве. Успіхів, пане Ярославе!


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 09:58:17 ] - відповісти

Виявляється і печаль буває гарною... Так красиво, душевно і мелодійно Ви все це змалювали, що аж защеміло серце...
Сподобалось, Ярославе. Тільки хай не тужиться поету, бо ніщо не стоїть на місці, а час таки лікує.
Удачі Вам, друже!


Отправить
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2012-01-24 11:28:14 ] - відповісти

Погоджуюсь із пані Адель. І в мене аж серце защеміло...


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-24 12:19:05 ] - відповісти
Хто взяв бандуру раз у руки,
Розчулить навіть каменюку!!!;-)))
Гарно, пане Ярославе.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:33:56 ] - відповісти

Щиро дякую, Володимире! Якщо Ви мали на увазі узгодження слів, напр. "чарівної музики й слова" то там усе на місці - саме так у множині вживається дане означення "чарівних" - воно стосується двох іменників. Через те - множина. Сподіваюсь я вірно Вас зрозумів?)))


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 22:43:37 ] - відповісти

А наголос хіба не чарівнИх?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:36:04 ] - відповісти

Якщо і поховали, то має з"явитися нова Муза і надихати такого славного чоловіка з таким поетичним прізвищем. Прорве обов"язково!))) Натхнення!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:39:14 ] - відповісти

Спасибі, мила моя Адель. Ваша добре і чуйне серце - для мене відрада і приємний затишок і спокій. Радію, що Вам сподобалось, і сподіваюсь, що справдяться Ваші слова.
І Вам удачі і натхнення, рибонько!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:40:27 ] - відповісти

Значить Ви, як і Адель, спражній романтик і чуйна людина, Світлано! Щиро дякую. Натхнення Вам бажаю!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:42:22 ] - відповісти

А хто у руки взяв гітару,
Розчулить навіть і Патару!)))
Щиро дякую, Патарочко, цьом!))

Розчулений Чорногуз


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 05:34:46 ] - відповісти

Маєш рацію, Володимире, таки ЧарівнИх, мені здавалося, шо тут наголос плаваючий. Що може бути і чарІвних і чарівнИх. Ну що ж виправив, дякую за підказку. Принаймність слово "чарІвність" точно має наголос на "і".))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 05:44:49 ] - відповісти

А, ось тобі, Володю, іще приклад з пісні, яка стала всенародноулюбленою на музику І.Поклада "Сіла птаха білокрила на тополю":
...Йшла до нього, наче місячна царівна,
Йшла до нього, як до березня весна,
І не знала, що та музика чарІвна (!)
Не для неї, а для іншої була.

Але оскільки словник дає "чарівнИй", виправив.


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 09:59:37 ] - відповісти

Ярославе, можна було поставити авторський наголос і все. Тому, що при читанні читач збивається. А в пісні - то це явно звучить із уст співця:)Удач!!!)


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 09:03:20 ] - відповісти

Чомусь пригадалась мені цитата з Григора Тютюнника:
"Найтяжче для хужожника писати, але ще тяжче не писати. В оцих лещатах він і живе все життя..."

Печальна історія. І повчальна. Бо, мабуть, не треба спішити хоронити Музу, а раптом - вона ще жива?
У мене лиш останні два рядки викликали невеличкий сумнів:
У жалобі сонетний вінок
На надгробок печально схилився.

Може, замість "У жалобі" - "Мов жалоба"? Бо якось той вінок - як живе своріння виглядає, що схилилось у жалобі над могилою. Чи може, не "схилився", а якось інакше... Не знаю...
Можливо, я помиляюсь. То хай буде, так як є.
Вірш не залишає байдужим!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 22:09:46 ] - відповісти

Все відносно, Володю, все відносно! І наголоси - теж! Дякую, і тобі навзаєм!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 22:14:56 ] - відповісти

Дякую за цінні рроздуми, Любове! Жіноче серце - тонке і чуле! Якщо музу рано ховати, то прийде час і вона - воскресне!
Художник - він як Бог - у своїх творах чи не так?!
Вінок сонетів справді як живий - у жалобі, а схилився - як штучний, той що ставлять на могили...


Отправить
Мар'яна Невиліковна (Л.П./М.К.) [ 2012-02-15 21:29:09 ] - відповісти

Дякую, що направили до такого надихально-сніжно-окличного вірша )) Вподобала. Заздрю ЛГ, у якого одненька схоронена муза... бо у мого - весь цвинтар.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-02-15 22:18:47 ] - відповісти

Дякую, Мар"яно, що не полінувалися прочитати. У мого ЛГ може теж не одне минуле кохання, але ось думка поховати його - прийшла вперше. Мене дивує, як у різних людей спонтанно виникають схожі чи подібні Образи.))