ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.07.03 06:56
* * *
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий

Ірина Вовк
2026.07.03 05:02
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 12)
Розділ XІІІ:ОСТАННІЙ АКОРД ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ: ДУША ЯСТРУБА Осіння ніч 1074 року дихала прохолодою крізь відчинене вікно спальні. Запах сухого листя й перших приморозків проникав у кімнату, де на великому ліжку під хутряними ковдрами лежав той,

Євген Федчук
2026.07.02 19:34
Як заздрісна подруга ледь дівчину зі світу не звела
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В

С М
2026.07.02 18:13
Псяче Сопіння (Frank Zappa)
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам

Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки

Ванда Савранська
2026.07.02 16:48
Купальський віночок біженки
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...

Де ти милий, знати хочу -

Борис Костиря
2026.07.02 13:16
Старі аркуші
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.

У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво

хома дідим
2026.07.02 10:12
* 129 *
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую

Віктор Кучерук
2026.07.02 05:58
* * *
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.

Ірина Вовк
2026.07.02 05:01
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 11)
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т

Мар'ян Кіхно
2026.07.02 04:09
Хімікати (1-6)
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.

Не працює телефон.

Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити

Артур Курдіновський
2026.07.01 20:06
Абрикоси (рондель)
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?

Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси

Вячеслав Руденко
2026.07.01 19:26
Усе вже завтра- вчора і тепер!
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.

Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок

Роксолана Вірлан
2026.07.01 16:40
Сила світанку
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.

Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце

Борис Костиря
2026.07.01 12:58
Негода
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.

Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.

хома дідим
2026.07.01 11:29
* 128 *
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо

Іван Потьомкін
2026.07.01 10:47
Українська народа пісня
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Похорон Музи (видіння-легенда)
Образ твору Мов одкрився між хмарами шлюз –
Сліз ріка синє небо залила.
На печальному цвинтарі муз
Забіліла свіженька могила.

Не тривожтесь, та жінка жива,
Що поету, як марево, снилась,
Відболіли любові слова –
І у вирій кудись одлетіли.

Замітає зима, заміта
Сивиною дорогу печалі.
Сукня біла й весільна фата
Музі саваном вічності стали.

Поховали, немов уві сні,
Де снігів запорошене диво.
Там звучали веселі пісні,
Нагадали про миті щасливі.

Сонцемедом осяяний час,
Бурштинові дерев опахала…
Коли муза митця повсякчас
На поезію так надихала.

Коли небо шарілось немов
Од чарівності музики й слова.
Ті чудесні рядки про любов
Повторить кожна пташка готова.

І замріяна снігом сосна
Над могилою – знаком окличним,
Ніби посмішка музи ясна,
Ніби статуя музи велична.

Більш ніколи на інших жінок
У житті він своїм не дивився…
У жалобі сонетний вінок
На надгробок печально схилився.

21-23 січня 7519 р. (Від Трипілля) (2012)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 03:45:49
Переглядів сторінки твору 358
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 03:46:28 ]
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 09:14:58 ] - відповісти

Тужлива історія, Ярославе. Файно скомпанована.
"Од чарівних і музики й слова." - цей рядок потребує НМД вашої пильної уваги.


Отправить
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-24 09:23:38 ] - відповісти

То Ви щось знаєте? А я думаю, куди це моя Муза поділася? Щось не пишеться останніми місяцями? Чи не мою поховали? Та, думаю, колись прорве. Успіхів, пане Ярославе!


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 09:58:17 ] - відповісти

Виявляється і печаль буває гарною... Так красиво, душевно і мелодійно Ви все це змалювали, що аж защеміло серце...
Сподобалось, Ярославе. Тільки хай не тужиться поету, бо ніщо не стоїть на місці, а час таки лікує.
Удачі Вам, друже!


Отправить
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2012-01-24 11:28:14 ] - відповісти

Погоджуюсь із пані Адель. І в мене аж серце защеміло...


