Віщували нічого дивного,
Хмари неба лазурного сну,
І в промітті ліловозастиглому
Розворушили першу сльозу.
І померкла розписана тишею,
Грань розмитого обрію дня,
Розколовшись трухлявою вишнею,
Ставши символом передчуття…

В міських закапелках зализаних вулиць дощем,
На площах в перетинах долей, кохання, зустрічей,
Навряд чи прохожий спитає тебе про те,
Чи справді ти любиш колір її очей.
Сіро-зелене плаття по формі ніжного
Тіла рожевого; охру з білилами їй
Сонце не

Ми потрапляєм в свою ж колію.
Чи зависаєм, як молодь в цілунках?
Хтось топить в "трунках" уяву свою,
комусь постійно покрикують Мунки.

Стійко виносить без глянцю папір
сповідь онукам про пАлке кохання.
І часом глузду наперекір

Не тільки ж неба, що над світом Є – Мисль, Яка найвищий чин. Вона в присязі з Заповітом, Якого склав Господь Єдин! * * * Світова Думка незламна, бо об’єктивна, як Божі Клейноди. * * * Зворотній шлях думки – до височини Премудрості, Праукраїнс

і звучно, і смачно
перегорнули сторінку
цікавої книги
Юліана Семенова,
наче яблуко надкусили…

17. 05. 2023

Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М

На горі медуниця,
під горою щириця.
Я лежу на копиці,
намагаюсь заснуть.
Та мені все не спиться –
спину коле копиця,
до лиця кровопивці
так і линуть куснуть.

Улюблений артист на сцені
співає про кохання,
лунають звуки незбагненні,
глибокі, невблаганні.

Відлунює в душі мінливій
мелодія чутлива,
а розчинитися в тужливім

Собачий виводок я закопав у ямі, а кошенят утопив. І не тому, що мені це подобається, а від безвиході. Голодна смерть для тварин - це катування. Краще вмерти одразу і не мучитися усе життя. Чи у когось є інші варіанти під час війни? Є тьоті та сердобольн

А мені всього лиш двадцять років...
Про кохання мріялось дарма:
В серце ворог вистрілив жорстоко:
Був живий. А нині вже нема.

У колисці снилася дитина,
Брату - як на скрипці виграє...
Тихо, рідна мамо, не буди нас,

Розуміючи ступінь хвороби
І вчуваючи наслідків дим, –
Швидко дівся з обличчя Європи
Її вічної совісті грим.
Не ховається більше в туманах
Справедливості давній носій, –
Проти утисків, кривд і омани
Об’єдналися нації всі.

Кремлівська верхівка потребує екстрадиції у ліпший світ. Українське питання отримало українську відповідь. Кухар путіна заварив йому кашу. Усе таємне стає зайвим. Шкода від гарних друзів буває співставною зі шкодою від поганих ворогів. Токс

Ох, Максиме, Максиме, з ким лише не змагавсь,
А проклятій хворобі отак легко піддавсь.
Наче, й куля не брала, не дістала стріла,
Жодна шабля зі світу білого не звела.
А тут зліг і не встанеш, сили зовсім нема
І затьмарює розум часом зовсім пітьма.
Щ

З прозорих цеглин повітря
Збудував собі дім вічний:
Між пухнастими хмарами лісу,
Між громадами хмар гір,
Між химерами хмар замків:
Збудував, ніби я муляр у фартусі:
Вільний як вітер-зброяр
Між сонячних променів:

Опубликовано в интернет-журнале «Чайка» (США)
28 мая 2023 года


1.

Війна вбиває.
Земля змучена стогне.

Із гнилих болот мос-кви
москалі налізли.
Хоч би їх на болотах
комари загризли.

Некрасиві всі вони
із верху до низу,
путін голови набив їм