ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.11 18:04
Єрмак
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од

Володимир Мацуцький
2026.10.11 16:56
Ні, це не особиста думка
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка? Ні, це не о

Артур Курдіновський
2026.10.11 16:33
Розминувшись
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.

Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї

В Горова Леся
2026.10.11 15:33
Дрімотне
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден

Євген Федчук
2026.10.11 12:30
Букрин (жовтень 1943 року)
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів

Вячеслав Руденко
2026.10.11 09:42
Ліхтар негаснучий — латунь
Ліхтар негаснучий — латунь,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.

Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,

Тетяна Левицька
2026.10.11 08:34
Душа циганки
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.

Віктор Кучерук
2026.10.11 07:16
* * *
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.

Володимир Бойко
2026.10.11 00:18
Лімерики F11
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.

В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
"Не спитала любов, не спитала..."
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Місце повені
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Треба жить
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
* 227 *
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий

Юрій Гундарів
2026.10.10 11:46
Співуча рима: Ніна - Україна
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко

До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Похорон Музи (видіння-легенда)
Образ твору Мов одкрився між хмарами шлюз –
Сліз ріка синє небо залила.
На печальному цвинтарі муз
Забіліла свіженька могила.

Не тривожтесь, та жінка жива,
Що поету, як марево, снилась,
Відболіли любові слова –
І у вирій кудись одлетіли.

Замітає зима, заміта
Сивиною дорогу печалі.
Сукня біла й весільна фата
Музі саваном вічності стали.

Поховали, немов уві сні,
Де снігів запорошене диво.
Там звучали веселі пісні,
Нагадали про миті щасливі.

Сонцемедом осяяний час,
Бурштинові дерев опахала…
Коли муза митця повсякчас
На поезію так надихала.

Коли небо шарілось немов
Од чарівності музики й слова.
Ті чудесні рядки про любов
Повторить кожна пташка готова.

І замріяна снігом сосна
Над могилою – знаком окличним,
Ніби посмішка музи ясна,
Ніби статуя музи велична.

Більш ніколи на інших жінок
У житті він своїм не дивився…
У жалобі сонетний вінок
На надгробок печально схилився.

21-23 січня 7519 р. (Від Трипілля) (2012)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 03:45:49
Переглядів сторінки твору 400
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 03:46:28 ]
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 09:14:58 ] - відповісти

Тужлива історія, Ярославе. Файно скомпанована.
"Од чарівних і музики й слова." - цей рядок потребує НМД вашої пильної уваги.


Отправить
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-24 09:23:38 ] - відповісти

То Ви щось знаєте? А я думаю, куди це моя Муза поділася? Щось не пишеться останніми місяцями? Чи не мою поховали? Та, думаю, колись прорве. Успіхів, пане Ярославе!


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 09:58:17 ] - відповісти

Виявляється і печаль буває гарною... Так красиво, душевно і мелодійно Ви все це змалювали, що аж защеміло серце...
Сподобалось, Ярославе. Тільки хай не тужиться поету, бо ніщо не стоїть на місці, а час таки лікує.
Удачі Вам, друже!


Отправить
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2012-01-24 11:28:14 ] - відповісти

Погоджуюсь із пані Адель. І в мене аж серце защеміло...


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-24 12:19:05 ] - відповісти
Хто взяв бандуру раз у руки,
Розчулить навіть каменюку!!!;-)))
Гарно, пане Ярославе.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:33:56 ] - відповісти

Щиро дякую, Володимире! Якщо Ви мали на увазі узгодження слів, напр. "чарівної музики й слова" то там усе на місці - саме так у множині вживається дане означення "чарівних" - воно стосується двох іменників. Через те - множина. Сподіваюсь я вірно Вас зрозумів?)))


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 22:43:37 ] - відповісти

А наголос хіба не чарівнИх?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:36:04 ] - відповісти

Якщо і поховали, то має з"явитися нова Муза і надихати такого славного чоловіка з таким поетичним прізвищем. Прорве обов"язково!))) Натхнення!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:39:14 ] - відповісти

Спасибі, мила моя Адель. Ваша добре і чуйне серце - для мене відрада і приємний затишок і спокій. Радію, що Вам сподобалось, і сподіваюсь, що справдяться Ваші слова.
І Вам удачі і натхнення, рибонько!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:40:27 ] - відповісти

Значить Ви, як і Адель, спражній романтик і чуйна людина, Світлано! Щиро дякую. Натхнення Вам бажаю!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:42:22 ] - відповісти

А хто у руки взяв гітару,
Розчулить навіть і Патару!)))
Щиро дякую, Патарочко, цьом!))

Розчулений Чорногуз


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 05:34:46 ] - відповісти

Маєш рацію, Володимире, таки ЧарівнИх, мені здавалося, шо тут наголос плаваючий. Що може бути і чарІвних і чарівнИх. Ну що ж виправив, дякую за підказку. Принаймність слово "чарІвність" точно має наголос на "і".))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 05:44:49 ] - відповісти

А, ось тобі, Володю, іще приклад з пісні, яка стала всенародноулюбленою на музику І.Поклада "Сіла птаха білокрила на тополю":
...Йшла до нього, наче місячна царівна,
Йшла до нього, як до березня весна,
І не знала, що та музика чарІвна (!)
Не для неї, а для іншої була.

Але оскільки словник дає "чарівнИй", виправив.


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 09:59:37 ] - відповісти

Ярославе, можна було поставити авторський наголос і все. Тому, що при читанні читач збивається. А в пісні - то це явно звучить із уст співця:)Удач!!!)


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 09:03:20 ] - відповісти

Чомусь пригадалась мені цитата з Григора Тютюнника:
"Найтяжче для хужожника писати, але ще тяжче не писати. В оцих лещатах він і живе все життя..."

Печальна історія. І повчальна. Бо, мабуть, не треба спішити хоронити Музу, а раптом - вона ще жива?
У мене лиш останні два рядки викликали невеличкий сумнів:
У жалобі сонетний вінок
На надгробок печально схилився.

Може, замість "У жалобі" - "Мов жалоба"? Бо якось той вінок - як живе своріння виглядає, що схилилось у жалобі над могилою. Чи може, не "схилився", а якось інакше... Не знаю...
Можливо, я помиляюсь. То хай буде, так як є.
Вірш не залишає байдужим!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 22:09:46 ] - відповісти

Все відносно, Володю, все відносно! І наголоси - теж! Дякую, і тобі навзаєм!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 22:14:56 ] - відповісти

Дякую за цінні рроздуми, Любове! Жіноче серце - тонке і чуле! Якщо музу рано ховати, то прийде час і вона - воскресне!
Художник - він як Бог - у своїх творах чи не так?!
Вінок сонетів справді як живий - у жалобі, а схилився - як штучний, той що ставлять на могили...


Отправить
Мар'яна Невиліковна (Л.П./М.К.) [ 2012-02-15 21:29:09 ] - відповісти

Дякую, що направили до такого надихально-сніжно-окличного вірша )) Вподобала. Заздрю ЛГ, у якого одненька схоронена муза... бо у мого - весь цвинтар.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-02-15 22:18:47 ] - відповісти

Дякую, Мар"яно, що не полінувалися прочитати. У мого ЛГ може теж не одне минуле кохання, але ось думка поховати його - прийшла вперше. Мене дивує, як у різних людей спонтанно виникають схожі чи подібні Образи.))