Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 09:14:58 ] - відповісти

Тужлива історія, Ярославе. Файно скомпанована.
"Од чарівних і музики й слова." - цей рядок потребує НМД вашої пильної уваги.


Отправить
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-24 09:23:38 ] - відповісти

То Ви щось знаєте? А я думаю, куди це моя Муза поділася? Щось не пишеться останніми місяцями? Чи не мою поховали? Та, думаю, колись прорве. Успіхів, пане Ярославе!


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 09:58:17 ] - відповісти

Виявляється і печаль буває гарною... Так красиво, душевно і мелодійно Ви все це змалювали, що аж защеміло серце...
Сподобалось, Ярославе. Тільки хай не тужиться поету, бо ніщо не стоїть на місці, а час таки лікує.
Удачі Вам, друже!


Отправить
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2012-01-24 11:28:14 ] - відповісти

Погоджуюсь із пані Адель. І в мене аж серце защеміло...


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-24 12:19:05 ] - відповісти
Хто взяв бандуру раз у руки,
Розчулить навіть каменюку!!!;-)))
Гарно, пане Ярославе.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:33:56 ] - відповісти

Щиро дякую, Володимире! Якщо Ви мали на увазі узгодження слів, напр. "чарівної музики й слова" то там усе на місці - саме так у множині вживається дане означення "чарівних" - воно стосується двох іменників. Через те - множина. Сподіваюсь я вірно Вас зрозумів?)))


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 22:43:37 ] - відповісти

А наголос хіба не чарівнИх?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:36:04 ] - відповісти

Якщо і поховали, то має з"явитися нова Муза і надихати такого славного чоловіка з таким поетичним прізвищем. Прорве обов"язково!))) Натхнення!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:39:14 ] - відповісти

Спасибі, мила моя Адель. Ваша добре і чуйне серце - для мене відрада і приємний затишок і спокій. Радію, що Вам сподобалось, і сподіваюсь, що справдяться Ваші слова.
І Вам удачі і натхнення, рибонько!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:40:27 ] - відповісти

Значить Ви, як і Адель, спражній романтик і чуйна людина, Світлано! Щиро дякую. Натхнення Вам бажаю!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:42:22 ] - відповісти

А хто у руки взяв гітару,
Розчулить навіть і Патару!)))
Щиро дякую, Патарочко, цьом!))

Розчулений Чорногуз


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 05:34:46 ] - відповісти

Маєш рацію, Володимире, таки ЧарівнИх, мені здавалося, шо тут наголос плаваючий. Що може бути і чарІвних і чарівнИх. Ну що ж виправив, дякую за підказку. Принаймність слово "чарІвність" точно має наголос на "і".))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 05:44:49 ] - відповісти

А, ось тобі, Володю, іще приклад з пісні, яка стала всенародноулюбленою на музику І.Поклада "Сіла птаха білокрила на тополю":
...Йшла до нього, наче місячна царівна,
Йшла до нього, як до березня весна,
І не знала, що та музика чарІвна (!)
Не для неї, а для іншої була.

Але оскільки словник дає "чарівнИй", виправив.


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 09:59:37 ] - відповісти

Ярославе, можна було поставити авторський наголос і все. Тому, що при читанні читач збивається. А в пісні - то це явно звучить із уст співця:)Удач!!!)


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 09:03:20 ] - відповісти

Чомусь пригадалась мені цитата з Григора Тютюнника:
"Найтяжче для хужожника писати, але ще тяжче не писати. В оцих лещатах він і живе все життя..."

Печальна історія. І повчальна. Бо, мабуть, не треба спішити хоронити Музу, а раптом - вона ще жива?
У мене лиш останні два рядки викликали невеличкий сумнів:
У жалобі сонетний вінок
На надгробок печально схилився.

Може, замість "У жалобі" - "Мов жалоба"? Бо якось той вінок - як живе своріння виглядає, що схилилось у жалобі над могилою. Чи може, не "схилився", а якось інакше... Не знаю...
Можливо, я помиляюсь. То хай буде, так як є.
Вірш не залишає байдужим!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 22:09:46 ] - відповісти

Все відносно, Володю, все відносно! І наголоси - теж! Дякую, і тобі навзаєм!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 22:14:56 ] - відповісти

Дякую за цінні рроздуми, Любове! Жіноче серце - тонке і чуле! Якщо музу рано ховати, то прийде час і вона - воскресне!
Художник - він як Бог - у своїх творах чи не так?!
Вінок сонетів справді як живий - у жалобі, а схилився - як штучний, той що ставлять на могили...


Отправить
Мар'яна Невиліковна (Л.П./М.К.) [ 2012-02-15 21:29:09 ] - відповісти

Дякую, що направили до такого надихально-сніжно-окличного вірша )) Вподобала. Заздрю ЛГ, у якого одненька схоронена муза... бо у мого - весь цвинтар.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-02-15 22:18:47 ] - відповісти

Дякую, Мар"яно, що не полінувалися прочитати. У мого ЛГ може теж не одне минуле кохання, але ось думка поховати його - прийшла вперше. Мене дивує, як у різних людей спонтанно виникають схожі чи подібні Образи.))