ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.08 20:53
сни все не йдуть
бажається
віри / майни / верлібрів
необовязково зіркових
необовязково печаль або
зрада це
просто буває часом
у всьому завше

Охмуд Песецький
2026.09.08 20:44
Незвичний біль душевної знесили
Живе, як нерозпізнаний мікроб.
Щоб вижити його, слабкі посили,
Як і десятки порухів і спроб.

Вже й серце призвичаїлось страждати,
Не кожний сон – як тимчасова смерть.
Для справжньої не вийшов час розплати

Віктор Насипаний
2026.09.08 19:47
А пам’ять, як стара в селі криниця,
Що жде щодня тебе чи інших мовчки.
В її глибіні часу таємниця,
У темних водах щастя й смутку роки.

Хоч спрага є, - минуле п’єм поволі.
Згадаймо всіх, що жили з чистим серцем,
Хто слід залишив свій колись у долі,

Світлана Пирогова
2026.09.08 18:17
Київ поринув у дронову січ :
Спалах за спалахом - підлість.
Жах у очах, втома блідих облич -
Лине безрадісна дійсність.

Зранку ракета летить навмання,
Димом затягнуте небо.
Мама з дитиною йде в укриття,

Ольга Садкова
2026.09.08 17:31
Підібралася тишком осінь,
на порозі у літа стоїть.
Стука в двері, впустити просить.
Розгубилося літо на мить.

«Утікати, — майнула думка, —
крізь вікно і — немов не було».
Наполегливо осінь стука,

Борис Костиря
2026.09.08 13:39
Лишився Лишега у синім вогні,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.

Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,

Вячеслав Руденко
2026.09.08 12:32
Чи є вона, та чакра повноти?
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли

Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,

Віктор Кучерук
2026.09.08 07:37
Знов закурений димами
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.

Артур Курдіновський
2026.09.08 01:13
Індик - це своєрідна птиця.
Він дуже любе веселиться.
Індик не схожий на ворону
У нього зовсім інші забобони.

Співає гарно, але не дуже,
Суттєво гірше, ніж Каркуша.
І хоча в ворони тільки крик,

Ігор Терен
2026.09.07 21:14
Немає віроломнішої віри
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.

***
Неписані закони для совдепії

Іван Потьомкін
2026.09.07 20:44
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло

хома дідим
2026.09.07 20:15
ось і надвечіря
дощик покропив
вицвіле ганчіря
звисле з проводів
піднебесні риби
сунуть далі геть
комунальник
сивий

Тетяна Левицька
2026.09.07 18:24
Святе догорає обійстя,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.

Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,

Світлана Пирогова
2026.09.07 17:23
Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.

Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,

Ольга Садкова
2026.09.07 16:46
Хильнув — і позбувся болю.
А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.

На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім

Борис Костиря
2026.09.07 14:08
Вода розлилася в долини.
Мовчання панує в степах.
І правда тополі й калини
Кричить, як поранений птах.
Чекаємо світлої днини,
Яка відкидатиме страх.

Вода розлилася степами,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Удар долі (За М. Цвєтаєвою, вільний переспів)

«Мне нравится, что Вы больны не мной,
Мне нравится, что я – больна не Вами…»

Марина Цвєтаєва

Як добре, що не я – коханий твій,
Як добре, що не ти – моя кохана,
Що пристрасті шаленої борвій
Нас не закрутить з вечора до рана.

Що в церкві з нас не створиться сім`я,
Й не буде нам на шлюбнім ложі п`янко.
Я думав, що язичник гордий – я,
А ти лише – нещасна християнка.

Я думав, що язичник – я, не ти,
А християнка – ти, напевно з раю!
Але тобі усі гріхи простив,
А ти мені нічого не прощаєш!

Спасибі, що ненавидиш мене,
І заздриш, обливаючи хулою,
І що в оце моє буття земне
Ти прилетіла фурією злою.

Не міг очам повірити своїм…
(Не вб`ю у серці почуття високе!)
Ти вдарила щосили, наче грім!
Бий ще! Тобі підставив другу щоку!

6-8.08.7520 р. (Від Трипілля) (2012)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 05:44:37
Переглядів сторінки твору 648
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.702 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.702 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 05:45:21 ]
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-15 10:11:14 ] - відповісти

То щось!!! Справжні почуття вміють перевтілити язичника в християнина і навпаки :))
Як і Ви зуміли цілковито перевтілити відомий вірш!


