ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.08.10 18:55
під вечір
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе

Артур Сіренко
2026.08.10 17:22
У дерев’яних снах
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків

Іван Потьомкін
2026.08.10 12:54
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,

Борис Костиря
2026.08.10 12:52
Біліє поступово полотно
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.

Сніг владно і уперто наступа,

Тетяна Левицька
2026.08.10 12:22
Ні відняти, ні додати —
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?

С М
2026.08.10 08:53
Платона очі плющові
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є

Віктор Кучерук
2026.08.10 07:19
Докуривсь пилюкою
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,

Ірина Вовк
2026.08.10 06:45
Історія на вістрі сариса Тишу попелястого ранку розірвав не звук сурми, а важкий, глухий тупіт сотень ніг і лютий, дикий крик, що долинав із боку південних кварталів. – За Серапіса! За богоподібного царя Птолемея! – багатоголосий рев прокотивс

Артур Курдіновський
2026.08.10 01:58
Помаранчевий серпень у горло вчепився і душить.
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."

Замордований літом, я планів його не порушу.
На

Віктор Насипаний
2026.08.09 23:16
Солом’яного сонця капелюх
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.

Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,

Ольга Садкова
2026.08.09 22:20
Вухань засмикався: ой, лихо!
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —

Світлана Пирогова
2026.08.09 21:58
У бабусі на городі
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.

Євген Федчук
2026.08.09 17:20
Старезний дід геть сивий помирав.
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за

Володимир Бойко
2026.08.09 15:52
Коротшають і лІто і літА,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.

Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,

Борис Костиря
2026.08.09 13:08
Ледве шкутильгають люди на льоду,
Ніби оминають лихо і біду.
На льоду пратексту, на льоду буття
Падає людина в пазли каяття.
Падає людина у глибокий страх
У безжальних, лютих, навісних вітрах.
Падає людина в пазури зусиль,
У лабети пам'яті, в па

хома дідим
2026.08.09 10:35
обіцяючи
жодного разу
не знаючи
що з того вийде
начебто стимул
чи виклик чи вибір тобі
що згадуєш ти
що сповідаєш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Українська незабудка (пісня)
Знов гойдаються віти сумні,
Коси рвуть на собі верболози.
Ця любов не судилась мені –
Тільки щем, тільки біль, тільки сльози.

Навесні я приходжу у гай,
Там берізка, мов сяєво Боже,
Мила, добра, душі дорога,
І на тебе так світлістю схожа.

ПРИСПІВ:

Українська берізко моя,
Яснозора з краплинами смутку.
Огорну тебе ніжністю я,
Ти – кохання мого незабудка.

Розвели нас далекі світи,
Сині гори й моря неозорі,
Тільки усміхом, люба, світи,
Як у темряві – місяць і зорі.

Бо любов, як зоря – не згора,
Я у серці нести її мушу.
Твоя рідна берізка – сестра
Сяйвом-спогадом вигріє душу.

ПРИСПІВ:

Українська берізко моя,
Яснозора з краплинами смутку.
Огорну тебе ніжністю я,
Ти – кохання мого незабудка.*

13.05.7521 р. (Від Трипілля) (2013)

Публікую цей вірш знову під іншою назвою, оскільки він став піснею (музика Віктора Охріменка і моє виконання), яку нині вже можна послухати і переглянути відео (автор - Олексій Тичко).





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-01 12:44:23
Переглядів сторінки твору 688
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Співана поезія (лише із муз.файлами)
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-01 12:45:27 ]
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2014-05-03 00:24:40 ] - відповісти

береза як незабудка?
))) файно


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 00:48:56 ] - відповісти

Береза, як кохання незабудка, а не як квітка не- забудка. Так мені бачиться! І так я написав. Дякую, Михайле!))


Отправить
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2014-05-03 08:34:43 ] - відповісти

Очень трепетная и трогательная песня.
:) :) :)


Отправить
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 11:21:44 ] - відповісти

Прекрасні образи і задушевне виконання.
Браво!


Отправить
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2014-05-03 12:13:55 ] - відповісти

Прекрасно! Вірю, що пісня стане народною улюбленицею!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 13:28:07 ] - відповісти

Аню, щиро дякую Вам! Натхнення!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 13:30:07 ] - відповісти

Ігоре, спасибі від творця слів і... артистичний уклін од мене!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 13:31:14 ] - відповісти

Сандро, сердечно дякую за гарні слова і побажання!)))


Отправить
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2014-05-03 18:30:12 ] - відповісти

Мальовничий текст + пластична мелодія = гарна пісня.)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 20:14:14 ] - відповісти

Дякую, друже Вікторе! Радий, що сподобалось!)))


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-05-04 11:48:22 ] - відповісти

Яснозоро... з краплинами смутку...
Незабутньо)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-04 13:23:16 ] - відповісти

Любо, сердечно дякую!)))