ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.28 23:46
у старовиннім королівстві
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка

Іван Потьомкін
2026.09.28 21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога

Ірина Білінська
2026.09.28 18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?

Вячеслав Руденко
2026.09.28 16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.

Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,

Артур Курдіновський
2026.09.28 15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.

Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...

Борис Костиря
2026.09.28 15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і

Ольга Береза
2026.09.28 15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.

Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —

С М
2026.09.28 13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!

Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі

Володимир Бойко
2026.09.28 10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.

В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.

Ірина Вовк
2026.09.28 07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у

Віктор Кучерук
2026.09.28 06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.

М Менянин
2026.09.28 01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.

Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону

хома дідим
2026.09.27 23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш

Іван Потьомкін
2026.09.27 20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.

Борис Костиря
2026.09.27 15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.

Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Українська незабудка (пісня)
Знов гойдаються віти сумні,
Коси рвуть на собі верболози.
Ця любов не судилась мені –
Тільки щем, тільки біль, тільки сльози.

Навесні я приходжу у гай,
Там берізка, мов сяєво Боже,
Мила, добра, душі дорога,
І на тебе так світлістю схожа.

ПРИСПІВ:

Українська берізко моя,
Яснозора з краплинами смутку.
Огорну тебе ніжністю я,
Ти – кохання мого незабудка.

Розвели нас далекі світи,
Сині гори й моря неозорі,
Тільки усміхом, люба, світи,
Як у темряві – місяць і зорі.

Бо любов, як зоря – не згора,
Я у серці нести її мушу.
Твоя рідна берізка – сестра
Сяйвом-спогадом вигріє душу.

ПРИСПІВ:

Українська берізко моя,
Яснозора з краплинами смутку.
Огорну тебе ніжністю я,
Ти – кохання мого незабудка.*

13.05.7521 р. (Від Трипілля) (2013)

Публікую цей вірш знову під іншою назвою, оскільки він став піснею (музика Віктора Охріменка і моє виконання), яку нині вже можна послухати і переглянути відео (автор - Олексій Тичко).





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-01 12:44:23
Переглядів сторінки твору 711
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Співана поезія (лише із муз.файлами)
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-01 12:45:27 ]
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2014-05-03 00:24:40 ] - відповісти

береза як незабудка?
))) файно


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 00:48:56 ] - відповісти

Береза, як кохання незабудка, а не як квітка не- забудка. Так мені бачиться! І так я написав. Дякую, Михайле!))


Отправить
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2014-05-03 08:34:43 ] - відповісти

Очень трепетная и трогательная песня.
:) :) :)


Отправить
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 11:21:44 ] - відповісти

Прекрасні образи і задушевне виконання.
Браво!


Отправить
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2014-05-03 12:13:55 ] - відповісти

Прекрасно! Вірю, що пісня стане народною улюбленицею!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 13:28:07 ] - відповісти

Аню, щиро дякую Вам! Натхнення!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 13:30:07 ] - відповісти

Ігоре, спасибі від творця слів і... артистичний уклін од мене!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 13:31:14 ] - відповісти

Сандро, сердечно дякую за гарні слова і побажання!)))


Отправить
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2014-05-03 18:30:12 ] - відповісти

Мальовничий текст + пластична мелодія = гарна пісня.)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-03 20:14:14 ] - відповісти

Дякую, друже Вікторе! Радий, що сподобалось!)))


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-05-04 11:48:22 ] - відповісти

Яснозоро... з краплинами смутку...
Незабутньо)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-05-04 13:23:16 ] - відповісти

Любо, сердечно дякую!)))