Отправить
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 10:11:54 ] - відповісти

Добре, Ярославе!
Вірю і розумію.

Тримайся! :)


Отправить
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-15 10:33:37 ] - відповісти
Взагалі жінки мають щадити самолюбство чоловіків, а тут чоловік стримує свою гординю! Похвально!
Вірш напевно адресний, і до когось з авторок ПМ. А то в поершому куплеті пара коханка- до ранку звучало милозвучніше. Звичайно на власну думку.

Отправить
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 12:32:38 ] - відповісти

Така прекрасно-болюча інтерпретація. Щось наболіло Вашому ЛГ)))


Отправить
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 12:42:48 ] - відповісти

О, як сильно і буремно! Гарна поезія!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 12:59:29 ] - відповісти

Сердечно дякую, Олено! Ви дуже гарно вийшли на фото на презентації в Івана Гентоша! Бачив на "Натхненні"!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 13:01:52 ] - відповісти

Ігорю! Величезне спасибі, брате, за розуміння і підтримку!))))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 13:02:36 ] - відповісти

Так, Ви все вірно відчуваєте, Таню, дякую!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 13:13:13 ] - відповісти

Олександре! Дякую щиро, треба іноді і нам, чоловікам, себе гнуздати. Щодо коханка - до ранку - так воно було б, певно, звичніше, але мій ЛГ вважає, що слово "коханка" - це надто низький статус для коханої людини. Вона для нього одна - і дружина, і коханка і весь всесвіт і це слово він пише все великими літерами - КОХАНА! Тому й таке римування з Вашого дозволу. А хто вона - хіба це так важливо?! Хто такий ЛГ Чорногуза (і він сам!), щоб цікавитися цими питаннями?!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 13:14:41 ] - відповісти

Любо! Сердечно дякую! Натхнення зичу!)))


Отправить
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-15 14:15:21 ] - відповісти

Цікаві роздуми - язичник, християнка!

Якби була ЛЮБОВ, все було б гаразд.


Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 18:55:01 ] - відповісти

Оце так удар!
Прослідковується трансформація ЛГ з язичника у щирого християнина, адже заповідь він готовий виконати на всі 100! На мою скромну думку справжніми християнами стають саме у випробуваннях. Цим, і не тільки , мені сподобася , Ярославе, ваш переспів.)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 19:39:06 ] - відповісти

Дорога пані Наталю, дякую за відгук! Дозвольте тільки зауважити, що любов є, але нерозділена, може тому вона і надихає. Нема взаємності - зате є вірші і навпаки. А для творчої людини - це навіть краще. Може, у цьому і її гаразд, як Ви кажете.)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-15 19:55:45 ] - відповісти

Це Володю, ти точно відчув. Щось таки відбувається в душі мого ЛГ - певна трансформація. Але хто шляхетніший - язичник чи християнин - це питання. У Джека Лондона є оповідання "Язичник", там герой-язичник в усьому допомагає другові в житті - ставить "на ноги" його бізнес, обороняє його в бійці і у тяжку жвилину жертвує за друга життям - кидається в пащу акули, заслоняючи його. Але є в язичництві і така риса, як затятість. От незлюбив - і на все життя не прощу. Через цю рису ми не маємо досі незалежності справжньої. Чи завжди це добре в цьому житті, де ми всі помиляємось? І в цьому умінні прощати, мені здається, в певному сенсі - сильна сторона християнства. Хоч всепрощення і потакання гріхам - теж погано, це веде до розпусти і безчестя. І тут на якомусь етапі язичницька затятість набуває позитиву. Але якщо людина помилилася раз, це - не система, то можна їй пробачити, мені здається.
А тут - випробування коханням. Яке з них тяжче - не знаю напевне, але здається, друге не менш тяжке.
Дякую за змістовний відгук.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-23 09:19:23 ]
Сильно, Ярославе! Виявляється, що язичники теж вміють підставляти другу щоку, коли люблять і той хто вдарив — жінка! Цікавезний вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2023-04-26 11:58:38 ]
Так, дорога Таню! Шляхетність притаманна всим кращим представникам обох релігій!)))