ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вероніка В
2026.02.03 17:11
а десь та колись так було легко
розставити руки немов парасольки
і стрибаючи на ногах-пружинках сказати
не турбуючись чи повірять
я в домікє

десь та колись де будівлі зітхали
обважніло здіймаючи пледи тіней

Артур Курдіновський
2026.02.03 16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.

Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,

Ірина Білінська
2026.02.03 13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен

Борис Костиря
2026.02.03 10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.

Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин

С М
2026.02.03 05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих

Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Полковник Морозенко
Образ твору В душі шляхетність мав таку високу,
Якої не було і в короля.
Звитяжець був, неначе справжній сокіл,
Його любив народ і вихваляв.

Він – Мрозовицький – шляхтич «уродзоний».
В Італії, у Падуї роки
Пройшли його студентські, наче дзвони,
Але подався все ж у козаки.

Бо родом – з Теребовлі, з Тернопілля,
З дитинства увібрав козацький дух.
І бачив люте шляхти він свавілля,
У визвольний вкраїнський влився рух.

І ось життєва стежка-борозенка
Вже привела його на славну Січ.
І нарекли прибульця Морозенком.
І на Хмельницького могутній клич

Увесь народ піднявся, наче море,
І він, полковник корсунський, із ним.
Завдав під Корсунем він шляхті горе -
Стояв на смерть разом з полком своїм.

Він був стратег, а ще – страшний рубака,
Казала шляхта – сам то Сатана!
Під Збаражем тікала з переляку…
Він з поля бою виніс Богуна –

Полковника, пораненого друга,
Бо не лишав товариша в біді,
Хоч сам загинуть міг. Його потуга
Взнаки далась і шляхті і орді.

Коли триклятий ворог, наче стерво,
Під Збаражем ішов з кільця в прорив,
То Морозенко кинувся з резервом
Й розрив своїм ударом затулив.

Життя свого не шкодував ніколи,
Ішов у лоб, неначе на таран,
Клав цілі лави ворогів довкола
І сам загинув од ворожих ран.

Ховало, як героя, військо ціле.
Й коли розвіявся салютів дим,
Сам гетьман, вже до смерті збайдужілий,
Заплакав гірко й болісно за ним.

1-2.02.7522 р.(Від Трипілля)(2015)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 05:38:52
Переглядів сторінки твору 445
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.848 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 5.848 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.686
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.02.03 09:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 05:39:26 ]
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-02-03 08:23:05 ] - відповісти

Відразу впадає в вічі своєрідне поєднання віршованої розповіді з елементами історичної драми.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 19:50:12 ] - відповісти

Вікторе, дуже дякую! Я іноді пишу такі історичні портрети козацькі, але ніколи не працював у жанрі історичної драми, хоч давно цікавлюся історією. Дякую за своєрідну підказку, куди у творчості рухатися далі.))


Отправить
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 16:49:52 ] - відповісти

Відчувається паралель із сьогоденням. Якби так само показати і сучасного лицаря благородного духу на тлі бусурманської навали, може вийти поема.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 20:04:35 ] - відповісти

Дякую, Ігоре! Паралель із сьогодненням справді є, особливо, якщо згадати про те, що у пісні про Морозенка наявний епізод, де його полоненого перед стратою татари виводять на Савур-могилу, коло якої нині йдуть бої. Але документів про його битви з татарами мені не зустрічалися, водночас чимало є відомостей про його звитяги проти польських завойовників і вони справді ближчі до реальності і історичної правди. Сподіваюсь, що історичний портрет з великою дозою достовірності дасть певне уявлення сучасним воїнам, якими мають бути справжні лицарі - оборонці рідної землі.))


Отправить
Нінель Новікова (М.К./Л.П.) [ 2015-02-03 18:20:21 ] - відповісти

Дуже потрібні зараз такі героїчні сторінки нашої історії. Уклін Вам, пане Ярославе за чудовий твір!
З повагою


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 20:05:45 ] - відповісти

Спасибі, дорога Нінеле! Ваші відгуки додають творчої наснаги!))


Отправить
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2015-02-03 19:25:35 ] - відповісти

Справді героїчна навіть серед героїв постать Морозенка, навіки втілена в народній пісні.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 20:11:53 ] - відповісти

Дуже дякую, дорогий пане Іване! Якщо вірш сподобається моєму керівництву, то є надія, що він прозвучить у концерті Національної капели бандуристів України, як поетичний епіграф перед виконанням історичної пісні про Морозенка в обробці Георгія Майбороди.))


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-03 20:16:21 ] - відповісти

Тут до мене вже помітили зв"язок із сучасністю, але я відчула ще дещо - пішов посил від Ваших рядків. Суть: події на Сході - реінкарнація козацтва (шляхом жертовності й звитяги) як ДУХУ, складової нашої ДУХОВНОСТІ. Скажете, що в тексті про це - Схід - немає. Прямо історично й географічно - про Схід немає, але фундаментально настроєво - є!

Дякую за Ваше поетичне, творче козакування.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 20:38:26 ] - відповісти

Дуже дякую, Ірино! Ви відчули. Певно це чи не головне, заради чого пишеться вірш - щоб його посил, як Ви пишете, енергетика передавалася читачам і найбільше нашим воїнам, які мають бути нині, може, як ніколи, самовідданими й жертовними, бо йде бій за молоду українську незалежну державу, яка хоче жити за своїми законами і будувати життя і свій устрій на засадах національної самобутності і водночас - добра і справедливості для всіх, хто живе в Україні.


Отправить
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 20:59:12 ] - відповісти
На мене, ми достойно, гідно та паралельно-історично увійшли в нову поетичну еру. Яскраві свідчення, невигадані історії, прозорі збіги обставин, географічні розломи та спільні платформи.

З пошанівком,
М.Бояров.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 21:40:19 ] - відповісти

Щиро дякую, Миколо! Дай Боже, щоб історія прислужилася сучасності українській.

З повагою


Отправить
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 22:17:23 ] - відповісти

Важлива і вдала робота...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-04 07:43:56 ] - відповісти

Дякую, Світлано! Дай Боже здоров"я тобі!))


Отправить
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2015-02-04 10:00:47 ] - відповісти
Погоджуюся з попередніми коментаторами...
Людське прагнення правдивого духу ламає стереотипи...
Дякую за висвітлення історії Тернопільщини, її глибина з величезною кількістю фортець мусить мати тверду основу несхитного духу. І ця, старіша історія, нам невідома...

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-04 14:05:25 ] - відповісти

Дуже дякую, Анно! Такими героями, як Байда Вишневецький (про нього у мене також є вірш ось тут - http://maysterni.com/publication.php?id=67279), Морозенко Тернопільщина може з повним правом пишатися, бо їхні діяння набули загальноукраїнського масштабу. І справді дають яскравий приклад твердості і несхитності духу, готовності йти на смерть за Україну, її високі моральні цінності і демократичний устрій.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-23 09:31:07 ]
Історичний вірш! Такі вірші, як цей закарбовуються назавжди в пам'яті народу!