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-24 12:19:05 ] - відповісти
Хто взяв бандуру раз у руки,
Розчулить навіть каменюку!!!;-)))
Гарно, пане Ярославе.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:33:56 ] - відповісти

Щиро дякую, Володимире! Якщо Ви мали на увазі узгодження слів, напр. "чарівної музики й слова" то там усе на місці - саме так у множині вживається дане означення "чарівних" - воно стосується двох іменників. Через те - множина. Сподіваюсь я вірно Вас зрозумів?)))


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 22:43:37 ] - відповісти

А наголос хіба не чарівнИх?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:36:04 ] - відповісти

Якщо і поховали, то має з"явитися нова Муза і надихати такого славного чоловіка з таким поетичним прізвищем. Прорве обов"язково!))) Натхнення!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:39:14 ] - відповісти

Спасибі, мила моя Адель. Ваша добре і чуйне серце - для мене відрада і приємний затишок і спокій. Радію, що Вам сподобалось, і сподіваюсь, що справдяться Ваші слова.
І Вам удачі і натхнення, рибонько!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:40:27 ] - відповісти

Значить Ви, як і Адель, спражній романтик і чуйна людина, Світлано! Щиро дякую. Натхнення Вам бажаю!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 20:42:22 ] - відповісти

А хто у руки взяв гітару,
Розчулить навіть і Патару!)))
Щиро дякую, Патарочко, цьом!))

Розчулений Чорногуз


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 05:34:46 ] - відповісти

Маєш рацію, Володимире, таки ЧарівнИх, мені здавалося, шо тут наголос плаваючий. Що може бути і чарІвних і чарівнИх. Ну що ж виправив, дякую за підказку. Принаймність слово "чарІвність" точно має наголос на "і".))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 05:44:49 ] - відповісти

А, ось тобі, Володю, іще приклад з пісні, яка стала всенародноулюбленою на музику І.Поклада "Сіла птаха білокрила на тополю":
...Йшла до нього, наче місячна царівна,
Йшла до нього, як до березня весна,
І не знала, що та музика чарІвна (!)
Не для неї, а для іншої була.

Але оскільки словник дає "чарівнИй", виправив.


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 09:59:37 ] - відповісти

Ярославе, можна було поставити авторський наголос і все. Тому, що при читанні читач збивається. А в пісні - то це явно звучить із уст співця:)Удач!!!)


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 09:03:20 ] - відповісти

Чомусь пригадалась мені цитата з Григора Тютюнника:
"Найтяжче для хужожника писати, але ще тяжче не писати. В оцих лещатах він і живе все життя..."

Печальна історія. І повчальна. Бо, мабуть, не треба спішити хоронити Музу, а раптом - вона ще жива?
У мене лиш останні два рядки викликали невеличкий сумнів:
У жалобі сонетний вінок
На надгробок печально схилився.

Може, замість "У жалобі" - "Мов жалоба"? Бо якось той вінок - як живе своріння виглядає, що схилилось у жалобі над могилою. Чи може, не "схилився", а якось інакше... Не знаю...
Можливо, я помиляюсь. То хай буде, так як є.
Вірш не залишає байдужим!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 22:09:46 ] - відповісти

Все відносно, Володю, все відносно! І наголоси - теж! Дякую, і тобі навзаєм!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-01-25 22:14:56 ] - відповісти

Дякую за цінні рроздуми, Любове! Жіноче серце - тонке і чуле! Якщо музу рано ховати, то прийде час і вона - воскресне!
Художник - він як Бог - у своїх творах чи не так?!
Вінок сонетів справді як живий - у жалобі, а схилився - як штучний, той що ставлять на могили...


Отправить
Мар'яна Невиліковна (Л.П./М.К.) [ 2012-02-15 21:29:09 ] - відповісти

Дякую, що направили до такого надихально-сніжно-окличного вірша )) Вподобала. Заздрю ЛГ, у якого одненька схоронена муза... бо у мого - весь цвинтар.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-02-15 22:18:47 ] - відповісти

Дякую, Мар"яно, що не полінувалися прочитати. У мого ЛГ може теж не одне минуле кохання, але ось думка поховати його - прийшла вперше. Мене дивує, як у різних людей спонтанно виникають схожі чи подібні Образи.))