ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.02.03 19:19
***
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.

Іван Потьомкін
2026.02.03 19:03
***
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,

Вероніка В
2026.02.03 17:11
Утопія
а десь та колись так було легко
розставити руки немов парасольки
і стрибаючи на ногах-пружинках сказати
не турбуючись чи повірять
я в домікє

десь та колись де будівлі зітхали
обважніло здіймаючи пледи тіней

Артур Курдіновський
2026.02.03 16:59
Осінь посеред зими
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.

Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,

Ірина Білінська
2026.02.03 13:48
Лютий
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен

Борис Костиря
2026.02.03 10:48
Птах
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.

Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин

С М
2026.02.03 05:30
Немає сподівань (The Rolling Stones)
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих

Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Мороз морозенко
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
Ми - світло!
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Клин
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Не всі вдома
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
На берегах межиріччя
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Заворожені велети
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
Біла спальня (Cream)
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Небесна фантасмагорія
Образ твору Я бачив дивовижні чари
Під шумовиння літніх злив -
Крізь дощ заусміхались хмари -
І світлом сум перемогли.

А потім сльози неба всохли,
Їх синь суха заволокла.
І обрій, трішечки промоклий,
Вогнем казковим запалав.

Небесне вогнище жевріло
І плавивсь полум"яний сік.
І Бог поволеньки, уміло
У нім картоплю хмарну пік.

28.08.7518 р. (Від Трипілля) (2010)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-24 05:14:56
Переглядів сторінки твору 382
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.693
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.02.03 09:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 05:16:02 ]
Олена Москвич (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-29 11:57:55 ] - відповісти

Вважаю, що візуальну поезію писати дуже складно, тож Ви маєте пишатись, що маєте такий дар.


Отправить
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-08-29 15:12:04 ] - відповісти

Гарно. Смачна картопля була б від Бога.)


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-08-29 15:21:30 ] - відповісти

Як я люблю дивитися на Природу крізь призму Ваших рядків, пане Ярославе. Неповторна фантасмагорія і незмінне задоволення. Натхнення Вам!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-08-29 15:53:22 ] - відповісти

Щиро дякую, Олено! Вірю, що і Ви зможете таку поезію писати. Натхнення Вам!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-08-29 15:53:53 ] - відповісти

Юлю, дякую, на здоров"я!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-08-29 15:54:40 ] - відповісти

Сердечно дякую, Олесю. І Вам натхнення і нових чудових віршів.


Отправить
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-08-29 23:58:23 ] - відповісти

Маєте виняткові очі і направлений до неба погляд - а відбилися земні речі. Дзеркальна, мабуть, у Вас натура...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 22:06:39 ] - відповісти

Не знаю, Михайле! Читачам збоку видніше. Дякую, що завітали. Бажаю натхнення!


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 11:45:25 ] - відповісти

Гарно, Ярославе! Остання строфа - особлива знахідка.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 22:03:41 ] - відповісти

Радий щиро, дякую, Іване!


Отправить
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 11:56:11 ] - відповісти

І Бог поволеньки, уміло
У нім картоплю хмарну пік - супер!
За це просто цьомнути хочеться!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 22:05:19 ] - відповісти

О Софіє, дякую! Цьом у відповідь! Готую тобі сюрприз - спогад про Софіївку!


Отправить
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 22:27:13 ]

Чекатиму!!!!!
А мене все підмиває поставити на ютуб тебе на камінні з віршами)))


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-08-30 14:55:40 ] - відповісти

Приєднаюсь і я, пане Ярославе, до хору захоплених Вашою поезією.
З щирою повагою.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 22:08:00 ] - відповісти

Дуже потішений, натхнення, Валерію! Взаємно з повагою.


Отправить
Оксана Мазур (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 20:41:53 ] - відповісти

аж слинка покотилась від такої образної смакоти...
Надзвичайно!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 22:13:36 ] - відповісти

Ой Оксана ця Оксана!
Ви моя - на серці рана!
Треба разом і не гірше -
При багатті - смажить вірші!
Мільйон подяк!







Отправить
Оксана Мазур (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 23:02:49 ] - відповісти

ой... зашарілась... )


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-03 21:02:12 ] - відповісти

А потім і я за Вами.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-09-17 11:04:08 ] - відповісти

Надзвичайно мальовничо. А закінчення яке оригінальне!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 05:16:28 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-18 00:44:23 ] - відповісти

Дякую, Зоряно, то небо підказало! Натхнення!